Наш. Рідний. Він із сині українського неба і золота пшеничного колосся.     

Державний Прапор. Його ретельно ховали від загарбника мешканці окупованих населених пунктів. А потім розгортали, зустрічаючи оборонців.     

Він супроводжує захисників і захисниць на полі бою. Воїни віддають життя, аби синьо-жовтий майорів над кожним містом і селом.     

Він – один із символів незалежності. Його шанують в усьому цивілізованому світі. Піднімають на знак підтримки України.    

Прапор вільних людей. Прапор незламних. Прапор переможців.

Посівна, жнива, обробіток полів. Наші аграрії завжди при справі. Аби країна була з хлібом. Запросив їх на зустріч, бо є привід – завершився збір зернових і зернобобових.

Бачив особисто, як він проходить. Це величезна праця, завдяки якій на Дніпропетровщині намолотили 2,6 млн тонн збіжжя.

Схотілося віддячити за витримку та працелюбність. І керівникам великих фермерських господарств, і невтомним комбайнерам, механізаторам, трактористам. Кожен, хто причетний до продовольчого фронту – герой. Особливо зараз, під час війни.

Область, як може, допомагає. Сприяли, щоб фермери могли працювати в комендантську годину. З початку року піротехніки регіону обстежували й розміновували поля.

Минулий і нинішній сільськогосподарські сезони були надзвичайно важкими. Але аграрії щоразу починали свою битву за врожай. Щоб підтримати економіку, яка потерпає від повномасштабного вторгнення. Та й загалом заради своєї країни.