Forwarded from Пороблено Подкаст
Нам пороблено! Зурочення, пристріт, даннє та інші магічні практики в українській культурі
У четвертому випуску подкасту “Пороблено” говоримо про традиційні уявлення щодо зурочень, віру в “погані очі” та чому людям досі хочеться в це все бавитися. Яка логіка дій у тих, хто відтворює подібні ритуали? Чому ми показуємо дулі та середні пальці? Яку роль відіграють нігті, волосся, кров та одяг у магічних ритуалах? Що таке магія контакту? Що приховує плінтус, хто закопує яйце у вашому саду і чим ще небезпечний алкоголь на весіллях? Про зурочення, пороблення, пристріт, даннє говорять Анна і Дар’я у новому епізоді.
Дивитися на ютуб https://youtu.be/T8hV-HKfZyU
Слухати на зручній платформі https://linktr.ee/porobleno
А корисну літературу до теми ловіть завтра:)
У четвертому випуску подкасту “Пороблено” говоримо про традиційні уявлення щодо зурочень, віру в “погані очі” та чому людям досі хочеться в це все бавитися. Яка логіка дій у тих, хто відтворює подібні ритуали? Чому ми показуємо дулі та середні пальці? Яку роль відіграють нігті, волосся, кров та одяг у магічних ритуалах? Що таке магія контакту? Що приховує плінтус, хто закопує яйце у вашому саду і чим ще небезпечний алкоголь на весіллях? Про зурочення, пороблення, пристріт, даннє говорять Анна і Дар’я у новому епізоді.
Дивитися на ютуб https://youtu.be/T8hV-HKfZyU
Слухати на зручній платформі https://linktr.ee/porobleno
А корисну літературу до теми ловіть завтра:)
Я знаю, що в мене тут анонси на анонсах (всі вже подивилися вчорашній подкаст про зурочення?), але я просто в шаленій запарі, бо завершую роботу над статтею про меми разом з канадським антропологом Мішелем Бушаром, а ще горить одна книга, яку мені замовило крутезне українське видавництво. Якщо я все встигну до дедлайнів, то скоро почуєте більше:))
Так от. А анонс буде про третю лекцію Назарія Назара у цю неділю:
Яка змія вкусила Телесика? Чому Колобок не був кубом? Які таємниці ховає форма казок? Продовжуємо! Цієї неділі, 7 травня, відбудеться третя зустріч із серії УКРАЇНСЬКИЙ ТЕКСТ. І буде вона, як ви зрозуміли, присвячена казкам. У цій зустрічі я об'єднаю щонайменше три незалежні великі дослідження, які робив з 2014 року і донині. Ми почнемо “Телесика”, а потім перейдемо до інших казок. Розповім про таке:
– чому Проппа і Аарне/Томпсона замало для розуміння і класифікації казок;
– які приховані закони жанру існують у казках? (наприклад, чому зазвичай є дві сестри, але три завдання?);
– і звісно, дізнаємося, скільки колобків лисиця може з’їсти натщесерце.
Починаємо о 15.00 за Києвом / 14.00 за Варшавою/Берліном/Парижем.
Опісля охочі зможуть зробити донат, але він не обов'язковий для участі в зустрічі.
Реєстрація за посиланням.
Ще нагадую, що про класифікатори казок я писала отут. І зразу нагадаю дещо й про мости в казках (читати тут).
Усьо, побігла далі працювати:))
Так от. А анонс буде про третю лекцію Назарія Назара у цю неділю:
Яка змія вкусила Телесика? Чому Колобок не був кубом? Які таємниці ховає форма казок? Продовжуємо! Цієї неділі, 7 травня, відбудеться третя зустріч із серії УКРАЇНСЬКИЙ ТЕКСТ. І буде вона, як ви зрозуміли, присвячена казкам. У цій зустрічі я об'єднаю щонайменше три незалежні великі дослідження, які робив з 2014 року і донині. Ми почнемо “Телесика”, а потім перейдемо до інших казок. Розповім про таке:
– чому Проппа і Аарне/Томпсона замало для розуміння і класифікації казок;
– які приховані закони жанру існують у казках? (наприклад, чому зазвичай є дві сестри, але три завдання?);
– і звісно, дізнаємося, скільки колобків лисиця може з’їсти натщесерце.
Починаємо о 15.00 за Києвом / 14.00 за Варшавою/Берліном/Парижем.
Опісля охочі зможуть зробити донат, але він не обов'язковий для участі в зустрічі.
Реєстрація за посиланням.
Ще нагадую, що про класифікатори казок я писала отут. І зразу нагадаю дещо й про мости в казках (читати тут).
