Підсумковий допис з анонсами коміксів, манґи (та інших мальованих історій). Сподіваюся, вам було цікаво.
Хочу ще раз подякувати всім видавцям, які ділилися анонсами, без вас цього восьмиденного марафону не було б)
Навігація по попереднім анонсам 2026:
Перша частина тут
Друга частина тут
Третя частина тут
Четверта частина тут
Хочу ще раз подякувати всім видавцям, які ділилися анонсами, без вас цього восьмиденного марафону не було б)
Навігація по попереднім анонсам 2026:
Перша частина тут
Друга частина тут
Третя частина тут
Четверта частина тут
❤86🔥24🍌3🍓1
Нарешті дочитала «Чортів» Аберкромбі. Не можу сказати, що книга погана, але мені вона не відгукнулася. Відчувається, що це суто комерційний проєкт, заточений під екранізацію. Мені не вистачило щирості.
Сюжетом тут керує екшен, багато діалогів написані заради жарту наприкінці. У книзі щільно упаковано все те, що Аберкромбі вміє добре: сцени битв на сотні сторінок, чорний гумор, цинізм, що подається як найадекватніший погляд на життя. Є самовідсилки на двох найвідоміших персонажів з «Першого закону» (отого, що любить ножі, і того, що кряхтить). Через те, що всього було багато, і події часто скатувалися у фарс (теж заради гегів), мені важко було їм повірити.
Зав’язку хтось влучно описав, як: «Загін Самогубців на службі Папи Римського». Не сказав лише, що команда тут мультикласова, як у класичному D&D: маг, клірик, варвар, паладин. Персонажі розкриті рівно на стільки, щоб їх розрізняти, без зайвої глибини. Їхні характери фактично не змінюються. Через це є відчуття схожості з тим самим «Загоном Самогубців», де умовна Гарлі Квін завжди та сама. Тож «Чорти» вийшли дистильованою супергероїкою – з чорнухою, ультранасиллям і матюками. Такі собі «Хлопаки» у середньовічній Європі.
До речі, сеттінг – це те, що мені найбільше сподобалося. Події відбуваються у часи пізніх Хрестовий походів у Середземноморському регіоні: Італія, Балкани, плюс у Трої. Періодично згадується Східна Європа, зокрема Польща, де один вампір куштував найсмачніші варенички. Це читалося свіжо і незаїжджено. Другий цікавий момент – у книзі є багато згадок християнства, але видозміненого (Спасителька тут жінка, Папа Римський – теж. Через стать є розкол між Західною і Східною церквами – в останній головують чоловіки). Хрестові походи взагалі були проти ельфів, що вторглися до Європи зі Сходу. Мені сподобалося, що світ одночасно відчувається наш і не наш.
Що ж до сюжету – то це квест-подорож (далі невеличкі спойлери). «Загін Самогубців» вирушає з Ватикану, щоб посадити на престол Трої сироту, яку Папа Римська проголосила зниклою троянською принцесою. Ватикан хоче лояльного правителя у Трої, бо там панує «чоловіча» Східна церква. Тож у сюжеті багато локацій, інтриг, монстрів, магів – всього того, що туди хоч трохи пасує.
В мене книжка залишила враження, як від новелізації коміксу. Є навіть «сцена після титрів», яка натякає, що це був лише пролог, а справжній заміс буде попереду. Можливо, книжка не попала в настрій. Але, мабуть, я все ж очікувала від Аберкромбі чогось не настільки жанрово-прилизаного: серйознішого, емоційнішого, з реалістичними викликами перед персонажами, які не скочувалися б у фарс. Українською «Чортів» видало «Nebo», там є красиві ілюстрації. Як на мій смак – не найкраща книга Аберкромбі, але почитати разок можна.
Сюжетом тут керує екшен, багато діалогів написані заради жарту наприкінці. У книзі щільно упаковано все те, що Аберкромбі вміє добре: сцени битв на сотні сторінок, чорний гумор, цинізм, що подається як найадекватніший погляд на життя. Є самовідсилки на двох найвідоміших персонажів з «Першого закону» (отого, що любить ножі, і того, що кряхтить). Через те, що всього було багато, і події часто скатувалися у фарс (теж заради гегів), мені важко було їм повірити.
Зав’язку хтось влучно описав, як: «Загін Самогубців на службі Папи Римського». Не сказав лише, що команда тут мультикласова, як у класичному D&D: маг, клірик, варвар, паладин. Персонажі розкриті рівно на стільки, щоб їх розрізняти, без зайвої глибини. Їхні характери фактично не змінюються. Через це є відчуття схожості з тим самим «Загоном Самогубців», де умовна Гарлі Квін завжди та сама. Тож «Чорти» вийшли дистильованою супергероїкою – з чорнухою, ультранасиллям і матюками. Такі собі «Хлопаки» у середньовічній Європі.
До речі, сеттінг – це те, що мені найбільше сподобалося. Події відбуваються у часи пізніх Хрестовий походів у Середземноморському регіоні: Італія, Балкани, плюс у Трої. Періодично згадується Східна Європа, зокрема Польща, де один вампір куштував найсмачніші варенички. Це читалося свіжо і незаїжджено. Другий цікавий момент – у книзі є багато згадок християнства, але видозміненого (Спасителька тут жінка, Папа Римський – теж. Через стать є розкол між Західною і Східною церквами – в останній головують чоловіки). Хрестові походи взагалі були проти ельфів, що вторглися до Європи зі Сходу. Мені сподобалося, що світ одночасно відчувається наш і не наш.
