Як Slack намагається зменшити кількість відключених сповіщень
Push- та інші типи сповіщень покращують конверсію в кліки чи підписки. Щоправда сучасні користувач_ки це розуміють як спроби втрутися у свій інфопростір. Тож вони просто відключають сповіщення.

Що ж робить Slack? При спробі тегнути всіх учасни_ць каналу він показує повідомлення, в якому:
👉 вказує, скільки людей ми тегнемо. Це корисно, бо в Slack кількість людей на каналі показує маленький лічильник з цифрою у правому верхньому куті.
👉 підкреслює, що сповіщення отримають люди у різних часових поясах, а значить своїм повідомленням в межах нашого робочого дня ми можемо когось розбудити.
👉 прямо говорить, що це rather noisy.

Таке ж повідомлення з'являється у Discord.
Обидві платформи використовуються і як робочі месенджери, і як платформи для побудови спільнот. А отже є велика вірогідність того, що люди залишатимуть сповіщення включеними, щоб не пропустити важливі робочі повідомлення. І їм точно не сподобається, коли їх тегатимуть у повідомленнях типу "Добрий день, спільното". 😅

P.S. Від учасників однієї зі спільнот в Discord я отримував фідбек "Відповідаю тільки коли тегають на каналі" та "Вийшов зі спільноти, бо забагато разів приходили сповіщення". Можете також зайти на свій Телеграм-канал і перевірити, скільки людей відключили сповіщення. Пік відключень сповіщень часто співпадає із виходом нового контенту.

Здається, такий клікбейт залишився на сторінках ТСНа та в розсилках інфопродуктів. Але ось я мав хвилину паніки завдяки заголовку листа «Ви сплатили борги?» від Опендатабот. Так як сервіс працює з персональними даними — іменем, прізвищем, ідентифікаційним кодом — то із заголовку здається, що Опендатабот підтягнув інформацію з податкової. Але ніт, цей лист — добірка питань-відповідей щодо Єдиного реєстру боржників з пропозицією скористатися сервісом.

Цікаво було б дізнатися, який відсоток відписок був після цього листа. Впевнений, в декілька разів більше за органічний відтік.

Минулого року восени поговорив з двома художницями з інвалідністю для Доступно ua. У них діаметрально протилежний досвід: одна працює в окремій майстерні, інша у себе в кімнаті, одна розділяє час між батьківством та мистецтвом, інша — між роботою арт-терапевткою та мисткинею. Та їх об'єднує універсальна мова, мова мистецтва.

Було би добре, якби їхню роботу підтримував інклюзивний простір у великих і малих містах. Про проблеми із доступністю ми теж поговорили. Читайте за посиланням на Platforma 💫

Два тижні нічого не писав на каналі. А все тому що ми з МетаСпільнотою та ILM УКУ запустили другий набір на курс «Як будувати спільноти»!

Це покращена та підсилена версія минулорічної програми. Ми додали ще один день до офлайн-навчання, трохи оновили викладацький склад та додали ще більше практичних занять. Також маю надію, що буде більше стипендійних місць цього року, бо моя мрія — це щоб було більше самозарадних спільнот в громадському секторі.

Як і минулого року, на мені зовнішні комунікації по курсу. На самій же програмі буду розбирати ідентичність учасни_ці спільноти та як проводити дослідження спільноти.

Офлайн триває з 2 по 5 липня включно, онлайн — з 7 по 12 липня, окремо буде два дні захисту стратегій спільнот, які всі студент_ки будуть розробляти протягом навчання.

👉 Вартість та деталі по програмі можна знайти тут, а якщо ви представляєте ГО, то податися на стипендію можна тут.

64
В пошуках інструментів фасилітації
як обговорити дискусійні питання і не зненавидіти колег

Минулої неділи фасилітував стратегічну сесію для спільноти УкраїнаМрії. Одним з питань на обговорення були мета, місія та візія спільноти. Якщо ви колись всередині своєї команди намагалися сформулювати мету або місію, ви знаєте, наскільки це може бути травматично. Зачасту такі обговорення призводять до створення красивих теоретичних конструкцій, якими ніхто потім не користується.