Усьо, побігла далі працювати:))
Telegram
Гриби, гроби і дисертації
Нам пороблено! Зурочення, пристріт, даннє та інші магічні практики в українській культурі
У четвертому випуску подкасту “Пороблено” говоримо про традиційні уявлення щодо зурочень, віру в “погані очі” та чому людям досі хочеться в це все бавитися. Яка логіка…
У четвертому випуску подкасту “Пороблено” говоримо про традиційні уявлення щодо зурочень, віру в “погані очі” та чому людям досі хочеться в це все бавитися. Яка логіка…
Сьогодні, виявляється, моєму телеграму 2 рочки. А я би і не згадала, якби не спогади у фейсбуку🥳
За цей час нас тут назбиралося вже майже 3100 (з незначними флуктуаціями), але я дуже сподіваюся, що ми лише збільшуватимемося як кількісно, так і якісно у всіх сенсах.
Зараз мені не дуже просто знаходити достатньо часу для невеличких розвідок сюди, як це було раніше, бо книги, статті й доповіді самі себе не напишуть.
Втім, я дуже старатимуся приносити сюди цікавинки. От наступну вже придумала: розкажу вам завтра про вареники-великомученики, тертий калач і нащо накривали хліб.
Але загалом маю ще такі плани, які вас можуть зацікавити:
ПОДКАСТИ
Я суперстабільно щочетверга поститиму наш з Анею Ніколаєвою подкаст "Пороблено", десь у червні сподіваюся відновити і свій власний "Гриби, гроби і дисертації", бо якось прикро, що не знаходжу достатньо часу для нього.
КНИГИ
Поки не можна нічого розголошувати, але дещо дуже круте пишеться, і я сподіваюся, що влітку я зможу оголосити, на що я підписалася і що (сподіваюся) вже на той момент допишу😁
ЛЕКЦІЇ
Я дуже хочу й далі проводити лекції про українську культуру, бо мені здається, що народу, як і мені, це сильно заходить. Ну і само собою, що це крутий спосіб долучитися до зборів на ЗСУ.
Є думки зробити парочку публічних лекцій у Києві десь улітку, але точніше можу таке планувати вже після здачі рукопису. Мені правда дуже хочеться спробувати якось частіше виходити у більш офлайновий формат, щоб і підписники могли перезнайомитися, і створювалося якесь реальніше відчуття спільноти. Коротше, я ще точно не сформувала, що це і як має бути, але попередньо: спершу лекція з коктейлем-сидром-каво-чаєм, а далі дружні посиденьки.
Поїздки в інші міста теж можливі, тут просто ускладнене питання організації.
Розкажіть, будь ласка, що би вам хотілося від мене більше бачити тут чи десь-інде. Може, я в упор щось пропускаю, а ви давно чекаєте🤓
Ну, і наостанок дам посилання на мою ж підбірку ранніх постиків на цьому каналі, які мені здаються вартими уваги.
За цей час нас тут назбиралося вже майже 3100 (з незначними флуктуаціями), але я дуже сподіваюся, що ми лише збільшуватимемося як кількісно, так і якісно у всіх сенсах.
Зараз мені не дуже просто знаходити достатньо часу для невеличких розвідок сюди, як це було раніше, бо книги, статті й доповіді самі себе не напишуть.
Втім, я дуже старатимуся приносити сюди цікавинки. От наступну вже придумала: розкажу вам завтра про вареники-великомученики, тертий калач і нащо накривали хліб.
Але загалом маю ще такі плани, які вас можуть зацікавити:
ПОДКАСТИ
Я суперстабільно щочетверга поститиму наш з Анею Ніколаєвою подкаст "Пороблено", десь у червні сподіваюся відновити і свій власний "Гриби, гроби і дисертації", бо якось прикро, що не знаходжу достатньо часу для нього.
КНИГИ
Поки не можна нічого розголошувати, але дещо дуже круте пишеться, і я сподіваюся, що влітку я зможу оголосити, на що я підписалася і що (сподіваюся) вже на той момент допишу😁
ЛЕКЦІЇ
Я дуже хочу й далі проводити лекції про українську культуру, бо мені здається, що народу, як і мені, це сильно заходить. Ну і само собою, що це крутий спосіб долучитися до зборів на ЗСУ.
Є думки зробити парочку публічних лекцій у Києві десь улітку, але точніше можу таке планувати вже після здачі рукопису. Мені правда дуже хочеться спробувати якось частіше виходити у більш офлайновий формат, щоб і підписники могли перезнайомитися, і створювалося якесь реальніше відчуття спільноти. Коротше, я ще точно не сформувала, що це і як має бути, але попередньо: спершу лекція з коктейлем-сидром-каво-чаєм, а далі дружні посиденьки.
