50 поїздок на фронт — і це тільки настоятель однієї невеличкої парафії на Київщині. А таких парафій — сотні.

Триває Всеукраїнське опитування «Українська Православна Церква. Гуманітарна місія й допомога захисникам України».

І сьогодні, у Міжнародний день волонтера, напередодні Дня Збройний сил України, починаємо знайомити вас з його учасниками. Людьми, які допомагають захисникам України навіть попри намагання держави Україна заборонити Українську Православну Церкву на законодавчому рівні.

Протоієрей Сергій Нечипорук минулого тижня якраз повернувся з передової: «Питати, якою мовою ти молишся, — це для наших військових злочин»
***
«Буває, односельчани питають: "Батюшка, а чого ви в ПЦУ не переходите? Ми б до вас ходили". Я кажу: "Якщо ви сорок років до храму не ходили, то і відтак не прийдете. Проте якщо вам потрібен храм ПЦУ — будь ласка, поруч є, ходіть". Вони не ходять туди.

Тож, усяке у нас буває, та слава Богу, такого ще не траплялося, щоб сила на силу люди йшли.

Не всім сусідам я подобаюся, але ж в мене і мети усім подобатись немає: я просто роблю свою справу. Є навіть такі люди, котрі до нашої Церкви ставляться негативно, називають її руською, проте, коли я їду на фронт, просять хлопцям хоч горіхів, хоч пару закруточок передати. І я передаю».

***
Опитування триває.
Долучайтеся: http://bit.ly/dopomogazsu

Вітальне слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія до Дня Збройних Сил України.

Дорогі брати і сестри! Мужнє українське воїнство!

Із почуттями щирої подяки та поваги до вашого величного подвигу, сердечно вітаю вас із святом — Днем Збройних Сил України!

Щодня ми є свідками вашої жертовної любові до ближніх, вашої відваги та мужності, вашої професійності у справі оборони нашої держави від підступного ворога. Незважаючи на нестерпну спеку і проливні дощі, на страшні холоди і люті морози, ви гідно несете своє служіння, рішуче відстоюючи територіальну цілісність нашої Батьківщини та захищаючи всіх нас – громадян України.

З перших годин повномасштабного російського вторгнення Українська Православна Церква висловила повну підтримку нашій звитяжній українській армії, молитви за яку лунають за кожним богослужінням в наших храмах та обителях. Так само і сьогодні ми просимо Господа, щоб Він Своєю всесильною десницею допомагав всім вам, шановні військовослужбовці — працівники Збройних Сил України, благословляючи вас міцним здоров’ям і подаючи сили та натхнення на подальші воєнні подвиги на благо нашої Батьківщини.

Святитель Амвросій Медіоланський навчає, що сила військова є не на зло, не для кривди та свавілля, а для захисту та добра. Так і ваша військова сила буквально щохвилини стоїть на захисті добра та любові, відстоюючи священне право кожної людини на процвітання в ній Божого дару життя!

В цей день ми також возносимо наші молитви за загиблих героїв та героїнь, які поклали власні життя заради життя рідних, близьких, співвітчизників і за нашу країну. Свята Церква молиться Милостивому Богу за блаженне упокоєння всіх полеглих героїв, подвиг яких завжди буде взірцем любові до ближніх та жертовності заради Батьківщини.

Дорогі брати та сестри, діючі військовослужбовці та ветерани бойових дій, а також всі наші вірні чада нашої Церкви, які зараз несете свою службу в лавах Збройних Сил України! Від повноти всієї Української Православної Церкви і від себе особисто висловлюю всім вам щиру подяку за сумлінне виконання вашого благородного служіння, сповненого істинного героїзму та відваги!

Нехай благословення Боже буде зі всіма вами і з нашою країною!

Онуфрій
Митрополит Київський і всієї України
Предстоятель Української Православної Церкви

Київ, 6 грудня 2023 року

Ми виграли другий суд. Щойно отримали на руки копію ухвали.

Слідчий суддя Печерського районного суду — після поданої нами апеляції — погодилася, що надані нами в позові дані дійсно свідчать про ознаки злочину, і зобов’язала Державне бюро розслідувань розпочати розслідування проти очільників ДЕСС — Державної служби з етнополітики та свободи совісті.

