любі дівчата та жінки, вітаю вас зі святом, хочу побажати вам бути сильними та незламними🫶🏻 а також залишатись такими ніжними та чуттєвими, ви варті лиш найкращих поезій💋

від її ран та дивних поезій,
втрачали свідомість навіть чоловіки,
в яких ніби серце зі сталі й порізів,
в яких у молитвах їхні жінки.
писати вона вміла, хоча навпаки
завжди думала що цього замало.
свою біль вкладала у чудові рядки,
читаючи їх - її серце згорало.

поглянь на мене як тоді, будь ласка.
в твоїх очах я бачу спокій, і він прекрасний.

втопи мене в своїй любові.

хочу відчути твоє щастя. хочу бути ним.

натхнення повернулось до мене так швидко, як воно і зникло

не буде більше того, кому б змогла читати.
читати ті поеми, в яких біль не сховати.
і навіть від страждань, так рве - що аж приємно.
в листі своїх зізнань, зачіплю усі теми.
можливо, не найкраща і не буду ніколи.
мова мого кохання, писалась одним словом.
у снах це не побачиш, та в книгах не відчуєш.
з тобою я надовго. кохаю, вірю, люблю.

я рідко пишу про мої почуття,
про те, що є дуже інтимним.
мовчання зливаю у ніжні слова,
пишу те, що тобі здається дивним.

кохайте. //відео взяла з тіктоку (elomindi)

в тумані страху та тремтіння,
понад безжальні важкі хмари,
здійснюйте своє спасіння,
рятуйте душу від обману.

06.11.22.

її не рятують розмови із серцем,
в тумані любові опинився лиш страх.
в очах, що палали та іскрами били -
ті іскри, на жаль, згоріли до тла.
в молитви і вірші вкладала уламки,
останні, які застрягли у серці.
що відбувалось із нею в ті хмари?
це мабуть, ніхто вже ніяк не дізнається.
в обіймах обману який не лікувався,
вона загоювала рани свої,
та ніхто так і не дізнавався,
звідки ж у неї ідеї такі.
така ніжна пані з попілом у серці,
казала, що попіл був від сигарет.
та ніхто і не бачив як сильно бʼється,
вся лють що тримала її в темних снах.

в його обіймах кожен світ здавався не таким жахливим.

кров і вино стікають по запʼястям,
і кожен думає що він правий,
але коли люди знімуть маски,
від крові залишаться лише сліди.

кожна її річ мов освячена, кожна з них має певний сенс.
коли я писав про кохання, її історії вкладав у кінець.

і я побачив її.
на ній було коричневе пальто, його розвивав вітер. коротка спідниця, яка виділяла її неперевершені стегна. ідеальні ноги, чорні черевики. сорочка була трохи розтібнута, на декольте наче світився смарагдовий кулон. а волосся її все таке ж, біляве, його колір можна впізнати з тисячі. зібране в неохайну зачіску, а с переду сторчать хвилясті пасма. їй личить. на губах червона помада, це точно її колір. цікаво, її губи такі ж мʼякі? напевно та. вона усміхалась, моя мила дівчинка знову усміхається. шкода, що я став причиною її сліз а не усмішки.

ніхто не замінить аромат який вона мала.
ніхто не скаже слова, які вона казала.
можливо, між нами стояв тонкий страх.
я зруйнував його, лиш тільки у снах.