Тому спочатку ми з учасни_цями затвердили визначення мети, місії та візії, з якими погоджується група. Ці визначення допомогли перевіряти валідність згенерованих пізніше визначень.
Після цього ми використали інструмент "1-2-4", який виглядає так:
👉 спочатку кож_на учасни_ця впродовж хвилини обдумує поставлене питання та накидує ідеї;
👉 потім учасни_ці розбиваються на пари та впродовж 2 хвилин генерують нові способи вирішення питання на основі того, що вони придумали під час попереднього етапу;
👉 пари об'єднуються в четвірки, обговорюють всі свої ідеї та розвивають їх на основі схожості/відмінності впродовж 4 хвилин;
👉 кожна група презентує одну важливу ідею чи спосіб вирішення проблеми, який виробила ця група.

Цей інструмент я знайшов на сайті Міжнародної асоціації фасилітатор_ок, там ще більше класних інструментів з поясненнями та інструкціями.

65
Як шукати відповіді на ключові питання у вашому житті
*метод, який хочу спробувати*

Був такий науковець, Річард Фейнман. Про нього я вперше дізнався, коли побачив анонс книги «Та ви жартуєте, містере Фейнман!». І ось нещодавно я відкрив для себе його метод «12 улюблених проблем», який хочу потестувати. Метод має допомогти сформулювати питання, які вам найбільш відгукуються та які цікаво розкрити, і шукати відповіді на них впродовж життя.

Ось як цей метод працює:
1. Записуємо 12 питань, які вас найбільше хвилюють. Питання «Чому спільноти перестають бути активними?» теж підходить :)
2. Збираємо нотатки та інсайти в одному місці: базі знань типу Obsidian чи блокноті.
3. Перевіряємо, чи нові знання, ідеї та досвіди можуть допомогти вирішити якесь із 12 питань (проблем).
4. Періодично переглядаємо свій список питань: прибираємо ті, що вже неактуальні чи вирішені, додаємо нові.
Потім напрацювання можна переупакувати в статтю, відео чи навіть навчальний курс.

Мені цей метод відгукується, бо я люблю дослідження, структурованість і відчуття, що в житті можна щось контролювати та визначати :)
А як ви вирішуєте проблеми чи питання, з якими постійно стикаєтеся? Є у вас якийсь підхід, метод або концепція, за якою ви рухаєтеся?

66
Дослідження спільноти у стані напруги
чому це може бути поганою ідеєю

Ніколи не думав про те, коли варто обирати найкращий час для дослідження. Просто береш — і досліджуєш. Та зараз читаю Національний звіт за результатами міжнародного дослідження якості освіти PISA-2022, і стикнувся з таким абзацем:
«Дані, наведені далі...потребують особливої обережності під час інтерпретації. Це пов'язано з тим, що анкети PISA, які є основним джерелом інформації про добробут учнівства, не розраховані на вивчення спільнот, що перебувають в екстремальних умовах, зокрема в умовах війни... Невідповідність анкет PISA нашому складному контексту особливо очевидна в питаннях, що пов'язані з добробутом учнів. Самі поняття психологічного добробуту, задоволеності життям, безпеки...для українців сьогодні мають інший сенс, ніж той, який було закладено в анкету PISA, і безперечно сильно відрізняються від того, як ці концепти сприймають в інших країнах, де в громадян є змога жити в умовах миру й стабільності».

Які висновки я зробив з цієї інформації:
1. Питання та інструменти дослідження мають бути адаптовані під конкретну ситуацію чи спільноту.
2. Сегментування аудиторії для дослідження вкрай важливе, адже у них може сильно відрізнятися розуміння того, що ви у них питаєте.
3. Проводити дослідження спільноти, яка перебуває в стані розпаду, занепаду чи безперервної агресії — погана ідея.
4. При інтерпретації даних дослідження варто пам'ятати, що на результати дослідження впливають не тільки заготовлені питання, а й умови проведення дослідження (ви проводили опитування після обстрілу, після роботи чи на вихідних? людина вже місяць шукає роботу чи їй перед опитуванням прийшов офер?).

