Я почуваю себе, мов немовлятко в колисці, я ніби ссу великі груди існування. Мене колише життя, що я бачу, і його гармидер співає мені пісню.

Підмогильний

Академічна освіта як налаштовування внутрішніх сенсорів.

(за Христосиком Кропивним)

🛺 Найлюбиміша привичка — дякувати людям за контент.

Наприклад:

Вас от вже третій день тримає на плаву, дає сенси і смисли котрись андерґраундний тречок.

А творець того треку десь в сусідному селі:

«треба було йти на юриста», «оце з мене користі, як з сердини капусти (на голубці)», «оце кому нада». . .

А тут ви зі своїми сердечками подячними в дірект. І вже зразу шось розцвіло межи печінками в творця. І всім добре.

(альбо пару грн)

«а людина — людиною, це — філософія сіренького дня: навіть великий біль стихає, коли підходить маленький, але ближче. Це філософія світової «кобилки»: навіть геній, коли його вкусить несподівано блоха, враз забуває світові проблеми і думає тільки про маленьку блоху. Саме така людина»

«Санаторійна зона»

Жінка. А скажіть, яке найбільше число на світі?

Літній. Квадрильйон, здається.

Жінка. Квадрильйон. Якби мені хто сказав, що, як упаде квадрильйонна крапля, тоді вийде війні кінець, тоді вернеться мій Оврам, я б перещитала. Я б кожну крапельку обчислила, не пропустила б!

«Патетична соната»

Бо кожний тепер українець мусить, лягаючи, в голови класти клунок думок про Україну, вкриватися мусить думками про Україну і вставати разом з сонцем з клопотами про Україну.

Микола Куліш

Іра Петрів, мóя подружка, каже, шо пиво треба пити тілько щиро. Якщо пити пиво нещиро, то можна вдавитисі.

Тобто коли не думаєш, як виглядаєш збоку, —
То ще б якось далося зробить існування стерпним.

О. Забужко

Мій товариш Андрій набив на лівій нозі японською «гріх», а на правій — «покарання».

каже, його прикалує, шо покарання слідує за гріхом;