Дуже дивно жити в країні, де кожна друга собака вчить нас, як правильно помирати.
Ні, я розумію, що думка людей у яких 33 боєвих вихода за лінію фронта та резонансні дописи і твіти з критикою всіх від Залужного до пса Патрона є певною мірою істиною останньої інстанції серед багатьох верств населення.

Це все ті самі люди, які на початку повномасштабки співали «Батько наш Бандера» та клеїли «рускій воєнний корабль іДі нахуй» на машини. Вони й тоді готові були слухати тези про 2-3 тижні та славапереможні пісні. А зараз, коли мова здебільшого про обовʼязки, а не про права, вони, як тварини, загнані в кут, готові слухати будь-кого. І цим будь-ким будуть не військові, не адекватні люди, а все ті ж арестовичі. Люди чують те, що вони хочуть чути. Правди ніхто не любить. Люди люблять слухати про перемогу, про чмобіків, сміхуйки про бункєрного діда та будь-що, окрім того, як воно насправді є.

Загнані тварини несповна розуму. Вони навчать тебе, як правильно помирати під час розстрілу в ворожому полоні, стояти спиною чи обличчям до нелюда. Навчать тебе, якою мовою кричати, коли тобі перерізають горлянку. Вони будуть готові віддати ворогу свій дім, жінку, дітей і мати, тільки заради ілюзії відчуття власного комфорту та прав. Вони бідні люди, рахуватися з думкою яких не треба, вони лиш наслідок, а побороти треба першопричину.

Допис написано за підтримки юа енімалс.