Так от. Нам дуже шкода, що сьогодні було небагато людей в народному домі на Всеукраїнському ярмарку вакансій. Бо роботодавці серйозно прийшли хантити працівників. І їх було понад 20. Ну, якщо що, звертайтесь в Центр зайнятості і беріть контакти.
В профорієнтаційні тести адмінка не вірить, але це моя особливість — я працювала в різних місцях, з різними обов’язками, приживаюсь всюди. Проте якщо комусь треба було помогти визначитись, то і ця можливість там була.
Жінки, майте на увазі, що зараз є можливості заскочити в «чоловічі» професії, якби ви хотіли. Бо з працівниками-чоловіками, із зрозумілих причин, є величезні проблеми, це підтверджує не один роботодавець. Якщо хочете перепрофілюватись, теж звертайтесь в центр зайнятості за консультаціями, які діючі програми/курси є.
А ще була цікава локація від Шептицького районного відділу ДУ «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України». Розповідаємо в кінці, бо ви б закинули текст на початку через довгу назву установи. Але от якраз ментальний інтерактивний чек в теперішній час нікому не завадить, вони давали таку можливість.
Словом, відвідуйте такі заходи, безпосереднє спілкування з роботодавцями — дуже крута опція. І звертайтесь в центр зайнятості, громада має працювати і розвиватись, а без вас цього не буде.
В профорієнтаційні тести адмінка не вірить, але це моя особливість — я працювала в різних місцях, з різними обов’язками, приживаюсь всюди. Проте якщо комусь треба було помогти визначитись, то і ця можливість там була.
Жінки, майте на увазі, що зараз є можливості заскочити в «чоловічі» професії, якби ви хотіли. Бо з працівниками-чоловіками, із зрозумілих причин, є величезні проблеми, це підтверджує не один роботодавець. Якщо хочете перепрофілюватись, теж звертайтесь в центр зайнятості за консультаціями, які діючі програми/курси є.
А ще була цікава локація від Шептицького районного відділу ДУ «Львівський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України». Розповідаємо в кінці, бо ви б закинули текст на початку через довгу назву установи. Але от якраз ментальний інтерактивний чек в теперішній час нікому не завадить, вони давали таку можливість.
Словом, відвідуйте такі заходи, безпосереднє спілкування з роботодавцями — дуже крута опція. І звертайтесь в центр зайнятості, громада має працювати і розвиватись, а без вас цього не буде.
В своїх соцмережах адмінка сьогодні анонсувала цей пост. І мені дуже хочеться, щоб у День вишиванки він був максимально активним. Особливо це прохання до депутатів і посадовців, які точно читають Ехо.
Що на фото? Це — скарб. 4 тисячі екземплярів вишитого одягу, рушників, килимів, картин, краваток. Завдяки шептичанці Руслані Горбай всі ці речі, дбайливо зібрані та належним чином доглянуті, збережуться для наших дітей. Це вишита душа нашої нації.
Руслана може годинами розповідати про кожну річ. Захопливо і щиро. Так, щоб донести кожному, наскільки це цінно.
Але найважливіше — те, що ці речі живуть життя. В українських строях, які зібрала Руслана, відбуваються покази, а фотосесії красунь-дружин наших Героїв набирають тисячі переглядів і захоплених відгуків. Це не мертві музейні експонати, це жива історія в тканині.
В чому ж проблема? В тому, що всі ці речі зберігаються в квартирі Руслани. Домашні жартують — скоро вишиванки виселять їх в орендоване житло. І наразі ніхто із посадовців не зробив кроків, щоб знайти приміщення для цієї краси. Приміщення, де всі ці речі будуть розвішані і доступні для максимально пізнавальних екскурсій, місцем для фотозони.
Сьогодні адмінка була у неймовірному вбранні від етностудії «Спадщина». Я знаю по собі, наскільки змінюється людина, вдягаючи цей одяг. Це наче прямий етнодзвінок предкам. Я щиро сподіваюсь, що хтось в раді прокинеться, і етностудія наступного разу, коли я про неї писатиму, буде жити не в квартирі Руслани Горбай, а в гарно обладнаному приміщенні.
З Днем вишиванки ❤️
Що на фото? Це — скарб. 4 тисячі екземплярів вишитого одягу, рушників, килимів, картин, краваток. Завдяки шептичанці Руслані Горбай всі ці речі, дбайливо зібрані та належним чином доглянуті, збережуться для наших дітей. Це вишита душа нашої нації.
Руслана може годинами розповідати про кожну річ. Захопливо і щиро. Так, щоб донести кожному, наскільки це цінно.
Але найважливіше — те, що ці речі живуть життя. В українських строях, які зібрала Руслана, відбуваються покази, а фотосесії красунь-дружин наших Героїв набирають тисячі переглядів і захоплених відгуків. Це не мертві музейні експонати, це жива історія в тканині.
В чому ж проблема? В тому, що всі ці речі зберігаються в квартирі Руслани. Домашні жартують — скоро вишиванки виселять їх в орендоване житло. І наразі ніхто із посадовців не зробив кроків, щоб знайти приміщення для цієї краси. Приміщення, де всі ці речі будуть розвішані і доступні для максимально пізнавальних екскурсій, місцем для фотозони.
Сьогодні адмінка була у неймовірному вбранні від етностудії «Спадщина». Я знаю по собі, наскільки змінюється людина, вдягаючи цей одяг. Це наче прямий етнодзвінок предкам. Я щиро сподіваюсь, що хтось в раді прокинеться, і етностудія наступного разу, коли я про неї писатиму, буде жити не в квартирі Руслани Горбай, а в гарно обладнаному приміщенні.
З Днем вишиванки ❤️