1. Образ власного майбутнього - на вечір, наступний ранок, місяць, роки - в людині завжди є!
2. Щоправда, не завжди зрозумілий й усвідомлений: емоційні, травматичні спогади, переживання про минуле й теперішнє часто його затьмарюють, а інколи й геть блокують.
3. Тоді в душі оселяються і панують важки думки й відчуття: майбутнього немає, безвихідь, як жити не знаю, мабуть і не хочу…
4. Правда, бува! І що з цим робити?
5. Просто згадати п.1. - образ власного майбутнього в людині завжди є!
6. Просто знати, що інколи самотужки в життєвій імлі його не розгледіти ...
7. Тоді найпростіше - звернутись по допомогу, довіритись тому, хто переконаний у п.1 - образ власного майбутнього в людині завжди є!
8. В умовах прийняття вона проявляє його з іншим, через іншого для себе…
9. А далі все просто, спонтанно, ритмічно й інколи схоже на магію - бажаний образ майбутнього визначає дії, взаємодії, переваги, уподобання, смаки... Майбутнє! Приреченість до Життя!..))

Як пояснити з чого починати чи що обрати, якщо більшість, а може й усі модальності психологічної допомоги, виявляються корисними, а іноді й проривними, особливо у поєднанні з унікальною особистістю практикуючого фахівця? Своє, освоєне, вистраждане краще за чуже і формальне?

А можливо науково обґрунтоване більш прийнятне і надійне ніж інтуїтивно згенероване й дієве?

А можливо, байдуже з чого починати і у що вкладатися: щоб стати професіоналом - головне не метод, а процес?

А може й зовсім просто:
а) на мені працює чудово,
б) сьогодні це популярно і фінансово виправдано,
в) нічого не розумію, але і я теж так хочу?

Екофасилітатори відповідають - все правда! (C)П.В.Лушин

По-перше, ми постійно змінюємось і при детальному розгляді завжди в новій ситуації, яка лише частково може нагадувати нам як було.
По-друге, ми ніколи не отримуємо того, що хотіли: крім задуманого, ми, як правило, отримуємо повний спектр: купу несподіваних бонусів і розчарувань - словом, абсолютно нову ситуацію розвитку...» (С)П.В.Лушин