Дещо незвичний формат для світів Толкіна - аніме.
Вийшов трейлер мультфільму, над яким працювали кілька років. Там є кадри з фільму Пітера Джексона, що мають натякати на тяглість історії (та розчулити фанатів).

Прем'єра очікується у грудні.
https://youtu.be/gCUg6Td5fgQ?si=Zxbji8PkwKx9fKyA

Проєкт "Фантастичні talks" повертається до стрімів з видавцями фантастики.

29 серпня в 20.00 до них завітає пані Діана Семак з "НК-Богдан".

Нещодавно у видавництві пройшов конкурс рукописів, де відібрали декілька фантастичних романів від українських авторів (здебільшого новачків). Пані Діана розповідатиме, що було критеріями відбору, та які рукописи шукає видавництво.

І ще трохи розкаже про перекладну фантастику, що виходить (або тільки готується до друку) у "НК-Богдан".

Стрім буде на ютубі за цим посиланням.

Цікаве спостереження. Цей рік має бути рекордним за кількістю міжавторських збірок фантастики від українських авторів. Станом на серпень вийшло або ось-ось має вийти 11 збірок (і це ще не всі анонсовані).

🔹 "Змієві вали" ("Vivat")
🔹 "Безмежний космос" ("Ліра-К")
🔹 "Хащі Чумацького шляху" ("ЛІТавиця")
🔹 "Лампова готика" (конкурс від "Аркуш")
🔹 "Фіолетова тінь" ("Ще одну сторінку")
🔹 "Страшні казки для своїх" ("Фоліо")
🔹 "Мотанка" ("Vivat")
🔹 "Корчма: на перехресті світів" ("Ранок")
🔹 "Бабай. Нічний сеанс" ("Видавництво Жупанського")
🔹 "100 відтінків темряви" ("Моторний равлик")
🔹"Через воду і вогонь" (перевидання від "ЛІТавиці")

​​Прочитала «Королі жаских земель» за три дні. Це пригодницьке фентезі у світі «Підземель і драконів» з мультикласовою командою героїв, бійками на арені і навіть з сововедмедем. Головна особливість книги – героям за 50 (чи щось близько того) і до лампової атмосфери додаються геги про потенцію, пивні животи і останню гастроль найвідомішого колись бойз-бенду. Написано пафосно-епічно, та й гумор мені зайшов.

🎸 Ватага героїв називається Сага, вона подана з вайбом легендарного рок-гурта, яким досі марять юнаки з пубертатними прищами, гадки не маючи, як пересічно виглядають зараз їх кумири. Це подано з міцною самоіронією. Читаючи книгу, я кілька разів сміялася вголос (і двічі пустила сльозу). До речі, у книзі майже всі «банди» героїв носять назви рок-гуртів 80-их.

⚔️ Герої – осідлі гівнюки, дехто з сім’ями і нормальною роботою, яким знову треба братися за мечі. Але цього разу не заради поклику пригод у постарілих дупах, а щоб врятувати доньку одного з них. На початку книги дуже щемко описано, як з віком змінюються цінності, а розум хапається за відчуття стабільності і тихого затишку. Потім емоційний та афористичний текст поступається безкінечному екшену з усілякими битвами, розписаними на багато сторінок. До слова, написано все це кінематографічно, і під «картинку, намальовану в голові», час від часу «вмикалася» епічна музика. Загалом, для дебютного роману зроблено дуже добре.

Кілька слів про переклад. Це той випадок, де можна краще. Присутні кальки з англійської, загублені слова, зацензурені матюки (через які втрачається нитка діалогу, коли герой вибачається за сказане). «Сміттєві біси» з другої половини книги стали «сміттєбісами», а змієхвоста горгона раптом «підвелася на рівні ноги». До вітру герої ходять не подзюрити, а «полюрати». Плюс в оригіналі дехто говорить капсом, а імена легендарної зброї пишуться курсивом (в нас не збережено). Одначе в цілому смисл тексту був мені зрозумілий.

Винесла кілька цитат.
Moog jabbed a finger on Gabriel’s plate armour. “You’re dangerous. Heathen’s bloody balls, I’m dangerous. Ganelon’s a natural fисkіng disaster! Excuse my language” / Це ти небезпечний, - ткнув пальцем Муґ у пластинку на обладунках Ґебріела. – Я небезпечний, клянуся геніталіями Язичника. А Ґенелон – узагалі стихійне лихо! Перепрошую за грубість.

Heaped upon that were the handful of times Gabe had come calling in the years since his own wife left him / На додачу, Ґеб майже не давався чути, відколи його покинула дружина.

*про змієлюдку* Dinantra rise, her head crowned by a halo of hissing serpents / Дінантра звелася на рівні ноги – зміїне кубло в неї на голові несамовито шипіло.

⚔️ Книга читається як окремий роман із гачком на продовження. Під кінець епічний-епік побив усі мої очікування. Трохи засмутило, що після «фінальної битви» книга різко обривається, не даючи читачам «комфортне прощання» ще на кілька сторінок. На скільки знаю, автор планує трилогію, і мені реально цікаво, як він писатиме далі. З дебютної книги склалося враження, що письменник «прокачує в собі» два стилі: дотепно-щемкий (як на початку книги) і олдскульно-епічний (як у другій половині). Мені дуже зрезонував перший, тож слідкуватиму за книгами автора далі.

Роман «Королі жаских земель» видало «Nebo». Видання доволі великого формату, букви не маленькі є ілюстрації. Тож якщо хочеться чогось у дусі «Підземель і драконів» - з ламповими пригодами, олдскульними вайбами і гумором, можете придивитися до книги.