​​Якщо ви чекали на новини про третій том «Господаря Крижаного саду», то ось вони! Книга у друкарні, має бути наприкінці листопада (орієнтовно). І спеціально для читачів «Альманаху» публікуємо уривок-дражнилку.

Про серію: це цикл з 4 томів від відомого польського автора Ярослава Ґжендовича. Історія розповідає про розвідника далекої планети, де місцеві живуть за традиціями Земних вікінгів, і за переказами існує магія. Читається цікаво, місцями химерно (бо головний лиходій любить «Сад земних насолод» Босха).

=== Уривок-дражнилка ===

Усередині грубки бухнуло полум’я, затріщав вогонь і пофарбував стіни миготливим помаранчевим блиском. Червінь устав.

— Ґрунальді, відчини двері, — поволі сказав Драккайнен. — І залиш їх так на трохи.

Чоловічок почав нишпорити конторою, видобув звідкілясь обплетений мотузком бутель і кілька глиняних кухликів, приніс також пласку металеву лампу. Поставив її на стіл, поруч поклав патичок і маленький ніж, зішкріб скручену стружку й засунув її у вогнище, зрештою підпалив ґніт лампи, який накрив абажуром із міхура, розтягнутого на лиштвах. Усе це він робив повільно, велично і з якоюсь ледь не літургійною урочистістю. Драккайнен відчув, що ще мить — і він зробить щось справді різке.

Ґрунальді відчинив двері, але це мало що дало. Випари пахощів почали виходити назовні, але в них і далі паморочилось у голові й пекли очі. Червінь налив із бутля у глиняні кухлики й нарешті розмотав хустку на голові, відслонивши змарніле, пласке, наче совине лице, вкрите білою, як черево риби, шкірою і яскраво-карміновим слідом петехії у формі дерева, ніби капіляри проступили просто йому на обличчя. Коротка щетина його волосся була виголена над вухами й на шиї рівненько під горщик, що надавало йому вигляду хворого змарнілого індіанця з Амазонки в диких воєнних кольорах.

— Я не дуже люблю показувати тут свої шрами й південні риси.

— Ти — амітрай, — буркнув Ґрунальді, повільно потягнувшись під поли каптана.

— Для вас, моряків, будь-хто, хто живе за Остроговими островами, це одразу амітрай. Але я родом зі значно віддаленіших країв на берегах Внутрішнього моря. З Ярмаканди. І я не амітрай, хоча ми говоримо однією мовою. Випийте морського меду. У морозний день немає нічого кращого за морський мед із дрібкою живиці вогнеліани. Зігріває і прочищає легені.

Драккайнен опустив долоню на зап’ястя Ґрунальді, пришпиливши його руку до столу. Останнє Слово обдарував його важким поглядом і послабив пальці на глиняному кухлі.

— Ми прийшли сюди не пити. До справи. Можеш щось нам розповісти?

— Якщо ти той, хто чекає звісток, у мене є для тебе кілька, — поволі відповів Червінь. — Через твої камені багато хто сюди приходив. Зазвичай шахраї, які розповідали казочки й небилиці, щоб нажитися сріблом. Про людей, які виходять із вулкана, про долину сплячої богині, про примари урочищ. Звичайне пустослів’я.

Він виструнчився на лаві, стискаючи в пальцях невеличку, чорну, як смола, і м’яку, як пластилін, кульку.

— Улле казав, що ти платиш за інформацію, — сказав, ніби замислившись. — За справжні, правдиві новини. Був тут один чоловік, який приніс звістку.

Він замовк, злегка киваючи головою і весь час розминаючи кульку.

— Навіть дещо краще, ніж звістку.

Він подивився Драккайнену просто в очі, крутячи в руці кульку. Його повіки були оточені сіточкою червоних капілярів, що розходилися на всі боки від очниць.

— Ну? Кажи?

Червінь посміхнувся, показуючи чорні ясна й дрібні білі зуби, підведені черню, наче він натирав їх вугільним пилом. Його іржаві райдужки, що заповнювали всю очницю, зненацька спалахнули золотом. Тепер він виглядав, як ящір, а не як птах. Як отруйний ящір.

