​​Сьогодні Україна і українці по всьому світу вшановують пам'ять вбитих під час Голодомору.

Мільйони жертв, мільйони ненароджених стали схибленою нелюдською помстою радянського режиму і особисто Сталіна. Помстою Україні за незалежність, якої ми прагнули споконвіку і нарешті вибороли - ненадовго - на початку 20 століття.

Результатом цього геноциду проти України став Страх, що оселився у серцях поколінь, що вижили. І Впевненість, що повторення ми більше ніколи і нізащо не допустимо.

На фото - моя особиста підбірка книг щодо Голодомору. Звісно, невелика і однозначно не повна. Але я регулярно докупаю книги по темі, тому наступного року, сподіваюсь, фото буде більше.

​​⚡️Якщо ви так само, як я, чекали ось-ось на кінець цієї зими третю заключну частину "Літопису сірого ордену", який всі називають третім Арканом вовків від Павла Дерев'янка, то почитайте ось це.

Зрозуміли, да? Видихаємо і чекаємо вже на наступний Форум видавців. Можливо. Якщо буде.

​​🍁Розуміючи, що сьогодні вже не встигаю дочитати розпочату книгу, можна підвести підсумки всієї осені.

40 книжок (з них 10 мальописів, тому, якщо ви їх за варті рахування не вважаєте, викреслюйте!). З напланованої на початку осені вежи з 35 теплих милих няшно-затишних какаво-осінніх книжок прочитано аж 8. Так собі результат, тому на зиму навіть складати тих веж не буду (хоча є в мене певна задумка, але про неї буде на Ютуб-каналі).

Коли у книгочатіку проводилися опитування щодо найкращих прочитаних восени, то обрати лишень дві було пекельно важко. Добре, що тут в себе я можу не обмежувати себе і назвати все найкраще (порядок чисто хронологічний, а не рейтинговий, тобто від першої прочитаної до останньої):

⭐️Елізабет Берг "Історія Артура Трулава"
⭐️Мері Енн Шеффер "Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння"
⭐️Колін Мак-Каллоу "Тім"
⭐️Мюріель Барбері "Елегантна їжачиха"
⭐️Габріель Завін "Славетне життя Ей-Джея Фікрі"
⭐️Домінік Форт'є "Книжкова обитель"
⭐️Ерве ле Тельє "Аномалія"

Ну і неможливо оминути комікси "Сага" та "Змій-ледащо" - вони теж тепер в улюблених, хоча й коміксах.

В цілому я своєю читацькою осеню не особливо задоволена. Тут і зрив плану по осінній вежі, і неможливість якось помітити купу літературної критики, яка була поміж всім цим і сильно впливала як на швидкість читання, так і на сприйняття прочитаного. Ну і регулярні якісь втручання не сильно гарних книжок, які все одно доводилося дочитувати. Такоє, коротше.

Загадую собі на зиму краще читання і сподіваюсь, що дорога Світобудова не підсуне мені знов якусь свинку. Навіть різдвяну.

​​А ось і перші придбання грудня не забарилися 😊

Кроніна отримала по передзамовленню, тому покупкою грудня це може вважатися досить умовно, адже чекала (і оплатила) давно.

А ось Конквеста можна сказати вдало вполювала, бо у вішлисті вона висіла давно, але постійно була у стані "немає в наявності". Аж тут тільки з'являється, як зразу її купую. До речі, видання 2021 року, від Центра учбової літератури. Якісь рівня "хай бог милує!", але вже як є. Здається, інших видань українською цієї книги не існує.

Все.Дуже.Погано

Попереджуючи питання "чому ж погано-то?" Бо, як зразу відмітили там у коментарях, іронія зашкалює: найвідоміший роман про пропаганду та переписування історії переписують заради сітуативної пропаганди.

Цікаво, як швидко ця резинка, яку так наполегливо відтягують у один бік, нарешті лясне відтягувачів по пиці на зворотньому - неминучому! - шляху🤔

https://t.me/wobua/3263

​​📚Останнім часом мене щось тягне на мемуари та щоденники сторічної давнини. Оті буремні роки, коли українська державність постала і... просралась, як полімери. Ні, це не означає, що я прям кинулася читати, але скуповувати щоденники Чикаленка, Винниченка, Костюка, а оце сьогодні ще й Липинського якось не можу зупинитися.

Тим більше, що чотири томи останнього сьогодні можна взяти за 86 грн. Ні, не кожний. А всі (дивись фотодоказ).

А, ну і ви мабуть вже здогадалися, що я трішки "спалила" вам частину своїх чорноп'ятничних закупок, які скоро покажу на Ютуб-каналі 😎

Був собі адмін, мав 2 телеграм-канали і нарешті наважився створити ще й літературний бложик — @book_hopper.
Там буде тепла атмосфера, рецензії, думки, списки і трохи про нього самого (бо який то блог, якщо не писати про себе).

Якщо маєте хоч крихту інтересу до цієї тематики, то обов'язково приєднуйтесь до Книжкового бункера.

