1.3 договору є договором приєднання, а не договором розподілу природного газу, до якого має приєднатись Відповідач, та в якому зазначено, що Відповідач має надати Заяву-приєднання до Договору про приєднання, а не до основного типового публічного договору, до якого має приєднатись Відповідач. Адже відповідно вимог ст.ст. статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України має бути договір приєднання до публічного (основного) договору розподілу природного газу. Також ЦК України не передбачено заяву-приєднання.
Правочин з назвою "Договір приєднання" визначено у ст. 634 ЦК України і він не є публічним, як зазначено у ЗУ "Про ринок природного газу" № 329-VIII глава 2, ст. 12, п.1, абз.3 - Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, а також ст. 40 п.2 абз.3 - Договір розподілу природного газу є публічним, тому згідно вимог чинного законодавства не може бути використаним як договір постачання.
Правочин "Публічний договір" визначено ст. 633 Цивільного Кодексу України у якому, позначені всі публічні договори, а саме:
ст. 698 п.2 Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.
ст. 787 п.3 Договір прокату є публічним договором.
ст. 865 п.2 Договір побутового підряду є публічним договором.
ст. 915 п.2 Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.
ст. 936 п.3 Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
ст. 957 п.2 Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.
ст. 977 п.1 Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.
ст. 1058 п.2 Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Стаття 13 п.5 Цивільного Кодексу України прямо вказує - не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
До публічного договору мають бути застосовані відповідні положення Цивільного Кодексу України 435-IV, а саме :
стаття 698, п.1 За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
п. 2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.
п. 3 "До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів";
п. 4. "умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними".
Таким чином, типовий договір про розподіл природного газу, затверджений Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text ) має бути визнаний нікчемним, як такий що не відповідає Конституції, Цивільному Кодексу та Господарському Кодексу України, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, яка не є органом центральної виконавчої влади та не зареєстрованою постановою у Міністерстві юстиції України і відсутністю цієї постанови в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів ( https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/vWWWGroupParam1/searchext?OpenDocument ).
В типовому договорі, на який посилається Позивач, Відповідач позбавляється прав, які має за типовим договором № ... від 12.02.2013 року, а також договір виключає і обмежує відповідальність другої Позивача за порушення зобов'язання та містить інші умови, явно обтяжливі для Відповідача, який би приєднався. Доводи Відповідача про те, що він, виходячи зі своїх інтересів, не прийняв б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору, викладені в цьому Відзиві.
Правочин з назвою "Договір приєднання" визначено у ст. 634 ЦК України і він не є публічним, як зазначено у ЗУ "Про ринок природного газу" № 329-VIII глава 2, ст. 12, п.1, абз.3 - Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним, а також ст. 40 п.2 абз.3 - Договір розподілу природного газу є публічним, тому згідно вимог чинного законодавства не може бути використаним як договір постачання.
Правочин "Публічний договір" визначено ст. 633 Цивільного Кодексу України у якому, позначені всі публічні договори, а саме:
ст. 698 п.2 Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.
ст. 787 п.3 Договір прокату є публічним договором.
ст. 865 п.2 Договір побутового підряду є публічним договором.
ст. 915 п.2 Договір перевезення транспортом загального користування є публічним договором.
ст. 936 п.3 Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
ст. 957 п.2 Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.
ст. 977 п.1 Якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним.
ст. 1058 п.2 Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). Стаття 13 п.5 Цивільного Кодексу України прямо вказує - не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
До публічного договору мають бути застосовані відповідні положення Цивільного Кодексу України 435-IV, а саме :
стаття 698, п.1 За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
п. 2. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним.
п. 3 "До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів";
п. 4. "умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами, встановленими цим Кодексом та законодавством про захист прав споживачів, є нікчемними".