— Вітаннячка! — просичав він.

І жбурнув кульку в абажур лампи.

​​«П’ята пора» - одна з найкращих книг, прочитаних мною цьогоріч. Дуже рекомендую всім, кому хочеться соковитої фантастики в декораціях постапоку.

Мені книга залетіла на ура, аж розтягувала задоволення, читаючи потрошку. Що сподобалася? По-перше, оригінальна світобудова. По-друге, три сюжетні гілки, за кожною з яких цікаво спостерігати. По-третє, шикарна подача. А переклад такий органічний, ніби книга від початку писалася українською. За це окрема філіжанка вподобайок перекладачу.

Світ об’ємний, рухомий із некепською передісторією. Маємо землю, де приблизно раз на сторіччя настає кінець світу – велетенський землетрус і супутні екологічні біди. Це і є п’ята пора. Людство деграднуло до общин і живе за заповідями каменауки – такого собі «домострою» на випадок апокаліпсису. А ще деякі діти народжуються «магами землі», які можуть силою волі бахнути чи стишити землетрус. Таких на всяк випадок стараються вбити, бо хто знає, що вони вдумають?

З прикольного у книзі є ще різні розумні раси, нелюдські органи чуття і технології давно сконалих цивілізацій, які тишком юзають могутні ворогуючі фракції людей і нелюдей.

Сюжет складається з трьох гілок. В одній жінка шукає доньку у розпал апокаліпсису, у другій – в дитини прорізалася «магія землі», і її або вб’ють, або заберуть до таємного Ордену на навчання, у третій – юна учениця Ордену здає випускний іспит, а наставником їй призначають найсильнішого «мага землі» в історії. Отут, до речі, мене трохи пересмикувало, бо цього 40-річного чоловіка дівча про себе називає «старий». Якось печально.

Книга дуже гарно написана, є влучні метафори, кілька нічосіповоротів (головний я, на жаль, швидко розгадала, але ще парочка здивували). Загалом, під час читання отримала величезне задоволення не тільки від сюжету, а й від того, як воно зроблено. Однозначно читатиму далі!

Цикл видає «НК-Богдан», це перша частина трилогії, і зараз усі три книги вийшли українською. До речі, наприкінці є словничок, який я запізно побачила. Ще раз скажу, що книга дуже-дуже сподобалася, і я прямо раджу придивитися, зазирнути в ознайомчий фрагмент, почитати в українському перекладі (бо дуже смачний).

Кінець інтриги🫣
"Ритуал" Адама Невілла нарешті українською😱🔥

Четверо давніх університетських друзів вирішують відсвяткувати зустріч випускників і вирушають у похід запаморочливими пейзажами Швеції. Вже зрілі люди виявляють, що між ними лишилося небагато спільного, і що дужче вони намагаються налагодити стосунки, то сильнішою стає напруга. Втомлені й розчаровані друзі наважуються скоротити шлях через ліс, не уявляючи, які прадавні жахи приховує глушина. Стародавні боги, забуті ритуали і потойбічні створіння враз стають реальністю, і, щоби вижити, чотирьом чоловікам доведеться зазирнути в найтемніші глибини своєї душі.

🕸Ціна передпродажу 319 грн
🎃Очікуємо з друкарні 30 жовтня

📌Переклад з англійської Ірини Кобилінської
📌Обкладинка Катерини Лучко

Ще один анонс фентезі. "Небо" показало обкладинку "Промененосної". Книга вже перекладена.

Анотація

"Промененосна" від Джордан Іфуеко — це історія про силу вибору, любов, самовизначення та боротьбу за свободу — як особисту, так і суспільну. Книжка вирізняється складною побудовою світу, яскравими персонажами та глибокими темами, що торкаються питань сім'ї, ідентичності та влади.

Джордан Іфуеко майстерно сплела елементи з африканської культури та міфології, створивши багатий та різноманітний фентезійний світ, який відчувається свіжим і незвичним для читача.

Доперекладалися…🤨

Якщо у пошуковику Розетки ввести слово “товкач”, то система просить підтвердити, чи є тобі 18 років. 🤔

А я нагадаю, що мова йде про кухонне начиння для картопляного пюре.