Поїздки в інші міста теж можливі, тут просто ускладнене питання організації.
Розкажіть, будь ласка, що би вам хотілося від мене більше бачити тут чи десь-інде. Може, я в упор щось пропускаю, а ви давно чекаєте🤓
Ну, і наостанок дам посилання на мою ж підбірку ранніх постиків на цьому каналі, які мені здаються вартими уваги.
Обіцяла розповісти про вареники-великомученики, тертий калач і деякі ритуали довкола хліба. Давайте почнемо з вареників, а про хліби буде трошки пізніше.
У XVII-XVIII столітті, якщо пам'ятаєте, в Україні з'являється така ціла субкультура мандрівних дяків. Це спудеї (студенти) колегіумів й академій, які вчили богословські предмети, латину й грецьку, риторику, писали інтермедії та інтерлюдії, мали талант до віршування й акторської майстерності.
Як і будь-які студенти в будь-які часи, вони були бідними. Тож одна з фішок була подорожувати містами й селами, щоб і світ побачити, але й також щоб заробити собі на їжу й навчання. Щоб розважити народ і вибити собі яку копійчину, розповідали вірші, співали, ставили інтермедії – сценки на релігійні й світські теми, адаптовані для народного розуміння.
Мандрівні дяки виступали на базарах, у шинках і пивницях, на весіллях і поминках. Словом, предтечі ведучих і стендап-коміків часів бароко. Врешті в них вийшло створити власний стиль на межі книжного і народного гумору. І одна з прикметних фішок — це пародії священних текстів і богослужінь. А оскільки спудеї буквально були вічноголодними, то тема їжі постійно виринає в цих творах. Найкрутіший приклад такого поєднання — це відспівування вареників:
Вареники-великомученики,
В окропі кипіли,
Велику муку терпіли,
А ми вас, вареники, величаємо,
Як є в шо, то і вмочаємо,
А немає, то і так прибираємо!
До речі, на Харківщині цей твір записали як масничну пісню. Можете отут послухати, а потім навіть поставити собі на рингтон, чого б і ні?)
Щоб ви не сумнівалися, схожі тексти є і про великомученицю горілку, яка пройшла крізь вогонь і воду.
Так от. Зазвичай зараз дослідники дивляться на ці тексти як цікаві твори низового бароко, коли несерйозний текст подається у серйозній релігійній формі. Але міфолог Олександр Потебня вирішив піти ще далі. Він наводив приклад "вареників-великомучеників" як відголосок сказань про муки хліба. Я особисто не думаю, що в цьому випадку треба аж так далеко зазирати, хоча паралель цікава. А ще Потебня дам нам другий варіант цього відспівування:
"Вареники победеники (бідні, або "вареники мученики)!
В окропі кипіли,
Ви же за нас муку терпіли:
сиром боки позапихані,
Маслом очі позаливані..."
До слова, творчість мандрівних дяків часто ставала народною і дуже вплинула на перший твір нової української літератури — «Енеїду» Івана Котляревського.
Якщо цікавить тема того, як спудеї жили і які ще образи їжі виринали в їхніх віршах, раджу дві круті статті:
Ольга Петренко-Цеунова "Вічноголодні спудеї: гастрономічна поетика "низового" бароко у віршах мандрованих дяків" (отут онлайн).
Світлана Богданець "Харчові образи як засоби творення комічного (на матеріалі текстів українського бароко)" (онлайн). (До речі, вона тут веде телеграм "Гастрономія порожніх фраз", підписуйтеся).
І дуже раджу скарб, а не книжку "Давній український гумор і сатира" (отут), де і ці тексти про вареники й горілку теж є.
У XVII-XVIII столітті, якщо пам'ятаєте, в Україні з'являється така ціла субкультура мандрівних дяків. Це спудеї (студенти) колегіумів й академій, які вчили богословські предмети, латину й грецьку, риторику, писали інтермедії та інтерлюдії, мали талант до віршування й акторської майстерності.
Як і будь-які студенти в будь-які часи, вони були бідними. Тож одна з фішок була подорожувати містами й селами, щоб і світ побачити, але й також щоб заробити собі на їжу й навчання. Щоб розважити народ і вибити собі яку копійчину, розповідали вірші, співали, ставили інтермедії – сценки на релігійні й світські теми, адаптовані для народного розуміння.
