Назва: Хроніки заводного птаха
Автор: Харукі Муракамі
Жанр: Магічний реалізм, психологічна драма, філософський роман
Рік видання: 1994–1995 (у Японії), англійський переклад — 2003
Короткий опис:
Головний герой, Тору Окада, звільняється з роботи й веде спокійне життя до того моменту, коли зникає його кішка, а згодом — і дружина. Це запускає низку дивних і сюрреалістичних подій. Тору занурюється в паралельні реальності, зустрічає загадкових людей, розкриває старі військові травми Японії та водночас шукає сенс свого існування. У романі переплітаються буденність і міф, особисте і колективне, любов і втрата.
Автор: Харукі Муракамі
Жанр: Магічний реалізм, психологічна драма, філософський роман
Рік видання: 1994–1995 (у Японії), англійський переклад — 2003
Короткий опис:
Головний герой, Тору Окада, звільняється з роботи й веде спокійне життя до того моменту, коли зникає його кішка, а згодом — і дружина. Це запускає низку дивних і сюрреалістичних подій. Тору занурюється в паралельні реальності, зустрічає загадкових людей, розкриває старі військові травми Японії та водночас шукає сенс свого існування. У романі переплітаються буденність і міф, особисте і колективне, любов і втрата.
Особистий відгук :
Цей роман — як лабіринт із дзеркал: заплутаний, глибокий і часто — тривожний. Муракамі майстерно грається зі свідомістю читача, змушуючи сумніватися в реальності. Проте іноді ця гра затягується — деякі епізоди здавалися мені затягнутими або надто алегоричними. Але вражає атмосфера — меланхолійна, напружена, філософська. Роман сподобається тим, хто не боїться складних текстів і шукає в літературі більше, ніж просто сюжет.
7/10
#book
Цей роман — як лабіринт із дзеркал: заплутаний, глибокий і часто — тривожний. Муракамі майстерно грається зі свідомістю читача, змушуючи сумніватися в реальності. Проте іноді ця гра затягується — деякі епізоди здавалися мені затягнутими або надто алегоричними. Але вражає атмосфера — меланхолійна, напружена, філософська. Роман сподобається тим, хто не боїться складних текстів і шукає в літературі більше, ніж просто сюжет.
7/10
#book
чомусь мені здається, що сьогоднішній день піде по пизді, бо всі мої плани поступово крушаться
о четвертій ранку так вайбово сидіти на вулиці, тепер є бажання, щодня так сидіти. тиша, спокій і ти один.
Назва: Підземка
Автор: Харукі Муракамі
Рік публікації: 1997 (в Японії), український переклад з'явився пізніше
Жанр: документальна проза, репортаж, нон-фікшн
Короткий опис:
Підземка — це документальне дослідження терористичної атаки в токійському метро 20 березня 1995 року, яку здійснила релігійна секта «Аум Сінрікьо», застосувавши отруйну речовину зарин. Муракамі взяв інтерв’ю у понад 60 людей: як у постраждалих пасажирів, так і в колишніх членів секти. У книзі дві частини: у першій подано голоси очевидців, у другій — погляд самих сектантів та роздуми автора.
Це не звичний Муракамі з фантастичними сюжетами — це сувора, стримана хроніка реального жаху.
Автор: Харукі Муракамі
Рік публікації: 1997 (в Японії), український переклад з'явився пізніше
Жанр: документальна проза, репортаж, нон-фікшн
Короткий опис:
Підземка — це документальне дослідження терористичної атаки в токійському метро 20 березня 1995 року, яку здійснила релігійна секта «Аум Сінрікьо», застосувавши отруйну речовину зарин. Муракамі взяв інтерв’ю у понад 60 людей: як у постраждалих пасажирів, так і в колишніх членів секти. У книзі дві частини: у першій подано голоси очевидців, у другій — погляд самих сектантів та роздуми автора.
Це не звичний Муракамі з фантастичними сюжетами — це сувора, стримана хроніка реального жаху.
Особистий відгук:
Ця книга показала інший бік Муракамі — як уважного слухача і дослідника людських історій. Проте, попри вагомість теми, читалося повільно. Враження були змішані: з одного боку, розповіді жертв викликали сильні емоції, з іншого — стиль подачі був одноманітний, деякі інтерв’ю здавалися надто схожими між собою.
Мені не вистачило аналізу, глибшого осмислення, яке міг би дати саме Муракамі як письменник, а не тільки як журналіст. Особливо хотілося більше авторської рефлексії, внутрішньої роботи над темою зла, страху, байдужості. Друга частина, де подаються свідчення сектантів, була цікавішою в психологічному плані, але теж залишила більше запитань, ніж відповідей.
