Взагалі сьогодні з шейдерами граюсь в #QML.

Конкретно цей я портував на Vulkanʼівський GLSL з чийогось коду і трохи адаптував під Qt Quick. Але багато ще треба зробити, аби його можна було легко використовувати.

Думаю додати можливість виставляти «світло» де завгодно, бо зараз воно до центру привʼязане. А ще, якщо прям трохи підчитати теорію кольорів, то колір тіні має залежати від обʼєкта, який її кидає.

Нахіба це? А шоб було!

Читав тут пана Solovyovʼа. (Підпишіться, до речі, норм хлопак.) Ну й в коментах трохи подивився, що пишуть, та сам написав. В принципі весь допис можна звести до наступного запитання (майже цитата з коментів): «Які властивості мов програмування будуть корисними у нових реаліях?» — Наприклад, щоб згенероване всілякими ChatGPT і верифікувалось якось, і щоб в той самий час читати легко було.

І тут така думка в мене:
Нащо взагалі генерувати код? 😅 Ну, тобто згенерований він хай буде якийсь, але може показувати користувачу-програмісту його і не треба‽ Можна тоді прям в будь-яку мову його вбудовувати. Я навіть синтаксис придумав для мерзенного JS.

Уявімо, що мені не западло якось по-своєму локально дані обробити, бо, власне, для цього й сів код писати, але дуже западло ці дані витягувати, бо авторизації-хуєвторизації, схеми БД тощо. Тож хай будь-який реквест до ШІ-шки повертає функцію. І тоді маємо щось на зразок такого (це я продовжую метрики діставати з ґітгабу):

function getAllApproversSince(date) {
    let reviews = gpt`authorize in GitHub with login and password and get the list of all reviews`(login, password, 'myrepo')

    let result = ... // my logic

    return result
}

Вже чую, як хтось відкрив пляшку корвалолу. Так, тут авжеж найбільша проблема в тому, аби забезпечтити повторюваність. Тобто щоб в мене та в іншого девелопера цей запит відпрацьовував однаково завжди. Але давайте йти від зворотнього. Що найгірше може трапитись, якщо ні? Воно поверне якусь хуйню або не поверне нічого. Чим це відрізняється від виклику будь-якої бібліотечної функції? Та особливо нічим — ти або довіряєш, або не користуєшся (або проміжний варіант: дивишся сорци, якщо вони є). Я навіть більше скажу: якщо аналогічна функція написана на найсуворішій найстатичнішій мові програмування, то це не гарантія успіху ніфіга, адже воно на сторонній сервіс завʼязане, котрий може оновитись, може відпасти, може ще багато чого. Іншими словами, треба не намагатись зробити ідеально, а протидіяти ризикам.

Цікаво, що у Wolfram'і схожа тема давно є. Мені здається, Стівен Вольфрам взагалі трохи випередив прогрес в деяких штуках.

Відос про згаданий вище Wolfram: https://www.wolfram.com/language/fast-introduction-for-programmers/en/natural-language-input/video.html
Там найцікавіше — це inline mode.

Дізнався на днях про таку штуку як Ruffle. Це фактично емуляція Flash Player на WebAssembly. На диво непогано працює!

Одразу купа спогадів про те, як десь в районі 2004 року я дізнався про Macromedia Flash. Мене ця штука вразила до глибини серця! В мене тоді навіть інету не було нормального, але я знайшов якісь уроки по вже на той час застарілій версії 5. Пізніше десь здибав піратський Flash MX (6), з яким вже сам розбирався, навіть англійської не знаючи. Робив в ньому недомульт під «We Will Rock You» від Queen. Пʼятнашки якісь накодив, ще щось потім. Далі Xiao Xiao (小小作品) №3 приголомшив мене настільки, що я вирішив робити на флеші файтинг в подібному стилі. (З файтингами в мене взагалі окрема історія, бо я фактично і програмістом став через Mortal Kombat II). Не зробив авжеж 😅 (А хтось більш дієвий взяв і зробив! Цього року має вийти, тобто навіть 25 років не пройшло 😂). Потім доволі довгий час я активно слідкував за розвитком технології, знайшов спільноту Flash-Ripperʼа, яку створив Ростислав (теж з Харкова до речі, якщо не помиляюсь). В девʼятій версії флешу зʼявився ActionScript 3.0, який був на голову вищий за тодішній JavaScript, бо там і класи нормальні були, і купа всього. Зрештою, як ви всі знаєте, Adobe все проїбала. Втім я не впевнений, чи були шанси взагалі піти іншим шляхом.

Так ось… Купа років пройшла, а я досі вважаю Macromedia/Adobe Flash найкращим прикладом інтегрованого середовища розробки ever made. Може в спогадах погане вже не дуже збереглося, я хз. Але це був майже ідеальний баланс між легкістю вивчення та користування й потужними можливостями. Тільки уявіть: редактор векторної графіки, таймлайн, анімації по ключових кадрах, безпроблемне програвання аудіо, обробка інтерактивних подій та й в цілому редактор коду, який дозволяв писати доволі складні програми, натурально кросплатформна VM, яка не залежала від підтримуваних браузером стандартів — все це інтегровано в одне середовище, яке при цьому значно простіше для вивчення за, наприклад, сучасний Unity та потужніше за якийсь ProtoPie.