Мандрівні дяки виступали на базарах, у шинках і пивницях, на весіллях і поминках. Словом, предтечі ведучих і стендап-коміків часів бароко. Врешті в них вийшло створити власний стиль на межі книжного і народного гумору. І одна з прикметних фішок — це пародії священних текстів і богослужінь. А оскільки спудеї буквально були вічноголодними, то тема їжі постійно виринає в цих творах. Найкрутіший приклад такого поєднання — це відспівування вареників:
Вареники-великомученики,
В окропі кипіли,
Велику муку терпіли,
А ми вас, вареники, величаємо,
Як є в шо, то і вмочаємо,
А немає, то і так прибираємо!
До речі, на Харківщині цей твір записали як масничну пісню. Можете отут послухати, а потім навіть поставити собі на рингтон, чого б і ні?)
Щоб ви не сумнівалися, схожі тексти є і про великомученицю горілку, яка пройшла крізь вогонь і воду.
Так от. Зазвичай зараз дослідники дивляться на ці тексти як цікаві твори низового бароко, коли несерйозний текст подається у серйозній релігійній формі. Але міфолог Олександр Потебня вирішив піти ще далі. Він наводив приклад "вареників-великомучеників" як відголосок сказань про муки хліба. Я особисто не думаю, що в цьому випадку треба аж так далеко зазирати, хоча паралель цікава. А ще Потебня дам нам другий варіант цього відспівування:
"Вареники победеники (бідні, або "вареники мученики)!
В окропі кипіли,
Ви же за нас муку терпіли:
сиром боки позапихані,
Маслом очі позаливані..."
До слова, творчість мандрівних дяків часто ставала народною і дуже вплинула на перший твір нової української літератури — «Енеїду» Івана Котляревського.
Якщо цікавить тема того, як спудеї жили і які ще образи їжі виринали в їхніх віршах, раджу дві круті статті:
Ольга Петренко-Цеунова "Вічноголодні спудеї: гастрономічна поетика "низового" бароко у віршах мандрованих дяків" (отут онлайн).
Світлана Богданець "Харчові образи як засоби творення комічного (на матеріалі текстів українського бароко)" (онлайн). (До речі, вона тут веде телеграм "Гастрономія порожніх фраз", підписуйтеся).
І дуже раджу скарб, а не книжку "Давній український гумор і сатира" (отут), де і ці тексти про вареники й горілку теж є.
Forwarded from Пороблено Подкаст
Четвер, вечір, час нового епізоду "Пороблено"!
Сьогодні нам виповнюється місяць, і ми щиро радіємо кожному і кожній, хто долучається до переглядів, обговорення і поширення наших випусків. Будь ласка, не зупиняється! 🥰
Сьогодні говоримо про віщі сни та їхні трактування у традиційному суспільстві. Які символи в українській культурі асоціюються зі смертю й хворобами, а які — з радісними подіями?
До чого сняться гриби і зуби, кров і хліб? Шукаємо логіку в тлумаченнях таких сновидінь та говоримо, якими способами замовляли собі бажаний сон.
Про те, як ворожили зі снами, і як відганяли страшні сни, щоб вони не справдилися, Дар’я та Анна говорять у новому епізоді:
https://youtu.be/3YKfCHfDVmE
Корисну літературу про сновидіння ловіть на каналі завтра.
А в коментарях пишіть, чи вірите ви у віщі сни? Чи пам’ятаєте тлумачення, які справджувалися потім?
Сьогодні нам виповнюється місяць, і ми щиро радіємо кожному і кожній, хто долучається до переглядів, обговорення і поширення наших випусків. Будь ласка, не зупиняється! 🥰
Сьогодні говоримо про віщі сни та їхні трактування у традиційному суспільстві. Які символи в українській культурі асоціюються зі смертю й хворобами, а які — з радісними подіями?
До чого сняться гриби і зуби, кров і хліб? Шукаємо логіку в тлумаченнях таких сновидінь та говоримо, якими способами замовляли собі бажаний сон.
Про те, як ворожили зі снами, і як відганяли страшні сни, щоб вони не справдилися, Дар’я та Анна говорять у новому епізоді:
https://youtu.be/3YKfCHfDVmE
Корисну літературу про сновидіння ловіть на каналі завтра.
А в коментарях пишіть, чи вірите ви у віщі сни? Чи пам’ятаєте тлумачення, які справджувалися потім?
В останньому епізоді подкасту "Пороблено" я згадала про те, що хліб сниться на печаль.
Обіцяла розповідь про хліб, тож ловіть.
Почнімо здалеку. Якщо ви зазирнете в один з моїх найулюбленіших словників (в етимологічний), то побачите, що слова пекти і печаль етимологічно споріднені. Якщо почнете аналізувати вислови у нашій мові, то зрозумієте, що це дійсно так і досі відчувається: "обпектися" кажуть про неочікувану, болючу неприємність, зраду, "пекучий біль" тощо.
