✌️Ентоні Едвардс мені подобається

Він просто не може не подобатись, бо він гравець саме того типажу, який подобається плюс-мінус усім: яскравий харизматичний джорданоподібний атлет-скорер. Ми от буквально не так давно говорили з Михайлом (BasketMoves), що це майже чіт-код на народну любов. Спадкоємців Майкла вже було чимало: Вінс, ТіМак, Вейд, Кобе, Батлер, Букер, якоюсь мірою навіть ЛаВін з Мітчеллом. Тоді як гравцям інших форматів треба доводити купу всього: чи не занадто маленький, чи не занадто великий, як добре захищається і чи якісно кидає триочкові - таким хлопцям достатньо завалити данк чи фейдевей через руки, після чого прикласти пальця до губ чи зробити ще якийсь персональний жест і все - фанати поплили, як школярки після першої банки рево.

Тут варто зазначити, що найкращий з клонів Джордна - Кобе - заснував фактично власну течію зі своєю Мамба Менталіті. Це коли ти все так само до біса харизматично, але чи то розвалюєш кабіни, чи то навалюєш цегли. Саме тому останній формат часто стає іронічним, коли умовний Тейтум намагається когось порятувати в клатчі (учорашній матч прям майже ідеальний приклад, коли Джей встиг і майже закопати свою команду, і все одно потім героїчно врятувати). І ось Едвардса я б поки порівнював не з Джорданом, а з Кобе.

Ентоні поки лише вивчає всі межі свого таланту. З ряду причин - і через брак досвіду, і через особливості натури - він не методично прокатує завчені патерни, а грає скоріше від вайбу. Як і у випадку з Кобе і подібними йому персонажами, ми повинні завжди бути готові приймати зворотню сторони стилю - за героїчними іграми завжди приходят погані, коли він вас і закопає. От як Батлер, який виглядає спочатку як тру-альфа, який вирішує питання і красиво затикає суперника - а завтра він зливається в нуль і всі його альфа-замашки виглядають вже як порожній випендрьож.

Сьогодні вночі його знову лімітували в найкращому, що він вміє - йти під кільце. Тут перед ним не будували особливих стін, часто доводилося розмінюватись і "віддавати" Енту або Луку, або вільний кидок. Але головне, що під кільцем стовбурчив вже не Йокич, а теза "Ви не виграєте триочковими Едвардса" продовжує себе виправдовувати. 12 з 16 його кидків були з дистанції і навіть за умови непоганого відсотку (42) він все одно набрав мізер. Бо він не лізе під кільце, не збирає фоли, не лімітує цими фолами гравців суперника, не змушує захист звужуватись і відкривати вільні зони. Він знову не знаходить виходу з ситуації, а Фінч (ну або Норі, який керує з лінії) не реагує миттєво. Тому ми або бачимо шалені перформанси, або ось такі історії, коли Ентоні просто на яйцях намагається завалювати ліхтарі в лоба суперникам і вони раптово не залітають.

Саме на це я закладався в подкасті, як на позитивний для Далласа фактор - комбінація "недостатньо досвідчений для миттєвої адаптації Едвардс + не спроможний вносити in game корективи тренер". І це спрацювало вже в першій грі.

Зрозуміло, що вже у наступному матчі Фінч буде щось вигадувати і шукати шляхи виходу. Але якщо команди вийдуть в фазу, коли оборона з обох сторін працює нормально і на перший план вийде здатність зірок вирішувати в соло - "вовкам" гайки, бо Даллас володіє чи не найкращим активом для такої гри.

Ну і фактор Гобера, на якому фактично трималася оборона Міннесоти і якого не можна розтягнути на всі 48 хвилин. Сьогодні він закінчив +10, а в останній чверті взагалі був момент, коли Вулвз вихопили ривок в 10 очок від Далласа без Руді і з виходом француза Маверікс моментально видали серію з 0 влучань за 4 хвилини. Тут доведеться щось вигадувати, бо у цього суперника, на відміну від Денвера, і в другому юніті є персонажі, які агресивно атакують фарбу.

🇺🇦Кеди Каннінгема

🧨Фінч таки вміє робити висновки

Після першого матчу, в якому Даллас окопався всередині дуги і змусив Міннесоту валити з дистанції в надії на те, що триочковими вони гру не потянуть (вгадали) - тепер тренерський штаб Вулвз, таке враження, просто сказав гравцям "от тобі ружжо, отам суперник - пи*дуй".

