Минулого року писала пост про чорнобильський гумор, який реінкарнувався через захоплення Зони росіянами у березні 2022 року. Там же згадувала про основні міські легенди, які поширювалися як такі собі поствіщування трагедії. Якщо ви ще не читали, щиро запрошую.

Також скажу вам, що детальніше про це поговорили з Анею Ніколаєвою в закритому випуску "Пороблено" для наших благочинців і благочинниць. Тому якщо раптом вам цікаво більше почути і при цьому нас підтримати, долучайтеся. Це можна зробити на BuyMeACoffee i Patreon.

А я тут ще додам одне лінгвістичне спостереження, про яке не писала раніше. Моя мама, оповідаючи про свій досвід проживання Чорнобильської трагедії, якось звернула увагу, що вперше тоді масово почала відроджуватися довколавоєнна лексика. Наприклад, потяги з дітьми, які йшли на південь (моя мама якраз на такому вивозила київських дітей у табори довкола Маріуполя), називали ешалонами. Слово "евакуація" стало взагалі абсолютно звичним. Люди говорили про виїзд "у тил" і "на передову" тощо. Плюс море анекдотів, де обігрувалися вже звичні з часів Холодної війни терміни з ядерної фізики. Можливо, ви теж щось таке пригадаєте з розповідей.

Привіт! Сподіваюся, що після безсонної ночі у всіх все гаразд.

Я до вас з анонсом, що завтра можемо побачитися на "Книжковій країні", де будемо говорити про вічне😄
Про те, як використовувати етнографічні матеріали у літературних творах, щоб це потім не читалося крінжово.

Де шукати інформацію, як верифікувати, що робити з любителями авторських інтерпретацій, які косять під наукпоп, який досвід в інших країнах та ще багато чого цікавого.

Приходьте послухати, побачитися і пообніматися!

📍28 квітня 13.00-13.45 ВДНГ
Павільйон №6 (зал 2)

Ну що, у всіх уже помиті вікна?

Напередодні Великодня ми вирішили розповісти про традиції його святкування.

Як насправді називали символи на писанках носії культури? Як гріли діда і що це означає? Що раніше клали у великодній кошик? Як розпізнавали відьму під час церковної служби, навіщо сплавляли шкаралупу по воді та в які великодні ігри раніше грали?

Про писанкові залицяння, битви на яйцях, страсті за варениками та інші великодні традиції дізнавайтеся з нашого нового епізоду “Пороблено”:

https://youtu.be/rSNnX6_Vw_k?si=IEpk56PDLUkxSDE8

Приємного перегляду і смачної паски тим, хто ось-ось святкуватиме!

Сьогодні Чистий четвер, а це значить, що всі згадали про миття вікон треба нагадати про деякі потойбічні цікавинки, які було прийнято в цей день раніше робити.

Ви вже, певно, пам'ятаєте про звичай гріти діда, який досі поширений на Гуцульщині, але не у четвер, а в середу. Про нього детальніше я писала для Куншта отут. Також у контексті спалювання дідуха згадувала у своїй книзі "Під подушку чи під ялинку". Зараз звичай сильно зредукований. Фактично ніхто вже не палить самих багать, але діти ще ходять від хати до хати і співають "Грійте діда", за що їм дають ритуальне печиво кукуци.

Втім, є цікава паралель: Надія Ковальчук, етнологиня з уже добре вам знайомого ДНЦЗКСТК, не раз фіксувала на Рівненському Поліссі звичай палити вогнища і сміття біля хати до схід сонця саме у четвер. Респонденти це пояснювали тим, що "ангели приходять погрітися" і що Ісус має йти "уже по чистому".

Схожу практику з вогнищами, але вже у вівторок після Великодня, ще зберігають деякі волинські села (це зветься "гріти мертвим ноги"), і це колоритно описували "Занесло в село" (можете глянути мій текстик про це тут).