​​⚡️ «Дівчина, яка боялась уколів, або Як наїбати увесь світ, маючи ораторські навики, чорний гольф і здатність розмовляти баритоном, коли тобі 19 років і ти блондинка»

Приблизно так називалась би моя книга, якби я була на місці Джона Керрейру, до якого звернувся один з бувших працівників найамбітнішого медичного стартапу Кремнієвої долини із проханням розказати світову правду. Але я – хвала богам! – не Джон Керрейру, тому книга називається «Дурна кров» і розповідає майже трилер, який не поступиться саспенсом якому-небудь а-ля кінгівському творінню.

У 2015-му році до журналіста з Wall Street Journal Джона Керрейру звернувся бувший працівник медичного стартапу, який на той час вже пожрав сотні мільйонів доларів своїх інвесторів, вже отримав десятки скарг від пацієнтів, яким брехали про їхні аналізи, але все ще посідав перші щаблі списків перспективних компаній, від яких очікували чи не наступну технічну революцію. І все завдяки харизмі Eлізабет Голмс, його засновниці, молодої дівчини без освіти (вона кинула навчання у Стенфорді після першого курсу, мотивуючи це тим, що треба заробляти, а не просиджувати штані). «Елізабет бреше всім, допоможіть про це розказати світу», - приблизно так почалося знайомство Джона із Theranos.

📚📚📚

Написала довжелезний відгук на прочитану книгу, який не влазить у стандартні розміри допису у Telegram 🙈 Тому ось там вище 🔝вам затравочка, а решту можна прочитати на Враженнях

​​🙈Повернулася, аби дочитати

Ті, хто підтримує мене на Patreon, вже бачили вложик, повний розпачу, у якому я нию, що змушена поставити на паузу читання "Бог на 60 відсотків" Ганни Улюри. Але я таки вмовила себе дочитати, бо не люблю залишати позаду себе відчинені двері.

Знаєте, краще не стало. Я прибрала свої очікування, але навіть без очікувань не можу спокійно пройти повз, наприклад, ось цієї цитати (див. фото).

Мені пропонують це сприймати серйозно?

Безапеляційність заяви зашкалює, насправді. А жінки, яким не треба нестися на інший континент, аби побути з коханим, бо вони вже і так давно і щасливо живуть разом з ним, у системі координат авторки не існують як вид, так виходить?

Я розумію, звісно, що кожен автор вкладає свій досвід у написане і що вона "жєнщіна сложной судьби™", але ж можна спробувати уявити собі таких. Літературознавиця ж вона чи прикидається?

​​🔥💬 Перфекціонізм заважає почати важливе, постійні сумніви в собі — завершити почате, а звичка робити забагато і надто швидко не дає підтримувати темп

Побачила цитату з однієї майбутньої новинки від видавництва Наш формат і, що називається, засіло в голові. Адже це саме те, що буквально списано з мене! Але я впевнена, що я тут взагалі не одна така унікальна мамина вишенька і рівно те саме можуть сказати ще сотні людей навколо.

Коли задумуєш щось дійсно вартісне, щось важливе і безсумнівно корисне, то навіть не починаєш інколи складати план, що і як робити, про яке там взагалі втілення може мова йти? Коли щось таке вже робиш і залишається кілька кроків, то раптом з'являється десь думка "а чи точно я все продумав? а чи варто продовжувати? а чи не почнуть кпини, мовляв, куди заліз взагалі? коня кують, а жабка лапку тягне". А коли в тебе у щоденнику на кожній сторінці виписані плани на кожні півгодини, то десь через місяць такої праці забуваєш власне ім'я.

Кому знайома ситуація? Та бачу, що майже всім. Друзі! Здається, нас врятовано 😍 Прийнаймі, за думкою автора, саме для таких задовбаних ритмом і власними сумнівами, як ми, була написана і вже досить скоро вийде друком книга «Без зусиль. Досягайте важливого легше» Ґреґа Маккеона. Не відходьте далеко, я вам найближчим часом ще соковитих цитат звідти принесу.

​​А в мене поповнення серед Великих Важливих Білих книг, як я це називаю. До щоденників Чикаленка та Винниченка додалися 4 томи "В'ячеслав Липинський та його доба". Страшні буремні часи, коли сама тектоніка суспільств зазнала непоправних зрушень.

Як то сталося? Що відчували люди повсякденно, коли бачили, як Світ рушив з місця? Чи можна було завадити жахам наступних десятиліть? Питання, які мене постійно хвилюють. Тому і полиця з такими книгами постійно оновлюється.

​​🔥Як спаскудити ідею читання?

Дуже просто! Достатньо видати на дорогому папері за туєву хучу коштів платників податків фотоальбом "Лєнін і брєвно", себто "Зєлєнскій та Велике Наїбництво". Сьогодні у Верховній Раді примусово всім роздали талмуд на довгу та вічну пам'ять і сказали берегти його. На кількох сотнях лакованих сторінок красуються "обличчя простих будівельників", як денно та нощно будують дороги. Там же є одухотворьонні фронтальні частини черепів самого Великого Кормчєго, тобто Будівничого, і - внєзапно - Голіка.

Цінність того томика точно можуть назвати хіба що якісь трудолюбиві бомжи. Це в них прокачені скіли на око за товщиною книги визначити, скільки копійок за неї дадуть у пункту прийому макулатури.

А от скільки на це просрано грошей з бюджету - питання.

На те, аби бібліотеки оновити, в них, значить, грошей нема. А на цей шлак - будь ласочка. Дуже злюсь. Дуже. 🤬