"Кореспондентка" Вірджинія Еванс

Це було прекрасно, справді. Я не знаю як краще описати, мені просто не вистачає слів для цього. Це було сумно,терапевтично десь кумедно.

Це книга без діалогів, або з самих діалогів, з якого боку глянути, оскільки вона складається з листів. І коли я кажу листів це в прямому сенсі рукописні або електронні листи.

Ми знайомимось з життям жінки, яка живе уже свій восьмий десяток і прожила ціле насичене життя. Насичене любов'ю, трагедією, родиною, кар'єрою, дружбою. Але як там не було справжнє життя вона відкриває лише в оцих листах, коли їй вже за 70, коли вона вже як 30 років розлучена, діти дорослі, є внуки, коли вона через захворювання поступово втрачає зір. Я справді в захваті від книги і гадаю вона лишиться зі мною на довго.

Хоч для Сибіл листи і стали якимось елементом захисту від болю проте на мою думку вони якщо не врятували то дуже підтримали і допомогли багатьом, кому вона писала. Тепер у мене шалене бажання написати комусь листа

Мені дуже сподобалось. Як на мене цікава задумка книги, навряд нова і навряд не заїжджена, але мені сподобалось виконання. В цьому світі існує країна де повний матріархат. 500 років назад богиня вирішила втрутитись і допомогти жінкам наділивши їх супер силою проти чоловіків і жінки запанували, але на хвилі помсти і страху все пішло просто дзеркально до жорстокого патріархату. Але тут в нас з'являється наша головна героїня, яка не така як всі, яка має секрет, нема в неї цієї сили, і вона хоче змінити порядки в країні, а для цього їй потрібно стати королевою. В чому їй дуже протистоїть кузина, ну і тут все закручується. Романтична лінія мені теж зайшла, хоч я б можливо хотіла більше розписаного і плавніший перехід, але це перше доросле фентезі авторки і я спишу на це.

Мені сподобалось, навіть дуже. Поки це найкраща книга Шарі Лапени з усіх, що вийшли українською. Ну, особисто для мене. Можливо, для інших так не буде, бо рейтинг на Goodreads у неї порівняно низький. Але мені було справді напружено. Я кілька разів щиро дивувалась діям і судженням персонажів, бо зовсім не очікувала такого розвитку подій. А ще авторка узагалі не пошкодував читачів і залишив таку загадку наостанок. Мені тепер дуже потрібне продовження, бо воно ж мене мучитиме ще дуже довго. 😅

На сьогодні для мене фест все напевно.

Завтра дочекаюсь концерту)

Який книжковий фест без книжкових покупок😅

Підпис №2

Світлана Тараторіна

Підпис 3😁

Нарешті я домалювала😅

От така небезпека існує для всіх книг в моєму домі...

Я буду порівнювати з "Хроніками Буресвітла" та "Тресс", бо саме ці книги Сандерсона вже прочитані й залишили в мене досить полярні враження.

Тепер, коли мене питатимуть, з чого краще почати знайомство із Сандерсоном, я однозначно відповідатиму — "Елантріс". По легкості входу у світ — "Елантріс". По персонажах — "Елантріс". По кількості подій і насиченості — теж "Елантріс".

Тут немає такого величезного вступу, як у "Хроніках Буресвітла", і тебе не закидають у зовсім незрозумілий світ, ніби людину, яка не вміє плавати, просто кинули у воду. Світ розкривається поступово, зрозуміло й водночас не стає менш цікавим.

Це цілісна, майже повністю завершена історія, яка залишає після себе дуже приємне враження. Після фіналу не виникає відчуття, що тобі чогось критично не розповіли чи щось недоказали.

І ще всю книгу я чекала появи одного персонажа, бо він же просто мусив бути! І коли він нарешті з'явився — УРАААА! 😄