Друзі. Навіть не знаємо, що сказати.
І як коментувати.
І що з цього всього вийде.

Може, й нічого. Але ми з вами опинилися в цій точці саме тому, що не зневірилися. На всіх етапах, коли для цього були всі підстави.

Рівно рік тому, 1 грудня 2022-го, ми всі з вами лягали спати з тавром «загрози національній безпеці» своєї власної держави, оскільки президент України в своєму вечірньому посланні оголосив такою загрозою нашу Українську Православну Церкву.

Кожен із нас, ретельно проаналізувавши все своє церковне життя, з цим тавром не погодився. Оскільки це не є правдою.

Не виступала УПЦ проти Української Державності.
Не виправдовувала вбивць Українського Народу.
Не працювала на інтереси країни-нападника.

Саме про це ми почали з вами свідчити. На всіх майданчиках, де тільки було можна.

Зверталися до Президента. До депутатів Верховної Ради, Київради. Усе марно.
Надрукували Петицію на сайті Кабінету Міністрів України — про те, що віряни УПЦ мають патріотичну позицію і не заслуговують на тавро «зрадників і колаборантів».

Нас не почули й досі продовжують величати в ЗМІ «фсбшною сектою», «московітами» та «русмирівцями».

Ну а ми продовжуємо проти цього протестувати.

Сьогодні, в День Збройних Сил України, милістю Божою та допомогою святого благовірного князя Олександра Невського — Український Суд визнав достатніми підстави для відкриття кримінального провадження проти очільників ДЕСС.
Бо саме вони хамською відповіддю на нашу Петицію, підписану 25 тисячами громадян, кинули нам в обличчя, що «вважають УПЦ частиною московського патріархату».

Чим вони нас вважають — тепер хай розповідають слідчим Державного бюро розслідувань. Оскільки саме через злочинні умисні дії очільників ДЕСС уже понад рік розпалюється релігійна ворожнеча проти вірян УПЦ і тим самим розхитуються основи національної безпеки.

Ми вітаємо вас усіх, наші дорогі читачі.
Бо це ваша перемога.
Це ви визначили, що Петицію треба подавати. Це ви її підписали.
І ми боремося не проти нашої держави чи законно обраної влади, а проти неправди.

Це неправда і несправедливість — коли одні громадяни нав’язують іншим, як і кому молитися, в яку Церкву ходити і як ця Церква має називатися.

Україна — дім вільних, гідних людей.
Нам усім треба такими і залишатися, бо саме за це і воюють наші захисники і захисниці.

Боже, бережи Україну!
Благослови нас миром.

Нам не дуже подобається ідея обговорювати «кризу в УПЦ», оскільки, на наш погляд, певну переоцінку своїх думок, мотивів і вчинків проходить зараз усе українське суспільство. Тим чи іншим чином кожен із нас багато чого переосмислює, змінює погляди, установки й відтак спосіб життя.

Проте всі ці півтора року існування нашого проєкту «Діалог.ТУТ» ми намагаємося надавати можливість висловлювати різні точки зору, бо саме нетерпимість до інакшого мислення поляризує людей, розділяючи їх по парадигмі «свій-чужий».

Ми всі свої. Хоч і різні.

Сьогодні в нас лонгрід від відомого церковного публіциста архімандрита Серафима (Панкратова).

Хай вас не лякає тема, з якою він заходить на дискусію. Ці речі варто проговорювати, обговорювати й обмірковувати.

Давайте спробуємо.

Усім, хто розпалює ворожнечу, присвячується.

«Ми хочемо повертатися до своїх храмів, де нас зустрічатимуть наші отці, а не зачинені двері», — пряма мова дописувача з фронту, адресована одному з релігійних телеграм-каналів.

«Добридень, шановні, хоча й не завше приємні моєму серцю адміністратори телеграм-каналу Чорчер.

Мене звати Олег, я був мобілізований у січні 2023 року.

Я вже 30 років є вірним нашої Української Православної Церкви й хочу вам сказати, що ваші публікації часто мені роблять боляче, бо я не поділяю ваших поглядів стосовно ані нашої канонічної приналежності, ані частини наших ієрархів.