Таким чином, типовий договір про розподіл природного газу, затверджений Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text ) має бути визнаний нікчемним, як такий що не відповідає Конституції, Цивільному Кодексу та Господарському Кодексу України, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, яка не є органом центральної виконавчої влади та не зареєстрованою постановою у Міністерстві юстиції України і відсутністю цієї постанови в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів ( https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/vWWWGroupParam1/searchext?OpenDocument ).
В типовому договорі, на який посилається Позивач, Відповідач позбавляється прав, які має за типовим договором № ... від 12.02.2013 року, а також договір виключає і обмежує відповідальність другої Позивача за порушення зобов'язання та містить інші умови, явно обтяжливі для Відповідача, який би приєднався. Доводи Відповідача про те, що він, виходячи зі своїх інтересів, не прийняв б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору, викладені в цьому Відзиві.
Офіційний вебпортал парламенту України
Про затвердження Типового договору розподілу природного газу
Постанова; НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498
В пункті 2.3. типового договору є обмеження Споживача в праві керуватися Конституцією та Законами України:
2.3. При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов’язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Щодо вирішення спорів між Споживачем і Операторм ГРМ.
Вiдповiдно п 11.1. Типового договору, на який посилається Позивач, “Спори між Споживачем і Оператором ГРМ вирішуються шляхом досудового врегулювання спорів у прозорий, справедливий і швидкий спосіб.
Однак Позивач не керується навіть ціма умовами типового договору, на який він посилається, не здійснив заходів досудового врегулювання, а навпаки, здійснює зайве нарахування обсягів, ніби спожитого Відповідачем, природного газу.
Щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод споживача.
Слід зауважити, що Типовий договір затверджений Постановою КМУ від 11 травня 2006 року N 577 ( https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0577227-06#Text ) та 5 липня 2006 року № 938 ( https://www.kmu.gov.ua/npas/41105798 ) за умовами значно кращий для Відповідача в частині надання послуг від умов типового договору, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 Про затвердження Типового договору розподілу природного газу ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text ), затверджених НКЕРКП.
Так на відміну від Типових договорів НКРЕКП, умови Типового договору КМУ були такими, що Оператор ГРС ( ... газ) мав обов’язки постачати газ та обслуговувати споживача, однак у порівнянні, умови нового типового договору значно погіршують права і обов’язки Відповідача, а тому Відповідач не може відмовитися від типового договору № ... від 12.02.2013 року на більш гірші умови, що пропонує Позивач.
Положення типового договору, на який посилається Позивач, з погрозами відключити газ споживачам (фізичним особам) «у разі незгоди укласти договір з постачальником» на примусово-нав’язуваних протизаконних умовах брутально порушують Конституцію України, відповідно до якої:
- «Україна є незалежна, соціальна, правова держава» (ст.1);
«правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ст.19)
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»:
«Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено, або визнано недійсним» (ст.18 п.5);
«Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає, чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції» (ст.19 п.4);
«права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення» (ст.21 ч.2).
- Типовий договір, який нав’язує Позивач, є нікчемним тому що в нього було внесено зміни вісьма постановами НКРЕКП № 1437 від 27.12.2017; № 691 від 12.07.2018;№ 2080 від 07.10.2019 ; № 1469 від 29.07.2020; № 2033 від 06.11.2020; № 1909 від 29.10.2021; № 2188 від 17.11.2021; № 416 від 03.05.2022, які не надавалися до Міністерства юстиції України на реєстрацію та не внесені до Єдиного реєстру нормативно-правових актів, що є обов’язковим відповідно ст. 117 Конституції України "... Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/conv#n4719), а також Указу Президента від 3 жовтня 1992 р.
2.3. При вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов’язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.
Щодо вирішення спорів між Споживачем і Операторм ГРМ.
Вiдповiдно п 11.1. Типового договору, на який посилається Позивач, “Спори між Споживачем і Оператором ГРМ вирішуються шляхом досудового врегулювання спорів у прозорий, справедливий і швидкий спосіб.