Воно дійсно дало певний ефект - Едвардс, Таунс і навіть Конлі почали активніше лізти всередину, кількість штрафних і фолів у суперника почала зростати. Але чим далі, тим більше Даллас адаптувався, почав стягувати додаткову допомогу Геффорду/Лайвлі (на щастя МакДеніелся традиційно після вдалих кидкових перформансів забув де кільце) - і забіги Мінні почали ставати все більш суїцидальними. Спроби активного пушингу кільця замість очок другого шансу частіше завершувалися фастбрейками Далласа.

Можна сказати, що Вулвз при цьому вели в рахунку до останнього володіння, не дивлячись на всі героїчні повернення Далласа по ходу гри. Справедливо. Але коли вас тягнуть триочкові Ріда і пенсіонерські проходи Конлі (РАПТОВО центрових суперника можна перекидувати, а не летіти в ний у лобову), а головні зірки викидають 25% - це вже не надійний план. Який міг би спрацювати, якби не ще одне геніальне рішення кинути Гобера на Дончича у фінальному володінні.

Взагалі Руді має у своїй кар'єрі хороші матчі і володіння проти Луки. І тут також він відзахищався настільки якісно, наскільки взагалі міг. І провина тут взагалі не на ньому. Що заважало піти у дабл-тім? Кат Лайвлі? Так там Андерсон і Рід під кільцем чекали (хай би Едвардс залишався з Кайрі). Дереку ще треба було б швидко вирішити - кидати на рівний чи спробувати оперативно скинути на Джонса чи Вашингтона в кути (у яких на двох аж цілих 0 з 7 сьогодні). Все це сценарії кращі і перспективніші, аніж танці Гобера з Дончичем.

Ну а так 0-2. Десь злорадно посміхається один Нікола Йокич.

🇺🇦Кеди Каннінгема

🤔Пишуть, що Кузма мав на руках варіант з Далласом в дедлайн, але відмовився їхати в Техас по причині "несправжнього контендера"

Прорахувався, але де...

🇺🇦Кеди Каннінгема

💡💡💡Нарешті це сталося! Епічне прев'ю Фіналу НБА!

Нам з Іваном нарешті вдалося проманеврувати між клопотами дорослого житті та відключеннями світла аби поговорити про головну серію року! Кайрі проти Бостона! Порзі проти Далласа! Лука проти Тейтума! Два генії тренерської справи один проти одного на лавках! Ми цього чекали весь рік - тому немає сенсу відкладати, гайда слухати поки телефон не розрядився!

🟣Apple Podcasts

⚪️Spotify

🟡Google Podcasts

🟠CastBox

🔴Pocket Casts

🟢MEGOGO

🔵Anchor

🇺🇦Кеди Каннінгема

🤯Блін, ну це вже не чесно!

Ставлячи знак рівності між тренерами в останньому подкасті ми ж не знали, що Мазуллу консультуватиме лисий шарлатан 😂

🇺🇦Кеди Каннінгема

😱Йопта, я згадав, що я ж оналітег і ви чекаєте якоїсь оналітегі по першим матчам «головної серії сезону»

Біда в тому, що аналізувати буквально нічого. Бостон грає навіть не на повній потужності, але цього вистачає просто через жахливі вхідні дані. Даллас поки просто не може захищатись і Кідд не встигає знайти вихід.

Селтікс вимотують Дончича в обороні і Маверікс не можуть не стягувати допомогу від проходів. У підсумку дуже часто Тейтуму навіть не потрібно грати драйв-н-кік - він тільки отримує м'яч, а захист суперника вже стискається як сфінктр житєля Бєлгорода, що бачить темну пляму в небі. Далі пас на вільного - і готово. Проблема в тому, що в стартовому складі Бостона особливо ні від кого не пострахуєш, навалять буквально всі. В другому матчі Кідд спробував тримати ширину - отримав по самі помідори на вриваннях Голідея в розріджений простір всередині. Класичні два стільці.

Так само додає болю вихід Порзі в другому юніті, який буквально завершив дорогу пригод Гарді, який за таких обставин стає неграбельним. Але перекидання його хвилин на більш-менш габаритного Екзама (+додавання хвилин Джонсу та іншим) ще більше вбило і без того інвалідний скоринг, бо Екзам, Джонс дадуть тобі трошки більше, аніж ніхріна. Це ще більше навантажує Луку і Кайрі, які пропорційно ще більше втомлюються, забиваючи болт на захист.

