Три цитати Наталлі Василевич — про ПЦУ

1. Знову ж таки, все це впливає й на ті Помісні Православні Церкви, які не хочуть визнавати ПЦУ. Зараз для них це також додатковий аргумент: «Ось, подивіться, вони храми захоплюють. Тепер ми їх точно не визнаємо, навіть діалог не будемо вести з цими бандитами».
І все, і це розділяє.

2. Репутація та медіа-образ ПЦУ стає токсичним у широких православних колах. Як обличчям УПЦ у медіа намагаються представити людей з радикальними проросійськими поглядами, так і обличчям ПЦУ стають бандитського вигляду молодики у військовій формі, що лізуть через огорожу монастиря — як це сталося у Черкасах.

3. Скільки в Україні крутих людей, такі сили креативні — і культурні, й інтелектуальні — навіщо їх витрачати на протистояння одне з одним? Чому не спрямувати їх на створення чогось розумного, прекрасного?
Навіщо боротися з «руським миром», будувати свою ідентичність на протиставленні йому, якщо можна створити свій унікальний культурно-інтелектуальний феномен. Щоб люди казали: «Ого це нація! Скільки вона змогла дати світу незвичайного!» Зробити так, щоб від слова «Україна» в людей в усьому світі виникали б позитивні асоціації.

А так у відносинах між УПЦ та ПЦУ виходить що? «Ви тоді з нами щось не захотіли, так ми тепер з вами оце не хочемо». І наростають претензії як снігова куля, спіраль протистояння закручується й закручується...

***
Ще більше думок і висновків — у сьогоднішньому інтерв'ю: https://www.dialogtut.org/ot-by-pczu-skazala-ni-my-ne-sluzhytymemo-u-hramah-vidibranyh-v-upcz/

Ранок починається не з кави ☕️

Ми теж уважно прочитали на сайті «Академічна ініціатива» цікаву новину про те, що 17 листопада 2023 року в «Раді Безпеки ООН пройшло засідання, присвячене релігійній ситуації в Україні», скликане за ініціативи російської федерації.

Як ідеться в повідомленні, «головним поштовхом для цього засідання стала ймовірна законодавча заборона Української Православної Церкви та її структур в Україні».

Під час зібрання у Нью-Йорку свою позицію висловили представники 14 країн, зокрема Великобританії та США.

Виступали два представники росії, радниця Постійного представництва України при ООН Наталія Мудренко — з черговими застереженнями про «афіліацію» як загрозу національній безпеці. Широкого розповсюдження набули аргументи помічниці Генерального секретаря ООН з прав людини пані Ілзе Брендс Керіс.

Але залишаються питання.

Де в цей час була сама УПЦ?
Чи запрошують представників релігійної спільноти в такому разі на самі слухання?
Чи були запрошені представники УПЦ?
Якщо їх не було запрошено, чи є якась інша можливість висловити УПЦ свою точку зору?

***
Ще і ще раз погоджуємося з висновками із нашого вчорашнього тексту:

«У політтехнологічному сенсі переслідування УПЦ виконує якусь прагматичну функцію, про мотиви якої ми можемо лише здогадуватися. <…>

Українському політичному естеблішменту потрібно створити привід, щоб відвернути увагу від чогось іншого чи зняти напругу в суспільстві. <…>

Для росіян це привід активізуватися на міжнародній арені. <…>

Але не помічати дискримінацію неможливо.

Не можу сказати, що це змінює ставлення до України серед тих, хто підтримує Україну. Але серед тих, хто її не підтримує, це служить інструментом, дуже зручною кнопочкою, на яку будь-якої миті можна натиснути й сказати: «А в них там на християн гоніння» (і в дужках начебто мається на увазі, що, отже, російська агресія має підстави).

І це трагедія».

👉https://www.dialogtut.org/ot-by-pczu-skazala-ni-my-ne-sluzhytymemo-u-hramah-vidibranyh-v-upcz/

***
Віримо, що Господь навіть таку ситуацію розрулить на благо — і Україні, і Українському народу, і Українській Православній Церкві.

Завершуємо тиждень теплом, надією та сподіванням на Господа і на дивовижних святих Його.