Однак Позивач не керується навіть ціма умовами типового договору, на який він посилається, не здійснив заходів досудового врегулювання, а навпаки, здійснює зайве нарахування обсягів, ніби спожитого Відповідачем, природного газу.
Щодо звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод споживача.
Слід зауважити, що Типовий договір затверджений Постановою КМУ від 11 травня 2006 року N 577 ( https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v0577227-06#Text ) та 5 липня 2006 року № 938 ( https://www.kmu.gov.ua/npas/41105798 ) за умовами значно кращий для Відповідача в частині надання послуг від умов типового договору, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 Про затвердження Типового договору розподілу природного газу ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text ), затверджених НКЕРКП.
Так на відміну від Типових договорів НКРЕКП, умови Типового договору КМУ були такими, що Оператор ГРС ( ... газ) мав обов’язки постачати газ та обслуговувати споживача, однак у порівнянні, умови нового типового договору значно погіршують права і обов’язки Відповідача, а тому Відповідач не може відмовитися від типового договору № ... від 12.02.2013 року на більш гірші умови, що пропонує Позивач.
Положення типового договору, на який посилається Позивач, з погрозами відключити газ споживачам (фізичним особам) «у разі незгоди укласти договір з постачальником» на примусово-нав’язуваних протизаконних умовах брутально порушують Конституцію України, відповідно до якої:
- «Україна є незалежна, соціальна, правова держава» (ст.1);
«правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ст.19)
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів»:
«Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено, або визнано недійсним» (ст.18 п.5);
«Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає, чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції» (ст.19 п.4);
«права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення» (ст.21 ч.2).
- Типовий договір, який нав’язує Позивач, є нікчемним тому що в нього було внесено зміни вісьма постановами НКРЕКП № 1437 від 27.12.2017; № 691 від 12.07.2018;№ 2080 від 07.10.2019 ; № 1469 від 29.07.2020; № 2033 від 06.11.2020; № 1909 від 29.10.2021; № 2188 від 17.11.2021; № 416 від 03.05.2022, які не надавалися до Міністерства юстиції України на реєстрацію та не внесені до Єдиного реєстру нормативно-правових актів, що є обов’язковим відповідно ст. 117 Конституції України "... Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом" (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/conv#n4719), а також Указу Президента від 3 жовтня 1992 р.
Офіційний вебпортал парламенту України
Про схвалення Примірного договору купівлі-продажу електроенергії між оптовим постачальником електричної енергії (Державним підприємством…
Постанова; НКРЕ від 11.05.2006 № 577
№ 493 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/493/92#Text) а також Постанова КМУ від від 28.12.1992 № 731 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/731-92-%D0%BF#Text), а також Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року справа №826/15733/15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/84805934) встановлено порядок обов’язкової реєстрації нормативно-правових акт та відсутня експертиза цих нормативно-правових актів на відповідність Конституції України та Міжнародним договорам України щодо прав і свобод людини. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text ), Міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), антикорупційної та гендерно-правової експертиз з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також у прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесені до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/wpage/ RnaAbout?OpenDocument).
Також не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України постанови НКРЕКП про кодекси, правила, норми, методики, про ліцензії та про тарифи, в тому числі зміни до цих нормативних актів, про що є доказом відповідь Міністерства юстиції України на запит представника Відповідача (у додатках до Відзиву).
Тобто, ознайомившись з нормативно-правовими актами НКРЕКП та на які посилаються Позивач, Відповідачем встановлено факт невідповідності Конституції та Законам України більшості цих нормативних актів, що видані не центральним органом виконавчої влади, та які не зареєстровані у ЄДРНПА Мінюстиції України, що дає право стверджувати про нелегітимність цих нормативних актів, а також вважати сумнівними та нікчемними докази Позивача.
Щодо невідповідності типового договору Директиві ЄП/ЄС.
