Новий розділ, уважно

Це була знакова ініціатива волонтерів міжнародної спільноти InformNapalm, яка випередила свій час на багато років. І тільки після 2022 року багато хто зрозумів, що ця ініціатива була глибокою аналітичною роботою, на яку потрібно було комплексно реагувати спецслужбам, щоб заздалегідь підготувати серію ліквідацій російських пілотів ще до зими 2022. А в ідеальному випадку - одразу як тільки розвідка отримала попередження про наміри РФ до масштабної ескалації із застосуванням авіації. Дані були на поверхні, не було політичної волі. На жаль. Сподіваємось, що інші країни, яким загрожує авіація РФ, зроблять правильні висновки і будуть діяти превентивно проти російських пілотів, які ще не злетіли бомбити європейські міста, а поки чекають наказів у своїх ППД - відвідують бари і ресторани, гуляють парками чи їздять на автівках... російські літаки потрібно збивати не тільки в небі, а і знищувати тих, хто ними керує і часто буває "на землі".

Вважайте це прямим натяком для спецслужб країн, яким безпосередньо загрожує російське вторгнення в найближчі роки, навіть якщо вони сподіваються на парасольку НАТО.

Давайте рассмотрим русский принцип "казаться, а не быть" не на далеких Цусимах и Чернобылях, а на актуальности — вот, например, хрестоматийный пост от русского головой за 24 февраля 2022 года.

Русский рисует и выдает виртуальный, придуманный им мир, причем искренне в него веря — это когнитивное искажение, основанное на глубоком подсознательном чувстве своей ущербности.

Так как здоровый и грамотный человек такое просто не выдаст.

Это не исключение из правил: подобными виртуальными мирами тогда жидко поносились все зетники, русские военкоры, ЛОМы и другие говорящие головы.

Это же мы наблюдаем и на протяжении всей полномасштабной войны, например:

• Завышенные, абсолютно неадекватные реальности потерь ВСУ, которые озвучивает Генштаб ВС РФ — казаться.

• То, что РФ воюет не с одной только маленькой Украиной, а якобы аж с целым НАТО и США — казаться.

• То, что украинцы сами чего-то не могут и им это запускают западники — казаться.

• Заявлять, что русское оружие всегда попадает точно в цель и все задачи решены, даже когда это комично выглядит, — казаться.

• То, что русское (сиречь советское) оружие хорошее, мощное, не имеющее аналогов, прорывное — словами Путина — нарушающее законы физики и т. д. — казаться. (ремарка для апологетов "едет — стреляет": пушка времен Наполеона тоже стреляет, и вы точно не хотели бы оказаться на месте прилета ее ядра; это не умаляет факта, что это пушка времен Наполеона.)

• Искренне верить, что российское государство не воюет во всю мощь, и на самом деле якобы есть ракеты, возможности и авиация — и просто надо вот уххх и начать наконец — казаться.

• Что не бьют по каким-то целям в Украине или не ликвидируют лидеров потому что "договорняк", а не потому что оружие неточно и нет компетентности это сделать — казаться.

Список можно продолжать долго — примечательно, что даже наиболее дружащие с реальностью зетники, довольно грамотно понимая ситуацию (что Россия организована и управляется как говно, что вопиющая некомпетентность и что война — путь в катастрофу), спотыкаются и все-таки находят себе лазейку: мол, надо вот только организоваться и начать воевать лучше.

Не получится воевать лучше, если все ваши жизненные постулаты построены на очковтерятельстве и тотальном неверии ни во что.

Собственно, отсюда и очковтерятельство — чтобы начальство отъебалось.

Отсюда же и закидывание храбрых украинцев мясом — чернью, быдлом, босяками, причем просто купленных (по факту на лоха) за астрономические суммы.

История мало знает примеров настолько примитивного и тупого способа ведения войны.

@yigal_levin

Україна заживе, коли хоча б 88.14% тупих хіхлів вивчать як приміняти словосполучення "fact checking" перед тим як "кумі нести" (с) один десантник

Він був листоношею в Амстердамі,
слухав аббу, сидів на трамі,
дивився порно у вихідні.
Друзі його, пияки-радикали,
говорили: «Ми все провтикали,
ми, можна сказати, по вуха в лайні.
В країні стагнація і мудацтво,
лібералізм і продажне лівацтво,
і неясно, що нас трима на плаву.
Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять — “Свобода, свобода”,
а піди-но, купи нормальну траву.
Але на Сході ще є країна,
вона сьогодні, можливо, єдина,
де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину — вільну, розкуту.
Спробуй пробити канали збуту,
давай наведемо культурні мости!
Там втіха сходить на кожну хату.
Церкви московського патріархату
знімають вроки і славлять джа.
Мануфактура та інші крами
там контролюються профспілками,
і співом ясніє колгоспна межа!
Там п’ють абсент при застудній хворобі.
Там демони у жіночій подобі,
сховавши в горлі темну пітьму,
сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак — привези афганку!» —
повторювали вони йому.
І він ступив на цю дивну трасу.
Авіалініями Донбасу,
де на сніданок — лише бухло,
мріючи про країну шалену,
він вилетів за кордони шенгену,
лишивши все, що в нього було.
Ступивши на землю в місті Донецьку,
з усіх іноземних знаючи грецьку,
яку тут нібито знали всі,
він втрапив до рук дивовижній парі —
водій на форді й друг на кумарі.
І сяяли зорі в усій красі.
Водій сказав: «Все нормально, зьома,
давай, почувайся у нас, як вдома,
тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти втрапив на землю обітовану.
Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,
що вистачить на весь Амстердам!»
Був простір вечірньою сутінню скутий.
Стояла зима. Починався лютий.
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони,
на Україну ішли циклони,
й душі тонули в глибоких снігах.
На сорок п’ятому кілометрі
вони застигли в злій круговерті,
і тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: «Йохан, братішка,
по ходу, виходить, усім нам кришка,
молися своїм растаманським святим!»
Замерзло пальне і стихала мова.
Смерть надійшла із портів, з Азова,
і демон смутку над ними літав.
Випивши дезодорант, щоб зігрітись,
він намагався комусь дозвонитись,
але телефон йому відповідав:
«На даний момент абонент недоступний».
Життя — процес взагалі підступний,
так ніби тонеш серед ріки.
Смерть твоя — невелика втрата,
просто змінюється оператор,
й повільно зникають вхідні дзвінки.
2009
Жадан