З Лукою всі ротуються і змушують його вічно вигадувати нові шляхи до кільця. З Кайрі грає Вайт і поки зжирає його, як я бігмак-меню на ранок після жорсткої пʼянки в студентські роки. Мобільність Деріка в поєднанні з розмахом рук роблять його чи не найкращим варіантом проти такої айзо-машини.

З плюсів, Геффорд нарешті зрозумів, що проти команди, яка лупашить стільки трьох підбирання варто чекати в середньо-дальній зоні, а не курити під кільцем. Це одразу зробило його не мінусовим.

Суто теоретично, тут є аспекти, які можуть стати краще. Контроль підбирань прогресує, Кайрі може активніше шукати розміни, рольові мають активніше рухатись і покривати кидкові проблеми катами. Але ми ще в подкасті сходились, що ледь не єдиний шанс Далласа був в раптовому успіху в перших двох матчах. З 2-0 проти банально більш талановитого (саме сукупно) суперника навіть домашні трибуни не факт, що допоможуть.

🇺🇦Кеди Каннінгема

📣📣📣ОБЕРЕЖНО, СПОЙЛЕРИ!

Небо блакитне, трава зелена, Бостон - чемпіон.

Вітаю усіх шанувальників Селтікс, вони пройшли через Ябуселе і Оджелея, "переможний менталітет" Смарта і дриблінг Арбелоа Брауна, вірили в успіх навіть тоді, коли ніхто не вірив, наражаючись на статус секти - але таки дочекалися свого зіркового часу.

Так само можна привітати Джеїв, які майже увесь свій кар'єрний шлях продиралися крізь критику, від них завжди вимагали показати ще більше і більше, усім завжди було недостатньо для того, аби визнати їх легітимними суперзірками чемпіонського штибу. Як яскравий представник касти "невіруючих", досі не можу з рукою на серці прирівняти їх до пантеону особливих гравців - але неможливо заперечувати той факт, що вони реально впахували і дерлися вгору з кожним роком, за що і знімаю капелюха.

Додаючи ложку того самого - так, це був, напевно, найменш інтригуючий фінал в контексті сил суперників. Мабуть, навіть гірше за попередній. Втім, "проблеми індіанців шерифа не турбують" - це не проблема Бостона. В цьому ж і сенс роботи ГМа - побудувати найкращу команду ліги. Стівенс саме це і зробив, так само пройшовши непростим шляхом з неочевидними рішеннями, вказуючи на двері ледь не місцевим улюбленцям заради далеко не 100-відсоткових домінаторів.

Коротше кажучи, всі молодці, всі заслужили, гайда спати!

🇺🇦Кеди Каннінгема

🍀Бостон - чемпіон!

Зрозуміло, що саме про це ми сьогодні і будемо говорити у свіженькому подкасті. Чи заткнули Джеї рти своїм хейтерам? Чи стануть Селтікс династією? Чого не вистачає Далласу і чому вони націлилися на Бронні?

Всі відповіді - вже всередині! Приємного прослуховування!🫶

🟣Apple Podcasts

⚪️Spotify

🟡Google Podcasts

🟠CastBox

🔴Pocket Casts

🟢MEGOGO

🔵Anchor

🇺🇦Кеди Каннінгема

🤷‍♂️Детройт вирішив кікнути Монті Вільямса

Рішення зрозуміло тупе.

Зрозуміле, бо до влади в клубі прийшла нова людина - Траджан Ленгдон - у якого очікувано власне бачення майбутнього франшизи.

Тупе, бо "БАБКИ, БАБКИ, С...КА, БАБКИ". Найлогічнішим видавався сценарій, який пропонував Джеррі в одному з останніх подкастів - провести ще сезон з Вільямсом. Монті не поганий тренер, але і не видатний, суттєво ситуацію він не факт, що змінить. Тоді можна було б і говорити про розірвання контракту, може і з поступками, бо і сам тренер був би не проти звалити. Бо в будь-яких справах робота "напролом" - взяти і відрахувати довбня на великому контракті, взяти і звільнити тренера із зп 10 лямів на рік - це завжди редфлег, бо це найтупіший шлях, який не вимагає ніякого скіллу керівника, окрім розкидання грошей власника.