Нещодавно я перечитувала класичну класику: роботу Олександра Потебні "Міфологічні значення окремих обрядів і повір'їв". І там він згадував, що йому в дитинстві розповідали казку про змію і муки хліба:
"Змія, побачивши хліб на столі, позаздрила йому і стала питати, як він дійшов до такої пошани. Хліб відповідає, що не дарма він тепер у честі, бо до цього він натерпівся багато муки: його молотили, мололи, місили, в печі пекли, і вже потім поклали на стіл. Змія хоче й собі того ж, але не витримує і першого випробування".
До речі, тут варто згадати і про слова "мучити" і "мука", які теж етимологічно пов'язані. От і виходить, що хліб переносить багато мук і печалі. Звідси ж і слов'янські ідіоми про "тертий калач", тобто людину, яка дуже круто розбирається у справі, має великий досвід, тобто пройшла не одне випробування.
Потебня все це розповідає зокрема для того, щоб підкріпити свої тези про божественну природу хліба. Скоріше за все, більшість з вас чули від старших, що хліб не можна викидати, якщо він впав — треба підняти й поцілувати, хліб варто накривати на ніч, бо він теж спить (це чеське повір'я, але і в Україні воно трапляється). Оці численні приказки про "хліб — всьому голова" та особлива ритуальна роль фактично у всіх обрядах. Якщо це не хліб, то точно щось зернове, як-то кутя чи бабина каша.
Все це теж пов'язане з обожнюванням хліба, сприйняттям його як живої сутності.
Обіцяла розповідь про хліб, тож ловіть.
Почнімо здалеку. Якщо ви зазирнете в один з моїх найулюбленіших словників (в етимологічний), то побачите, що слова пекти і печаль етимологічно споріднені. Якщо почнете аналізувати вислови у нашій мові, то зрозумієте, що це дійсно так і досі відчувається: "обпектися" кажуть про неочікувану, болючу неприємність, зраду, "пекучий біль" тощо.
Нещодавно я перечитувала класичну класику: роботу Олександра Потебні "Міфологічні значення окремих обрядів і повір'їв". І там він згадував, що йому в дитинстві розповідали казку про змію і муки хліба:
"Змія, побачивши хліб на столі, позаздрила йому і стала питати, як він дійшов до такої пошани. Хліб відповідає, що не дарма він тепер у честі, бо до цього він натерпівся багато муки: його молотили, мололи, місили, в печі пекли, і вже потім поклали на стіл. Змія хоче й собі того ж, але не витримує і першого випробування".
До речі, тут варто згадати і про слова "мучити" і "мука", які теж етимологічно пов'язані. От і виходить, що хліб переносить багато мук і печалі. Звідси ж і слов'янські ідіоми про "тертий калач", тобто людину, яка дуже круто розбирається у справі, має великий досвід, тобто пройшла не одне випробування.
Потебня все це розповідає зокрема для того, щоб підкріпити свої тези про божественну природу хліба. Скоріше за все, більшість з вас чули від старших, що хліб не можна викидати, якщо він впав — треба підняти й поцілувати, хліб варто накривати на ніч, бо він теж спить (це чеське повір'я, але і в Україні воно трапляється). Оці численні приказки про "хліб — всьому голова" та особлива ритуальна роль фактично у всіх обрядах. Якщо це не хліб, то точно щось зернове, як-то кутя чи бабина каша.
Все це теж пов'язане з обожнюванням хліба, сприйняттям його як живої сутності.
YouTube
З четверга на п'ятницю: народні снотлумачення і вірування про сни.
Про віщі сни та їхні трактування у традиційному суспільстві говоримо у п’ятому епізоді подкасту “Пороблено”. Які символи в українській культурі асоціюються зі смертю й хворобами, а які - з радісними подіями? До чого сняться гриби і зуби та кров і хліб? Шукаємо…
Давала щойно пояснювальне інтерв'ю надзвичайно крутій Оксані Мороз, і зайшла мова про віщування.
Сьогодні тим більше, що 13-та річниця легендарного падіння вінка на Януковича, і ну як тут не згадати, скільки було тоді "знаків", що померлі категорично виступають проти.
На інавгурації перед ним зачинилися двері, під час голосування за законопроект про засади зовнішньої та внутрішньої політики в Раду влучила блискавка, потім ця історія з вінком, який покладається на пошанну загиблих... Це з того, що я одразу пригадала.
Ми дуже схильні помічати такі штуки і називати їх пророчими, співставляючи з реальними подіями пізніше.