Але це ще не все. Вертаємося до четверга (тобто до сьогоднішнього дня) і пригадуємо, що в деяких регіонах України Навський (Мертвецький) Великдень міг відзначатися саме цього дня, а не на тижні після Великодня. Словом, оця Пасха у мертвих в різних місцевостях мігрує, але крутиться довкола нашого Великодня. Тобто десь це може бути буквально Чистий четвер, а десь наступний. А десь взагалі он рудиментарно, наприклад, у вівторок згадується у вигляді вигрівання покійників у вівторок. Це все треба сприймати як пазли одного важливого поминання померлих.

І отут додам ще одну цікаву деталь, про яку я особисто дізналася після спілкування з пані Надією під час останньої експедиції в Коростенський район. Надія Ковальчук якраз фіксувала в окремих селах залишкові уявлення про заборону працювати у Навський Великдень (там зазвичай кажуть про четвер, який після Пасхи, а не до), бо інакше з'явиться наріст на руці.

У Чубинського теж є згадка про мертву кістку (на Коростенщині її звали навською), яка з'являється за тих же умов порушення святкового регламенту. Це зараз ми у четвер все вимиваємо і чистимо, а раніше зазвичай все основне бажано було до сходу сонця вже завершити. Тож якщо в цей день працюватимеш, то отримаєш потойбічний привіт, що в народі зветься мертвою кісткою.

Я чесно скажу, що не знаю, чи є конкретно про це окремі наукові статті (не шукала, але вірю, що є, бо це на поверхні). Просто цікаво прослідкувати, де зберігаються уявлення про мертву кістку на Чистий четвер і як воно корелює з залишками вірувань про Мертвецький Великдень.

Ну, і дуже прикметно, як саме можна було позбутися цього наросту. Раз це діло через мерців прийшло, то з їхньою допомогою і вирішували проблему. Треба шукати кістку мерця і терти нею хворе місце, де та гуля виросла, але не просто так, а під час ударів церковних дзвонів.

У фейсбуку вже десь тиждень гуляє черговий текст з розряду любительської філології та псевдоетнолінгвістики авторства якоїсь Олени Денисової, і я певна, що дехто з вас його точно бачив і так само фейспалмив, як і я:

Ось вам повна версія, якщо ви раптом пропустили:

"Після народження першої дитини слов'яни заміжню жінку називали або "молодухою", або "бабою" - залежно від статі малюка. Якщо народився хлопчик, його мати автоматично ставала "молодухою", тобто молодою матір'ю.

Жінка, яка народила дівчинку, нарікалася "бабою". Це слово мало у слов'ян зовсім інше, ніж зараз, значення. Частка "ба" мала значення - "бути", "існувати", "бути тут і зараз", буквально "жити". Ще одне значення слова "ба" - більш давнє - "ворота життя".

Тисячоліття тому божественне місто Вавилон (Бабелон) називалося Бабель, що означало "Врата Бога"... Якщо жінка стала брамою для інших брам (дівчинки, яка виросте і теж породить на світ нове життя), то вона двічі "ба-ба". У цьому слові укладено якесь таїнство.

Баба - це жінка, яка дарує життя ще одній жінці, яка в майбутньому теж подарує життя ще одній людині. Це коротке, але таке ємне слово символізує якийсь безперервний цикл народжень.

Баба - шанована жінка, завдяки якій рід і все життя на землі не переривається.
Саме з цієї причини літніх матерів називають "бабусями" - засновницями цілого роду.

Олена Денисова (с)"

🙈🤦🏻
Це несеться вже давно, у ХІХ столітті такого добра було теж навалом, зараз не менше. Нагадаю, що абсолютна більшість таких псевдоетимологій ґрунтуються або на випадкових сучасних омонімічних збігах, або прикриваються як не санскритом (від авторів "українці написали Ріґведу" і "бабусі в Індії так само хустки пов'язують") чи шумерськими текстами з обов'язковими згадками Вавилона (он як вище), то черговими посиланнями на Велесову книгу чи інші фальсифікати.

