#підземна_музика
Elbow
Пора писати про осінню музику. Я давно хотів поділитися групою, але в цю пору року вона слухається найкраще. Описати гурт можна так: кінематографічний британський рок. Але тут, як в анекдоті, є нюанс - завдяки своїй кінематографічності гурт вибивається зі звичного поняття "британський рок". А що ж таке кінематографічність у музиці? Це вихід за рамки популярних музичних структур, коли пісня не будується за звичним для нашого вуха шаблоном: куплет-приспів-куплет-приспів-соло/бридж-приспів-кода. На це Elbow і роблять ставку, будуючи фундамент на гітарній музиці і посилюючи міцну основу оркестровим саундом.
Найкраще слухається восени ввечері.
Elbow
Пора писати про осінню музику. Я давно хотів поділитися групою, але в цю пору року вона слухається найкраще. Описати гурт можна так: кінематографічний британський рок. Але тут, як в анекдоті, є нюанс - завдяки своїй кінематографічності гурт вибивається зі звичного поняття "британський рок". А що ж таке кінематографічність у музиці? Це вихід за рамки популярних музичних структур, коли пісня не будується за звичним для нашого вуха шаблоном: куплет-приспів-куплет-приспів-соло/бридж-приспів-кода. На це Elbow і роблять ставку, будуючи фундамент на гітарній музиці і посилюючи міцну основу оркестровим саундом.
Найкраще слухається восени ввечері.
#підземна_музика
Kraftwerk - Tour De France
Гадаю, всі стикалися з таким явищем - коли слухаєш уперше якусь групу, і розумієш, що зараз не час для неї, але, можливо, колись вона дочекається свого часу, а ти, своєю чергою, дозрієш для цієї музики. І ось, буквально вчора за порадою вирішив послухати альбом, який так мені сподобався, що крім нього з учорашнього вечора я ще нічого не слухав. Але ж я знав, що цей момент колись та настане!
Kraftwerk - німецький електронний гурт, заснований 1970 року Ральфом Хюттером і Флоріаном Шнайдером. Культовий колектив, який своєю музикою вплинув на становлення таких жанрів, як сінтпоп, пост-панк, техно та ембієнт.
Одразу переносимося в 1983-й рік, коли гурт випускає сингл "Tour De France", який відображав їхнє захоплення велоспортом. Річ у тім, що після попереднього туру гурту потрібна була якась активність, яка перезавантажить мізки і ненадовго відволіче. Вибір припав на велоспорт, бо він добре гармоніював із баченням гурту. Так Хюттер надихнув гурт стати вегетаріанцями і зайнятися велоспортом, а в записі синглу вони використовували звуки ланцюгів, механізмів і дихання велосипедиста. Пізніше Хюттер умовляв гурт зробити повноцінний альбом на цій темі, але відгуку він не знайшов.
У підсумку альбом-таки вийшов, але 2003 року (на честь 100-річчя перегонів Tour De France), і складався він із синглів і окремих треків, у яких гурт повертався до велосипедної теми впродовж 20-ти років.
Альбом вводить у потік, і якщо думати, що це техно, то дуже елегантне техно.
Kraftwerk - Tour De France
Гадаю, всі стикалися з таким явищем - коли слухаєш уперше якусь групу, і розумієш, що зараз не час для неї, але, можливо, колись вона дочекається свого часу, а ти, своєю чергою, дозрієш для цієї музики. І ось, буквально вчора за порадою вирішив послухати альбом, який так мені сподобався, що крім нього з учорашнього вечора я ще нічого не слухав. Але ж я знав, що цей момент колись та настане!
Kraftwerk - німецький електронний гурт, заснований 1970 року Ральфом Хюттером і Флоріаном Шнайдером. Культовий колектив, який своєю музикою вплинув на становлення таких жанрів, як сінтпоп, пост-панк, техно та ембієнт.
Одразу переносимося в 1983-й рік, коли гурт випускає сингл "Tour De France", який відображав їхнє захоплення велоспортом. Річ у тім, що після попереднього туру гурту потрібна була якась активність, яка перезавантажить мізки і ненадовго відволіче. Вибір припав на велоспорт, бо він добре гармоніював із баченням гурту. Так Хюттер надихнув гурт стати вегетаріанцями і зайнятися велоспортом, а в записі синглу вони використовували звуки ланцюгів, механізмів і дихання велосипедиста. Пізніше Хюттер умовляв гурт зробити повноцінний альбом на цій темі, але відгуку він не знайшов.
