​​Дочитала «Бібліотеку цензора» від видавництва «Lobster». Це одночасно антиутопія, сюрреалізм і сучасна проза, де авторка грає з читачем у відсилочки.

Головний герой працює цензором книг. Йому заборонено вдаватися до інтерпретацій тексту, тільки шукати по ключовим словам. У Новому Світі, який постав після Революції, категорично заборонені сюжети з фантастикою, еротикою, релігією і демократією. Цікаво, що при цьому якось робляться нові переклади забороненої дореволюційної літератури, і цензори мають кожного разу їх перечитувати (і відбраковувати).

Світ, описаний у книзі, всотав всі класичні антиутопії: держава схожа на «1984», поводження з книжками – на «451 за Фаренгейтом». Є сюжетна арка з забороною уяви для громадян (як в фільмах-антиутопіях, де людям забороняли емоції). Авторка навмисно будує світ з відсилочок і прямо каже, що «всі сюжети йдуть по колу» і десь повторюються.

Отже, наш молодий Цензор прочитав три книги, від яких його вштирило: «Грека Зорбу» (українського перекладу після 1991 р. не було, тож уточню, що це роман про авантюриста і ловеласа), «Алісу в Країні Див» і «1984». Після читання Цензор почав божеволіти, розмовляти з вигаданими героями, і більше не міг відрізнити тексти від реальності. Оскільки сюжет подається його очима, та ще й у світі очевидних відсилочок, читачів теж накриває хвилею сюрреалізму.

Мені сподобалася ідея з донькою Цензора – 5-річкою, яка гралася у сюжети відомих казок, які ніде не могла почути. Оці казкові сюжети вважали чимось типу атавізму, як мавпячий хвіст. Ніби у всіх дітей з народження «зашиті» класичні казки, як архетипи колективного несвідомого. Здається, я такого в фантастиці ніде не читала. Ну, і дівчинці в такому світі явно було не ок.

А от що не дуже зайшло - це фінал гри з відсилочками. Авторка каже, що Цензорам не можна інтерпретувати текст і водночас насипає купу відсилочок для читачів, починаючи від відомих антиутопій, закінчуючи білими кроликами, які безладно бігають у держустановах. Авторка ніби запрошує: «Гайда розгадувати мій шифр», а коли розгадуєш, кроляча нора виявляється не такою й глибокою. Там заховано щось типу: «читати прикольно» і «зацініть,як я можу міксувати сюжети».

У романі великий пласт тексту приділено любові до читання. Книжки буквально олюднюються (про них пишуть, як про людей, що можуть «кликати до себе», «кусатися» та «страждати», розуміючи, що їх відправлять на спалення). Книжки описуються «сиротками, яких ніхто не утішить» і в’язнями концтабору, приреченими на смерть.

А от протистояння «Людина-Система», притаманне антиутопіям, тут невиразне. За законами жанру є підпілля, куди втягується наш Цензор, керуючись любов’ю до читання та бажанням захистити доньку. Тільки рух опору протестує геть пошепки: тримає підпільні книгарні і малює революційні графіті десь в маленькому неосвітленому провулку, щоб менше людей побачило.

Під кінець тексті проскакує думка, що опозиція у чудовому Новому Світі – це ніби герої заборонених книжок, приречених на знищення. В сюжеті з’являється Автор, перетворюючи своєю присутністю роман з сюрреалістичної антиутопії на метамодерн, а головну ідею – на ісекай для героїв казок. Я б навіть сказала пекельний ісекай, - бо книжки спалюють.

Тож «Бібліотека Цензора» - це в певному смислі книга про цензуру і самоцензуру в голові Автора, боротьбу між надмірною уявою і вторинністю. Це не чиста фантастика, а сучасна проза, метамодерн, де сюжет гойдається, мов маятник, між зрозумілими моментами і інтерпретаціями.

Українці проголосували за назву першого вітчизняного ШІ. Перемогла назва "Сяйво". ШІ розробляє МінЦифри спільно з "Київстар". Що ж, в мене є ідея для логотипу.

Накидайте варіанти слогану)

Сапковський вимірює вартість книг у пляшках горілки :)

Якщо книга дорожча 0,5 (20 злотих), на його думку, - це дорого.


Кілька цікавих фактів на цю тему:

20 злотих - 235 грн.

В Україні 0,5 горілки в середньому дешевше - 150 грн. (це мені ШІ порахував, коли шо).

