Стромата - це ковдра із клаптиків. На цій сторінці палеонтолог Леонід Горобець збирає по клаптику про життя, Всесвіт і взагалі.
Зараз Леонід займається написанням книжки "Зоологічна екскурсія по супермаркету". Деякі дослідження він публікує на Строматі. Ось, наприклад, детективна історія про консервовану кільку та шпроти

"...кільку подавали на закуску до могорича трактористам за зоране поле. Онукам потрібно було постаратись, щоб вмовити бабцю купити кільку дітям. Шпроти використовували на канапки до святкового столу.
Потрапляли в село вони також різними шляхами. Кілька була в сільському продмазі майже завжди, навіть тоді коли більше нічого не було. Шпроти привозили із міста.
Та є одна дивна подробиця. В ці консерви кладуть одну й ту ж саму рибу!.."

Це - дублівська резиденція. На резиденцію_1 можна зареєструватись.

Лінк на пост-анонс:
https://www.instagram.com/p/CdoNKdbIw1K/?igshid=YmMyMTA2M2Y=

Вітаю!🕊
Розпочнемо цей день з контрастів: коли за вікном буря, до прослуховування…
🤍 https://youtu.be/ZKEK5mVTOEo
#криниця

❤️«Рубі Спаркс»
Кельвін (Пол Дано) — молодий письменник-прозаїк, чий перший роман мав приголомшуючий успіх. Однак натхнення покидає Кельвіна. Доктор Розенталь, психоаналітик Кельвіна, дає йому письмове завдання — написати одну сторінку про людину, котрій подобається Скоті, пес Кельвіна. Пізніше Кельвіну наснився сон, в якому він знайомиться з симпатичною дівчиною. Вона малює Скоті й говорить, що він їй подобається. Кельвін прокидається й відразу сідає за друкарську машинку, пише про цю дівчину даючи їй ім'я Рубі Спаркс. Через день він знаходить її живу, справжню в себе на кухні, коли вона готує йому яєчню.

*вчора хотілось подивитися чогось хорошого, але легкого. от уявіть «Вічне сяйво чистого розуму», проте, якщо замість сильної меланхолії ми поставимо туди приємну ностальгію.
до перегляду!
#криниця

без зайвих слів пропоную зануритись у цей світ.
до прослуховування!
🤍 https://youtube.com/playlist?list=OLAK5uy_kIGB0HGSemU7v_wYJn18WdgMm6AuQMmKs
#криниця

Делі́рій (від лат. delirium — марення) — патологічний стан свідомості людини, що характеризується зниженням здатності зосередити увагу, порушеним сприйняттям і мисленням. Це синдром, який спричинюють деякі хімічні речовини або чинники певних хвороб, що руйнують нейрони кори головного мозку. Іноді може бути єдиним окремим клінічним проявом деяких психічних розладів.

*рекомендую на цю тему почитати роман Еміля Золя «Пастка». Художній, проте найкраще описує. Моя улюблена книга евер!
#криниця

Доброї ночі, любі!
#криниця

ранку! згадала про цей альбом - дуже раджу послухати:
https://www.youtube.com/watch?v=DbY8Vk8j0Tg

#ягоди

дуже цікаве відео-есе про материнство в горор-фільмах:

матері часто брали участь в сюжеті фільмів жахів, але сучасні горори почали освітлювати материнство з іншої перспективи(We Need to Talk about Kevin, Hereditary, Babadook тощо).

#згущонка
шановні, для мене це справді фундамент..
з повномасштабним вторгненням зрозуміла, як важливо триматись за власну культуру та її досліджувати. не лише через читання книжок про неї, а й через рефлексію власної ідентичності. для кожного/ї бути українцем/кою - це щось своє, і це не обов'язково традиційні костюми і борщ(я люблю борщ, а, особливо, з зеленою цибулькою).

#ягоди знову..
до речі, маю такий плейлист про ідентичність, але зізнаюся, він ще не надто зрілий та чіткий, як і моє розуміння власної українськости💭

https://open.spotify.com/playlist/27Y5U6R5S7oJdQP5xtslvE?si=-XvXZi_IReS-OEw7cL0MWA&utm_source=copy-link

​​Є певні речі, що завжди в ціні.
Надворі квітень і десята ранку.
Прийшла весна, суцільні вихідні.
І я на ранок — знічений і добрий —
Несу натхнення спорожнілі торби.

Дерева, наче душі — темні й голі.
На вулицях трапляються дівчатка,
їм прагнеться кохання й алкоголю.
Ще не дозрілі, але вже принадні,
Мені вони сподобались принаймні.

І я, мов губка, ці втамую дні —
З деревами, дівчатами і пивом.
Бо це ті речі, що завжди в ціні,
І ми, виходить, не такі вже й бідні,
І вже надходить друга по обіді.

Сергій Жадан
----
Картина «Сходить сонце над Дніпром» Іван Марчук
#кориця #молоко

Інтерв'ю Ірени Карпи про життя в умовах війни, совість, інформаційну війну та присутність російської літератури у західному суспільстві.
переглянути

#яблуко

Ця війна про людей, їх чесну працю, відважність та неймовірну любов до рідної країни. Стаття про людей, що тримали Київ у буремні дні активних боїв. Читати
#сир

Чи вважали ви українське не таким добрим як іноземне ? Переходили на общєпанятний аби не вибиватись з натовпу ?
А що якщо це наслідки багаторічного впливу тоталітарної радянської системи ?
Детальніше про це тут.

#яблуко

Поки писала вірш,
Оголосили тривогу
Здається ніколи ще
Нам не було так похуй

Увага ! Всі укриття !
Кожного разу як вперше
Думаєш де лежать ті штани,
В яких ганяєш на перший

На перший поверх будинку,
А далі в підвал до сусідів
Бо якась людина з глубінки
Не проти вбити декілька сот українців

Чому я сказала що похуй ?
Бо вже не рахуєш кількість сирен
А в голові думка:
"Чи варто ховатись, а може й не прилетить ?"

За пару секунд згадаєш розгромлений поряд будинок
І тоді хапаєш валізу і мершій від людей з глубінок
Тоді хочеш прийняти, що похуй на власний дім
Хоча як таке може бути, ти ж стільки прожив у нім

Військовові експерти кажуть, що на війні без цього нікуди
Держава пише листи феміді аби довести, що тут люди
Ніхто не знає, що завтра тут буде
Залишається лише ховатись і сподіватись, що прилетить по якомусь опудалу

#вівсянка  #кориця

свіжа пісня від Жадан і Собаки про Харків, дітей на війні і бойову незахищеність малих українців
слухати
#ягоди

​​Хай це буде найдовша ніч на землі,
і нас хай не буде видно на цьому тлі,
і вулиці наші, обжиті нами, старі,
хай освітлюють вуличні ліхтарі.

Хай це буде час для мовчань,
час, коли втрачає сенс кожне зі сперечань,
коли немає сенсу прощатися назавжди,
оскільки нікому з нас немає іти куди.

Уривок з поезії Жадана
Картина "Чари місячної ночі" Іван Марчук
#кориця #молоко

Раноку,суниці ❤
Ви п'єте чай з цукром?
Я пропоную пити чай з солодшим цукром !