Я вам раджу у випадках, коли бачите черговий пост про "справжню етимологію" просто одразу розгортати етимологічний словник української мови, де притомні фахові науковці все вже давно зробили. І тоді можна побачити, що слова типу "баба" виникли з дитячої мови шляхом повторення одного й того ж складу. І всьо, ніяких тобі воріт у Вавилон. Інша річ — це дивитися, як спільнокореневі слова (реально спільнокореневі, а не те, що комусь здалося) працюють в інших контекстах і як розкривають додаткові значення. Але для цього треба дивитися на діалектологічні, етнологічні, фольклорні й етнолінгвістичні розвідки.

Де взявся прикол про "молодуху", якщо народила хлопчика, — не можу сказати, навіть не питайте. З того, що я бачила, то зазвичай це просто синонімічне слово до "молодиця", тобто молода жінка, наречена, хоча он етимологічний словник каже, що ще й молодих курей, які тільки починають нестися. Але сенс однаковий і тут. І ніяких статевих обмежень на того, кого саме ти маєш народити%)

Нагадую, що про бабу-повитуху, наприклад, у нас на "Пороблено" є просто шалено крутий випуск з Оленою Боряк, яка займається родильною обрядовістю все своє життя.
Там же в описі є посилання, де скачати її книжку.

А вам бажаю пам'ятати, що інформаційна гігієна — це не лише про новини з фронту та протидія ІПСО, але й отакі "любительські" загравання, коли не маєш профільної гуманітарної освіти. Хоча кого я буду обманювати. Побачила сьогодні, що перепост цієї маячні зробили одна колишня колега, теж кандидатка філологічних наук, яка прослухала всі ті ж самі курси з етнолінгвістики, мовознавства й історії мови, що і я🤷🏻

Знаємо, що вам дуже сподобалася пані Олена Боряк, тому ми вирішили запросити її до нас ще.

Сьогодні Дар’я Анцибор поговорить з нею про традиції поминання.

Як саме прощались з померлими?
Скільки днів за традиційними уявленнями душа покійника перебуває на цьому світі?
В які дні поминають покійних і як?
Що таке “Холодні ніжки”, куди несуть снідання, а також про омовіння рук, копачів могил і традиційні поминальні страви поговоримо в новому епізоді “Пороблено”:

https://www.youtube.com/watch?v=nOLLDJfatmw

Слухати у форматі подкасту і задонатити нам за роботу:
https://linktr.ee/porobleno

У нас там уже другий день після випуску про поминання виринають коментарі, що "ми ніколи не будемо в Європі, коли на могилах буде частування".

То я дуже хочу нагадати про існування оцього мого такого раннього посту:

https://t.me/culturaldeprivation/36

Тут вже не про Європу, а про США, і про те, як круто було в ХІХ столітті зробити собі естетичний пікнічок на цвинтарі.

Вибачте, мені тут фейсбук приніс оту квінтесенцію любительської етнолінгвістики та псевдоісторії, про яку я трошки вище згадувала. Тут є ВСЕ. Просто комбо-бінго!

Українці арії-орії, то значить, що ми сонцесяйні (серйозно))), мої улюблені трактовки про склад -ра-, арійський календар, значення нашого прапора, цитати Шилова (ну куди ж без нього), згадки про священну Кам'яну могилу від Кіфішина (який буцімто розшифрував там протошумерські написи. Зразу скажу, що жоден притомний науковець з галузі його так і не підтримав, зате в люди он як понеслося), далі, звісно, біблійні алюзії (і знову Вавилон, це ж обов'язково! Ви ж пам'ятаєте, що без Вавилону нема жінки), далі, звісно, треба вставити антисемітський пасаж і покликання на Франка (це щоб звучало максимально авторитетно, ви ж розумієте, що то все євреї тексти переписали, а Франко про це дізнався в Римі!), і, щоб бінго склалося остаточно, то безперечно треба згадати про Велесову книгу!