Тепер Детройт заплатить Монті і буде шукати іншу людину, якій треба платити. Іншу людину, яка... що? Виведе цю команду на наступний рівень? Знов-таки, Вільямсу дали завеликий контракт, але він не бездарність. Знайти на ринку тренера, якого з порогу можна назвати кращим за Монті - складно. Шукати тренера з іншою філософією, яка краще підходить команді? А яка у Пістонс зараз філософія?

Коли у тебе є хороший здоровий Пассат, ти замінюєш його тоді, коли впевнений, що замість нього візьмеш щось принципово краще і якісніше. Тим паче, що у нас мова навіть не про "продати одне і купити інше", а про "кинути на дорозі з доками та ключами і піти по салоназ шукати щось нове".

Не знаю, виглядає все це поки як спроба Ленгдона вивалити яйця на стіл і голосно заявити "ай ем зе кептен нау".

🇺🇦Кеди Каннінгема

📰З вами наша абсолютно нерегулярна рубрика "В дурке все стабільно"

ЛАЛ таки призначають тренером Редіка.

🇺🇦Кеди Каннінгема

❗️А тепер давайте трохи про тренерів в НБА, якщо вже несеться

Як має працювати нормальна притомна організація. У вас тиждень до драфту. Це критичний момент, коли абсолютно вся вертикаль, від власника клубу до наркодилера Боба, який продає травку прибиральнику арени, мають розуміти чіткий план: що ви хочете тут бачити і що для цього треба робити. Бо драфт - це вже початок міжсезоння. Там починаються мутки з піками, обміни, скиди/прийоми контрактів і всяка різна організаційна муть. В ідеальній організації до цього моменту існує простий ланцюжок:

Тренер, який доносить своє розуміння баскетболу / ГМ, який намагається забезпечити ресурси для реалізації цього бачення / Власник, який бажано не втручається в цей процес

Якщо на якомусь рівні відбувається факап - ми одразу отримуємо Вівека зі Стаускасами, кіз в офісі та ще 696 баскетбольних збочень. Все має бути в симбіозі, інакше владу захоплює хтось один і якщо він не чортів геній (а він ні) - починається дика вакханалія, коли всі роблять шось своє і на виході у нас тренер, який не шарить, шо йому робити з людьми, притягнутими ГМом, який розводить руками і коситься на власника, що в свою чергу їбе всіх за невідворотній провал.

І от ми маємо Лейкерс, у яких в кандидатах бути студентський коуч (хто там останній був успішним в НБА, Стівенс?) і подкастер-френд ЛеБрона без досвіду роботи. Добре, що хоч Редік погодився, бо наступні у списку йшли, походу, Курган і Агрегат. Але ви реально думаєте, що у них є час налагодити складний процес реалізації стратегії, в якому мають бути задіяні десятки людей, від скатуів до спеців по платіжках? Ага, віримо.

Те ж саме з Детройтом. Взагалі пес із ним, хто прийняв остаточне рішення - Горс чи Ленгдон. У вас п'ятий пік на драфті, коли зазвичай вже закінчується принцип "ну якщо Банкеро і Гольмгрена забрали, залишається Сміт". Тим паче на такому драфті. Тут вже треба розуміти, що саме вам треба і підтягувати вибір під глобальне бачення. Це вже не кажучи про можливі муви з підйомом/спуском та трейдами, бо Пістонс, по-хорошому, вже дівати тих проспектів нікуди, вони в стартову п'ятірку не влізають. І людина, яка мала б будувати серйозну систему і перетворювати цей цирк на справжню команду, буде влітати в двері офісу в останні хвилини весь в милі з криками "ЩА Я ВАМ ВСЕ ШВИДКО ПОЯСНЮ". Якщо це ініціатива Горса, то він мав ДВА МІСЯЦІ на те, щоб викинути Монті і приводити нового тренера одразу з Ленгдоном, аби вони одразу починали працювати в команді. Відмінний план, надійний, як швейцарський годинник.

Чомусь Бруклін ще в середині квітня встиг вирішити всі питання з Жорді Фернандесом і він з офісом з того дня вже працювали всі разом. А тут у нас класична теорема Ескобара - шо одні альтернативно обдаровані, що інші.

