​​Вчора подивилася «Одіссею» Нолана. Сподобалася. Далі мої думки від фільму. Трохи хаотичні і з невеликими спойлерами.

Це не дослівна екранізація, а нове прочитання. Ніби «Одіссею» тобі переказує людина, якій там відгукнулася якась ідея. У фільмі на одних сценах дуже детально зупиняються (якщо вони підходять під центральну ідею), інші пригоди Одіссея подані в стилі – вжух – «ну, і таке було».

Актори і кастинг – дуже в тему (я навіть не очікувала). Що ж до чорношкірої Єлени і трансгендерного Синона, то з ними вийшло навіть красиво. У фільмі до них те саме відношення, що неслося інтернетом. Єлена – зневажена і обсміяна за свою зовнішність. Синон – хирлявий і не на своєму місці (буквально!). Якщо ж дивитися фільм, - в обох трагічна доля, і навіть стає трохи соромно, що гигикав з мемів. Тож для мене невідповідність візуалу працює як психологічний прийом.

Що до головної ідеї, під яку заточене це прочитання, то вона трохи глибша, ніж антивоєнний посил, ПТСР-флешбеки, чи «а давайте зробимо Єлену чорношкірою, щоб через неї всі пересралися, як в античності». Якщо чесно, ідею допоміг сформувати другий адмін. «Одіссея» Нолана певно про те, що порушення неписаних правил приведе до хаосу. Тому фільм так детально тупцяє на тих пригодах Одіссея, де хтось порушує правила гостинності, чи іде на підлість.

І це протиставляється благородному Одіссею, який завжди тренькав тятивою, щоб полювати чесно. Тому Одіссей весь фільм вигрібає за зраду своїм цінностям після того, як вигадав трюк з Конем і зневажив покровительку-Афіну в її храмі. Тож «Одіссея» в прочитанні Нолана всі 3 години шукає відповідь на питання: «Чому Одіссей не хоче повертатися додому?».

На мою думку, «Одіссея» відходить від буквального прочитання в психологічне. Сцени у Коні і на кораблі під час шторму дуже реалістично показують бруд і боротьбу за виживання. Сцена з Церцеєю, де вона руками виліплює людям звірині обличчя, – пробирає від огиди. Та ж Єлена – це ніби чорний лебідь, поява якого зруйнувала старий світовий порядок. (До речі іронічно, бо за каноном її батьком був Зевс у тілі лебедя, а сама Єлена вилупилася з яйця).

Взагалі, Нолан насипав смислів, де їх не було. Мені дуже сподобалася, що в кінці показали, чому Афіна являлася Одіссею саме такою. І ще дуже сподобався Агамемнон. Він такий великий, чорний у бет-шоломі. Він лякає, як втілення бога війни. І підкорює волю, як монстр з сонного паралічу. Як на мене, він виглядає саме так, щоб передати ставлення до нього Одіссея.

Зрештою, ноланівське прочитання «Одіссеї» підкупляє актуальністю – відчуттям, що старий світовий порядок зараз теж руйнується. Показана багаторічна війна на виснаження, з’являються нові воєнні хитрості, а викрадення Єлени – лише формальний привід, щоб греки і троянці побилися за морські торгові шляхи. Порушення правил стає «причиною» війни, а «наслідком» - люди, які об неї зламалися, і які мають пройти довгий шлях – «одіссею», щоб стати самими собою.

Можна долучитися до просування фантастики поза бульбашкою) Восени буде "Книжкова країна", а там - премія блогерів за найкращу перекладну книгу. Зараз на сайті висить лонг-лист і там чимало фантастики. Від нашого голосування залежить, які книги потраплять до короткого списку (і їх читатимуть і хвалитимуть (сподіваюся) своїм авдиторіям великі книжкові канали. Я проголосувала - можна вибрати кілька фаворитів. Заходьте і ви)))

Ще трохи анонсів. У "КСД" готується «ЗНИЩ МЕНЕ: НОВА РЕСПУБЛІКА. КНИГА 1» Тагере Мафі. Це нова історія у світі «Знищ мене».

Минуло десять років після падіння «Відродження». Повстанці перемогли тоталітарний режим, але його прихильники не готові здатися. Останні представники «Відродження» ховаються на острові Ковчег, перетвореному на неприступну фортецю, і готуються повернути втрачену владу.

У центрі нової історії — Джеймс Андерсон, молодший брат Аарона й Адама, який опиняється в самому серці ворожої території. Щоб зупинити його, «Відродження» залучає Розабель Вулф — талановиту найманку, яка звикла виконувати завдання будь-якою ціною.

Bookchef повідомляють, що через обстріл постраждала друкарня. Через це вихід кількох книг затримується.

Якщо будете на книжковому фестивалі у Львові наступними вихідними, зверніть увагу на окрему фентезійну програму і зіркових гостей.

На Bestsellerfest буде онлайн розмова з Жаном Рено (не фантастика, але як його не згадати 🤌). І публічне онлайн інтерв'ю з авторкою химерної прози Моною Авад 🐇. Це канадська письменниця, яка відома, перш за все, своїм "Зайчиком", що його видав "Жорж". Подію модеруватиме Ірина Грабовська, а перекладатиме (і теж модеруватиме) Дарія Піскозуб - письменниці-фантастки.