Водночас з тим, я хочу вам подякувати за те, що ви займаєтеся релігійною проблематикою і показуєте іноді непривабливі, але напевно необхідні речі.

Я не знаю, наскільки це моє послання дійде до ваших сердець, але, будь ласка, пам’ятайте — я, мої побратими, та ще багато-багато військових, ми не промосковські колаборанти, ми захисники нашої держави, ми ллємо за неї кров і б’ємось до останнього подиху.

Багато хто з нас виступає за реформацію нашої Церкви, але не таким шляхом.

Ми не просимо нічого, тільки просимо не хитати та дати нам спокійно виконати свій обов’язок.

Я вже кілька місяців не бачив родину, але я розумію, чому я тут, і чому я маю через це пройти.

Але я також бачу, що моєї духовної родини вже немає — парафія захоплена, а храм зачинений.

Зараз я пишу вам, перебуваючи на ротації, але я не знаю, що буде зі мною вже завтра. Допоможіть всім нам, дайте нам спокій в душі.

Ми хочемо повертатися до своїх храмів, де нас зустрічатимуть наші отці, а не зачинені двері.

Я не знаю, чи опублікуєте ви це, але я сподіваюсь, що ви на це таки наважитесь.

Душа болить за Україну, коли її роздирають ззовні та зсередини.

Бажаю вам здоров’я та мудрості.

Раб Божий
Старший солдат
Олег»

Знову на зв’язку Віктор Єленський.

За якимсь дивовижним збігом, цей текст від нього надійшов саме в той день, коли ми отримали на руки ухвалу суду, якою Державне бюро розслідувань зобов’язується розпочати проти В.Єленського та його заступника Войналовича кримінальне провадження за ст. 161 Кримінального кодексу (розпалювання релігійної ворожнечі, здійснене посадовими особами).

Цей текст, власне, і є розпалюванням.

Але оскільки публічний діалог між професором з Німеччини д-ром Томасом Бремером та В.Єленським розпочався саме на сторінках «Діалогу», друкуємо цю відповідь на відповідь.

Залишаючи за собою право долучити цей текст до матеріалів кримінальної справи.

***
Якщо вам цікаво, що там буде далі, підтримайте «Діалог.ТУТ».

Картка Приват для донатів: 5168752003546804 (або просто клікніть на це посилання).

А ще є банка Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/4yWNBhmz9c

Здоровий глузд все одно переможе. Нехай ми будемо на його боці.

Хочеться написати «країна подвійних стандартів», але віримо — це триватиме недовго.
Коли ті, хто голосніше кричать, і визначають «державну політику».

На сайті Кабміну — нова петиція.
«Передати костел св. Миколая в м.Київ релігійній громаді Римо-католицької церкви».

Збір підписів триває.

Ні, ми за те, щоб УСІ культові споруди було передано релігійним громадам. І тим більше римо-католицький костел, який, дійсно, перебуває в аварійному стані, оскільки всі ці роки є органним залом.
А отже, прийшов у занепад — як майже все, чим опікується наша держава.

Але.

Дисонанс викликає авторка петиції.

Людмила Олександрівна Филипович. Та сама філософиня і релігієзнавиця, яка не втомлюється в ЗМІ розповідати про «злочинну» УПЦ.

Києво-Печерську Лавру, доглянуту й ошатну, у вірян УПЦ забрали — під гучні схвальні оплески релігієзнавчої «наукової» спільноти.

Тепер та сама релігієзнавча спільнота вимагає від держави повернути костел вірянам.

Це не просто подвійні стандарти.

Це визнання повної поразки державної політики у царині релігії.

Оскільки зрозуміло, що тепер буде з Лаврою. Вона перетвориться зі свого квітучого стану на руїни, бо державі «по приколу» сварити конфесії між собою, жонглюючи майновими правами і розриванням договорів оренди.

НА ФОТО вище — скрін про "підпиши петицію" - врятуй костел і засніжена порожня Лавра.

До дня святого Миколая — давайте послужимо нашому улюбленому святителю.

Друзі, ми всі з вами тепер знаємо, як боляче втрачати святині. Коли живий діючий храм стає пусткою, чи музеєм, чи концертним залом.