Диспозиція ч.2 ст.2 Закону України «Про ринок природного газу» за змістом є бланкетною, і відсилає до актів законодавства Європейського Союзу. Що у взаємозв'язку із ч.5 ст.10 ЦПК, у розумінні ч.1 ст.5 цього Кодексу вказує на обов’язковість застосування судом норм права Європейського Союзу. А відтак суд зобов’язаний визнати пріоритетними у даній справі положення міжнародних договорів у сфері природного газу, над актами законодавства України видавниками яких є ВРУ, НКРЕКП тощо.
На сайті НКРЕКП на сторінці “Енергетичне законодавство ЄС” ( https://www.nerc.gov.ua/pro-nkrekp/mizhnarodne-spivrobitnictvo/mizhnarodni-dokumenti/energetichne-zakonodavstvo-yes ) викладено перелік міжнародних договорів.
Відповідно до п.1 додатку 1 Директиви 2009/73/ЄС «Про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2005/55/ЄС», ( https://insat.org.ua/files/nav/law/3/dir_2009_73_uk.pdf ) не порушуючи законодавчі норми Співтовариства щодо захисту прав споживачів, зокрема Директиву Європейського Парламенту та Ради 2011/83/ЄС від 25 жовтня 2011 року про права споживачів ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_023-11?fbclid=IwAR2sIM_5RDP0V1pmHNDpvAOCGMfdeCZ8PsemalHMrEfjQhdSZY8gy_Eh3KQ#Text ) та Директиву Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987_001-93#Text ) про несправедливі умови споживчих договорів передбачені статтею 3 заходи мають на меті гарантувати, щоб споживачі мали право на укладення договору зі своїм постачальником газових послуг.
Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним та одночасно є також типовим договором приєднання має відповідати вимогам Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/83/ЄС від 25 жовтня 2011 року про права споживачів ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_023-11?fbclid=IwAR2sIM_5RDP0V1pmHNDpvAOCGMfdeCZ8PsemalHMrEfjQhdSZY8gy_Eh3KQ#Text )
Також не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України постанови НКРЕКП про кодекси, правила, норми, методики, про ліцензії та про тарифи, в тому числі зміни до цих нормативних актів, про що є доказом відповідь Міністерства юстиції України на запит представника Відповідача (у додатках до Відзиву).
Тобто, ознайомившись з нормативно-правовими актами НКРЕКП та на які посилаються Позивач, Відповідачем встановлено факт невідповідності Конституції та Законам України більшості цих нормативних актів, що видані не центральним органом виконавчої влади, та які не зареєстровані у ЄДРНПА Мінюстиції України, що дає право стверджувати про нелегітимність цих нормативних актів, а також вважати сумнівними та нікчемними докази Позивача.
Щодо невідповідності типового договору Директиві ЄП/ЄС.
Диспозиція ч.2 ст.2 Закону України «Про ринок природного газу» за змістом є бланкетною, і відсилає до актів законодавства Європейського Союзу. Що у взаємозв'язку із ч.5 ст.10 ЦПК, у розумінні ч.1 ст.5 цього Кодексу вказує на обов’язковість застосування судом норм права Європейського Союзу. А відтак суд зобов’язаний визнати пріоритетними у даній справі положення міжнародних договорів у сфері природного газу, над актами законодавства України видавниками яких є ВРУ, НКРЕКП тощо.
На сайті НКРЕКП на сторінці “Енергетичне законодавство ЄС” ( https://www.nerc.gov.ua/pro-nkrekp/mizhnarodne-spivrobitnictvo/mizhnarodni-dokumenti/energetichne-zakonodavstvo-yes ) викладено перелік міжнародних договорів.
Відповідно до п.1 додатку 1 Директиви 2009/73/ЄС «Про спільні правила внутрішнього ринку природного газу та про скасування Директиви 2005/55/ЄС», ( https://insat.org.ua/files/nav/law/3/dir_2009_73_uk.pdf ) не порушуючи законодавчі норми Співтовариства щодо захисту прав споживачів, зокрема Директиву Європейського Парламенту та Ради 2011/83/ЄС від 25 жовтня 2011 року про права споживачів ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_023-11?fbclid=IwAR2sIM_5RDP0V1pmHNDpvAOCGMfdeCZ8PsemalHMrEfjQhdSZY8gy_Eh3KQ#Text ) та Директиву Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/987_001-93#Text ) про несправедливі умови споживчих договорів передбачені статтею 3 заходи мають на меті гарантувати, щоб споживачі мали право на укладення договору зі своїм постачальником газових послуг.
Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним та одночасно є також типовим договором приєднання має відповідати вимогам Директиви Європейського Парламенту і Ради 2011/83/ЄС від 25 жовтня 2011 року про права споживачів ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_023-11?fbclid=IwAR2sIM_5RDP0V1pmHNDpvAOCGMfdeCZ8PsemalHMrEfjQhdSZY8gy_Eh3KQ#Text )
Відповідно Директиви Типовий договір розподілу природного газу, який є публічним, який одночасно є також типовим договором приєднання є “дистанційним договором”, що передбачає “додатковий договір”, укладеним поза комерційним приміщенням, торговець повинен надати споживачеві інформацію в чіткій та зрозумілій формі, на папері або, за згодою споживача, на іншому довговічному носії. Така інформація повинна бути розбірливою і викладена простою та зрозумілою мовою. Інформація, зазначена в параграфі 1, повинна стати невід’ємною частиною дистанційного договору або договору, укладеного поза комерційним приміщенням, і не може бути змінена, якщо сторони прямо не домовились про інше. Торговець повинен надати споживачеві копію підписаного договору або підтвердження укладення договору на папері або, за згодою споживача, на іншому довговічному носії, у тому числі, у відповідних випадках, підтвердження попередньої чіткої згоди та підтвердження споживача згідно з пунктом (m) статті 16. Будь-які договірні умови, які прямо чи опосередковано передбачають відмову від прав або обмеження прав, що випливають із цієї Директиви, не є обов’язковими для споживача. Торговець повинен надати споживачу підтвердження укладення дистанційного договору на довговічному носії протягом розсудливого строку після його укладення, але не пізніше ніж у момент доставлення товару або перед початком надання послуги. Будь-які договірні умови, які прямо чи опосередковано передбачають відмову від прав або обмеження прав, що випливають із цієї Директиви, не є обов’язковими для споживача. Споживач звільняється від обов’язку сплачувати будь-яку винагороду у випадках незапитуваного постачання товарів, води, газу, електроенергії, централізованого теплопостачання чи постачання цифрового контенту або незапитуваного надання послуг, заборонених статтею 5(5) і пунктом 29 додатка I до Директиви 2005/29/ЄС. У таких випадках відсутність відповіді від споживача після такого незапитуваного постачання або надання не вважається згодою.
Отже типовий договір розподілу природного газу, який є публічним, який одночасно є також типовим договором приєднання не відповідає вимогам Директиви, а тому має бути визнаний нікчемним.
Таким чином типовий договір, на який посилається Позивач, має колізію і юридичну невизначеність.
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь людини - споживача.
Щодо твердження Позивача про нібито замовлену Відповідачем потужність та здійснення оплати за розподіл природного газу та користування послугою з січня 2020 року.
Позивачем не надано доказів, а саме: замовлення Відповідачем потужності з послуг розподілу та акту звіряння між Позивачем та Відповідачем про надані послуги та у якій саме кількості та за якими показниками. Адже показники фактично спожитого природного газу за показами лічильника і показники додані до Позовної заяви, виконані Позивачем в односторонньому порядку, не співпадають та не відповідають дійсності. Відповідач, як законослухняний громадянин, сплачує за постачання природного газу відповідно даних лічильника, про що є фото показників лічильника та квитанції на оплату Відповідачем газу, в яких дані Оператора ГРМ/Позивача значно відрізняються у завищену сторону, від показників лічильника Відповідача. Про що Відповідачем створена Таблиця-розрахунок за зайво нарахований природний газ О/С11111111 та показано факти дій Позивача.
