За три місяці ми досі не почули, які причини запровадження санкцій. Тепер влада просить ще 10 днів для фальсифікації доказів. Така поведінка Офісу Президента й Кабінету Міністрів означає, що в них станом на зараз жодних доказів немає.

Тим часом я обмежений у можливості допомагати Збройним Силам. Це перешкоджає розвитку нашої держави. З таким верховенством права влада перешкоджаєте мрії мого життя — інтеграції України в Європейський Союз. Бо нічого спільного з правом такі дії не мають.

Зараз вони карають солдатів, воїнів. Поспіхом були заблоковані не лише мої кредитні картки, а й кредитні картки більш як 20 тисяч невинних людей. Частина з цих людей – солдати на фронті, які не мають інших карток. Туди нараховувалася зарплата. А частина цих людей – родини, які виїхали за кордон і мають одну єдину картку. Нацбанк їх заблокував.

Це не повинно залишитися безкарним. Сьогодні був внесений законопроєкт, який передбачає, що у разі, якщо ЄСПЛ ухвалить рішення і буде компенсація держави, то не держава і платники податків за це відповідатимуть, а ті, хто ухвалювали незаконні рішення.

Також я попросив протокол голосування. Хто на Кабміні та на засіданні Ради Національної безпеки як голосував. Для того, щоб легше було потім знайти людей, які будуть з власної кишені компенсувати це, якщо не нести більшу відповідальність. Бо це — злочин.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

🟥14 травня 1920 року народилася Слава Стецько, одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів.

Народилася у селі Романівка, нині Теребовлянського району на Тернопільщині в селянській родині народилася Ганна-Євгенія Музика, одна з провідних діячок ОУН(б) та Антибільшовицького блоку народів, яка стала відома світові під іменем Слави Стецько.

Навчалася в рідному селі, згодом – у Теребовлі, де з відзнакою закінчила гімназію і гуманістичний ліцей. Належала до Марійської і спортової дружини, співала в хорі. Організувала гурток з вивчення історії України: збиралися по домівках, в лісі, потім прочитане розповідали молодшим. Але найгострішим спогадом про гімназію став випадок, коли наставниця-полячка вдарила її лінійкою по руках за те, що дівчина розмовляла українською. «У мені все збунтувалося. Потім у польській гімназії я теж відчувала, що до українських дітей не дуже добре ставляться», - згадувала пізніше.

У 18 років, за прикладом старшого брата, якого закатували поляки, вступила до ОУН. З приходом більшовиків відкрито заявила, що не вступить до комсомолу, після чого змушена була піти на конспірацію: її призначили директором школи в селі Юшківці Бібрського району на Львівщині, де діяв підпільний центр. Брала участь у відновленні Української державності Актом 30 червня 1941 року в Бібрці, кілька місяців була заангажована в міській управі як референт з питань культури. Але одного разу в школі, коли чистили зброю, стався вибух. Музика пішла в глибоке підпілля, переїхавши до Львова.

Студіювала будівництво мостів і доріг у Львівській політехніці, паралельно була членом обласного Проводу юнацької мережі ОУН, займалася поширенням листівок та іншої пропагандистської літератури. У 1943-му році була арештована німцями у Львові, вісім місяців провела у тюрмі на Лонцького. Після звільнення (батьки і товариші по боротьбі задіяли усі свої зв’язки) була відправлена проводом ОУН до Відня.

На еміграції тісно співпрацює з Проводом ОУН(б). У 1945 бере участь у нелегальному перевезенні тяжко пораненого Ярослава Стецька з Чехії до Мюнхену. Через рік бере з ним шлюб та змінює ім’я на Славу Стецько. Стає одним із активних діячів очолюваного ним Антибільшовицького блоку народів, а після його смерті сама очолює організацію. кгб називало Ярослава Стецька серед найбільших ворогів радянської влади і готувала фізичне знищення – він мав стати наступною після Степана Бандери жертвою агента кгб Богдана Сташинського.

Була керівником пресового бюро АБН, редактором журналів «ABN – Correspondent» та квартальника «Ukrainian Review». Брала участь в десятках міжнародних конференцій і сама була співорганізатором міжнародних конференцій, з’їздів в м. Вашингтон, Торонто, Мюнхен, Вінніпег, Чікаго, Манчестер, Мальта, Париж, Мадрид, Рим та ін. Була особисто знайома з лідерами багатьох держав. Виступала організатором акцій на підтримку політв’язнів, розповідала правду про репресії, Голодомор, інші злочини тоталітарного режиму.

У 1991 році вперше після еміграції приїхала до Львова для участі у відзначенні 50-річчя Акта відновлення української державності. Цього ж року була обрана Головою Проводу ОУН (б), а через рік – очолила заснований нею Конгрес українських націоналістів.

Тричі обиралася народним депутатом України, двічі як найстарший член парламенту приводила до присяги депутатський корпус. Її життєвим кредом були слова: «Я вірю в українську націю».

🕯Померла Слава Стецько 12 березня 2003 року. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

🌐 Історія України🔱
✅ Підпишись, пізнавай, поширюй!