Навздогін до першого допису. Давно думаю, чому в нас в топах роментезі, а епічного і пригодницького мало (не тільки класики, а й від сучасних авторів)?

Спочатку я списувала це на війну, що чоловіки у війську, їм не до купівлі книжок, а жінки купують щось легке, щоб відволіктися. Але це не пояснює світові тенденції, де романтика теж шикарно продається.

Тепер я думаю, що за ці роки виросло нове покоління читачів, чиї смаки сильно відрізняються від умовних «людей за тридцять». Ці молоді люди стали працювати, заробляти гроші і хочуть читати про таких саме молодих людей, щоби тексти були написані сучасною мовою і з сучасними посилами. На відміну від нас, «нью олдів» (цей термін я вигадала за аналогією з «нью едалт»), їх приваблюють у тексті емоції, щоб від книги хотілося сміятися, ридати чи збуджуватися. Бажано багато разів протягом тексту, швидке задоволення, як від роликів у тікток.

І романтична та спайсі література – найкоротший шлях до цього ефекту. У цих жанрів фактично серіальна структура з короткими емоційними сценами (не тільки сексу, а й різних «від ворогів до коханців», «shadow daddy» та інші). Ці тропи буквально волають, що у книзі буде багато коротких емоційних сцен (тому, мабуть такі популярні для промо в стилі «книга зі стрілочками»).

Повернімося до «нью олдів». Те, що в нас фактично сформувалася друга літературна бульбашка – не погано. Просто треба прийняти, що наші смаки вже не репрезентують «букток бестселери» (але це не означає, що хтось цінитель, а хтось читає треш). Це означає, що різні читачі хочуть від книг різний досвід (хтось кайфонути від вигаданого світу і пригод героїв, хтось – емоцій від розвитку стосунків персонажів).

До речі, у низьких продажах епіку в Україні може відчуватися вплив війни – адже у світі ті самі Сандерсон і Аберкромбі продаються тонами, а в нас КСД навіть думало прикрити проєкти.

Все вище сказане – мої гіпотези. Але з них також випливає що:
- Є класика на всі часи і покоління.
- Є міленіали, які розсмакували роментезі і читають у задоволення.
- Є зумери, яким подавай епік і олдскул.
- Для кожної з двох бульбашок треба свій підхід до продажів.

Мені згадується «КСД», які на початку роментезі-навали пропонували фанатам Сандерсона і Аберкромбі танцювати з книгами в тіктоках, типу це залучить молодших читачів і видавництво розморозить проєкти. Зараз я вважаю, що читачі роментезі – це авдиторія, якій ближче дарк романи і спортивні любовні романи, в яких про емоційні гойдалки, ніж епічне фентезі, я якому про вигадані світи. Звісно, по-хорошому це треба перевіряти дослідженнями продажів і демографії ЦА.

Наприкінці додам про «Альманах». В коментах часто лунають запити не робити анонсів роментезі чи створити під них окремий канал. Для себе я пояснюю це ще одним доказом існування двох літературних бульбашок. Однак мені прикольно бачити, що на каналі зібралися люди з різними вподобаннями, чимало з яких читають і роментезі, і епік. Тож на рівні анонсів я і далі писатиму про фантастику усіх піджанрів. А ось читатиму і оглядатиму те, подобається мені самій.

Суворо 18+ і відсутність поряд сторонніх людей, яких знітить ваша реакція.

Книгу ви, мабуть, вгадаєте з перших рядків. Скрін взятий з коментарів під оцим дописом.

Показую, що приїхало в коробці від "Lobster" разом із дебютним романом Данила Чикиша "Останній рейнджер. Операція "Восьминіг".

І до анонсів. "Yakaboo Publishing" готує на жовтень перший том янґ-едалт романтичної дилогії.

Анотація «Звірі, яких ми ховаємо», Д. Л. Тейлор

У похмурому романтичному фентезі Д. Л. Тейлор спадкоємиця престолу Манселла Кліфф володіє страшною магією — дівчина може викликати дух убитої нею тварини й поповнювати ним свою армію. Батько використовує силу доньки для зміцнення власної влади, хоча сама вона мріє правити без кровопролиття. Тим часом злодій Сільвер погоджується на небезпечне пограбування. Для цього йому потрібно завоювати довіру Манселли. Та що більше часу він проводить зі спадкоємицею, то складніше йому дотримуватися початкового плану, особливо коли змова починає загрожувати дівчині й усьому королівству.