Отже Позивач мав би зробити звіряння показників обсягів спожитого газу Відповідачем з самим Відповідачем перед тим як надавати свою “Довідку про фінансовий стан споживача по розподілу природного газу” в якості доказів до суду. “Довідка про фінансовий стан споживача по розподілу природного газу” не передбачена договором між Позивачем та Відповідачем або іншими нормативно-правовими актами, та складена в односторонньому порядку Позивачем без узгодження/звіряння з Відповідачем, а тому не може бути допустимим доказом того що Відповідач отримав послуги з розподілу природного газу саме за такими обсягами, які позначено Позивачем в його “Довідці”, а тому Позовна заява Позивача є сумнівною та такою що викриває
Отже типовий договір розподілу природного газу, який є публічним, який одночасно є також типовим договором приєднання не відповідає вимогам Директиви, а тому має бути визнаний нікчемним.
Таким чином типовий договір, на який посилається Позивач, має колізію і юридичну невизначеність.
Вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь людини - споживача.
Щодо твердження Позивача про нібито замовлену Відповідачем потужність та здійснення оплати за розподіл природного газу та користування послугою з січня 2020 року.
Позивачем не надано доказів, а саме: замовлення Відповідачем потужності з послуг розподілу та акту звіряння між Позивачем та Відповідачем про надані послуги та у якій саме кількості та за якими показниками. Адже показники фактично спожитого природного газу за показами лічильника і показники додані до Позовної заяви, виконані Позивачем в односторонньому порядку, не співпадають та не відповідають дійсності. Відповідач, як законослухняний громадянин, сплачує за постачання природного газу відповідно даних лічильника, про що є фото показників лічильника та квитанції на оплату Відповідачем газу, в яких дані Оператора ГРМ/Позивача значно відрізняються у завищену сторону, від показників лічильника Відповідача. Про що Відповідачем створена Таблиця-розрахунок за зайво нарахований природний газ О/С11111111 та показано факти дій Позивача.
Отже Позивач мав би зробити звіряння показників обсягів спожитого газу Відповідачем з самим Відповідачем перед тим як надавати свою “Довідку про фінансовий стан споживача по розподілу природного газу” в якості доказів до суду. “Довідка про фінансовий стан споживача по розподілу природного газу” не передбачена договором між Позивачем та Відповідачем або іншими нормативно-правовими актами, та складена в односторонньому порядку Позивачем без узгодження/звіряння з Відповідачем, а тому не може бути допустимим доказом того що Відповідач отримав послуги з розподілу природного газу саме за такими обсягами, які позначено Позивачем в його “Довідці”, а тому Позовна заява Позивача є сумнівною та такою що викриває
зловживання Позивачем свого монопольного становища, приписування обсягів споживання газу та введення в оману Відповідача і не може підлягати розгляду в судовому порядку.
Відповідачем, на доведення приписок обсягів споживання газу Позивачем, додає докази, а саме фото показників лічильника та дані Позивача та НАК Нафтогаз України, які значно відрізняються. Відповідач, встановивши такі факти шахрайських дій з боку Позивача, вважає всі його докази необґрунтованими та безпідставними.
Щодо відсутності ліцензії у Позивача на право здійснення діяльності з розподілу природного газу.
Позивачем не було надано, ні суду, ні Відповідачу, ліцензію на право здійснювати діяльність з надання послуг з розподілу природного газу.
Адже в 1.4. типового договору зазначено ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text ):
“Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи в особі
________, що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії від _ року, виданої __, серія _, № ___;”
Тобто має бути ліцензія з такими даними як дата, ким виданої, серія та номер.
Також Позивач відсутній в ліцензійному Реєстрі НКРЕКП, в якому мають бути дані про всіх осіб, що отримали ліцензії. Реєстри НКРЕКП ( https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp ), Реєстр малих систем розподілу ( https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp/reyestr-malih-sistem-rozpodilu ), Нормативна база щодо ведення Реєстрів ( https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp/normativna-baza-shchodo-vedennya-reyestriv ).
