які ж в нього прекрасні очі…

він ніколи не дізнається, скільки болю їй принесли ті слова.

https://www.instagram.com/p/CoVQxhhNn4_/?igshid=YmMyMTA2M2Y=

У вашої авторки нове фото та щей з віршем Жадана, так що, буде приємно якщо ви залишите свою вподобайку🫣💋

цілую з першого рядка, бо до останнього не втерплю - дуже скучив.

Симоненко💔

Перепрошую за мою відсутність, руки ніяк не доходять відредагувати вірші. Скоро повернусь з новими віршиками, обіцяю🫠💋

її кохання було сильніше за гордість,
всі каяття вона писала лиш йому.
і навіть від ганебних проявів любові,
знала, що її серце належить одному.

навіть якщо слова не мають сенсу,
навіть якщо віри його нема,
у надписах й рядках яких вона напише,
завжди лунатиме тільки його ім‘я.

та після її холодних ночей,
після болю і правди у довгих рядках,
після тих уламків і слабких людей,
вона вчилась кохати, кохати в листах.

для неї так дивно що всі її травми,
забуті слова, помилки та страждання,
всі сльози які не передати словами,
вже не лунають в її віршах про кохання.

Він був людиною чорного і білого. А вона була кольором. Усіма кольорами його життя.

Чоловік на ім‘я Уве. Фредрік Бакман.

сльози обпікають зовні, а в середині залишають тонкі шрами.

любі дівчата та жінки, вітаю вас зі святом, хочу побажати вам бути сильними та незламними🫶🏻 а також залишатись такими ніжними та чуттєвими, ви варті лиш найкращих поезій💋

від її ран та дивних поезій,
втрачали свідомість навіть чоловіки,
в яких ніби серце зі сталі й порізів,
в яких у молитвах їхні жінки.
писати вона вміла, хоча навпаки
завжди думала що цього замало.
свою біль вкладала у чудові рядки,
читаючи їх - її серце згорало.

поглянь на мене як тоді, будь ласка.
в твоїх очах я бачу спокій, і він прекрасний.

втопи мене в своїй любові.

хочу відчути твоє щастя. хочу бути ним.

натхнення повернулось до мене так швидко, як воно і зникло

не буде більше того, кому б змогла читати.
читати ті поеми, в яких біль не сховати.
і навіть від страждань, так рве - що аж приємно.
в листі своїх зізнань, зачіплю усі теми.
можливо, не найкраща і не буду ніколи.
мова мого кохання, писалась одним словом.
у снах це не побачиш, та в книгах не відчуєш.
з тобою я надовго. кохаю, вірю, люблю.

я рідко пишу про мої почуття,
про те, що є дуже інтимним.
мовчання зливаю у ніжні слова,
пишу те, що тобі здається дивним.

кохайте. //відео взяла з тіктоку (elomindi)

в тумані страху та тремтіння,
понад безжальні важкі хмари,
здійснюйте своє спасіння,
рятуйте душу від обману.

06.11.22.

її не рятують розмови із серцем,
в тумані любові опинився лиш страх.
в очах, що палали та іскрами били -
ті іскри, на жаль, згоріли до тла.
в молитви і вірші вкладала уламки,
останні, які застрягли у серці.
що відбувалось із нею в ті хмари?
це мабуть, ніхто вже ніяк не дізнається.
в обіймах обману який не лікувався,
вона загоювала рани свої,
та ніхто так і не дізнавався,
звідки ж у неї ідеї такі.
така ніжна пані з попілом у серці,
казала, що попіл був від сигарет.
та ніхто і не бачив як сильно бʼється,
вся лють що тримала її в темних снах.

в його обіймах кожен світ здавався не таким жахливим.