Я тут книжечку Роберта Сапольські "Чому зебри не страждають на виразку" читаю і після прочитання кожного розділу я буду писати коротку вижимку аби і ви, мої любі підписники, ознайомлювалися з цими неймовірними концептами і фактами.
Розділ 1 "Чому зебри не страждають на виразку"
Основні поняття
Розділ починається з формулювання уявлення що таке стрес. По суті, це дія якогось фізичного або психологічного стресогенного чинника (тобто такого, шо може вибити нас з гомеостатичної рівноваги) на організм. Після дії стресогенного чинника наступає стресова реакція - діяльність організму на відновлення гомеостазу. Але людина істота складна, і стресогенним чинником може бути у нас і очікування ситуації, а не сама ситуація. Далі в розділі наводяться експерименти Сельє над щурами, які довели що якщо стресогенні чинники впливають на організм упродовж тривалого часу, то це може спровокувати хворобу.
Концепція алостазу
Наступний підрозділ розповідає про осучаснення концепції гомеостазу - алостаз. Якщо дещо по-буддистськи, то це сталість шляхом змін. Гомеостаз це як спроба підкрутити той чи інший механізм аби привести показники в норму, коли алостаз це скоріше координація мозком механізмів у всього організмі, яка передбачає зміну у поведінці. Власне, це чудово вписується в те, як люди переживають стрес. В нашому організмі є багатокомпонентні регуляторні системи, і було б дивно, якби це все було лише для виправлення якогось певного показника. Натомість, у тілі відбуваються алостатичні зміни в очікуванні того, що якийсь параметр відхилиться від норми.
Як організм адаптується до гострих стресогенних чинників
У підрозділі розширюється поняття стресогенного чиннику, тепер вважається що це такий чинник, який виводить організм вже з алостатичної рівноваги, коли стресова реакція, це спроба організму відновити алостаз. І що більш цікаво, незалежно від стресогенного чинника (голод, спека, дівчина кинула) - активується та ж сама стресова реакція. По суті, цією стресовою реакцією є швидка мобілізація енергії у вигляді глюкози і її подальша якомога швидша транспортація до м'язів, що спричиняє всім відомі підвищення кров'яного тиску, частоти серцебиття чи прискорення дихання. Але власне під час стресової реакції зупиняються довгострокові процеси. Логічно, бо не час перетравлювати їжу якщо на тебе біжить слон (або ви очікуєте важливої співбесіди/побачення, що для організму є одним і тим же). Також логічним є те, що під час таких реакцій зменшується відчуття болю, це зумовлено тим, що якщо зебрі пошкодили внутрішні органи, то логічно продовжувати тікати, а не падати на місці від болю. І нарешті, під час стресу змінюється когнітивний і сенсорний стан. Банально покращується пам'ять, мислення стає швидшим. Але далі ми стикаємося з основною проблемою стресу - за умови інтенсивної активації стресова реакція може мати більш руйнівні наслідки для організму, ніж сам стресогенний чинник, що і спричиняє хвороби зумовлені стресом. Дійсно, коли кожен день немов ти лізеш на гору і не живеш, а виживаєш то це не дуже круто довгостроково. Так само, постійно мобілізація енергії не круто, бо потрібно її накопичувати. Якщо постійно відтерміновувати будівництво, то нічого й не побудується. Але дуже важливо розуміти, що стрес не може бути причиною хвороби, і він не збільшує ризик захворіти. Стрес збільшує ризик отримати хвороби, які погіршать самопочуття, або, якщо вже є якась хвороба, то стрес збільшить ризик розслаблення захисних механізмів організму перед обличчям стресу.
Розділ 1 "Чому зебри не страждають на виразку"
Основні поняття
Розділ починається з формулювання уявлення що таке стрес. По суті, це дія якогось фізичного або психологічного стресогенного чинника (тобто такого, шо може вибити нас з гомеостатичної рівноваги) на організм. Після дії стресогенного чинника наступає стресова реакція - діяльність організму на відновлення гомеостазу. Але людина істота складна, і стресогенним чинником може бути у нас і очікування ситуації, а не сама ситуація. Далі в розділі наводяться експерименти Сельє над щурами, які довели що якщо стресогенні чинники впливають на організм упродовж тривалого часу, то це може спровокувати хворобу.
Концепція алостазу
Наступний підрозділ розповідає про осучаснення концепції гомеостазу - алостаз. Якщо дещо по-буддистськи, то це сталість шляхом змін. Гомеостаз це як спроба підкрутити той чи інший механізм аби привести показники в норму, коли алостаз це скоріше координація мозком механізмів у всього організмі, яка передбачає зміну у поведінці. Власне, це чудово вписується в те, як люди переживають стрес. В нашому організмі є багатокомпонентні регуляторні системи, і було б дивно, якби це все було лише для виправлення якогось певного показника. Натомість, у тілі відбуваються алостатичні зміни в очікуванні того, що якийсь параметр відхилиться від норми.
Як організм адаптується до гострих стресогенних чинників
У підрозділі розширюється поняття стресогенного чиннику, тепер вважається що це такий чинник, який виводить організм вже з алостатичної рівноваги, коли стресова реакція, це спроба організму відновити алостаз. І що більш цікаво, незалежно від стресогенного чинника (голод, спека, дівчина кинула) - активується та ж сама стресова реакція. По суті, цією стресовою реакцією є швидка мобілізація енергії у вигляді глюкози і її подальша якомога швидша транспортація до м'язів, що спричиняє всім відомі підвищення кров'яного тиску, частоти серцебиття чи прискорення дихання. Але власне під час стресової реакції зупиняються довгострокові процеси. Логічно, бо не час перетравлювати їжу якщо на тебе біжить слон (або ви очікуєте важливої співбесіди/побачення, що для організму є одним і тим же). Також логічним є те, що під час таких реакцій зменшується відчуття болю, це зумовлено тим, що якщо зебрі пошкодили внутрішні органи, то логічно продовжувати тікати, а не падати на місці від болю. І нарешті, під час стресу змінюється когнітивний і сенсорний стан. Банально покращується пам'ять, мислення стає швидшим. Але далі ми стикаємося з основною проблемою стресу - за умови інтенсивної активації стресова реакція може мати більш руйнівні наслідки для організму, ніж сам стресогенний чинник, що і спричиняє хвороби зумовлені стресом. Дійсно, коли кожен день немов ти лізеш на гору і не живеш, а виживаєш то це не дуже круто довгостроково. Так само, постійно мобілізація енергії не круто, бо потрібно її накопичувати. Якщо постійно відтерміновувати будівництво, то нічого й не побудується. Але дуже важливо розуміти, що стрес не може бути причиною хвороби, і він не збільшує ризик захворіти. Стрес збільшує ризик отримати хвороби, які погіршать самопочуття, або, якщо вже є якась хвороба, то стрес збільшить ризик розслаблення захисних механізмів організму перед обличчям стресу.
🔥1