Зараз на сайті Кабінету міністрів України збирають підписи під петицією про передачу Свято-Миколаївського костелу в Києві релігійній громаді Римо-католицької церкви. Це видатна пам'ятка архітектури, яка діє як органний зал, перебуває на балансі держави, а відтак прийшла в повний занепад.

Вважаємо, що всі культові споруди мають належати тільки релігійним громадам. Адже віряни добре знають, навіщо зводяться храми, і зацікавлені в тому, щоб їх утримувати в максимально належному стані.

Пропонуємо розпочати з того, щоб підтримати цю петицію, адже саме реституція церковного майна — передача конфіскованих владою споруд власникам — є загальноприйнятою для Європи практикою.

Ми всі з вами маємо досвід підписання петицій на сайті КМУ.

Зробимо це заради міжконфесійного порозуміння та на славу святителя Миколая, Мирлікійського чудотворця.

https://petition.kmu.gov.ua/petitions/5649

До кінця збору підписів залишилось: 47 днів.
Зібрано 14 340 підпис.

Ну що, судитися і з Київрадою?
Вони уже вдруге відхилили нашу петицію, а сьогодні нам надійшов документ за підписом аж 4 (!) посадовців Київської міської ради — і тільки затим, щоб повідомити, що подана нами петиція «Виступаємо проти дискримінації щодо Української Православної Церкви» «не належить до компетенції Київради».

По-перше, належить. Бо проявами дискримінації якраз Київрада і займається, і петиція стосувалася ВИКЛЮЧНО питань, що лежать у компетенції КМР.

По-друге, дорогі депутати, а чого ви, власне, боїтеся? Якщо дискримінації УПЦ з вашого боку немає, то, будь ласка, засвідчить це. Принаймні дозволом оприлюднити цю петицію.

Бо інакше ВІДМОВА НАВІТЬ ОПРИЛЮДНИТИ ПЕТИЦІЮ — а не те, що не відповісти на неї чи не вжити заходів, про які ми в ній просимо, — якраз дискримінацією і є.
А ще порушенням прав громадян на вільне волевиявлення.

Агов, Київрадо!
Може, ми ще й не назбираємо тих підписів, а ви вже боїтеся.

***
Отже, друзі.
Друга відмова.
Перший раз — на підставі того, що петиція, начебто, взагалі до них на розгляд не надходила (хоча ми маємо докази про зворотнє).

Ці люди, які зараз у Київраді, не мають представляти інтереси громадян.
Бо як кричати «гетьпопа», так цілі трибуни надаються зі знімальними групами.
А як дати сказати, що громадо, ось так і так, є ще й такі нюанси, — то зась.

Текст петиції, який ми викладали для вас для обговорення — тут: https://www.dialogtut.org/proyekt-petycziyi-na-sajt-kyyivrady-proty-dyskryminacziyi-shhodo-ukrayinskoyi-pravoslavnoyi-czerkvy/

А свідчення ганьби для депутатів Київради — на скріншотах вище👆

Сьогодні в нас — знову погляд з Європи🗺️

Надихаюча й тепла, надзвичайна історія православного подружжя, яке в стінах колишнього католицького монастиря в Німеччині будує православну обитель.

І приймає українських біженців.

Зірка православних фільмів і телепрограм, великий друг українських прочан до християнських святинь Західної Європи, чарівна Ельвіра Кітніс — про те, як наважитися відповісти на поклик Божий і не боятися йти до мети навіть крізь війну.

Три цитати з нашого сьогоднішнього тексту — для тих, хто ще думає, чи варто читати його.

«Бессмысленно позиционировать себя христианином и при этом не "врастать" во Христа. Богословие должно носить деятельный характер: только так человек может себя изменить, только так он может стать счастливым в любых обстоятельствах.

Это и есть подлинная свобода. Только через эту свободу мы созидаем себя во Христе. А если этого не происходит, то есть риск или впадания в фарисейство, или разочарования. И разочарование в этом случае меньшее из зол».

***
«Сейчас мы много слышим о том, что люди разочаровываются в Церкви и покидают её. Это нормальный процесс. Если человек ищет волшебное чудо, некий рецепт, когда надо выполнить определённое обрядовое действие и будет тебе счастье, то разочарование неизбежно. И если подобное случилось, это нужно пережить. Значит, что-то было не так, и правильно будет уйти.

