коли я тільки виїхала, та створила свій канал, я дала йому назву
моїми червоними очами малюю собі вуста

Соня, як найближча до моєї сутності людина, написала вірш, який я не забуду ніколи

оля

моїми червоними очами малюю собі вуста,
моїми червоними вустами цілую твої очі,
щоб забрати тривоги і віддати свій спокій,
о душе мóя, перестань боліти так сильно.

як мої червоні очі бачили біль і не зімкнулись?
чому мої вуста відкриті в німому криці?
чиї ще зіниці не бачили ніколи сонця?
о душе моя!
спи спокійно.

я малюю своїми червоними очами собі вуста,
я є правителькою своїх найтемніших кошмарів,
я занурювала їхні мечі в свою холодну кров,
щоб не впиватися зубами в свою мертву плоть.

я палала, щоб не розмикати очей,
а ви переплутали мене з сонцем,
я знаю спрагу і нескінченний біль.
я знаю смерть, ненависть, розпусту.

крики, зорі, попел, мечі,
нескінченна війна навколо,
мої очі червоні не через особистий двобій,
вони навчені бачити огидну правду про людей навколо.

мій світ - це темні незнані глибини.
океан замовк, бо почув мене!
сонце згасло, бо я палаю сильніше!
зорі упали, птахи завмерли,
бо мої очі бачать, але вуста німіють.

я веду свою війну –
війну за тих, хто не може крикнути,
за налякану світлу душу,
чиїм очам не судилось ніколи закритись.

вчора важила 61,7
сьогодні вже 61,3
я прокидаюсь і кожен день бачу як моя вага поступово зменшується (я сиджу вдома і забила на тренерування вже як тиждень напевно)

цікаво що з цим усім вийде