🇺🇦Кеди Каннінгема

🧨Оклахома почала конвертувати активи в живу силу, а Чікаго навпаки - пішов у перебудову

Тандер зробили потужний мув, вичепивши не кого-небудь, а самого Алекса Карузо, заплативши Буллз за нього Джошем Гідді.

Зрозумілий і логічний трейд. Тандер вперше вийшли в плей-оф вже у статусі великих хлопчиків, яким цікаво не тільки подивитися на цицьки, але і добряче їх пожмакати. Очікувано, Гідді виявився п'ятим колесом цієї телеги і випадав з ротації все далі і далі. Тому фрнот-офіс вирішив конвертувати його в щось, що потрібно просто зараз.

Запити прості:
- команді потрібен маленький захисник, який дозволить давати відпочинок Шаю (у якого може не вистачати сил на якісну гру в обороні, враховуючи шалене навантаження в атаці);
- здатний кружляти навколо заслонів, залишаючи Чета в виграшній глибокій позиції;
- ну і бажано з прийнятним кидком, щоб не стояв пасажиром в атаці.

Все це готовий дати Карузо. На перший погляд виглядає все так, ніби Престі обікрали, забравши ще дуже юного гравця з типу як зірковим потенціалом, а віддавши 30-річного суто рольовика без будь-якої доплати. Але ідеальний момент викинути Гідді був взимку, а провал в плей-оф підкреслив і вади самого гравця, і його остаточну несумісність з проєктом Оклахоми. І те, і інше, як розумієте, на ринкову цінність впливає не позитивно. І це дуже круто отримати нехай і рольового, але майже ідеально сумісного з цією командою виконавця, а не обирати з пропозицій "на тобі, Боже, шо мені не гоже".

В Чікаго навпаки. Рік тому ніхто не зрозумів, для чого продовжували Вучевича. Клуб відмовився визнати, що їх ставка на кістяк Болл-ЛаВін-ДеРозан-Вучевич провалилася (з різних причин). У підсумку, Нікола видав ще один нормальний для себе сезон, ДеРозан видав нормальний сезон, випав тільки Зак (Лонзо ми вже не рахуємо) - але з ним чи без нього, перспектив команді це не додало б.

З іншого боку, нарешті розкрився Вайт. Це залишає команді хоч якийсь простір для маневрів. Як вже колись писав, на застя Буллз, травмований у них далеко не найстарший гравець - Лонзо можна вписати ще в одну генерацію, та власне і варіантів у вас немає. Клуб намагається швидко перезібрати ядро на більш молоде: Вайт (24), Гідді (22), Болл (26), Вільямс (23), Досунму (24). Плюс ДеРозан на рикну і найкраще, що чекає Чікаго - це отримати хоч щось по СЕТу. І ЛаВін, який десь є і типу по ньому навіть є пропозиції, але що там за пропозиції - страшно навіть уявити. Тому тут не залишається нічого, окрім як спробувати вичавити з Гідді той міфічний зірковий потенціал і сподіватися на їх коннект з Вайтом (з яким вони дійсно непогано поєднуються, якщо чесно).

🇺🇦Кеди Каннінгема

🔥А ОСЬ ЦЕ ПІДПАЛ, ДРУЗІ!

Нетс міняють Мікала Бріджеса в Нікс на Бояна Богдановича і чотири (!!!) незахищених піки першого раунду, один захищений, один свап і один пік другого раунду!

🚬🚬🚬

🇺🇦Кеди Каннінгема

✋Ніякої зради, але і ніякої перемоги

У фронт-офісі Нікс, схоже, вирішили, що секрет успіху - побільше чемпіонів NCAA з Віллановою. Чекаємо повернення Раяна Арчід'яконо, коротше кажучи.

А якщо серйозно, то трейд зрозумілий. Зрозумілий, але не адекватний.

Зрозуміло, що Бріджес ніякий не френчайз Брукліна. Він не потягнув збільшення навантаження і перетворився на непойми-кого з низькою ефективністью на обох кінцях майданчика. На щастя, його і брали в якості актива, тому зараз просто "вивели в кеш" за першої ж можливості.

Зрозуміло, що Нікс вже пішли надувати щоки і випинати пуза, традиційно закріплюючись на першому ж досягнутому щаблі. Їх лідери не юнаки, тут або йти з ними до кінця, або підривати все к чортам. Ніби тільки почали ж - тому було вирішено все ж будувати щось далі. Тим паче, там Анунобі завис.

