та що у них там відбувається, амеріка із крейзі плейс

I have no mouth but i must live in Галичина

just one deftone, more is too many

Fallen Angels/墮落天使, 1995, Гонконг

День 8 #NoirvemberChallenge: візуально неперевершений

«Того вечора було холодно. Я не чекав, що зима прийде так рано»

Ох, як же мені сподобався цей фільм!
Не дивлячись на те, що йому більше 30 років, картинка, екстремальні кути зйомки, кольорокор не виглядають застарілими, навпаки, перший час у мене було незбагненне відчуття, що фільм знятий у еру тіктоку, а не 90-ті. Він стильний, кліповий, динамічний, а широка лінза додає тривожне відчуття сну, якоїсь несправжньої, хиткої (не)реальності.

Гонконг тут зображений місцем, де завжди панує ніч, у темряві якої можна зустріти кілера, його агентку, та дивакуватого хлопця не здатного розмовляти. Долі усіх трьох так чи інакше перетинаються впродовж фільму. Тут є і крімінал, і фатальна жінка, і бійки у нічних забігаловках, а також велика любов режисера до своїх персонажів, яка передається і глядачу, що розуміє і переживає за усіх трьох. А ще у кадрі курять абсолютно усі, тож можна було сміливо вписати цей фільм у день челенджа про романтизацію куріння.

У режисера вийшло просякнути плівку самотністю і відстороненістю темного Гонконгу і треба віддати йому належне – мистецтво візуалу він опанував досконало.

:(