Котики, привіт✨Знаєм, нічка була не дуже спокійна… Я тут вирішила задатись питанням, що можу для себе зробити, щоб почуватись краще:
💛поїсти смачного-гаряченького і пити багато чорного чаю з бергамотом, бо дуже полюбився останнім часом💙
💛подихати свіжим повітрям, в ідеалі прогулятись, якщо є можливість, але відкрите віконце - вже щось💙
💛зустрітись/зідзвонитись з друзями - навіть пояснювати не треба, просто неймовірно потрібно мені зараз💙
💛писати тексти, робити скетчі про війну, про те, що відбувається (моєму мозку і психіці так легше проживати)💙
💛піти в душ💙
💛годинку повчитись тому, що цікавить, у будь-якій формі, принаймні спробувати💙
💛можна позалипати на красивих хлопчиків/дівчаток, от такий вкид із звичайного життя💙
💛спитати у близьких, як вони💙
💛пити багато води, зі стресом, який зараз ми переживаємо, відчуваю особливу потребу мати достатньо рідини в організмі💙
💛а ще можна спробувати пісеньок послухати, згадати, як це💙
ще нагадую, що зараз багато психологів волонтерять і безкоштовно надають свої послуги, тому поспілкуватись з психологом теж може стати чотким допоміжним таском

- а тут я вас попрошу розповісти, як ви собі допомагаєте і чи робите це взагалі:

Милі, перед тим, як побажати справді спокійної ночі, прошу вас накидати
статей, віршів, фільмів, відосів, пісеньок і усього-усього, що ви зараз вважаєте чудовим🌼
Обіймаю, тримаймося купки, любимо, цінуймося і підтримуємось один одним❤️

ранку, любі! на щастя, наша психіка здатна до адаптації(і хоч як би не хотілося адаптуватися до війни, нам варто зберігати або створювати власний темп життя, аби рухатись далі); тому давайте допомагати нашій психіці - згадувати звички, робити речі, які приносили задоволення, піклуватись про себе тощо.❤️‍🩹

на Такіфліксі зараз можна безкоштовно подивитися 3 короткометражні фільми Нарімана Алієва(режисера "Додому"):
Tan atqanda qaytmaq(2013),
Seni Sevem(2014),
Sensiz(2015).
#шоколад

#згущонка 🍶:

хочу трохи порефлексувати з приводу мови та культури.
зараз багато людей переходять на українську свідомо - це неймовірно. я закликаю тих, хто це ще не зробив - вчитися, старатися. як на мене, це вчинок відповідальної свідомої людини.
для тих, хто не бачить проблеми в російській мові: по-перше, раджу відео. по-друге, мова це неймовірна важлива складова ідентичности - не лише з боку дослідження власної культури, історії, а й з боку інформаційного. споживаючи російськомовний контент, ми несвідомо починаємо дивитись на світ, феномени через їх перспективу, їх призму.

зараз прекрасна можливість збільшити споживання українського контенту, почати глибше дослідження нашої культури. мене вражає відвага українців, я горда відносити себе до цієї нації. але при цьому українська популярна культура для мене рідко близька, - бо вона досить поверхнева. я вважаю, що в більшості людей, як і в мене, розуміння нашої культури та історії досить поверхневе.

скажу свої плани щодо цієї проблеми на теперішнє та майбутнє:
досліджувати теми, які мені цікаві, але в українському інфопросторі, підтримувати розвиток локального мистецтва, творити та споживати українську перспективу. рефлексуймо приналежність до своєї нації на духовному та інтелектуальному рівнях.

доброго ранку!

згадую книгу Ремарка «Три товариші», де жінка, що хворіла на туберкульоз, сказала: «Світанок настав, а отже я проживу ще один день. Ось ця єдина година, яка відділяє ніч і день, є найстрашнішою, бо для мене вона вирішальна». це не дослівно, пишу по пам’яті. знаю, що сьогодні для багатьох також була тривожна ніч. і ми її пережили. і переживемо наступну. аж до перемоги України. вірте ЗСУ, вірте своєму серцю! Все буде Україна💛

доброго деньочку, коти!

ми пройшли дуже багато, і ніхто не знає, скільки на нас чекає попепереду. але це не причина забувати про буденні речі, які приносили вам радість і трохи користі. 
пийте солодкий сік і слухайте музику перед дзеркалом, або прочитайте шось романтичне і дурне. 
важливо приділяти час собі в такі моменти.
p.s. я теж приєднаюсь))

Ми багато чули про волю
І читали про неї в книжках
А сьогодні воюєм за неї
Долаючи власний страх

Героїчні козаки й Грушевський,
Певно, пишались б нами
Але залита рідна ненька
Кров'ю й людськими тілами

Наші діти знайдуть героїв
На сторінці 128
Ввечері прийдуть додому
Запитають: "А як ти вижив ?"

Хтось розкаже їм про мандрівку в Краків,
Хтось про загони тероборони
Але всі як один ми скажем,
Що пишаємось нашим народом

Ми багато розкажем про волю
І про баночку огірків (помідорів)
Поставимо свічку за воїна
Щоб ніколи не мати горя

Авторка: @cat_pistol не любить ставити коми і крапки )