*
молодий місяць згинає простір
відкриває мультивсесвіт мого мозку
розглядаю кожну автономну планету
та вже не дивуюсь хаосу всередині
не розумію чи існує тут час
хапаюсь руками за космічні промені
але спроби осідлати їх невдалі
боляче падаю на хвилясту поверхню
відштовхуюсь ногами щоб оглянути окремі світи

заглядаю одним оком до першої планети з табличкою страх болю
навколо неї кільце що зібрало
маршрутки й таксі які розбиваються влітаючи у великі голови вантажівок
далі ножі наркотики колії комахи
двері які постійно прищемлюють чиїсь руки пальці та голови
речі що змушують мене тікати подалі

відшукала поглядом наступну планету з назвою адекватність
там тече водоспад вода якого хоче напитися але тіло своє заважає
хмари дельфінами стрибають по пустому небі їдять свої ж опади щоб дужче плакати
сухі гілки перетворюються на бульбашки а лісові птахи хвацько лопають їх

руки тягнуться до третьої планети з прапорцем дитячі спогади
вона закриває свої очі намагається таким чином заховатися від мене
дурненька маленька планетка
що зберігає в собі скарби пам'яті
бігає від мене по колу
лякається не дає приземлитися й залишитися там назавжди

планети рухаються у хаотичному порядку змінюючи свої атмосфери
потрапляю в уже знайомі місця
відчуваю тільки присмак заліза у роті
молодий місяць згинає простір
забирає час і залишає мене на самоті
забуваю як контролювати напрямок власних думок
з часом зникаю
*

Багато людей раніше проголосували за відеовірші, тому тримайте💁‍♀️

*
кожного дня
протягом п'яти років
до мого вікна прилітала пташка
співала мені пісень пташиних
струмками наповнених
про що людина забула співати

кожного дня до мене прилітала пташка
але сьогодні вона не прилетіла

вона п'ять років життя віддала мені
дзьобом своїм витесала малюнки на скелях
породила дітей небесних та навчила важкій праці

старіючи пташка передала нащадкам надію
але діти її шукали нові печери для колонізації власних мрій

вони не знаходили нових слухачів
не співали історії про повернення до джерел
і те місце що колись покинула людина

досі жодної пісні птаха не зрозуміли
а вони вже не чекають що хтось заспіває пташиною
*

Дякуючи таким чудовим людям як Ана Море та Мано, хочу більше часу тусити в Києві❤️

Ваша личность так полна слез и слез, что вы плачете и плачете

Божечки, я просто в шоці

Я не могла не скинути сюди це))

​​Аліна

*
давай полюбимо один одного після тридцяти
тоді знову почну п'яніти від твого голосу мов від молодого вина
дивитимусь закоханими очима на очі повні зеленого моря
шукатиму тебе уві снах які зараз заповнені не тобою
а віршами що забуваю на ранок

давай полюбимо один одного після тридцяти
а зараз любитимемо себе більше
*

*
сьогодні вперше за життя
я побачила падаючу зірку і небо кольору золота
у найгірші моменти життя щось прекрасне мене рятувало

кричиш зриваєш шкіру з думок
я плутаюсь у тобі у причинах жити
б'юсь головою об стіну
вимальовуючи на ній кров'ю бездоганні картини болю
ударами заповнюю тріщини аргументів
сіллю висушую та пальцями припікаю

плачеш молиш про спокій та одночасно про любов
кажуть потрібно надягнути
маску собі а потім сусіду
я забуваю правила
кладу свої холодні руки
на твої плечі намагаючись зігріти їх
вибачаюся пошепки заспокоюю цілую в скроні

сьогодні вперше за життя бачила диво але цього разу воно мене не врятувало
*

Смолоскип надіслав книжечки😍