📍 Тож якщо збираєтеся на фест, приходьте послухати про 🐰, субота, 8 серпня, 18.00 (м. Львів, вул. Старознесенська, 24-26).

🔖 Квитки продаються тут.

Ягера не виходить заміж. Ягера не народжує, не віддає і не ділиться. Ягера бере і накопичує. Щоб згодом створити чи зруйнувати.

✨Розпочинаємо ПЕРЕДПРОДАЖ другої частини мітологічного фентезійного циклу Ясі Білак «Тричі народжена» — «Морениця»!🌑🌿

💫Ретелінг слов'янських казок та мітів
💫Подорож у світ мертвих
💫Slow burn
💫Пророцтво про обрану

Головна героїня померла.
Разом із братом вона опиняється по той бік світу живих — серед темного лісу, дивних створінь і дому, що дихає, пам'ятає та не любить відпускати своїх гостей.
Відьма пропонує угоду: дев'ять днів, дев'ять загублених намистинок і шанс повернутися.
Та Нав не поспішає розкривати свої таємниці. Що ближче вона до перемоги, то частіше минуле наздоганяє її у втрачених нею образах, і помилок, які воліла б забути. Кожен крок наближає її до виходу. І водночас — до правди, яку вона ховала навіть від самої себе.

🔥Вартість — 550 грн замість 650 грн

📦Очікуємо з друку у вересні 2026.

‼️Книга містить тригери, що можуть шокувати деяких читачів. Це темне фентезі, тож зважайте, будь ласка, що вміст книги призначений лише для дорослих осіб 18+.

Передзамовляйте продовження «Сонцекресу» — «Мореницю» на сайті Видавництва! 🖤

У "Ще одну сторінку" готується міфологічне фентезі від співзасновниці видавництва Анастасії Бідонько.

Анотація:

У Києві винаймають квартиру дві подруги: ярча Роня полює на нечисть-шкідників, а Дзвінка, родима відьма, в столиці ховається від минулого. Одної ночі гонитва за злиднем заводить Роню та її напарника Костю на Лису гору, і там вони тривожать дещо страшніше за дрібну нечисть.
Коли Костю знаходять мертвим, Дзвінка відсилає Роню в простори — своєрідне потойбіччя. 
Простори хаотичні, непередбачувані, а ще небезпечні. Дзвінка й сама не поверталася туди вже багато років, та задля порятунку подруги наважується вирушити в глиб Лисої гори.

​​Сандерсон пише у дуже різних жанрах. Його «Посібник ощадливого чарівника» - це легенький бойовичок. За сюжетом він нагадує веселу суміш «Згадати все» і «Господаря крижаного саду».

Уявіть далеке майбутнє, де люди відкрили паралельні виміри. І почали влаштовувати там парки розваг, екстрим-туризм та реаліті-шоу з потраплянцями. За великі гроші можна купити власний вимір і навіть забацати там зомбі-апокаліпсис. Етичних норм немає (хоча на папері є). Наш герой опиняється у ранньому середньовіччі, яке придбав мафіозі, щоб погратися у «темного володаря». Всю книгу хлопець згадує, як туди потрапив, вписується за місцевих, і головне – з’ясовує, чи дійсно там є магія і «скандинавські боги». Бо корінні «англо-сакси» розказують дуже дивні речі.

Сюжет доволі простенький і зроблений в кращих традиціях потраплянських книг. Хлопця одразу приймають за чаклуна і шугаються його грізних заклять в дусі: «Інтернет! Блогер! Кайфохата!». Зате мені дуже відгукнувся сам герой. У Сандерсона класно виходить описувати «зламаних» персонажів, які під кінець «витягають себе за шкірку» з психологічної дупи. Тут у героя набута безпомічність – стан, коли після кількох невдач людина починає думати, що вона нездара невезуча і навіть не намагається покращити своє життя. У сюжеті обігруються різні поради з популярної психології (які на герої не працюють), а «зцілення» зрештою настає в інший спосіб, який підходить саме йому.

За геги відповідає книжкове оформлення. Перед розділами йдуть уривки договору з корпорацією, де ті жирно натякають, що етичних обмежень немає і рекомендують придбати по-більше додаткових опцій, щоб відриватися у відсталому «кишеньковому» світі. І ще протягом усієї книги на полях надрукований затишний комікс про пригоди милого мандрівничка всесвітами. Радію, що «Vivat» видали в оригінальному оформленні з усіма цими плюшками. З ними значно прикольніше.

«Посібник ощадливого чарівника» - однотомник, позациклова історія. Як на мене, не найсильніша книга автора, але все одно дуже гарна. Тут відчувається вплив моїх улюблених «Хронік Буресвітла», де «зламаний» герой протистоїть потраплянцю з «силою бога». І в такий спосіб наводить порядок у своїй голові. Тут навіть є щось типу спренів з «Архіву». Якщо любите Сандерсона чи бойовики з потраплянцями, варто почитати.