І ви знаєте, я ніколи не був тошнотиком, що вимагає від ГМів сидіти на піках до останнього, збираючи по крихті на якесь диво-дивне. По-перше, піки починають втрачати свою цінність, як тільки поступово конвертуються в усіляке рольове дещо з кінця першого раунду. По-друге, навіть Дюренти, як показує практика, далеко не завжди приносять щастя.

Тому тут все нормально. Є піки і є вже сформована команда - витрачай, не збирай у себе різний непотріб, який потім у вас мертвим грузом сидить в кінці лавки в носі колупається.

Питання в тому, ЧИ САМЕ БРІДЖЕС КОШТУВАВ СТІЛЬКИ?

Руді Гобер був сумнівною інвестицією. Але Руді Гобер був багаторазовим DPOYем, який завжди доводив свою користь, хоч би і в регулярці. Не обов'язково всі хочуть бути чемпіонами (секрет-секрет), якщо хтось забезпечить вам регулярні виходи в плей-оф з високим місць і прохід раунду до другого - беріть, все окупиться. Під жодним з тих піків ви б не знайшли співставного за впливом персонажа.

[Тут варто згадати, що самого Руді пікнули в кінці першого раунду - але най буде, успіхів у спробах знайти нового Гобера, як нового Батлера]

Але Мікел Бріджес - навіть не Гобер. Претендентом на DPOYя він був один раз і те було вже давненько. І він суттєво не прибавить вам креативу. Якби це була команда, що жорстко потребувала б елітного оборонного вінга з сяким-таким атакувальним арсеналом (хто сказав Даллас?) - інша справа. Нікс навіть без Анунобі не мають такої гострої потреби. Тим паче, що Бріджес не дублює функціонал О Джи, який є швидше гравцем передньої лінії, тоді як Мікал чистий гард.

Він 100% буде корисним, але от прям розкрити весь спектр його корисних навичок тут буде складно. А тому і не зовсім зрозуміло, звідки такі бабки піки, окрім як "Це ж Нікс".

🇺🇦Кеди Каннінгема

💡В інтернетах-твіттерах вже встигли побудувати чудову теорію, яка пояснює трейд Бріджеса

Нікс готують відповідь Чамберлену Селтікс. Типу, Донте, Гарт, Бріджес, Анунобі з Робінсоном під кільцем - чудовий арсенал для нейтралізації усіх зірок Селтікс. Точно має вистачити на усіх і ще трохи на решту залишиться копійками.

Теорія, звісно... гівно.

На моїй пам'яті, в новітній історії НБА був лише один період, коли команди ще до початку сезону готувалися "під" конкретних суперників. Звісно, мова про Г'юстон і Голден Стейт часів їх розквіту. Але це був унікальний період, коли три команди настільки були на світові роки вище усіх інших, що дійсно мало сенс закладати у свою стратегію підготовку до мітчів один з одним - бо шанс зустрітися був максимально високим. В той момент це було логічно.

Все.

З тих пір абсолютно всі спроби когось до когось підготуватись завершувались меметично. Якісь там були підготовки під Янніса після 21-го року. Під пенсійні ГСВ після 22-го, під Йокича після 23-го. В 99 випадках зі 101 все завершувалося тим, що команда, на яку ви так ретельно цілий рік всім селом збирали потужну відповідь, блаженно розкладалася без зайвої допомоги ще до вас - а до вас виходив хтось інший і спокійно вигравав під завивання босів "ЯКЖИТАК, МИЖВСЬОПРОРАХУВАЛИ".

Власне, тому останні роки і змінилася мода в НБА - команди махнули рукою оглядатися на інших і кожен почав будувати хто на що годен. Дві вежі з Гоберами, зіркові тріо з Дюрантами, ультимативні дуети з Ліллардами - взагалі пофігу. Приклад майже усіх попередніх чемпіонів доводить, що найкраща тактика - взагалі забити болт на інших і розвивати те, що в тебе є, навіть якщо всі сміються з твоїх горе-зірок, товстих центрів і обмежених бульдозерів.