Схожі наративи поширюють про Чорнобильську аварію, коли розповідають, що комусь снився особливий сон-попередження, пригадують еміграцію етнічних євреїв як ознаку того, що ось вони точно все знали. Хтось згадує, що попередньої осені цвіли вишні з яблунями, що віщує щось дуже лихе, а хтось – що сови сильно кричали в ніч аварії. Але всі ці віщування ми зазвичай підтягуємо пізніше, коли сама ситуація вже сталася, а мозок шукає зв'язків і підказок, що до цього можна було підготуватися.
Сьогодні тим більше, що 13-та річниця легендарного падіння вінка на Януковича, і ну як тут не згадати, скільки було тоді "знаків", що померлі категорично виступають проти.
На інавгурації перед ним зачинилися двері, під час голосування за законопроект про засади зовнішньої та внутрішньої політики в Раду влучила блискавка, потім ця історія з вінком, який покладається на пошанну загиблих... Це з того, що я одразу пригадала.
Ми дуже схильні помічати такі штуки і називати їх пророчими, співставляючи з реальними подіями пізніше.
Схожі наративи поширюють про Чорнобильську аварію, коли розповідають, що комусь снився особливий сон-попередження, пригадують еміграцію етнічних євреїв як ознаку того, що ось вони точно все знали. Хтось згадує, що попередньої осені цвіли вишні з яблунями, що віщує щось дуже лихе, а хтось – що сови сильно кричали в ніч аварії. Але всі ці віщування ми зазвичай підтягуємо пізніше, коли сама ситуація вже сталася, а мозок шукає зв'язків і підказок, що до цього можна було підготуватися.
Сьогодні мені Марія Куряча скинула посилання на інстаграмний пост, де згадується історія про киримли, яких посадили на баржу і затопили в Азовському морі.
Мене як фольклористку зразу привернула увагу деталь, що свідків і прямих свідчень нема.
Що це означає? Що перед вами легенда. Я пішла у приватні до Мартін-Олександра Кислого, відомого дослідника історії кримських татар, і він мені теж це підтвердив.
Це досить давній міф, який поширився через пресу. Чому в нас сидить ця потреба збільшувати і устрашувати і так жахливе горе? Чому здається, що воно недостатньо велике і треба придумати ще якусь страшну таємну історію знищення народу? Так само, як розстріл кобзарів чи 300 студентів, які хотіли говорити українською...
Це стається тоді, коли наш біль не чують.
Мартін-Олександр влучно підкреслив, що тут йдеться про неповагу, ігнорування, відсутність емпатії до горя в Криму до 2014. Тому обставини трагедії гіперболізують. Люди кричать про свій біль, а коли їх не чують – підсилюють наратив жахливими деталями.
Мене як фольклористку зразу привернула увагу деталь, що свідків і прямих свідчень нема.
Що це означає? Що перед вами легенда. Я пішла у приватні до Мартін-Олександра Кислого, відомого дослідника історії кримських татар, і він мені теж це підтвердив.
Це досить давній міф, який поширився через пресу. Чому в нас сидить ця потреба збільшувати і устрашувати і так жахливе горе? Чому здається, що воно недостатньо велике і треба придумати ще якусь страшну таємну історію знищення народу? Так само, як розстріл кобзарів чи 300 студентів, які хотіли говорити українською...
Це стається тоді, коли наш біль не чують.
Мартін-Олександр влучно підкреслив, що тут йдеться про неповагу, ігнорування, відсутність емпатії до горя в Криму до 2014. Тому обставини трагедії гіперболізують. Люди кричать про свій біль, а коли їх не чують – підсилюють наратив жахливими деталями.
Forwarded from Пороблено Подкаст
Вечір в хату, ми до вас з новим епізодом!
Сьогодні Аня і Даша говорять про традиційні методи символічного захисту оселі. Ви дізнаєтеся про закладну жертву, чому першого до хати запускали кота або півня, для чого у хліві вішали вбиту сороку і навіщо кликали з собою домовика до нового житла.
Розповідаємо про захисні властивості маку, дзеркала, солі, кочерги і сучасні «попсові» обереги як традиційні замінники “Аяксу”.
Корисну літературу до випуску шукайте тут завтра:)
Дивитися тут: https://youtu.be/opCwrQ04sCE
Слухати і знайти, як донатити, тут: https://linktr.ee/porobleno
І розповідайте, які варіанти захисту житла ви знаєте чи практикуєте!
Сьогодні Аня і Даша говорять про традиційні методи символічного захисту оселі. Ви дізнаєтеся про закладну жертву, чому першого до хати запускали кота або півня, для чого у хліві вішали вбиту сороку і навіщо кликали з собою домовика до нового житла.