Кров з очей, фейспалм на фейспалмі, пояснювати людям, які це ширять вже кілька днів, що це все маячня, дуже важко.

Мені здається, такі тексти поширюються зараз особливо активно зокрема й через події на фронті й брак впевненості в завтрашньому дні. І тут підсвідомо хочеться знайти опору у світлому минулому, а українці, які сонцесяйні й богообрані ну точно же мають здолати врешті всі перепони. А так і рівень напруги меншає, і якось себе заспокоюєш, що все одно все буде добре.

У кого міцні нерви, то повний текст ось:

"Перша самоназва праукраїнців — арії (або орії), де корені АР, ОР означають «світло» (санскрит). Арії — носії культу Ара- Яра- Ярили – Сонця. Звідси "арії"— сонцесяйні, сонцешанувальники, сонячні, сповнені світлої життєвої наснаги, життєспроможні, ярі.

Виникнення раси аріїв пов’язане з пришестям у фізичний світ Сина Божого в особі Рами. РА – означає Сонце, Світло, Творець. Колір — золотий. МА — матерія, вода. Колір — блакитний.

Сакральним символом прадавніх українців-аріїв був ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ штандарт. Він означав гармонійне поєднання вогню сонця (РА) і земної речовини (МА), що демонструвало природну перемогу Духу (золоте, жовте) над матерією (блакитне).

Пришестя Рами відбулося у 55 ст. до н. е., тому саме з цього часу фіксується вибухоподібний розвиток Трипільської цивілізації наших пращурів, яка за своїм культурним, організаційним і технологічним рівнем на порядок перевищувала всі існуючі доти цивілізаційні форми.

Саме з цього часу — 5508 року до н. е. — в Україні протягом 7 тисячоліть велося літочислення «від сотворення світу», аж доки не було скасоване Петром Першим у 1721 р.

За арійським календарем, сьогодні 7531 рік (за юдейським — 5784 рік). Наш календар старіший за юдейський більш, ніж на 1740 років.

В це же час (приблизно VI — початком V тис. до н. е.) в святилищі-обсерваторії “Кам’яна Могила” (неподалік Мелітополя), у великому кам’яному пагорбі на кам’яній плиті з пісковику було висічено напис: «Творець Бог Ен-ліля, який розділив Всесвіт (Киан) на Землю (Ки) та небо (Ан)».

[А. Г. Кифишин. Древнее святилище Каменная Могила. Опыт дешифровки протошумерского архива ХІІ–ІІІ тысячелетий до н. э. – К., 2001]...

І далі читайте тут: https://www.facebook.com/share/p/zuWDCfZ2tDnm7mLe/

Забула попередити: там і коментарі під постом вартують окремої уваги.

У мене дійсно малий досвід з грантами. Але ми з "Пороблено" вже понад рік, як ви знаєте, щотижня виходимо надстабільно попри всі нюанси, зокрема фінансові. Це наше з Анею і Дімою дітище, яке ми щиро любимо і за яке вболіваємо настільки щиро, що вже зараз (буквально!) проплановуємо випуски на початок наступного року. Це надихає, як і те, коли неочікувано певні теми, навіть такі непрості, як традиції поминання, викликають у вас такий жвавий інтерес.

Втім, ми й далі вкрай нішеві, і це одна з причин, чому "Пороблено" лишається для нас альтруїстичною ініціативою. Тому ми періодично продивляємося якісь гранти, як, наприклад оцей. Так, нам відмовили, і я чудово розумію, що на це може бути море нюансів. Це нормальний робочий процес, так буває.

Але мене просто відверто здивував цей список переможців, де добрячий відсоток проектів і так мегавідомі:

"Після тривалих дискусій, конкурсна комісія прийняла рішення підтримати наступні відеоблоги:

ім. Т.Г. Шевченка
Загін Кіноманів
Віталій Портніков
OLDBoi
Культуртригер
ідея олександрівна
krapka.krapka
Tokar.ua
Локальна історія
Обличчя незалежності
Ярема Дух
Історична правда"

Вони мають стабільну аудиторію, постійну стабільну підтримку й давно можуть собі дозволити жити з монетизації, патронів і реклами.

