ҐУДЗИ ҐУДЗ

На дверях.
Та.
Відти їх пам‘ятаю.

На дверях (якшо вони зроблені з живого) залишаються сліди від спилених гілок. І вони чогось називаються «ґудзами».

Думаю, дуже необачно було так найменувати ті явища, бо,

по-перше, я думала, тато, виходить, тільки тим і займається у своїй майстерні - ґудзи на дверях крутить;

по-друге, в нас на здорових-моцних хлопців казали «як ґудз» і я (нетошоб сильно, але троха з острахом) дивилася на ті сліди відпилювання (чи від/зав‘язування) і думала про дуб’яне народження хлопців-ґудзів із нелакованого одвєрка.

Але потім стало гірше: я подумала, шо хлопці-ґудзи не виходять із тих статечних плям, а навпаки - заходять, вмирають там, ховаються чи йдуть плакати... не знаю.

Але потім стало ще гірше: я забула, де я придумала, а де нє;

забула, чи то баба мені пояснювала за спилені гілки чи за в‘язані плями.

Я забула, чи ті хлопці-ґудзи взагалі існують.

А якшо і так, то куда вони плакати ходят?