трішки естетики від якої мені затишно на душі.💋

вона писала вірші про кохання,
там в неї був щасливий кінець
але в житті так не бувало,
і це в душі її синець.
вона була й сама щаслива
та мріяла вона про те кохання,
таке просте, але чарівне
так само як в її віршах.

коли страждають інші люди,
хтось може від страждань втекти,
в той час, коли вони розіб‘ються
ті хто страждали будуть живі.

ти єдина людина, з якою я почуваю себе живою.

мені заблокували останнє відео за порушення правил спільноти, здається ланочка когось образила(

поки горить світло в кімнаті
поки ти звеш ім‘я моє,
я буду сотні раз казати,
казати про те, що зветься коханням.
мені не важливі твої казки,
твої вечорниці де ти сама
я буду любити тебе до зорі,
там де є місяць і твоя душа.

на тому місті залишиться лиш наша тінь,
щаслива та така відверта
а голоса злилися у мить,
у мить в яку від смутку хочеться померти.
ми зустрінемось десь восени,
коли відпустим відчуття кохання
і ті твої останні слова,
які сказав мені на прощання.

в мене гниле серце, тобі воно не потрібно.

давай ти зробиш вигляд, що все у нас нормально
а я зроблю вигляд, що ми не говорили
повір так буде краще, краще як ми й хотіли
це краще ніж страждання, від болю та кохання.

настав час поринути у свої почуття.

вона вже не куре вишневі цигарки,
не п’яніє він дешевого вина,
вона забула як це жити,
бо всі роки вона страждала.
та від чого ж їй страждати?
якщо у неї нікого нема,
напевне страх, надія, втрата
та кохання від якого вона гнила.

вас вже 200! дякую велике за вашу підтримку, надалі буду надихати вас творити чудове своїми віршами.❤️💋

можливо це був невдалий час для кохання.

трішки краси вам.💋

згадати всі печалі, що лежать на дні душі,
про ті забуті прози та холодні як лід вогні,
це треба мати силу і серце як той камінь,
бо ті слова зачеплять, та вкриють болючі рани.

холодна кава, розірвані квіти
вона шукала того, хто зможе зігріти
того, хто зможе навчити любити,
але все ж це змусило її згоріти.

як добре що ми залишились чужими,
тими кого боялись, кого не любили.
твоя тінь у парку, сліди де ми щасливі,
були до поки не залишились чужими.

наше кохання розтануло навесні.

якщо кохання вбиває, ми всі помремо.

обирайте лише тих людей, які роблять вас живими.

серце можна розбити, ламати та рвати.
є люди яким не потрібно це знати,
є ті, хто безжально хотіли кричати,
а є люди, ті в кого його не зламати.