«вона була ніжними хвилями любові, які бились об його гострі від відчаю скелі.»

deva.

«він казав, що ненавидить дівчат які курять. але коли її губи торкалися до вишневих цигарок, його серце завмирало, бо навіть так вона була найпрекрасніша з усіх…»

в її «коханий» ще бачиш мій почерк.

вона любила саму думку про любов.

я кохаю тебе навіть в осінь,
навіть коли сама в холодній постілі.
кохаю тебе попри зливи,
в піснях, в незнайомих мотивах.

зі сльозами на очах… вона була готова вистрілити йому в живіт зі свого револьвера, але вистачило лише одного його ніжно-болісного слова «кохана», та вона впала на коліна від пулі в грудях.

“в той ранок вона зрозуміла точно, що її любов - вбиває.”

ти поцілував моє серце перед тим як доторкнувся до мене.

тепер я розумію, що я не безлад, а глибоко відчуваюча людина в безладному світі. тепер, коли мене запитують, чому я так часто плачу, я відповідаю: "з тієї ж причини, з якої я так часто сміюся - тому що я звертаю увагу".

"розкажи мені кожну жахливу річ, яку ти коли-небудь робив, і дозволь мені любити тебе в будь-якому випадку."

— Едгар Аллан По

“моїм найбільшим моментом близькості був не вечір, коли ми зняли весь наш одяг. це було тоді, коли ти побачив мене в моєму найважчому стані. як ти був свідком найнелюбиміших частин мене. коли я повільно відкривала кожну недосконалість перед тобою, як шрам. і незважаючи на все це, ти все одно любив мене сильніше.”

“у сніжно-білому танці
тепер вони неба коханці
тепер він її небес капітан.”

schmalgauzen.

тобі так подобалось те, що я пахну раєм, а я мала алергію на твоє пекло.

в самотності і горі, лікує свої рани.
як не боятись ту, яка приймає свої шрами?

— “вона інша.”

вона не побіжить за тобою, якщо захочеш піти. і плакати не буде. назад не покличе. трохи зухвала, колюча — як їжак, але голки її не для нападу, а для захисту. їй однаково добре і з тобою, і наодинці з собою. вона не буде залежати від тебе ні в чому, тому що так вирішила для себе вже давно. дивуєшся, скільки в ній змішаного жіночого чортівства. і в той же час — вона буває такою ангельсько милою, ніжною.

“у мене таке відчуття, ніби ти за ці три місяці стала принаймні на п'ять років старшою — так ти змінилася. ти стала на п'ять років красивішою. і на десять років небезпечніше.”

— e. remarque

— вона задавала стільки питань, що я не розумів, навіщо їй це все знати, але тепер розумію...

їй одній було цікаво моє життя, їй одній я був так до біса потрібен.

давай забудем про рани
і вийдемо з темноти
які у вічності плани?
у мене, до речі, ти.

вона подобалась всім, але чи був той, хто її любив?

“їі почерк — сицилійська троянда у волоссі, чорна сукня, чуттєві лінії тіла, бездоганні манери, зовнішня крихкість і характер воїна, про який згорнув шию не один десяток чоловіків.”

душа у вас — вишуканий пейзаж.