Ну, і винесу за дужки, що деякі з них відверто і систематично поширюють як не псевдонаукову фігню, то просто не раз помічені в маніпулятивному чи однобокому висвітленні фактів. Окремий привіт тут, звісно, крапці.крапці, яка що вже тільки не занесла в широкі маси, паразитуючи на фольклористично-етнографічних темах, та імені Т.Г.Шевченка, яких в які тільки псевдоісторичні дєбрі не носило.

Плюс суто технічні питання, наприклад: Історичну правду я сама дуже люблю, але вона з кінця січня не оновлювалася. Чи це не вважається порушенням - не знаю, але умови були про обов'язкове оновлення за останні 3 місяці.

Коротше, ще раз скажу, щоб це не читалося як якийсь пост заздрості, бо дехто, не знаючи мене, може зараз навигадувати:) З цього списку я знаю всіх, декого постійно дивлюся сама.

Я просто не розумію, в чому сенс давати гранти і так дуже відомим самостійним проектам і чому не показати хоча б кілька нових імен, які роблять не менш якісно, але просто і далі лишаються невидимими.

18 травня — 80-ті роковини депортації кримськотатарського народу з території Криму, здійснені радянським тоталітарним режимом.

Ми підготували особливий випуск, бо давайте чесно: що ми знаємо про кримських татар? Мало і точно недостатньо, щоб зрозуміти цей корінний народ Криму і усвідомити, що йому випало пережити.

Саме тому ми вирішили виправити це і запросити історика Мартіна-Олександра Кислого, щоб поговорити про історію кримськотатарського народу. Про депортацію, повернення, клеймо “зрадників”, життя в Центральній Азії у новому випуску подкасту “Пороблено”.

https://youtu.be/Y41y0mLiPfQ

За найкращий коментар про про Крим ми з видавництвом “Лабораторія” подаруємо книжку Анастасії Левкової “За Перекопом є земля”.

За коментар, який набере найбільше вподобайок, подаруємо книжку дослідниці Ґульнари Бекірової “Пів століття опору: кримські татари від вигнання до повернення (1941–1991 роки)”. Фотографії з неї ви можете побачити у відео.

У 80-ту річницю депортації кримських татар хочеться тут поширити кілька матеріалів.

Наш подкаст з Мартіном-Олександром Кислим тут

Текст Марії Банько про значення їжі та її зв'язок з пам'яттю у кримськотатарській спільноті тут

Підбірка текстів про Крим від "Локальної історії" тут

Випуск на "Історії без міфів" з Олександром Середою про Османську Україну тут

Радіодокументальний фільм про середньовічну пам'ятку кримськотатарської мови Codex Cumanicus та її дослідника Бекіра Чобан-Заде на Радіо Культура (авторка Марина Люта) тут

Підбірка "Körüşkence Bağçasarayda" ("Побачимося в Бахчисараї") на Радіо Культура тут
(Це три серії радіодокументального проєкту про історію депортації кримських татар 1944-го й окупації Криму РФ 2014-го через призму особистих історій кримських татар різних поколінь)

Виставка Miras у Національній скарбниці (територія Києво-Печерської лаври) ще триває до 31 травня. Не пропустіть кураторську екскурсію від Олексія Савченка. Про найближчі він завжди повідомляє у себе у тг Нотатки орієнталіста.

Також нагадую про два чудових канали, які постійно висвітлюють тему кримських татар:

Анонімний автор 18 століття
Eski Qırımlı

Добрий вечір вашій хаті. Дивіться, що я прикольне принесла сьогодні.
Це зі збірника Номиса. Фольклористи знають цей псевдонім і біжать саме до його збірника прислів'їв і приказок щоразу, коли треба щось перевірити по пареміях. Матвій Симонов (так Номиса насправді звали) жив на Полтавщині і збирав просто колосальну кількість коротких фольклорних текстів, які видав у 1864 році.
І от готуюся я, значить, до чергових випусків Пороблено, і знаходжу такий цікавий пасаж.