Книга важлива — як пам’ять, як факт, як спроба дати голос тим, кого не чують. Але в літературному плані — не найсильніша робота Муракамі. Важко, чесно, але без звичного магнетизму його художніх творів. Тому моя оцінка — 6 з 10.
#book
Ця книга показала інший бік Муракамі — як уважного слухача і дослідника людських історій. Проте, попри вагомість теми, читалося повільно. Враження були змішані: з одного боку, розповіді жертв викликали сильні емоції, з іншого — стиль подачі був одноманітний, деякі інтерв’ю здавалися надто схожими між собою.
Мені не вистачило аналізу, глибшого осмислення, яке міг би дати саме Муракамі як письменник, а не тільки як журналіст. Особливо хотілося більше авторської рефлексії, внутрішньої роботи над темою зла, страху, байдужості. Друга частина, де подаються свідчення сектантів, була цікавішою в психологічному плані, але теж залишила більше запитань, ніж відповідей.
Книга важлива — як пам’ять, як факт, як спроба дати голос тим, кого не чують. Але в літературному плані — не найсильніша робота Муракамі. Важко, чесно, але без звичного магнетизму його художніх творів. Тому моя оцінка — 6 з 10.
#book
гадаю, що в червні буде вже кінець по книгам харукі муракамі, бо у меня лишилося 3 маленьких збірника і два романи, які я прочитаю за тиждень-два.
Харукі Муракамі — «Сліпий верблюд і спляча іва»
Рік першого видання: 2006 (англійське видання), хоча окремі оповідання написані раніше — в 1980–2005 роках
Жанр: збірка оповідань, магічний реалізм, сюрреалізм, психологічна проза
Короткий опис:
«Сліпий верблюд і спляча іва» — це збірка з 24 оповідань, які охоплюють широкий спектр тем: самотність, кохання, пам’ять, втрати, сни й буденну магію. В оповіданнях постають звичайні люди, які стикаються з незвичайними подіями або внутрішніми переломами — як-от людина, яка бачить свого давно померлого друга; юнак, що виконує дивне завдання від гігантської жаби; чи герой, який несподівано втрачає здатність відчувати реальність.
Стиль Муракамі — м’який, прозорий, ніби вода, але в кожному реченні є присмак тривоги, очікування або загадки. Його сюжети — це не завжди історії з чітким кінцем, радше фрагменти буття, які запрошують до роздумів.
Рік першого видання: 2006 (англійське видання), хоча окремі оповідання написані раніше — в 1980–2005 роках
Жанр: збірка оповідань, магічний реалізм, сюрреалізм, психологічна проза
Короткий опис:
«Сліпий верблюд і спляча іва» — це збірка з 24 оповідань, які охоплюють широкий спектр тем: самотність, кохання, пам’ять, втрати, сни й буденну магію. В оповіданнях постають звичайні люди, які стикаються з незвичайними подіями або внутрішніми переломами — як-от людина, яка бачить свого давно померлого друга; юнак, що виконує дивне завдання від гігантської жаби; чи герой, який несподівано втрачає здатність відчувати реальність.
Стиль Муракамі — м’який, прозорий, ніби вода, але в кожному реченні є присмак тривоги, очікування або загадки. Його сюжети — це не завжди історії з чітким кінцем, радше фрагменти буття, які запрошують до роздумів.
Особистий відгук:
Ця збірка — як неспішна прогулянка чужими снами. Деякі оповідання залишають по собі дивне відчуття — ніби ти щось зрозумів, але не можеш це висловити словами. Вони короткі, але дуже насичені — як краплі чорнила в прозорій воді.
Мені особливо сподобалося оповідання «Коли я побачив ту дівчину 100%» — воно тонке, ніжне і болюче водночас. Тут усе пронизане японською стриманістю і меланхолією.
«Сліпий верблюд і спляча іва» — це книжка не для того, щоб «зрозуміти», а щоб відчути. Це як слухати музику дощу, не намагаючись пояснити, чому вона викликає сльози.
10/10
#book
Ця збірка — як неспішна прогулянка чужими снами. Деякі оповідання залишають по собі дивне відчуття — ніби ти щось зрозумів, але не можеш це висловити словами. Вони короткі, але дуже насичені — як краплі чорнила в прозорій воді.
Мені особливо сподобалося оповідання «Коли я побачив ту дівчину 100%» — воно тонке, ніжне і болюче водночас. Тут усе пронизане японською стриманістю і меланхолією.
«Сліпий верблюд і спляча іва» — це книжка не для того, щоб «зрозуміти», а щоб відчути. Це як слухати музику дощу, не намагаючись пояснити, чому вона викликає сльози.
10/10
#book