Existence is beautiful if you let it be. Life is not a question. There does not need to be an answer

і це все один підрозділ

Колись буде день, коли ми скинемо "Льови" й "Талани",
Коли плитоноски вляжуться на горища та антресолі,
І під спокійним безмежжям неба над головами
Ми понесемо на склад свою особисту зброю.
Колись буде час, що в наш бік схилить терези -
І двигуни бойових машин раптом замовкнуть стомлено,
І ми одягнемо, врешті, старі "п'ятсот-перші" "Левіси"...
Тільки лиш трохи - щось болітиме під футболками...
Колись буде ніч, у яку ми знову зможемо спати -
І у сусідній кімнаті - спатимуть наші діти,
І ми будемо бачити сни, які не здатні запам'ятати -
Яскраві та чудернацькі, неначе тропічні квіти.
Колись буде ранок, у який точно усі прокинуться -
Не від виття сирен, а від наших голодних котів,
Що м'якими лапками торкатимуть наші вилиці -
Прокидайся, мовляв. Майже шоста - а я ще нічого не їв!
І буде мить - що історію змінить назавжди -
Мить, коли полум'я нашої помсти охопить руїни кремля...
А потім - ми всі повернемося додому. І тихо скажемо:
Це - наша країна. Це - наше небо. І це - наша земля.
І хтось - у бездонній височині, серед пухнастих хмар -
Нам відповість. І цей голос прискорить пульс.
І ця відповідь - означатиме, звісно, "так"...
А звучатиме - як коротке, у рацію "плюс".
01.10.2024
Василь Мулік

з днем захисника та захисниці України всіх причетних

пасіба підписнику