Коротше я походу трохи набрехунькала😅

Але на відгук мені треба трохи подумати

Почну з передісторії як Квоут)
Анотації я не читала, а нащо, якщо я знаю, що це фентезі, яке дуже рекомендують і хвалять😅
Коли я починала читати я чітко усвідомлювала, що останньої третьої частини досі нема, і не факт, що взагалі буде, але фанати вірять в пана Ротфусса) А я натомість повірила Маші, яка сказала, що можна спокійно читати, якщо вона мені збрехала...

Тепер ближче до історії, це дійсно фентезі і дійсно дуже круте. Хоч я б і сказала, що не дуже видовищне та епічне, за стилем воно мені подібне до Робін Гобб, більш спокійне та можна сказати козі, хоч це і не солодка ванілька. От є в мене відчуття м'якості якоїсь, не знаю як описати. Як тільки я нормально сіла за книгу, маючи час на неї вона просто полетіла, понесла мене за своїм вітром.

Я не люблю коли у відгуках переказують сюжет чи анотацію, але мушу хоч пару слів за те написати, бо мене воно здивувало)

Ця історія це не просто пригоди, це історія легендарної особистості, можливо героя, а можливо ні, я ще не розібралась, яку він переповідає, щоб її можна було записати. Почитаняється вона не рано не пізно, а ще з його дитинства, де він переживає купу драматичних подій та горя. Разом з історією хлопчика ми дорослішаємо, змінюємось та вчимось. Це ще одне, що мені дуже сподобалось в книзі, що нас не просто кидають до особистості, звикайте, а дають час та можливість пізнати усе.

Це було фантастично, найближчим часом, по свіжих слідах, хочу прочитати і новелу, і другу частину. І якщо там кінцівка ... мої крики почують всі😅

Вона так лежить, що в мене є спокуса лягти біля неї😅

Тепла підлога їй дуже подобається😁

Апдейт😁

Непоганий детектив, я чомусь дуже скептична до книг Богдан з цими обкладинками, вони мене чомусь відштовхують, але дійсно непогана, цікава історія. Але нема багато, що про неї говорити😅 Ото єдине, що не сподобалось, чи то редактура чи коректура погана, є дурні помилки, от як заміна т9, патова ситуація стала матова😂 (як приклад)

Моє нове поповнення на моїх полицях.
Перші мої книги від цього видавництва)

Мені досі складно чітко сказати, чи мені сподобалось «Одне темне вікно». Це дуже дивне відчуття: ніби книга тримала мене десь посередині майже весь час… а потім останні сторінки просто вибили ґрунт з-під ніг.

Більшу частину історії я читала зі відчуттям «десь на трієчку» — цікаво, атмосферно, але без вау-ефекту. І водночас я не могла сказати нудноооо. У книзі є особлива подача — вона читається як казка, але не наївна, не світла й не дитяча. Це темна, густа, майже готична історія, де відчуття легенди поєднується з тривогою і постійною напругою. Саме стиль оповіді створює це відчуття казковості — повільне, тягуче, трохи моторошне.

І ось коли я вже майже змирилась із тим, що це буде просто «нормальна» історія… останні 5% книги раптом зробили стрибок зі спокійної трійки до сотні. Фінал настільки підняв ставки, загострив напругу й перевернув сприйняття подій, що тепер мені негайно потрібна друга частина. Саме через це й важко поставити оцінку: більшість книги — максимально рівно, але не погано, але завершення — просто вибух🤯

Лежала ця книга у мене практично два роки, куплена була ще у березні 24 і нарешті прийшов її час, дякую челенджу в Rork від Жорж😅

Непоганий детектив, але от звичайний. Поганим не назву, але і шикарним теж, середнячок. Героїня цікава, але місцями враження, що їй 15, ну буває, що поробиш. От справді не знаю, що розповідати про книгу, яка не викликала багато емоцій. Читається легко, справи наче цікаві, але якось вони неповноцінні я б сказала, недопрацьовані. Є гачок на наступні частини, але не впевнена чи буду далі читати

Маю тепер цю красу, тепер треба тільки прочитати😅

Ага, перед тим десяток тих, що вже початі😔

Ново прибувші)

От би зробити стопочку з прочитаного, але Анді проти, бо книжки мають бути сховані, а не десь лежати😁, та і частина прочитаних в електронних виданнях не дасть цього зробити😔

Щойно я побачила в анонсах нову книгу улюбленої Тесс Ґеррітсен, одразу знала — вона буде моєю. Навіть попри те, що ще не прочитала всі видані українською її романи, новинки беру без роздумів.

«Підтримка життя» — окрема історія, поза циклами, і це стало для мене перевагою: можна повністю зануритися в сюжет без прив’язки до попередніх подій. Якщо порівнювати з іншими книгами авторки, то за атмосферою вона найближча до Rizzoli & Isles (циклу «Хірург»). Але медицини тут ще більше — набагато більше.

І попри це історія не стала заважкою. Навіть мені, далекій від медичної сфери, було здебільшого зрозуміло, що відбувається (хоча вимовити деякі терміни я б точно не ризикнула 😅). Медична складова додає глибини й правдоподібності, не перевантажуючи сюжет.

Емоційно це не був трилер із безперервною напругою, але цікавість трималася стабільно. Досить швидко стає зрозуміло, хто саме стоїть за злочинами, однак суть тут не стільки в тому, хто, скільки — чому. І саме ці причини поступово виходять на перший план.

І, звісно, фірмові описи Ґеррітсен нікуди не поділися. Подекуди я ловила себе на реакції: «фє, яка гидота», але водночас не могла відірватися від сторінок. Вона вміє писати так, що навіть найнеприємніші деталі працюють на атмосферу.

Для мене це не найсильніша книга авторки, але однозначно варта уваги — особливо якщо ви любите медичні трилери з акцентом на моральні дилеми та людські мотиви.

Хто мій відгук не читав?

От як на ту мене поза планом спокусили так і оцю тепер маю😁

Ну от приємно як книга за 1 грн😅