По-перше, коли діти розпитували, що дорослі принесли їм з ярмарки, ті відповідали, що МОСКОВСЬКУ БУРУЛЬКУ.

Я скидаю це своїй подрузі, а вона мені: "О, ти мені розблокувала спогади! В мене тато так завжди казав". То розкажіть і ви, чи стикалися з таким виразом уже в наші часи?

Судячи з усього, "московська бурулька" означала дулю (це у словнику Караванського, наприклад, зафіксовано).

Ще мене тут дуже здивував зайчик. Виявляється, це не він сам щось дарував, а в нього це відбирали (крали). Мій світ перевертається знову від цієї несправедливості.

Ви вже бачили новини про "Віват", бачили про загиблих у друкарні... І я дуже прошу підтримати це харківське видавництво, яке весь час працювало і я вірю, що відновиться попри все.

Нагадую, що це саме в них, зокрема, виходить найкрутіша серія української класики, чітко вивірена професійними науковцями, які відповідають за кожне слово (тобто таких факапів, коли просто з "Чтива" бралися б тексти і зразу йшли у друк, бо треба вже бігом, у "Віваті" не було ніколи):

https://vivat.com.ua/

У часи, коли росіяни щодня нищать нас і нашу культуру, дуже важливо не просто гуртуватися, але й вивчати себе, свою історію і, власне, все ту ж саму культуру.

Сьогодні в Porobleno ми приготували випуск, який взагалі мав би бути присвячений річниці перепоховання Шевченка, але виходить так, що він більше приурочений неймовірній здатності відроджуватися після смерті попри все.

У цьому випуску ми знову зустрілися з Михайлом Назаренком, щоб на цей раз розібрати культовість Шевченка у нашому фольклорі:

коли і як виникали перші легенди про нього,
як народ міфологізував його постать ще за життя,
чому він і трикстер, і месія, і месник одночасно,
як вплинуло перепоховання на цю міфотворчість,
що спільного у Шевченка і короля Артура
і чому Шевченко постійно реактуалізується в часи кризи й відчувається як живий.

Дивитися тут:
https://www.youtube.com/watch?v=VNwz6tiqI3k

Враховуючи обставини, я думаю, що доцільно також згадати, що Михайло Назаренко працював над текстами надпотужної "Конотопської відьми" Квітки-Основ'яненка, яка вийшла у видавництві Vivat. Якщо ви ще досі не вибрали, яку книжку купити, щоб підтримати їх сьогодні, то дуже раджу всю цю збірку нашої класики, яку вивіряли на найвищому текстологічному рівні дійсно професійні літературознавці.

Агов, львів'яни!
У мене для вас цікава пропозиція побачитися. Зараз я з дрімтім Пороблено записую у Львові наступні випуски.

У цю середу на 18.30 запрошуємо у Муніципальний мистецький центр (Стефаника, 11) пообніматися, розвіртуалитися і поговорити про те, чому антропологія та її популяризація так потрібна Україні сьогодні.

Ловіть текстик анонсу:
Протягом останніх десятиліть в Україні активно ширяться псевдознання про українську культуру та традиції, які часто ґрунтуються на неоязичницьких / new-age віруваннях або псевдонаукових вигадках. Сьогодні, коли інтерес до всього українського серед українців в рази зріс через активну фазу російсько-української війни, дослідниці-антропологині Анна Ніколаєва та Дар’я Анцибор, поширюють та популяризують верифіковану інформацію про українські традиції. Ця інформація ґрунтується на наукових дослідженнях, зокрема в результаті польових експедицій та архівної роботи, а також залученні фахових вузьких спеціалістів в якості гостей.

