МИ НЕ ЦЕНТР ЦЬОГО СВІТУ

Людина повинна відмовитися від свого егоїстичного бажання, від розуміння, що «я центр, навколо якого всі мають крутитись». Уявіть на мить, що не все має бути так, як ви хочете. Треба просто заспокоїтись. Ну, прийшло стільки, скільки прийшло, все нормально. Ну, приготували вам поїсти те, що вже приготували, що робити, наступного разу приготують щось інше.

Що є центром, довкола якого крутиться цей світ? Хтось каже, що всім керує випадок, що просто випадково все з'явилося. Просто був вибух, і так вдало він рвонув, так усе рівненько впало, що з'явилася спочатку інфузорія-туфелька, потім мавпа, а потім Дарвін. Хтось каже, що є закони природи. Як вони працюють, що таке? Ну от якось працюють. Але до когось доходить, що цим принципом, який є основою всього, що ми бачимо навколо, є розум.
Я натрапив в Інтернеті на лист-покаяння. Його написав один знаменитий чоловік, Ентоні Флю, він працював в Оксфордському університеті, літня людина, йому було близько 80 років, і 66 років свого життя він присвятив тому, щоб переконувати інших в атеїзмі. Своєю кафедрою, своїми книгами, своїми статтями він пояснював людям, що все вийшло ненароком, випадково. Але в якийсь момент, коли він досліджував ДНК, коли бачив цю філігранність, це диво, до нього дійшло, що вона не могла виникнути випадково. Це якийсь розум, якийсь геній створив ту структуру, де закладено інформацію про кожного з нас. З цих генів ДНК утворюється людина. Чудо! Він написав у листі: «66 років я говорив неправду». І останні свої роки він присвятив тому, щоб спростувати те, що він говорив 66 років.
Хтось відкриває те, що в центрі стоїть розум. Важливий момент, якщо в центрі стоїть розум, якщо все це розумне створення, то виходить, що цей розум, цей світ є одним великим, величезним організмом. І кожна частина цього організму – це частина єдиного цілого.
Уявіть собі дерево, і корінь цього дерева переживає за кожен лист, за кожну гілочку так само, як за самого себе. Наприклад, у вас є тіло. Що вам більше подобається – руки чи ноги? Голова? Голова до вподоби, а руки не подобаються. Тобто, можна руку відірвати, а голову залишити? А ось лівий палець чи правий палець ви більше любите? У вас взагалі постає таке питання? Ні, тому що вам подобається все. Бо як можна сказати: "Без печінки я якось обійдуся"? Голова без печінки не проживе довго, так само як печінка без голови. Всі ці речі потрібні, щоб ми могли існувати. Тому, якщо ми говоримо про живий організм, про повне ціле, у цього повного цілого немає такого, що щось для нього важливе, а щось ні. Для нього все важливе. І до всіх він ставиться із любов'ю.
Найцікавіше, що й людина розуміє, що це єдине ціле, він розуміє і те, що ми пов'язані між собою. Ми не живемо окремо один від одного. Хтось надіслав мені цікавий ролик. Чоловік на машині привіз до річки величезну купу сміття і звалив її в річку. Цей бруд поплив по річці, і він, задоволений, приїжджає додому, відкриває кран у душі, і все те сміття, яке він висипав у річку, сипеться на нього з душу. І він не розуміє, звідки це взялося. Виявляється, є зв'язок між тим, що ми кидаємо у воду, і тим, що тече з нашого крана. Уявляєте, це якось пов'язано.

Людина, що володіє справжнім знанням, що розуміє єдність всього сущого, відмовляється від егоїстичного бажання, вона не сприймає себе так, що вона є центром, навколо якого всі повинні крутитися. Він розуміє, що всім нам треба крутитися довкола того, хто є Джерелом всього, що ми бачимо, і жити в гармонії з цим організмом.

Олег Сунцов

💰🍒Хлопці у Луцьку продавали черешню, щоб допомогти зібрати кошти на Байрактари

Підприємництво йде рука об руку із прагненням захистити свою свободу.

Сподіваємося, що пан Даніл Гетманцев не буде сильно сумувати, що ПДВ з черешні не сплачений

@costukraine
👉 Підписуйся на високоякісну економічну аналітику

Давно забута казка про літаючий острів.
Якось було так, що все не так як зараз. Все, та не все! Діти бавились, дорослі творчо розвивались. От, наприклад, що для тебе означає творчо розвивались? Мабуть подумаєш, що грали на форпетіано, цимбалах чи флейті. А от тоді всі процеси в житті були творчими. Живими, так би мовити! Творчість від слова створювати. Спочатку нам приходить думка. Якщо серцю вона резонує - ми приступаємо до творіння процесу. Мислимо самі чи проявляємо співтворчість, спільну думку. Мислимо колективно, якщо треба створити щось красиве та необхідне для всіх. Саме по цій причині люди жити щасливо. Вони задовольняли одну із самих базових потреб - творча реалізація. То й не шукали замінників у вигляді алкоголю, наркотиків та інших відчуттєвих подразників. В дечому дуже простим було їхнє життя, в дечому дуже складним, тобто складеним із багатьох деталей та процесів. А тому цікавим. Як тільки необхідність творчості задоволена автоматично приходить щастя. Саме по собі. Нехай це будуть маленькі справи, маленькі кроки. Але то будуть живі моменти життя. Веселка посміхається в небі, коли бачить таке.
Та й була у тих людей традиція. Кожного літа діти відправлялись на літаючий острів. Діти, які бажали всім серцем своїм навчитися чогось нового, покращити свої навички, обмінятися досвідом з вчителями або просто мріяли побувати на тому повітряному транспорті. Один раз на рік. Всього на один день по земним міркам. Але той день тягнувся на літаючому острові стільки часу, скільки було потрібно. І всі поверталися назад, додому. Продовжуючи щасливе життя. Привносячи новий досвід в суспільство.

Вітаю нових учасників/підписників з каналу Капіталіст.

Мене звати Олесь - засновник спільноти Крафторіум.

Більше про спільноту за посиланням
https://t.me/craftorium/1555

Інформація про засновника -
Дивіться профіль
https://t.me/ibbclub_bot?start=member_88775748

Приєднатись до спільноти та отримати доступ активів спільноти (підробіток, проектна діяльність, власна справа, криптоіндустрія, дослідження та інше )

https://t.me/ibbclub_bot?start=88775748


Поговорити, задати уточнюючі питання - група Вітальня Крафторіум - https://t.me/wellcomeCraft

Привіт! Спробуй чат-бота який перевірить твої знання Конституції!
https://t.me/yourconstitutionbot?start=88775748

«Він актор, але його глядачі і слухачі не аплодують йому. 

Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. 

Він лікар, але його пацієнти рідко дякують за лікування та не завжди 

хочуть лікуватися. Де ж йому взяти сили для щоденного натхнення? 

Лише в самому собі, тільки в  усвідомленні величі своєї справи». 

Симон Соловейчик