а знаєш, раніше я думала що кохаю тебе…

вас вже 100! дякую велике❤️💋 очікуйте багато віршів, поезій та психології)

трішки естетики від якої мені затишно на душі.💋

вона писала вірші про кохання,
там в неї був щасливий кінець
але в житті так не бувало,
і це в душі її синець.
вона була й сама щаслива
та мріяла вона про те кохання,
таке просте, але чарівне
так само як в її віршах.

коли страждають інші люди,
хтось може від страждань втекти,
в той час, коли вони розіб‘ються
ті хто страждали будуть живі.

ти єдина людина, з якою я почуваю себе живою.

мені заблокували останнє відео за порушення правил спільноти, здається ланочка когось образила(

поки горить світло в кімнаті
поки ти звеш ім‘я моє,
я буду сотні раз казати,
казати про те, що зветься коханням.
мені не важливі твої казки,
твої вечорниці де ти сама
я буду любити тебе до зорі,
там де є місяць і твоя душа.

на тому місті залишиться лиш наша тінь,
щаслива та така відверта
а голоса злилися у мить,
у мить в яку від смутку хочеться померти.
ми зустрінемось десь восени,
коли відпустим відчуття кохання
і ті твої останні слова,
які сказав мені на прощання.

в мене гниле серце, тобі воно не потрібно.

давай ти зробиш вигляд, що все у нас нормально
а я зроблю вигляд, що ми не говорили
повір так буде краще, краще як ми й хотіли
це краще ніж страждання, від болю та кохання.

настав час поринути у свої почуття.

вона вже не куре вишневі цигарки,
не п’яніє він дешевого вина,
вона забула як це жити,
бо всі роки вона страждала.
та від чого ж їй страждати?
якщо у неї нікого нема,
напевне страх, надія, втрата
та кохання від якого вона гнила.

вас вже 200! дякую велике за вашу підтримку, надалі буду надихати вас творити чудове своїми віршами.❤️💋

можливо це був невдалий час для кохання.

трішки краси вам.💋

згадати всі печалі, що лежать на дні душі,
про ті забуті прози та холодні як лід вогні,
це треба мати силу і серце як той камінь,
бо ті слова зачеплять, та вкриють болючі рани.

холодна кава, розірвані квіти
вона шукала того, хто зможе зігріти
того, хто зможе навчити любити,
але все ж це змусило її згоріти.

як добре що ми залишились чужими,
тими кого боялись, кого не любили.
твоя тінь у парку, сліди де ми щасливі,
були до поки не залишились чужими.

наше кохання розтануло навесні.

якщо кохання вбиває, ми всі помремо.