Таким чином Позивач не довів наявність в нього ліцензії на здійснення розподілу природного газу, відомості про яку мають бути викладені в п. 1.4 типового договору, а також постанови НКРЕКП від 16.04.2015 № 1273 “Про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «…ГАЗ»” та Постанова НКРЕКП від 29 червня 2017 р. № 848 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ "...ГАЗ» ( https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vidachu-litsenzii-na-rozpodil-prirodnogo-gazu-pat-lubnigaz ) із змінами внесеними постановами НКРЕКП від 24.10.2019 № 2223, від 16.12.2020 № 2513 не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та відсутні в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів ( https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/vWWWGroupParam1/searchext?OpenDocument ).
Відповідачем, на доведення приписок обсягів споживання газу Позивачем, додає докази, а саме фото показників лічильника та дані Позивача та НАК Нафтогаз України, які значно відрізняються. Відповідач, встановивши такі факти шахрайських дій з боку Позивача, вважає всі його докази необґрунтованими та безпідставними.
Щодо відсутності ліцензії у Позивача на право здійснення діяльності з розподілу природного газу.
Позивачем не було надано, ні суду, ні Відповідачу, ліцензію на право здійснювати діяльність з надання послуг з розподілу природного газу.
Адже в 1.4. типового договору зазначено ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1384-15#Text ):
“Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи в особі
________, що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії від _ року, виданої __, серія _, № ___;”
Тобто має бути ліцензія з такими даними як дата, ким виданої, серія та номер.
Також Позивач відсутній в ліцензійному Реєстрі НКРЕКП, в якому мають бути дані про всіх осіб, що отримали ліцензії. Реєстри НКРЕКП ( https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp ), Реєстр малих систем розподілу ( https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp/reyestr-malih-sistem-rozpodilu ), Нормативна база щодо ведення Реєстрів ( https://www.nerc.gov.ua/reyestri-nkrekp/normativna-baza-shchodo-vedennya-reyestriv ).
Таким чином Позивач не довів наявність в нього ліцензії на здійснення розподілу природного газу, відомості про яку мають бути викладені в п. 1.4 типового договору, а також постанови НКРЕКП від 16.04.2015 № 1273 “Про видачу ліцензії на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ ПАТ «…ГАЗ»” та Постанова НКРЕКП від 29 червня 2017 р. № 848 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ "...ГАЗ» ( https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-vidachu-litsenzii-na-rozpodil-prirodnogo-gazu-pat-lubnigaz ) із змінами внесеними постановами НКРЕКП від 24.10.2019 № 2223, від 16.12.2020 № 2513 не зареєстровані в Міністерстві юстиції України та відсутні в Єдиному державному реєстрі нормативно-правових актів ( https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/vWWWGroupParam1/searchext?OpenDocument ).
Офіційний вебпортал парламенту України
Про затвердження Типового договору розподілу природного газу
Постанова; НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498
Начальнику.docx
12.6 KB
Надати спільний доступ 'Начальнику.docx'
Заява про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.☝️☝️☝️
2_5454361964861993169.rtf
78.4 KB
Надати спільний доступ '2_5454361964861993169.rtf'
2_5454361964861993173.rtf
60.8 KB
Надати спільний доступ '2_5454361964861993173.rtf'
Forwarded from Доста Україна Документи (777 777)
про-поновлення-строкыв-у-суд-2.docx
14.1 KB
Вам надано доступ до файлу про-поновлення-строкыв-у-суд-2
Forwarded from Доста Україна Документи
Відзив на апеляцію трансп газ.docx
113.4 KB
Відзив на апеляційну скаргу по транспортировці газу
Тут є виграна справа,є відзив, є касація, є зустрічний позов, зразки запитів! Не лінуйтесь читати і вникати! Юридичних документів більш ніж достатньо!