А як ви інтерпретуєте дані дослідження? На що звертаєте увагу?

Хочете додати гумор та натхнення до робочих онлайн-зустрічей? Це просто, достатньо включити автоматичні англійські субтитри в Google Meet. Ви не пожалкуєте!

Знайшов влучний опис дослідження як процесу дихання (до речі, про «дихання», «ритм», «темпоритм» у розрізі спільнот теж говорять):

«Так само, як ми вдихаємо та видихаємо, ми всі природно і регулярно отримуємо інформацію та використовуємо її для визначення того, що робимо. Ми спостерігаємо, вчимося і ділимося висновками зі свого досвіду взаємодії із навколишнім середовищем. Це теж свого роду дослідження — навіть якщо ми не робимо це навмисно.
Дихання є вродженим, природним, і ми не усвідомлюємо, що дихаємо. Так само ми вчимося і зберігаємо знання про те, як вижити та процвітати, але ці знання можуть бути недооціненими. У нас також може не бути часу чи простору, щоб помітити та оцінити ці знання».

Взяв це з Transformative Research Toolkit від Othering&Belonging Institute. Про цей набір інструментів дослідження писав раніше, тоді мене зацікавив їхній фемінітив herstory замість history. Раджу почитати, там ціла скарбничка для менеджер_ок спільнот!

Я дуже щасливий. Чому? Тому що провів заняття на тему ідентичності учасни_ць та дослідження учасни_ць спільнот в межах курсу "Як будувати спільноти" від MetaSpilnota та ILM УКУ.

Обговорювали репрезентативність досліджень, ідентичність та спроби об'єднати декілька аудиторій в одну спільноту. Ну а ще звісно були жарти про роботу менеджер_ок спільнот, кавування з експертами та дружбу з маркетологами 😄

Коли коментують, дискутують, не погоджуються — це найкраще, що може відбутися під час лекції. І це відбулося 😉 Радію, що вже другий рік поспіль маю таку можливість — ділитися своїм досвідом та думками зі студентами та студентками курсу.

67
Автор «Маленького принца» був ком'юніті-менеджером!
не вірите? читайте далі

Принаймні таке враження у мене склалося після того, як я прочитав оповідання-мемуари «Військовий льотчик» Антуана де Сент-Екзюпері. Ділюся фрагментами, які зачепили увагу.

Про належність до спільноти: «Я люблю групу 2/33. Люблю не як глядач, який відкриває для себе гарну виставу... Я люблю свою групу, тому що я в ній, тому що вона живить мене, тому що я теж живлю її. І тепер, повертаючись з Арраса (з бойового виліту - прим. канала), я більш ніж коли належу до своєї групи. Я набув іще один зв'язок із нею».

І ще про належність до спільноти: «Я здобув...право брати участь. Право бути пов'язаним. Спілкуватися. Одержувати і давати. Бути чимсь більше, ніж я сам... Моя любов до групи не потребує висловлення. Вона складається лише зі зв'язків зі світом. Вона моя сутність. Я належу до групи. От і все.».

Про важливість комунікацій в спільноті: «Ми вже почуваємось однією спільнотою. Звісно, щоб згуртуватися в ній, ми маємо висловити свою єдність. Для цього знадобляться зусилля в царині свідомості і мови. Але щоб нічого не втратити з сутності, ми мусимо також залишитися глухими до всіляких словесних пасток, до шантажу і полеміки.».

Про мету, яка формує та фокусує спільноту, та про сегментацію аудиторії: «Я розумію походження братства між людьми. Люди були братами в Бозі. Братами можна бути тільки в чомусь. Якщо людей не єднає вузол, вони становлять не спільноту, а натовп. Не можна просто бути братством. Мої товариші і я, ми братство за Групою 2/33. Французи є братством за Францією... Братерство виникає в спільній офірі — чомусь більшому, ніж ти сам.».

Про те, чому сильна спільнота — це завжди спільні зусилля її учасни_ць: «Я найсильніший, бо дерево є дужчим від тих речовин, що є складовими грунту... Спільнота, яку заснувала наша цивілізація, не була і не є сукупністю наших вигод — вона була сукупністю наших внесків.».

