Сьогодні ми у Дніпровському районі. У центрі, фахівці якого майже десять років допомагають родинам у скруті. А ще тут опікуються сиротами та малечею з інвалідністю.

У закладі п’ять відділень, три з яких – стаціонарні. З початком великої війни у них не могли приймати підопічних через відсутність укриття. Натомість вже зараз їх роботу відновлено. У центрі з’явилися перші за понад півтора роки постояльці. Три мами і семеро дітей.

А все завдяки нашим вірним друзям. Вони переоблаштували підвальне приміщення під сховище. Заглибили його та зробили запасний вихід. Модернізували комунікації. Відтепер тут є світло, вода, тепло.

Подбали й про затишок. Для малечі різного віку і дорослих організували окремі зони. Кожну з них меблювали.

У проєкт вклали душу! Вдячний за це всім причетним. Ні на мить не сумнівався у тому, що ви справжні чарівники, котрі щодень творять дива!

Герої без зброї! Напередодні професійного свята відзначив наших рятувальників. Тих, хто розуміє, що не має права на помилку. Адже на кону – життя, яке потрібно врятувати. Тих, чия робота вимагає стовідсоткової відданості.

Так було повсякчас. Та особливо зараз, у війну. Надзвичайники перші на місцях «прильотів».

Завжди професійні, зібрані. Навіть холоднокровні, бо того вимагають обставини. Втім, їм нелегко щоразу стикатися з людським горем. ДСНСники борються за кожного. Заради цього ризикують собою.

Дякую, рятівники! Якнайменше вам викликів. І з кожного бажаю повертатися неушкодженими!