Гупання босих дитячих ніг
Це калатання в дзвони літа
Це наближення до основ землі
До зеленого споришу роду

Гупання босих дитячих ніг
Це постійне щемливе нагадування
Що земля любить молоді ноженята
Аби її стару обертали

І. Драч

Я розумію тих, хто каже про культ тіла, — людині немає іншої ради, як любити те, що їй неминуче дано.

«Проблема хліба»

Ой ти коник вороной,
Бєлиє копита,
Скоро кончиться война,
Наїбешся досита.

зап. 2.08.2002 р. М. Красиков від В. І. Тернового 1939 р.н., с. Броварки Галицького р-ну Полтавської обл.

Ой маю я миленькую,
Як біленьке гуся.
Она мене поцілує,
Тільки притулюся.

зап. 1898 р. Е. Крушельницька,
слобода Біла Тернопільського повіту

Тече вода з-під города,
Та й крижечка леду.
Моя любка солодшая
Від цукру, від меду.

зап. 1898 р. Е. Крушельницька, слобода Біла Тернопільського повіту

[…]

Хай стануть подвір’я й квітучі долини
Смердючими купами жовтої глини.
І ваші фортеці, і ваші оселі
Нехай захлинуться в болотній пустелі.

Хай висохне море, хай висохнуть ріки,
Хай сонце, мов свічка, погасне навіки.

Хай овид розтане, хай згарище чорне,
Шурхочучи, ваші дороги огорне.

Хай злива покине цей обшир назавше,
Хай вітер сконає, на землю упавши.

Хай черви жвакують, хай дзьобають ґави
Це падло паскудної вашої слави.

Проте ще до цього всі муки і болі
Нехай вас катують несквапно, поволі,
Щоб довго не дохли ви, хижі та хитрі,
Й пеклись у важкому, як оцет, повітрі.

Щоб день шкутильгав, наче барка розсохла,
Щоб кожна година здихала й не дохла.

Щоб кожна хвилина, мов хвиля, що суші
Запрагла, крізь ваші котилася душі.

А той виноград, що достиг на спекоті,
Нехай розповзеться вам гноєм у роті.

Хай звалиться небо, хай буря у полі
Шмагає вам спини і голови голі,
Хай вітер швиргає у вас кремінцями,
Хай вихор повсюди женеться за вами.

Коли ви заснете — мерзенні гадюки
Нехай вам обплутають ноги та руки.

Нехай до чола приростуть тобі п’яти,
Щоб ти не спромігся ні йти, ні стояти.

Хай кісточка кожна дере тобі шкіру,
Хай серце жене тільки пасоку сіру.

Від люті щоб дихати зовсім не міг ти,
Щоб марив про гору, а мав лише крихти.

Щоб ти онімів, коли звалиться лихо,
Щоб крики твої поверталися тихо.

Коли засинаєш, тендітна тварюко,
У скроні колода нехай тобі грюка.

Нехай тобі в пащі потріскають ікла,
Щоб паща до болю звикала й не звикла.

Нехай тобі в лютому, в березні, в серпні
Живіт роз’їдають нариви нестерпні,
Нехай тебе в травні, у липні, у грудні
Гноянки катують, брудні та паскудні.

Хай голови мертві безносі, потворні
Скрегочуть, ошкіривши щелепи чорні,
Летять за тобою, женуть без упину, —
За страти, за кривди, за кров безневинну…

Мойсей Фішбейн
«Прокльони»
(уривки)
1931

Іра Петрів: Зробила собі педікюр з втиркою…
Я: Це як?
Іра Петрів: Ну… Завтирала собі, шо він нормальний.

Моїй подружці Ірі Петрів, на жаль, не вдалося ознайомитися з однією з наукових онлайн-статей, так як вона «не бачила пожежних гідрантів і ніц з тим зробити не змогла».

Іра Петрів, моя подружка, жаліється, що навчатися онлайн на факультеті германської філології з поштовою скринькою «ira.pet81» трудно.

Сама Іра Петрів винить у цьому страшному непорозумінні старшого брата Богдана, автора вищезгаданої номінації.

З базових чистолюдських потреб:

• кавалок хліба
• флєшка води
• простір для бунту