68
Як працювати з «правочками» від стейкхолдерів
досить оптимістичний погляд на те, що бісить всіх, хто працює з текстами

Якийсь час ми з колегою вели Телеграм-канал, в якому публікували коментарі до наших матеріалів. Так як коментували тільки ми внутрішньо, нашим контент-відділом, це було досить весело.
Коли виходиш у великий комунікаційний світ, стає невесело. Бо ви стикаєтеся з ними — з ПРАВКАМИ.

Мій рекорд поки що — це 145 пропозицій по зміні тексту та коментарів до сценарію експлейнера з хронометражем в 5 хвилин. До речі, від цього проєкту потім відмовилися, щоб через півроку прийти із запитом переписати цей же сценарій знову 😅

Для себе я виділив 5 правил роботи з «правочками», які допомагають мені врятувати свою менталку:
1. Забути про слово «правки» — є коментарі та пропозиції. «Правка» — це безальтернативне рішення людини зі сторони внести зміни у вашу роботу. З коментарями та пропозиціями вже можна працювати: аргументувати свою думку, приходити до спільного рішення, погоджуватися із запропонованим.
2. Обговорювати тільки критичні для роботи положення. У скріншоті вгорі — класичний приклад коментаря, який я врахую і навіть не буду його обговорювати. Подобається замовни_ці слово «парує» замість «димить» — то й добре, це не впливає на фінальний сценарій (у моєму випадку).
3. Намагатися уникати проєкти, в яких декілька осіб переглядає та затверджує текст. Цього правила не вийде дотриматися у роботі в державних проєктах та інколи в агенціях. Нещодавно у мене був в роботі проєкт, в якому стейкхолдери залишали коментарі, які прямо суперечили одне одному в тексті 😐 Якщо ви фрілансер_ка або працюєте в штаті копірайтер_кою, комунікаційни_цею або піарни_цею, для вас може спрацювати.
4. Не відповідати на коментарі до тексту перше, що приходить в голову. А перше, що мені приходить в голову — це які влучні зауваження! не можу повірити! яка дивина! вау!.
5. Задати рамку коментування: часову (коментарі можна залишити до певної години) та сенсову (коментарі можна залишити до формулювань, а не до структури). Це полегшить роботу і тим, хто переглядатиме ваші тексти, і вам при роботі з коментарями.

Поділіться в коментарях, які найбільш дивні/бісячі історії з «правочками» у вас були.

Може здатися, що я закинув канал. То вам не здалося, бо у мене несеться по роботі 🥲
Напишіть в коментарях, у кого теж все несеться і над якими ви зараз цікавими проєктами зараз працюєте, позітхаємо разом (але зітхання буде радісним!) 🤝

"Дружні банки відкриваються, збори — закриваються".
З цією думкою я доєднався до збору на 1 млн грн від INSCIENCE та Повернись живим на засоби збиття ворожих розвідувальних та ударних БПЛА для 85+ підрозділів.

Моя банка — на 30 тисяч, станом на 4 жовтня вже зібрали 13% коштів, добити до 100% можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/8xd3F5oTSn.

А якщо у вас є натхнення у неділю відкрити Інстаграм — то зашерте будь ласка собі в сторіз пост про збір 🤝

Першу роботу я знайшов виключно завдяки тому, як сильно я любив медіа. У мене досі вдома лежить величенька колекція друкованих журналів: "Кіно і театр", "Шо", український Esquire, "Шпиль" та багато інших.

Потім я запустив цей канал, який раніше називався "ДизРайтер" (бо типу diswrite 😅), в якому розповідав про роботу з текстами та про дизайн. Та безпосередньо в медіа я працював лише один раз за все життя, ще до повномасштабного вторгнення — у VECTOR.

І тепер мій новий рік починається з нової роботи — менеджером спільноти в Громадському радіо 💛

P.S. А ви любите email-розсилки? Читали би від мене листи раз на місяць — фактично те, що я зазвичай писав у цей канал, тільки більш структуроване і у форматі листів на substack? Відпишіть в коментарях 🥹