Бывает, нужно пережить опыт жизни без Бога, чтобы снова пожелать встретить Его».

***
«Довольно много людей приходят в Церковь через некую деструкцию своей жизни: например, человек заболел или разорился. Он приходит в храм в изломанном состоянии, и да, сначала ему дают правила церковной жизни, внутренней дисциплины. Но иногда мы путаем эти правила с самой жизнью, и тогда деструкция никуда не исчезает.

За обрядоверием мы пытаемся спрятаться от страхов и страданий, используя церковные таинства как некую "волшебную палочку". Но если кто-то думает, что вера в Бога избавляет от страданий, то это не так. Страдания неизбежны, но постепенно мы учимся их не бояться.

Преображённые страдания — это ступеньки порой очень сложного, но необходимого роста».

***
Ця жінка колись зіграла святу царицю Єлену в українському документальному фільмі "Скарби цариці Єлени".
А сьогодні вона — ділиться своїм життєвим досвідом та внутрішнім світлом.

Не пропустіть.
Эльвира Китнис: «Люди разочаровываются в Церкви, и этого не нужно бояться»

Воїн ЗСУ — Віктору Єленському: Висновок релігієзнавчої експертизи нагадує мені лабораторну роботу, в якій основна частина топорно підігнана під «необхідний результат».

Несподіване продовження отримала вчора дискусія під дописом голови Державної служби з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) Віктора Єленського на його сторінці в Facebook.

Він поділився посиланням на надруковану на Діалог.ТУТ свою «відповідь на відповідь» професору з Німеччини Томасу Бремеру — у притаманному йому стилі з формулюваннями про «найнятих лобістів» та «міфотвори, що їх агресивно насаджує керівництво УПЦ МП».

Відповідно понад сто коментарів під дописом просували ту саму ідею — мовляв, «марно щось доводити пропагандистам, вони відпрацьовують отримані кошти».

Ми, звісно, в дискусію втрутилися.

Адже ми не пропагандисти і ніяких коштів не відпрацьовуємо. Хіба що намагаємося донести думку простих вірян УПЦ, які є нашими читачами, — і до українського суспільства, і до керівництва нашої Церкви, і до очільників держави та уповноважених органів усіма можливими й доступними засобами.

Але найбільш промовистим вважаємо ось цей коментар, написаний військовим ЗСУ пану Віктору Єленському. Це і є, що називається, глас народу, а точніше — захисників України.

«Можливо, ідея та наміри, які стояли за Вашими діями, чесні та добрі. Та реалізацію я точно такою назвати не можу.

Як вірянин УПЦ (та солдат ЗСУ) я одразу детально ознайомився з «висновком релігієзнавчої експертизи» та він викликав у мене величезне обурення. По-перше, він є логічно непослідовним. По-друге, він нагадує мені лабораторну роботу, в якій основна частина топорно підігнана під «необхідний результат». Наче у відомому анекдоті «ну розказуй, як обганяв, як підрізав» до водія катка.

На жаль, через травлю УПЦ в ЗМІ мені нелегко доносити інформацію побратимам про те, якою насправді є ситуація стосовно знайомих мені священників та єпископів. Через цю травлю стосовно мене вживають вирази «засланий козачок», «московський патріархат» тощо. Не можу сказати, що це якось по-злому, в нас дуже дружній підрозділ, і як доходить до справи, це все забувається.

Я вельми вдячний Томасу Бремеру, що він дійсно зробив ґрунтовний аналіз цієї недолугої «експертизи».

Також я вдячний Вам, що Ви пішли на діалог.

Вельми сподіваюсь, що наслідком цього діалогу стане визнання відомого мені зараз тексту «експертизи» недійсним та зʼявиться нова експертиза, текст якої буде принаймні логічно звʼязним та послідовним».

***
Та сама критика професора Бремера Висновку релігієзнавчої експертизи ДЕСС: «Має упереджений характер і спотворює факти» — теолог з Німеччини про висновок ДЕСС

Відповідь Віктора Єленського на критику висновку ДЕСС

Наступний лист: «Я з Вами не згодний майже в усіх пунктах» — Томас Бремер відповів Віктору Єленському

«Відповідь на відповідь», якою, сподіваємося, дискусія й завершиться: «Ви потрапили під вплив інформаційного кліше, що поширюється керівництвом УПЦ та їхніми лобістами»

Отакий виходить діалог.