Розповідаємо про захисні властивості маку, дзеркала, солі, кочерги і сучасні «попсові» обереги як традиційні замінники “Аяксу”.
Корисну літературу до випуску шукайте тут завтра:)
Дивитися тут: https://youtu.be/opCwrQ04sCE
Слухати і знайти, як донатити, тут: https://linktr.ee/porobleno
І розповідайте, які варіанти захисту житла ви знаєте чи практикуєте!
Привіт!
Поки в мене тут черговий аврал з проектами, хочу вам порадити канал @bewareofthemonkies.
Його ведуть Ніна, Адам та ще декілька крутих людей з Podil East India Company.
Вони зараз в Індії, і активно описують свою незвичайну гастрономічно орієнтовану поїздку.
Раджу підписатися, якщо вам цікаві індійські страви й напої, повсякдення, спеції, базари, бари і PEIC як явище:)
Поки в мене тут черговий аврал з проектами, хочу вам порадити канал @bewareofthemonkies.
Його ведуть Ніна, Адам та ще декілька крутих людей з Podil East India Company.
Вони зараз в Індії, і активно описують свою незвичайну гастрономічно орієнтовану поїздку.
Раджу підписатися, якщо вам цікаві індійські страви й напої, повсякдення, спеції, базари, бари і PEIC як явище:)
Думаю, ви пам'ятаєте неймовірну "бджолину" фотографію Анджеліни Джолі. Ден Вінтерз у 2021 році зробив цей знімок.
Насправді це фото – алюзія на давніше фото "Пасічник" авторства Річарда Аведона.
Анджеліна працює зараз з ЮНЕСКО і Guerlain над ініціативою "Women for Bees". Ідея полягає у відновленні 2500 вуликів i 125 мільйонів бджіл до 2025. Але найцікавіше: планується навчати і підтримувати 50 жінок, які займаються пасіками. Детальніше можна почитати тут: https://on.natgeo.com/3Org3ql
Це мене мотивувало піти подивитися, а як у нас з жінками у цій сфері. І виявилося, що є навіть фундація жінок-пасічниць. У фб там взагалі 2.5 тисячі читачів, а ще є прикольний сайт beewomen.com.ua.
Там навіть є онлайн-курси.
У нашій традиційній культурі, звісно, з бджолами мали справу чоловіки, але коли щось ставалося (наприклад, господар помирав чи хворів), жінки цілком собі могли переймати ініціативу на себе.
Цікаво зараз спостерігати, як виникають цілі ініціативи з підтримки і жіноцтва, і цих надзвичайних комах.
Насправді це фото – алюзія на давніше фото "Пасічник" авторства Річарда Аведона.
Анджеліна працює зараз з ЮНЕСКО і Guerlain над ініціативою "Women for Bees". Ідея полягає у відновленні 2500 вуликів i 125 мільйонів бджіл до 2025. Але найцікавіше: планується навчати і підтримувати 50 жінок, які займаються пасіками. Детальніше можна почитати тут: https://on.natgeo.com/3Org3ql
Це мене мотивувало піти подивитися, а як у нас з жінками у цій сфері. І виявилося, що є навіть фундація жінок-пасічниць. У фб там взагалі 2.5 тисячі читачів, а ще є прикольний сайт beewomen.com.ua.
Там навіть є онлайн-курси.
У нашій традиційній культурі, звісно, з бджолами мали справу чоловіки, але коли щось ставалося (наприклад, господар помирав чи хворів), жінки цілком собі могли переймати ініціативу на себе.
Цікаво зараз спостерігати, як виникають цілі ініціативи з підтримки і жіноцтва, і цих надзвичайних комах.
Розбираю зараз записи з Чорнобильської зони, і тут одна респондентка бідкається, що їй уві сні прийшла монашка і сказала, що їй для ніг дуже потрібне натирання з коренем живокосту. Ну, жінка прокидається, копає той корінь, йде робити з горілкою настоянку, а далі підключається сувора реальність у вигляді її чоловіка:
Інформантка: То я разов трі настоювала, а йон возьме да й віп'є. (сміється).
Збирач: То Ви й не витирали ноги?
Інформантка: Я й не витирала, не пила, бо я його не вправлюса. Де не закаваю — найде й віп’є. Вана ж на гарілці, да й слаба гарілка, але все одно віп’є.
Як ви зрозуміли, бабця ноги так і не полікувала, зате дід лишився довольний.
Інформантка: То я разов трі настоювала, а йон возьме да й віп'є. (сміється).
Збирач: То Ви й не витирали ноги?