І саме тому Нікс обирають Бріджеса - бо він ідеально вписується у філософію клубу. Він має відмінну хімію з іншими ключовими гравцями з часів коледжу і вже на рівні продемонстрував талант, який Тібодо цінує більше за все золото світу - ригати 48/82 плюс плей-оф без травм. Ну і захищатись теж бажано, але це вже опціонально. І від цього будуть танцювати всі майбутні схеми. Бо практика показує, що в правильній атмосфері і з наявною хімією, працюють навіть ті комбінації, які не мали б за жодних обставин (Міннесота з Гобером і Таунсом, Даллас з Дончичем і Ірвінгом). І навпаки - на папері все може виглядати лютою імбою, але з кривим підходом виходить якась дичина (Мілвокі, Фінікс).

Тому мої очі завжди іронічно закочуються, коли десь в інтернетах знову в липні починають розкладати по картах таро, як в червні наступного року геніальне рішення створити тріо з Ентоні Біга, Джонні Блека і Кемерона Діка начисто нейтралізує всю магію непереможних до цього Карлтона Діпа, Джона Дарка і Сема Фентезі. В сучасній лізі все так не працює, залишимо це часам ЛеБрона, Каррі та Гардена. Сьогодні кожен будує щось своє і з оглядом виключно на власні потреби та запити.

🇺🇦Кеди Каннінгема

🔥Дежонте Мюррей таки залишає Атланту і стає партнером Зайона

Атланта відправляє Дежонте Мюррея в Новий Орлеан за Дайсона Деніелса, Ларри Ненса, пік Лейкерс 2025 року і найменш цікавий з піків Бакс/Пелс 2027 року.

Трейд зрозумілий з обох сторін і ми про все це говорили в цьому році.

Пеліканс стикнулися з проблемою - їх найкраща п'ятірка за іменами не може ефективно функціонувати на паркеті. У вас проблеми, якщо другий найкращий захисник у складі... Зайон??? Валанчунас неграбельний в ключові моменти. МакКоллум може допомогти в клатчі, але не факт, що через нього не накидають більше. Інгрем остаточно розклався в плей-оф і обрушив свої акції до пачки вафель "Розумний вибір". Тут потрібні були зміни.

Рішення - Мюррей. Очевидно, він приходить по душу одного з пари СіДжей/Інгрем, бо потрібно звільняти місця для хороших захисників + розчищати володіння для Дежонте. Обмін когось із них бодай на притомного захисного центра має вивести команду в баланс. Мюррей старався в захисті останній раз за часів Хмельницького, але навіть на мінімалках він не вразливість в обороні. З ним, Гербом і нормальним страхуючим центром НОП можуть дозволити собі тримати на паркеті Зайона і когось з "беззахисних" скорерів. Плюсом вони не втратили нічого цінного - Деніелс випав з обойми в плей-оф, Ненс як Ненс, а піки вам в захисті та в клатчі не допоможуть.

З іншого боку, в контексті Атланти це також досить хороший мув. Давайте одразу домовимось - я кажу від себе, а я ще взимку не вірив ні в які інші варіанти, аніж повторна перебудова навколо Янга. Тому залишимо всі ці вологі мрії про трейд Трея і команду з Дежонте, бо ж він не гівнюк і взагалі хороших пацик. Вік Янга дозволяє спробувати швиденько зібрати навколо нього ще одну молоду команду і доля залишила Гоукс непогані вводні дані: Джонсон і Оконгву виявились мінімум не гірше за попередників (Коллінз та Капела), а зверху ще й звалився перший пік, най і не на видатному драфті. З цим можна жити, якщо ще й Мюррея нормально загнати.

"Нормально", в нашій ситуації - це не за Йокича з доплатою, а відносно його ринкової вартості взимку, яка коливалася десь між "поганими контрактами + якийсь поганий пік" до коротких гудків у слухавці одразу після пропозиції. Тепер Атланта отримує гравця, що буквально є ледь не копією Дежонте в перші роки, адекватного великого (що дозволяє спокійно скидати кудись Капелу) і одразу два піки першого раунду, які можна залишити (2025-й рік так точно), а можна конвертувати в ще когось цікавого і молодого. Це набагато більше, аніж команді світило взимку і тому це можна назвати чудовою угодою.

На виході, Атланта в максимально стислі терміни збирає нове молоде ядро навколо Янга (Деніелс, Рісаше, Джонсон, Оконгву, може ще кого притягнуть), а Новий Орлеан вирішує свої питання з захистом (починає, як мінімум) і грою в клатчі.

Ніби він-він.

🇺🇦Кеди Каннінгема