Хотілось би зафіксувати основну думку нашого вчорашнього відео.
Нолан вирішив перетворити історію «Одіссея» на антивоенний маніфест, що цілком доречно в контексті подій в світі, в тому числі подій війни яку ми переживаємо з вами.
Історія героя Одіссея (Метта Деймона) це історія ветерана з ПТСР, депресією, збудженою совістю, який їде додому до дружини.
Основна проблема цього фільму це недоречність і абсурдність перетворення книжного першоджерела Гомера «Одіссея» на історію про хибність війни.
Це те саме що зняти фільм про Дон Кіхота де показати його зваженим, спокійним реалістом, можливо торговцем.
Або показати Антона Чігура із «Старим тут не місце» добрим вбивцею, який ненавидить насильство і вбиває тому що йому треба заробляти гроші на годування 13 котів з якими він живе.

Якщо Нолан хотів зробити антивоєнну, гуманістичну заяву спричаючись на античний сеттінг, то варто було назвати його «Записки ветерана троянської війни», можна було екранізувати наприклад трагедію «Троянки» авторства Евріпіда, або знайти інші першоджерела, наприклад Геродота (особливо враховуючи момент що Нолан прагнув максимального реалізму), раз вже не хочется запарюватись придумуючи сценарій з нуля і ризикувати, що нікого не зацівить така історія.

Але все таки ми бачимо в назві «Одіссей», тому що такий фільм буде легше «продати» глядачу. Навколо нього легше нагнати пафос і ставати в позу «Я художник, я так бачу». Цей факт я вважаю просто культурологічною крадіжкою, ознакою несмака та відсутності розуміння мистецький форм.

Крім того у фільмі є безліч інших слабких сторін, про які ми говорили у відео.

Якщо ви вважаєте цей фільм вдалим і якісним, буде цікаво побачити вашу точку зору що саме вам так сподобалось в цій кінострічці.

Ви вже подивилися наше нове відео про «Одіссею» Крістофера Нолана? Якщо ні — саме час.

У цьому випуску ми говоримо про те, як Голлівуд не зрозумів одну з найвідоміших історій в історії людства, і чому проблема цієї екранізації набагато глибша за невдалі костюми чи дивні режисерські рішення.

А ще поговоримо про те, куди подівся бюджет фільму, чому сучасні спецефекти іноді виглядають гірше за ті, що ми бачили двадцять років тому, і що Агамемнон у костюмі Бетмена може розповісти нам про сучасний Голлівуд.

Поділіться відео з тими, хто цікавиться кіно, античністю, культурою та мистецтвом — ваш репост справді допомагає каналу рости.

До зустрічі у нових відео!

Вчора вичитав у Ніцше ідеальну характеристику видатної літератури.

«Чи є насправді радість від книги, яка не змушує забути про існування всіх інших книг?»

(с) Ніцше, «Весела наука»

Вже наступної п’ятниці на каналі вийде нове відео, у якому ми поговоримо про Ієроніма Босха — художника, який перетворив фантастичні видіння, людські страхи й середньовічні уявлення про гріх на один із найзагадковіших образних світів в історії мистецтва.

Це митець, чиї картини й сьогодні вражають своєю химерністю: монстри, демони, дивні істоти, покарання грішників і цілі світи, у яких неможливо одразу зрозуміти, де закінчується реальність і починається фантазія.

Але за всією цією фантастикою стоїть складна й дуже продумана система образів, символів та уявлень про людину.

Не забудьте натиснути на дзвіночок, аби не пропустити премʼєру!

Вирішив не розводити срач, те що комусь подобається копіювати теми-заголовки-обкладинки-наповнення наших відео це мабуть частина процессу ведення ютуб каналу і нікуди від цього не сховатись )

Розказав про допомогу книгарням і книговидавництвам, в наші катастрофічні часи, а ще як заощадити власні кошти.

Важливе звернення щодо сьогоднішнього відео про Босха і подальші наші плани на просвітницьку діяльність на ютубі.

Відео про Ієроніма Босха вже на каналі!

Він створював своїх монстрів і пекельні пейзажі понад 500 років тому, але сьогодні його роботи виглядають так, ніби їх вигадав художник із XXI століття.

У новому відео говоримо про «Корабель дурнів», «Віз сіна», «Сад земних насолод» та інші роботи й розбираємося, чому за фантастичним хаосом Босха насправді ховається гостра сатира на людську природу.

А головне — чи справді його картини потрібно розшифровувати?

Якщо не маєте часу дивитися зараз — просто увімкніть відео без звуку. Це дуже допоможе каналу в роботі з алгоритмами YouTube.

Ви вже бачили наше нове відео про Ієроніма Босха?

Демони, дивні механізми, гігантські ягоди, пекло, оголені люди — здається, у його картинах є все.

Але за цим фантастичним хаосом Босх говорить про цілком реальні речі: жадібність, хтивість, лицемірство, страх і людську дурість.

У новому випуску розбираємося, чому його творчість пережила п’ять століть і що ми можемо побачити в ній сьогодні.

Поділіться відео з тими, хто цікавиться літературою, філософією та культурою. Ваш репост допомагає нам створювати ще більше глибокого контенту.

Щастя - це розуміти 4 із 5 останніх романів Кормака Маккарті перекладені українською мовою. «Старим тут не місце» купив вживану російською.

У найближчий час буде більше контенту по Маккарті, походу це кращий американський письменник в історії…

Краще порівняння молодості і зрілості яке я зустрічав у художний літературі. Простими словами про дуже складне.

(с) Герман Гессе. «Гертруда»

Експеримент з відео по Босху на нашому каналі і темою живопису де я також буду розкривати історичні, соціальні та філософські моменти можна вважати успішним. Виходячи з реакцій та переглядів.

Прийняв наступне рішення:
- зробимо новий ютуб канал, який буде присвячено візуальним мистецтвам (кіно, живопис, скульптура) та теорії мистецтва та культурології (відео будуть виходити раз на 2тижні або раз на місяць)
- наш поточний канал буде розповідати виключно про літературу і філософію, так як ці теми це сестри, які доповнюють одна одну (відео як і раніше будуть виходити раз на 2 тижні)

Перше відео на новому каналі буде в жовтні, присвячено воно буде творчості та спадщині Девіда Лінча.

Вже наступної п’ятниці на каналі вийде друге відео про «Кривавий меридіан» Кормака Маккарті — книгу, яка не схожа ні на що інше.

Жорстока, химерна й багатошарова, вона змушує читача знову і знову повертатися до своїх образів, персонажів та алюзій.

У новому відео ми поговоримо про Малюка та суддю Голдена, біблійні й філософські відсилки та чому «Кривавий меридіан» можна читати знову і знову, щоразу знаходячи в ньому щось нове.

А ще спробуємо відповісти на питання, чи можливий сьогодні роман настільки ж жорсткий,— і чи міг би «Кривавий меридіан» з’явитися в сучасній Україні.

Не забудьте натиснути на дзвіночок, аби не пропустити прем’єру!