Що ж до сюжету – то це квест-подорож (далі невеличкі спойлери). «Загін Самогубців» вирушає з Ватикану, щоб посадити на престол Трої сироту, яку Папа Римська проголосила зниклою троянською принцесою. Ватикан хоче лояльного правителя у Трої, бо там панує «чоловіча» Східна церква. Тож у сюжеті багато локацій, інтриг, монстрів, магів – всього того, що туди хоч трохи пасує.
В мене книжка залишила враження, як від новелізації коміксу. Є навіть «сцена після титрів», яка натякає, що це був лише пролог, а справжній заміс буде попереду. Можливо, книжка не попала в настрій. Але, мабуть, я все ж очікувала від Аберкромбі чогось не настільки жанрово-прилизаного: серйознішого, емоційнішого, з реалістичними викликами перед персонажами, які не скочувалися б у фарс. Українською «Чортів» видало «Nebo», там є красиві ілюстрації. Як на мій смак – не найкраща книга Аберкромбі, але почитати разок можна.
👍87🤔16❤4👏4🌭1
Олексій Жупанський показав обкладинку нової книги з циклу "Колесо року". Передзамовлення має бути за тиждень.
«Сірі обійми Міжсезоння» писалися з 2016 по 2020 рік. Робилося це із значними перервами, протягом яких встигло з’явитися «Осіннє заціпеніння (Стрічання мертвих)» і взагалі виникла сама ідея циклу «Колеса року». Потім настав час знову повернутися до «Міжсезоння», вже чітко розуміючи, що це буде чи то заключний роман циклу, чи то проміжний його підсумок. Врешті, зупинився на останньому варіанті. Після закінчення роботи над рукописом, як бачите, він ще відлежувався цілих п’ять років, за які було написано «Серце весни (Відьма з околиці)» і «Палаюче око літа (Жнива мрій)» (заплановано на серпень цього року).
Від початку написання, ще до появи ідеї про цілий цикл романів і повістей, «Сірі обійми Міжсезоння» вже задумувався як текст, присвячений всім тим речам, які потім увиразнилися й оприявилися у «Колесі року» – сучасний урбаністичний міф про наші міста, наші часи і нашу дійсність...
🔥51❤17
Ви здивуєтеся, але в 10 накладі "Колонії" буде ще й нова обкладинка! Про це сьогодні написав Макс Кідрук.
Давайте пофантазуємо, що буде в 10 накладі "Колапсу"?
Мої варіанти:
- обкладинка міняє колір в залежності від температури;
- ілюстрації стануть голограмами і з'являтимуться вертикально над сторінкою;
- буде додаток віртуальної реальності, щоб потеревенити з персонажами (і врахована затримка Земля-Марс);
- для передзамовників з книжкою йтиме пробник теломіду, розроблений спеціально Кідруком.
Давайте пофантазуємо, що буде в 10 накладі "Колапсу"?
Мої варіанти:
- обкладинка міняє колір в залежності від температури;
- ілюстрації стануть голограмами і з'являтимуться вертикально над сторінкою;
- буде додаток віртуальної реальності, щоб потеревенити з персонажами (і врахована затримка Земля-Марс);
- для передзамовників з книжкою йтиме пробник теломіду, розроблений спеціально Кідруком.
😁153❤21🤬8🥱3🍌1
РМ в інсті: читайте цикл Веґнера.
Також РМ: ми не знаємо, чи видаватимемо шостий том.
🤷🏻♀
Також РМ: ми не знаємо, чи видаватимемо шостий том.
🤷🏻♀
😁106😭43🥴14😱7
Hollywood reporter каже, що "Космер" Сандерсона екранізує Apple TV. А це кілька серій книг і одиночних романів, найвідоміші з яких: "З-імли-народжені" та "Архів Буресвітла"
❤128🔥16🌚11👀8😢3😁2👍1
Останнім часом бачу, як міняється канонічний образ істоти Франкенштайна. В моєму дитинстві це був високочолий дядько з шурупами у шиї. Часто зелений. І таким він був в кіно, мультфільмах, на обкладинках книг. Всюди.
Зараз же, особливо після екранізації Ґільєрмо дель Торо, його зображують як Тарзана-зомбі у хутрі.
Для прикладу: ілюстрація з прийдешнього видання "Nebo" і обкладинка з прийдешнього видання "Атени". Західні обкладинки теж уже є в такому стилі.
І я от подумала, чи не потребують старі типажі нового прочитання для нових поколінь? Більш сучасного, ближчого, привабливішого? Раніше це вже торкнулося Дракули і Привида Опери, що починали свій шлях в масовій культурі зі зморщених чоловіків.
З іншого боку, зараз йде тренд на співпереживання лиходіям, подачу історії з їхнього боку. Але чи не втратять через це сюжети свій основний посил? За Франкенштайном цікаво спостерігати, бо зміни відбуваються, мов за клацанням пальців.
Мені тут є щось від дарк романів, де монстр викликає симпатію, яку не мав би.
Зараз же, особливо після екранізації Ґільєрмо дель Торо, його зображують як Тарзана-зомбі у хутрі.
Для прикладу: ілюстрація з прийдешнього видання "Nebo" і обкладинка з прийдешнього видання "Атени". Західні обкладинки теж уже є в такому стилі.
І я от подумала, чи не потребують старі типажі нового прочитання для нових поколінь? Більш сучасного, ближчого, привабливішого? Раніше це вже торкнулося Дракули і Привида Опери, що починали свій шлях в масовій культурі зі зморщених чоловіків.
З іншого боку, зараз йде тренд на співпереживання лиходіям, подачу історії з їхнього боку. Але чи не втратять через це сюжети свій основний посил? За Франкенштайном цікаво спостерігати, бо зміни відбуваються, мов за клацанням пальців.
Мені тут є щось від дарк романів, де монстр викликає симпатію, яку не мав би.
🤔50❤16👀6👎5