"Роздоріжжя круків" коштує у Польщі 37 злотих (435 грн.), в Україні - 350 грн.

А 350 грн. - це практично 20 злотих 😏 тож за системою координат пана Сапковського, ось де треба брати горілку книжки.

"Атена" показала українську обкладинку янґ-едалт роментезі "Ця мрія поглине нас".

Анотація (автопереклад з Ґудрідз)

«Ігри спадкоємців» зустрічаються з «Каравалом» у цьому дебютному сучасному фентезі для молоді про дівчину, занурену в п'янкий та небезпечний світ чарівного вищого суспільства.

Іноді, щоб уникнути кошмару, доводиться вбити мрію.

Нора — повна протилежність удачі. Вона все ще розбирається з боргами свого покійного батька, коли таємнича хвороба призводить її брата до лікарні. Але її доля робить несподіваний поворот, коли вона виграє в лотерею, щоб відвідати ексклюзивний чарівний гала-вечір мрії родини Ламур.

Якщо Норі вдасться завоювати спадкоємців Ламур, вона отримає жадане місце в їхній програмі навчання магії — і гроші, необхідні для порятунку брата.

До речі, хто чекав другий том "Нефритового міста" від "Жоржа", з'явилася приблизна дата виходу - 9 квітня. В мене вже давненько лежить перший том (так давно, що другий адмін цього каналу встиг взяти почитати і повернути), тож треба починати читати. Вже від двох людей чула, що прикольне фентезі. Хтось ще читав, як вам?

АПД допис від 1 квітня

Сьогодні на каналі день інсайтів, які ви більше ніде не побачите.

Макс Кідрук дописав третього «Бота» і відправив рукопис на розгляд у видавництво «Бородатий тамарин». Але отримав відмову від одного зі співласників видавництва, який підписався абревіатурою «М.К.».

Та Макс Кідрук виявився наполегливим. Не бажаючи засмучувати читачів, які давно просили третього «Бота», він заявив, що наступна книга у серії «Нові темні віки» буде називатися «Третій бот». Тоді всі нарешті зможуть його прочитати.

З анонімних і неперевірених джерел «Альманах» отримав чорнову версію обкладинки. Ексклюзивно представляємо її вам.

АПД допис від 1 квітня

Інсайди від видавців тривають. Їх збирає для «Альманаху» наше анонімне неперевірене джерело.

Видавництво «Богдан» оголосило, що повертають серію фантастики з диванами. І видаватимуть в ній наступні томи «Колеса часу» та «Експансії».

У видавництві кажуть: «Ми помітили в людей запит на ностальгію, бажання повернути свої «нульові». У кіно знову йдуть «Сутінки», вийшов свіжий трейлер «Гаррі Поттера», а у моду повернулися широкі джинси. Тож і ми вирішили взятися за старе, тим паче таких диванів на обкладинках більше ні в кого не буде».

АПД допис від 1 квітня

На каналі продовжуються ексклюзивні новини. Видавництва «КСД», «РМ» і «Vivat» сьогодні повідомили, що припиняють видання роментезі і зосередяться на інших книгах. Наше анонімне неперевірене джерело опитало видавців.

У «КСД» кажуть: «Ми раптом згадали, що в нас лежать права на «Фундацію» Азімова і «Сталевого Щура» Гаррісона. А чому лежать? – спитали ми себе».

У «РМ» прокоментували так: «Здається, хтось зробив ляльку вуду нашого видавництва і поклав її на стосик Ґжендовича. Тому ми терміново додрукуємо польську фантастику. І навіть другий та четвертий томи «Господаря Крижаного саду».

У «Vivat» нічого не сказали, тільки натякнули, що займаються якимись «Секретними проєктами».

АПД допис від 1 квітня

Цей день багатий на сенсаційні новини.

Після відмови великих видавців від роментезі, «Фоліо» заявило, що забирає всі ці серії собі. І видаватиме у фірмовому перекладі і оформленні.

«Наш дизайнер зробив 15 обкладинок за 5 хвилин», - кажуть у «Фоліо», - «а потім в нього закінчилися безкоштовні генерації. Тож робота над перевиданням роментезі продовжиться вже завтра».

Перше квітня пройшло, тож повертаємося до анонсів.

"Жорж" почав викладати видавничі плани. І одразу з шикарної драконячої класики.

команда «Жоржа» працює над виданням легендарного циклу «Вершники Перна».