Я загалом не дуже ставлюсь до спроб відродити щось всілякими емуляторами. Ну, тобто, я поважаю це як спробу зберегти нашу історію, але не розумію, коли хтось розробляє щось нове під умовний NES чи ZX Spectrum. Flash туди ж авжеж. Time to move on, як то кажуть, бо він банально не пристосований до сучасних реалій.

Втім інколи буває дуже корисно озирнутись на те, що існувало і було доволі легким для сприйняття в минулому, а нині раптом стало складним, заплутаним, незручним. Хіба це не ознака того, що ми десь не туди звернули?

Натрапив до речі сьогодні на отакий #QML Online https://stephenquan.github.io/qmlonline/, що на відміну KDEʼшного https://qmlonline.kde.org, по-перше, базується на Qt 6, а по-друге, дозволяє описати одразу декілька файлів. Але все одно лайно насправді. Хіба що щось швиденько перевірити треба.

В Visual Studio зʼявився зневаджувач CMake. (Не очікували, мабуть, що debugger — це зневаджувач українською, так? Я теж спершу сторопів. Це від слова «вада». Тож зневаджувати — позбавляти вад.) Я розумію, що сімейк — це нині стандарт де факто і бла-бла-бла, але особисто його ніколи не полюбляв: може через те, що він навіть не зовсім білд-система, бо генерує файли для інших білд-систем, а може через щось ще, хз. (Офтоп: мій поточний фаворит — це Qbs, котрий хоч і був створений Qt, але навіть вони самі від нього відмовились давно, тож його наразі декілька волонтерів допилює.)

Так ось, назад до сімейку. Був в мене, значить, тімлід колись, котрий стверджував, що якщо проєкт не збирається з одного білд-файлу на один екран тексту, що лежить в кореневому каталозі, то це переускладнений шматок лайна. Я з ним тоді не на сто відсотків погодився, а може навіть і посперечався, але чимдалі схиляюсь до такої самої думки.

А тут сімейк… зневаджувач… 🤯 Тобто це вже той випадок, коли просто подивитись на пару декларативних правил збирання вже недостатньо — треба прям по кроках ходити. А якщо ситуація вже набуває такого становища, то нащо той сімейк взагалі? Він же як мова програмування мало того що ніякий, так ще і не схожий ні нащо. Не легше вже взяти якийсь Bazel чи Buck2, в яких використовується діалект Python (Starlark)? Чи може SCons якийсь, якщо він досі живий — там теж Python. Хз навіть.

Чого сімейк всім так до смаку?

Здибав тут новий(?) статичний аналізатор коду для #Python: https://astral.sh/ruff.

Зібрав булшит-хайп-бінго з перших трьох рядків тексту 👆🏻.

Але штука, мабуть, непогана. Піде в #тулзи.

Ну і якщо зайшла вже мова, то тримайте ось такий компілятор (так, в нейтів код) #Python на базі LLVM: https://exaloop.io

Документація та код також наявні.

Нарешті спробував вчора хмарний геймінг від Microsoft. Найохуєнніше для мене в цьому те, що не потрібен ані комп, ані, власне, Xbox. Мені знадобилось наступне:

- передплата Xbox Game Pass Ultimate
- телевізор Samsung
- геймпад (можна USB або Bluetooth)

І все. Мінімальний time-to-play. Не настільки мінімальний, як у світча, авжеж, але теж доволі непоганий.

По результатах можу сказати, що працює це доволі добре: запускається швидко, не пригальмовує — тобто майже як грати локально. «Майже», бо якість на жаль така собі 😐 Схоже, що воно стрімить, хто б міг подумати, з іксбоксу…, тож заздалегідь можна не розраховувати на фотореалізм, а той факт, що воно стрімиться через інтернет, час від часу додає «квадратів» через макроблочне стиснення H.264 чи хтозна, що у них там. Враховуючи не маленький розмір телевізору та його 4K роздільну здатність, деякі градіенти виглядають трохи нижче мого порога прийнятного. Треба мабуть ще на Foldʼі спробувати — з його розміром екрану має бути як раз топчик.

Тож, підсумок наступний:
Грався в Mass Effect: Andromeda. Не лагає, не гальмує. Якість зображення — іксбоксовий апскейлений FullHD (ще додатково телевізором обробляється до речі, якщо ввімкнути). Інколи погіршується картинка, мабуть якщо інет просідає, але не прям так, що капець квадрати суцільні — тож не критично, причому навіть в ці моменти нічого не заїкається. Керування слухняне, звук офігенний. Ще б коштувало трохи менше, аніж 13 євро на місяць )

В мене ж і геймпад ще новий! Дружина подарувала 💜🧡

Наразі це найкращий геймпад, що колись існував в світі 🙂 Був приємно здивований, що вони вбудували зарядну док-станцію безпосередньо в його футляр (хоча вона витягається).

Є така популярна нині думка: «AI won't replace you, but someone using AI will».

