Перший том моторошно-захопливої нью-едалт серії Ольги Мігель про двох детективок і їхні розслідування з інфернальним присмаком, про духів та іншу нечисть, яка здавна населяє підвали й горища Кропивницького й воліла б і надалі там лишатися. Куди поткнутися міському духові, якщо в нього проблеми з, так би мовити, колегами по цеху? Куди бігти звичайному мешканцю Кропивницького, якому дошкуляє щось потойбічне? До Васі з Лізою. Їхня детективна агенція має непогану ділову репутацію.
У колишніх студенток-журналісток потужні екстрасенсорні здібності, чудова інтуїція і міцна хватка. Але штука в тому, що інфернальна криміналістика — найнебезпечніша з усіх. І в розслідуваннях можна натрапити не тільки на страхопудного чудовиська з жаскими мацаками, яке не гребує перекусом із дрібних тварин, а й на химерну кралечку готичного виду, яка жмакає реальність як папірець.

Зразок сучасної постмодерної прози, за який Свонвік отримав премію «Небьюла».

Раз на сто років більшість суходолу Міранди затоплює океан, змушуючи її населення покидати обжиті місця. І ось напередодні великого Ювілейного припливу, коли місцеві мешканці готуються до нового етапу свого життя і проводять своєрідні прощальні карнавали – веселі, сумні, дивні, – на планету прибуває урядовець, щоб відшукати чи то місцевого могутнього чаклуна, чи то хитрого ошуканця, або ж навіть позасвітового злочинця. Версії щодо того, ким насправді є Альдебаран Григорян, доволі сильно різняться. Зрозуміло лише одне – Григорян дуже хитрий, сильний і вкрай небезпечний, тож це завдання буде дуже непросто, якщо взагалі можливо, виконати. Та, попри все, урядовець має здійснити цю місію, бо на те він і урядовець відповідного рангу, досвідчений функціонер Департаменту трансферу технологій, відданий слуга Позасвітового уряду. А може, все не зовсім так, як здається?

Включає двадцять одне оповідання, написане ним у співавторстві з іншими письменниками у період з 1930 по 1936 роки. Сюди входять створені спільно з іншими авторами тексти, до яких Лавкрафт доклав своєї руки, вносячи корективи або даючи поради щодо написання (переважно це стосувалося рукописів його фанатів і друзів, таких як Роберт Г. Барлоу, Едґар Гоффман Прайс, Генрі С. Вайтгед, Двейн В. Рімел і Кеннет Стерлінґ), а також твори, написані ним у ролі «письменника-привида».

До цього тому увійшли оповідання «Жах у музеї», «Із глибин еонів», «Крізь Брами Срібного Ключа», «Виклик з позамежжя», «Дерево на пагорбі», «У стінах Ериксу», «Нічний океан» та інші.