Інформантка: Я й не витирала, не пила, бо я його не вправлюса. Де не закаваю — найде й віп’є. Вана ж на гарілці, да й слаба гарілка, але все одно віп’є.
Як ви зрозуміли, бабця ноги так і не полікувала, зате дід лишився довольний.
Олена має надзвичайний досвід у книговиданні. Колись вона працювала в "Родоводі", потім створила "Їжак", де видає дуже важливі книги. Ще й паралельно розбудовує парасольку "Їжакультура". Коротше, якщо ви трошки пишете і хочете зрозуміти, як то діло працює, що ви робите так чи не так, то вас має зацікавити доброчинний вебінар про книги.
Дивіться деталі нижче:)
Дивіться деталі нижче:)
Forwarded from 🇺🇦 ЇZHAKULTURA. Щодня
🤗Не впевнена, що найкращий початок допису про вебінар, котрий допоможе стати автором власної книжки, але у школі я дуже погано писала
🙈Навіть в університеті науковий керівник мені постійно казав: - "Лена, тобі треба розписатись, пояснювати, про що ти пишеш, ми ж тут не ворожки й з одного речення ніхто не вгадає, що саме ти хочеш сказати"
Ну от я й розписалась, пишу книжки, статті й готова щедро ділитись досвідом автора та видавця й розповісти:
✔️"з чого почати" якщо є бажання написати книжку
✔️як завершити недописаний рукопис
✔️що потрібно знати якщо ви вже пишете книжку
✔️як організувати свій час так, аби у ньому було місце для писання та де шукати натхнення
✔️ де шукати видавця та чи потрібен він вам
✔️як просувати власний рукопис та книжку
Коли: 30 травня, 19.00
Формат: онлайн
Ціна: 500.00 (40% коштів підуть на проєкт "42 тачки на ЗСУ" яким опікується колега вчений фізик Антон Сененко)
👉 зареєструватись
👉 або переказуйте 500 з поміткою вебінар на картку та скидайте скрін мені:
5169330530130522
🙈Навіть в університеті науковий керівник мені постійно казав: - "Лена, тобі треба розписатись, пояснювати, про що ти пишеш, ми ж тут не ворожки й з одного речення ніхто не вгадає, що саме ти хочеш сказати"
Ну от я й розписалась, пишу книжки, статті й готова щедро ділитись досвідом автора та видавця й розповісти:
✔️"з чого почати" якщо є бажання написати книжку
✔️як завершити недописаний рукопис
✔️що потрібно знати якщо ви вже пишете книжку
✔️як організувати свій час так, аби у ньому було місце для писання та де шукати натхнення
✔️ де шукати видавця та чи потрібен він вам
✔️як просувати власний рукопис та книжку
Коли: 30 травня, 19.00
Формат: онлайн
Ціна: 500.00 (40% коштів підуть на проєкт "42 тачки на ЗСУ" яким опікується колега вчений фізик Антон Сененко)
👉 зареєструватись
👉 або переказуйте 500 з поміткою вебінар на картку та скидайте скрін мені:
5169330530130522
Forwarded from Пороблено Подкаст
Нові випуски обіцяють бути ще цікавішим!
Ви готові досліджувати захопливий світ традиційної культури разом з Анною і Дар’єю? У новому сезоні подкасту “Пороблено” ми й далі поринаємо у нетрі смислів традиційної культури та розглядаємо, як антропологія допомагає краще зрозуміти себе та інших. Але це ще не все!
Ми приготували для вас круте оновлення формату.
Чекайте на нових гостей, які допоможуть нам ще глибше поринути у світ української культури й традицій.
Вже завтра (25 травня) презентуємо перший випуск у форматі зустрічей із запрошеними гостями. Не проґавте. Четвер, 20.00 як завжди – на нашому YouTube і всіх зручних подкаст-платформах!
А поки вгадайте, хто буде нашим першим гостем!:)
Ви готові досліджувати захопливий світ традиційної культури разом з Анною і Дар’єю? У новому сезоні подкасту “Пороблено” ми й далі поринаємо у нетрі смислів традиційної культури та розглядаємо, як антропологія допомагає краще зрозуміти себе та інших. Але це ще не все!
Ми приготували для вас круте оновлення формату.
Чекайте на нових гостей, які допоможуть нам ще глибше поринути у світ української культури й традицій.
Вже завтра (25 травня) презентуємо перший випуск у форматі зустрічей із запрошеними гостями. Не проґавте. Четвер, 20.00 як завжди – на нашому YouTube і всіх зручних подкаст-платформах!
А поки вгадайте, хто буде нашим першим гостем!:)