Ось тут треба зареєструватися, бо кількість місць обмежена:

https://www.lvivart.center/events/chomu-antropologiya-v-ukrayini-aktualna-yak-nikoly-podkast-porobleno/

Побачила у Світлани Тараторіної пост про те, що у пожежі на друкарні знищено наклад антології "Мотанка".

Передмову до неї написала Марія Куряча @bez_verby_i_kalyny з поясненнями, власне, про еволюцію цієї міфологізованої ляльки. Я ще дуже тішилася, що наші видавництва стали залучати профільних фахівців і до таких літературних проектів.

Книжка з кольоровим зрізом вийде у липні. Зі звичайним тепер затримується...

Але ось реквізити для допомоги постраждалим та відновлення поліграфічного життя, яке обов'язково постане з попелу:
https://vivat.com.ua/blog/udar-po-drukarni-faktor-druk-yak-dopomohty/

Єєй, я дякую всім, хто писав тоді власні спогади про викликання духів!

Це простимулювало зробити відповідний випуск для Пороблено:)))

Заспойлерю вам, що і про спіритичні сеанси хочемо тепер теж зробити окремо.

Зізнавайтеся: ви теж чули чи займалися цим у дитинстві!

Викликання духів, чортиків, домовиків, Пікової Дами, матюкливих гномиків та ще безлічі інших незвичайних сутностей. Сьогодні ми про це й поговоримо.

Яких істот викликали діти раніше, яких викликають зараз?
Чому з’являється такий потяг до “спілкування” з тим світом?
І чому саме в цей час?
Чому зараз ви не натрапити не викликання жвачних королів чи шоколадних гномиків, які були такими популярними раніше?
І чого Пікову Даму викликають саме дівчата?

Переглянути епізод на Youtube:
https://youtu.be/vFPU1ctjZ78

Слухати у форматі подкасту і задонатити нам за роботу: https://linktr.ee/porobleno

Ми тут від дитячої магії несемося до гігієни в містах. А оскільки знімали у Львові, логічно, що саме це місто буде у нас у фокусі:)

Як часто, де і чим милися у містах? Що використовували задля усунення неприємних запахів? Де сушили випрану білизну?

Поговорити про міську гігієну на прикладі Львова ми запросили історикиню архітектури Тетяну Казанцеву.

Анна Ніколаєва розпитала пані Тетяну про перший львівський водогін, час появи туалетів та ванних кімнат у квартирах, міські лазні та пральні.

У новому епізоді подкасту “Пороблено” ви дізнаєтеся багато цікавого про санітарію за часів короля Данила, як пов’язані гігієна і борделі, а також якою була денна норма води у середньовічному Львові.

Переглянути епізод на YouTube:
https://www.youtube.com/watch?v=39o_KgS_aW8

Слухати у форматі подкасту і задонатити нам за роботу:
https://linktr.ee/porobleno

Любі мої, давно я не підтримувала збір. Цього разу хочу долучитися до збору на РЕБ для 53ї ОМБр імені князя Володимира Мономаха.

Загальна сума збору 111 000 грн. Сам збір організовує моя чудова "пороблена" партнерка Aнна Ніколаєва для свого брата, який служить там.

Ця бригада до останнього тримала Авдіївку, а зараз боронить нас на ще одному важливому і дуже складному напрямку. Самі розумієте, що таке РЕБ під час виконання бойових завдань, адже ворожі дрони щомиті чатують на наших захисників.

Я дуже хочу зібрати зі своєї сторони 10000 грн.

Допоможіть зібрати її пошвидше. І пам'ятайте, що малих донатів не буває.

Але п'ятьом найбільшим донатер(к)ам обіцяю цікаві реципрокні подарунки. Тому ті, хто не з моно, лишайте, будь ласка, свій нік чи інший контакт у коментарях під переказом, щоб я змогла вас знайти.

На РЕБ для 53 ОМБр

🎯 Ціль: 10 000 ₴

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/2XjR43SQLR

5375 4112 1944 3194

PayPal - 4ugaistryk@gmail.com