Інформація, яку зараз поширю в першу чергу буде цікава для молодих православних людей Київщини!

Синодальний відділ УПЦ у справах молоді запрошує вас на Богословський вікенд, який відбудеться 16-17 грудня 2023 року в с. Тарасівка (передмістя Києва)

Переходь за покликанням та реєструйся. 🙂

Тема цікава: наука й релігія, або якби у святих отців був мікроскопом.

Я відвідати не зможу, але мені буде приємно якщо потім під цим постом поділитесь враженнями🙌

Канал Тетяни Царук

Два дні мережа бурлила реакцією на дописи і без того яскравого і суперечливого протоієрея Віктора Мартиненка.

Він не просто завітав у гості до митрополита Вишгородського і Чорнобильського Павла, а й виклав фото з ним на своїй сторінці в Facebook.

Усе б нічого, якби не реакція аудиторії.
190 розгніваних коментарів, із яких третина — «розчарований, відписуюсь».
***
Хочеться багато чого написати, коментуючи ситуацію.
Про те, як набридла мова ворожнечі, якою українці взяли моду спілкуватися одне з одним. Вийдеш у реальний світ — люди як люди. Чемно говорять, посміхаються, намагаються всіх навкруги й себе підтримати. Зазирнеш у соцмережі — всі як показилися.

Те саме стосується православних. Заклик помиритися сприймається багатьма ледь не зрадою — і не аби-кого, а самого Христа. Немовби сказати добре слово християнину релігія не дозволяє.

Та хіба цьому вчить нас Євангеліє?

За півтора роки існування нашого проєкту «Діалог.ТУТ» ми майже звикли, що помиритися митрополити не можуть, а «проплаченими пропагандистами» називають нас, журналістів.

І все одно ми не перестанемо закликати всіх припинити ворожнечу.
***
А як ви сприймаєте таку ініціативу священнослужителів і реакцію на неї?

🕯☦️Сьогодні відійшов до Господа один з найбільш яскравих захисників Лаври, наш брат во Христі Владислав.

Ревний християнин, глибока та світла людина. З перших днів навали радянського заповідника на Києво-Печерську Лавру Владислав був тут.
Лікар з Вінниці, який приїхав до столиці, щоб захистити нашу величну святиню. Яку він відчував своєю і боровся за неї, як за дорогоцінність.

Владислав залишався поряд з обителлю до останнього свого дня. Його коментарі "5 каналу" та іншим антицерковним ЗМІ увійшли в історію. Вони надихають і піднімають дух досі. Мабуть, всі бачили його повні юмору та мудрості відповіді блюзнірам та богоборцям.

Православні і #фортеця_Лавра не забудуть його.

Сьогодні і завтра ми публікуємо його коментарі та інтерв’ю, щоб всі могли їх пригадати.

Це велика втрата для нас всіх вірних на землі та велике придбання на Небесах.

Упокой Господи, душу усопшего раба Твоего Владислава.

«ЩОБ СТВОРИТИ ЦЕРКВУ, ТРЕБА ПОМЕРТИ НА ХРЕСТІ І ВОСКРЕСНУТИ. ПОРОШЕНКО І ЗЕЛЕНСЬКИЙ НЕ ЗДУЖАЮТЬ»

Ми продовжуємо згадувати новоприставленого брата Владислава. Ревного захисника Києво-Печерської Лаври, який залишався поряд з обителлю з перших днів навали безбожників та оберігав святиню.

Стільки теплих слів було сказано Владиславу, що цього просто не передати.

В цьому коментарі, під час молитовного стояння біля Лаври, православний лікар з Вінниці нагадав, що обитель належить ченцям та Церкві. Держава фактично підписується під мародерством та рейдерством, яке скоїли більшовики, якщо стверджує інше.

«Єврейська національність не дає права пану Президенту думати, що він може створити Церкву! Для цього треба померти на хресті і на третій день воскреснути. Ні Порошенко, ні Зеленський цього зробити не здужають. Тому вони на себе багато беруть».

#фортеця_Лавра