З нагального…

Одна з найтяжчих проблем нашого села — несáпана клубніка Іри Петрів.

Вулицí О. Кобилянської і Я. Мудрого (до третої хати), котрі фізично чи психологічно змушені межувати з цією ділянкою городу, змиритися з долею багатостраждальних зародків ягід, несправедливо порослих хоптáми, не годні.

Тим часом мóя подружка Іра Петрів переконана:

Всі переживают, шоби вона посапала свою клубніку, аби виділи потім, де рвати.
Тіки так.

Я не вважаю, що коли з тілом у людини все добре, воно своїми добрими якостями викликає добрий душевний стан.

Тут якраз усе навпаки.

Добрий душевний стан завдяки власній доброчесності довдить тіло до найвищої досконалості.

Чи тобі так не здається?

Платон «Держава»

людина любить людину:

смола липне до підошви
пилок із квітів в ніс задувається
горить останній радгоспний сад

ламають об коліна патики
хуярять патиками чиїсь крижі.

людина любить людину:

шо не гриб, то псєчка
шо не горб, то перший ровер

ну а на кожній вулиці села
середньостатистично
ригає один кіт.

людині любити людину —

це влаштуватися на роботу запихальником
в підодіяльники ковдрів

це повписувати заодно
в прямокутні трикутники
і сліди від шмарків і сліз

це знати забагато і
(разом з тим)
не знати ніц.

н а у к о в е б а д а н н є

…У чорної райдуги біле тіло
І чорні очі, як сто криниць.
У чорної райдуги небо згоріло,
І райдуга впала на землю ниць.

Вінграновський

скільки в святу землю
впало зерен жита,
стільки разів буде
тебе, враже, вбито

Л. Горова

— Іра, давай родити дітей!
— Нє, дякую. Я перше вроджу диплом.

Коток, ви з ним як батарейка:
в тебе суцільні плюси, а в нього — суцільні мінуси.

Іра Петрів & подружки