У підсумку альбом-таки вийшов, але 2003 року (на честь 100-річчя перегонів Tour De France), і складався він із синглів і окремих треків, у яких гурт повертався до велосипедної теми впродовж 20-ти років.
Альбом вводить у потік, і якщо думати, що це техно, то дуже елегантне техно.
#записная_книжка
"Маяк" или Отличный римейк Зелёного слоника
Сходил вчера на этот фильм и написал эмоциональный отзыв в записную книжку, но запостить руки дошли только сейчас.
Еще с первых кадров "Маяк" меня заинтересовал тем, что там не только мой любимый Уиллем Дефо, ставший уже легендой арт-хаузного кино, но также своей формой. Фильм снят на черно-белую 35мм плёнку, что даёт почти квадратное соотношение сторон; он выглядит как хоррор первой половины прошлого века, а еще фильм буквально сделан вручную, крафтово: для съемок построили настоящий маяк, все погодные проявления в том числе с бурей и дождем – натуральные, а свет – естественный.
В начале сеанса нам сказали, что в фильме много отсылок, в том числе литературных. Лично я узнал одну отсылку к широко известному в узких кругах фильму "The Room", и это не может быть совпадением, потому что в зале явно слышались смешки на этом моменте.
"Маяк" – это фильм про то, как два (а может и не два совсем?) взрослых мужчины истерят и сходят с ума. Такой мужской мир в миниатюре, показывающий стыдные и забавные подробности, жестокость, соревнование и недоговоренности. И не зря всё действие крутится вокруг Маяка – фаллического символа, который даже и не символ, а отдельный персонаж повествования.
Это не хоррор в привычном смысле – фильм пугает не скримерами, а нарастающим градусом безумия в головах Старого смотрителя и его Молодого помощника. Ты смотришь и не можешь до конца понять, кто из них сходит с ума. Фильм неоднозначный, и это не клише – сюжет фильма нельзя заспойлерить, потому что его можно трактовать по разному. Мы нашли аж четыре варианта трактовки сюжета. Только зритель может решить для себя, какой это фильм.
10 пердящих Уиллемов Дефо из 10
"Маяк" или Отличный римейк Зелёного слоника
Сходил вчера на этот фильм и написал эмоциональный отзыв в записную книжку, но запостить руки дошли только сейчас.
Еще с первых кадров "Маяк" меня заинтересовал тем, что там не только мой любимый Уиллем Дефо, ставший уже легендой арт-хаузного кино, но также своей формой. Фильм снят на черно-белую 35мм плёнку, что даёт почти квадратное соотношение сторон; он выглядит как хоррор первой половины прошлого века, а еще фильм буквально сделан вручную, крафтово: для съемок построили настоящий маяк, все погодные проявления в том числе с бурей и дождем – натуральные, а свет – естественный.
В начале сеанса нам сказали, что в фильме много отсылок, в том числе литературных. Лично я узнал одну отсылку к широко известному в узких кругах фильму "The Room", и это не может быть совпадением, потому что в зале явно слышались смешки на этом моменте.
"Маяк" – это фильм про то, как два (а может и не два совсем?) взрослых мужчины истерят и сходят с ума. Такой мужской мир в миниатюре, показывающий стыдные и забавные подробности, жестокость, соревнование и недоговоренности. И не зря всё действие крутится вокруг Маяка – фаллического символа, который даже и не символ, а отдельный персонаж повествования.
Это не хоррор в привычном смысле – фильм пугает не скримерами, а нарастающим градусом безумия в головах Старого смотрителя и его Молодого помощника. Ты смотришь и не можешь до конца понять, кто из них сходит с ума. Фильм неоднозначный, и это не клише – сюжет фильма нельзя заспойлерить, потому что его можно трактовать по разному. Мы нашли аж четыре варианта трактовки сюжета. Только зритель может решить для себя, какой это фильм.
10 пердящих Уиллемов Дефо из 10