Ніколи не пізно ще раз розповісти вам про диво від святителя Нектарія Егінського.
Його пам’ять святкувалася цього тижня, 22 листопада, а в «ОтрокUA» виходила реальна історія — з якої прірви безнадії та болю здатний доставати святитель тих, хто довіряється йому.

Ми особисто знаємо всіх героїв-учасників і свідчимо, що все сталося саме так: Як святитель Нектарій отця Миколая зцілив

***
Бажаємо всім мирних і затишних вихідних.

А для особливого затишку ви завжди можете замовити собі чи друзям на подарунок наш душевний, розумний, ошатний православний молодіжний журнал. Українською та російською.
Одним кліком за посиланням: http://bit.ly/Otrok

Молитва за жертв Голодомору і репресій

Господи! Пом'яни душі усіх безвинно загиблих від Голодомору та інших репресій, закатованих та вбитих братів і сестер наших. Подаруй вічний спокій в Твоїх світлих оселях тим, хто пройшов через страшні душевні муки, спостерігаючи за стражданнями власних дітей. Упокой, Боже, усіх жертв Голодомору і репресій в оселях з праведними. Прийми, Боже, як мучеництво їхній біль і сльози. Святими молитвами загиблих та пам'яттю про них очисти, Господи, нас сьогодні від усілякої байдужості і жорстокосердя, ненависті та нетерпимості. І нехай, Боже, милістю Твоєю подібна біда на нашій землі ніколи не повториться знову.

Амінь.

«Коли я побачила новини про Черкаський монастир, стало дуже боляче. І знаєте чому? Бо і там, і там українці, з обох боків цього протистояння. Якби, не дай Бог, храм прийшли забирати рашисти, це було б одне, бо то вороги. Але тут — українці!

Проте відео з побиттям я не змогла додивитись до кінця. Чимало наших хлопців сьогодні на фронті, а тут у відносно мирному місті таке витворяють…»

Сьогодні в нас свідчення —чернігівчанка розповідає, як вона переживала початок повномасштабного вторгнення у Чернігові та як знайшла прихисток у Черкасах, коли вдома залишатись стало небезпечно для життя.

«У цьому монастирі я знаходила відраду і сили жити далі, коли, тікаючи від обстрілів, покинула рідну домівку. Нас тоді багато хто підтримував. І я безмежно вдячна всім жителям Черкас за це…»

«А потім прийшли «добрі люди» і вигнали нас із собору.

Відтоді я більше ніколи волосся в косу не заплітаю: бо коли в нас забирали єпархіальне відділення, мене звідти витягали за косу.

Тож коли сьогодні, буває, нас із батюшкою починають залякувати (бо храм наш дуже в примітному місці стоїть), я кажу: «Не лякайте, ми ще й не таке бачили».
***
І все одно наша сьогоднішня співрозмовниця переконана: якщо ми хочемо жити в мирі і жити нормально, краще не починати одне одного їсти, а знаходити щось спільне.

Тому вона всіх… годує🍲

Навіть парафіян Київського патріархату, які після служби у Київському Володимирському соборі інколи заходять до них «на чай».

Ми продовжуємо знайомити вас із дивовижними людьми, якими сповнена наша Церква.

Сьогоднішній текст — про дружину настоятеля одного з київських храмів, чарівну й неперевершену матушку Тетяну Миткалик.

«Направлення будь-якого закону на експертизу до Венеціанської комісії — це можливість отримати адекватну й неупереджену оцінку норм і положень закону, привести їх у відповідність до міжнародного права, стандартів прав людини.

Держава від цього тільки виграє, бо матиме законодавство, яке нікого не дискримінує, права всіх захищає, а також продемонструє свою сумлінну мотивацію діяти в межах права. Адже за результатами оцінки законопроектів у Венеціанській комісії можна внести корективи до положень майбутнього закону з урахуванням рекомендацій.

Небажання ж звертатися до Венеціанської комісії може свідчити лише про те, що самі законодавці сумніваються в тому, що суперечливий законопроект відповідає нормам міжнародного права, хочуть його прийняти саме в такому вигляді, усвідомлюють, що матиме місце дискримінація та порушення прав людини, і саме це ставлять собі за мету».

Правозахисниця Наталля Василевич — про ініціативу 53 народних депутатів України спрямувати проєкт Закону №8371 на експертизу до Європейської комісії за демократію через право при Раді Європи (Венеціанської комісії).