І в цьому є сенс безперечно. Я в повсякденній роботі вже покладаюсь на ШІ-шку певний час, і хоч прям код вона за мене ще не пише (але я й не на позиції програміста наразі, якщо шо), проте, допомагає доволі сильно час від часу. Я зауважив, що найчастіше використовую ті ж самі ChatGPT та Bing як джерело консолідованої інформації, в чому вони обидва доволі непогано себе показують, починаючи від розʼяснення якихось невідомих для мене концепцій або різниці між іншомовними словами (ну, я не знаю… quick vs fast, heritage vs legacy тощо) і закінчуючи поясненнями якихось write-only shell-ванлайнерів.

Код безумовно ChatGPT також писати може, але в цьому випадку я вже ставлюсь до нього не як до інструменту, а як до найманого й дуже старанного, але не надто щирого та відповідального працівника. Його рішення нечасто запускаються з першого разу, та й навіть якщо код працює, то review ніхто не скасовував, бо там ті ще нісенітниці. Отже, доводиться дуже прискіпливо наглядати за результатами. На цю мить це мені нагадує рівень D1 з теорії Ситуаційного лідерства (малюночок знизу), бо ентузіазму у ChatGPT досхочу, а от навичок та досвіду поки не вистачає, а отже треба й поводити себе відповідно: дуже чітко його спрямовувати, інколи навіть підказуючи, як саме зробити те, або інше.

Впевнений, що згодом ставатиме тільки краще. Навіть зараз вже трапляються доволі цікаві приклади використання для того ж програмування. Ось, наприклад, shahnk19/gpt-comrade, який не настільки прикольний з точки зору UX, як вже згаданий вище thefuck, і носить більш пояснювальний характер, втім може стати в пригоді. Інша схожа штука вже для C++ (ну й Rust, так): plasma-umass/cwhy — пояснює причину якоїсь помилки в вашому коді і може навіть запропонувати quick fix.

Ну, а biobootloader/wolverine всі вже й так, мабуть, бачили: ця штука бере ваш код на Python, запускає, й фіксить його доти, доки він не буде виконуватись без помилок 🙂 Ми як програмісти розуміємо авжеж, що виконати код хоч раз без помилок — це навіть не 20% справи. Може для якогось Haskell це й був би якийсь плюс-мінус показник, але для Python? Не смішіть )) Втім все одно прикольно.

Отож сидів я, щодо останнього думав знов. І моя поточна версія: в найближчому майбутньому програмісти все більше будуть зайняті тим, аби писати код для верифікації та валідації по заповітах BDD/TDD, в той час, як саму імплементацію може написати ШІ-шка. Нє, ну а шо, чи вам не пофігу, який код писати врешті? 😁

О, нові юайні рішення підʼїхали 😁 Тепер маківський «світлофор» можна так називати без сумнівів чи докорів сумління.

На зображенні так звана Opera One, якщо що. Колись я був фанатом «старої» Опери, доки гугл не витіснив всіх своїм монополістичним шматком лайна (хоча в ті часи це сприймалось інакше). Взагалі-то у свій час Опера подарувала нам багато речей, до яких всі наразі звикли: таби, сесії, вбудований пошук (хоча тут не на 100% впевнений, що саме Опера була перша), Speed Dial тощо. Зараз вже важко відновити в памʼяті, але можливо і синхронізацію букмарків першими зробили теж вони, хз. А згадайте Opera Turbo — технологію, що стискала трафік і нерідко траплялась в пригоді в часи GRPS та поганого ADSL.

Тож встановив я цей Opera One і нічого нового не побачив. Анімації UI трохи більш приємні, але з точки зору фічей цей браузер не пропонує нічого, чого б не було в Vivaldi чи деінде. Треба ще Arc спробувати, доки він на хайпі й живий взагалі.

Проте рішення зі світлофором мені до вподоби до речі!

До речі виявилось, що вертикальні кнопки керування вікном Apple сама ж придумала в 2010-му. Але, схоже, користувачам не зайшло. Хз навіть, мені здається, я тільки червону тисну взагалі — зелену дуже рідко, а жовту взагалі ніколи.

Останнім часом все частіше натрапляю на мову Mojo. Серед айтішних ЗМІ, мабуть, тільки ледащо не написав про неї. Це типу така надмножина Python із суворою перевіркою типів, перевантаженням функцій, окремим, більш суворим видом функцій (fn замість def), value-семантикою (отакої!) з конструкторами копіювання та переміщення, темплейтами, обчисленнями під час компіляції, якимсь borrow checkerʼом тощо.

Її ніби якісь не останні люди в світі програмування створюють: один був співавтором LLVM та Swift, а інший ще щось робив, я не згадаю вже.

І шо я думаю… Ну, або полетить, або ні 😂

Добре, якщо серйозно, то я собі можу легко уявити, наприклад, C++-програміста, який переходить на таку мову, бо синтаксис банально трохи приємніший та легший для сприйняття. Можу уявити собі програміста на Rust, що переходить на Mojo, якщо хайповітер взяв новий напрям. Можу навіть уявити собі програмістів на Python, котрі переходять на Mojo, бо пожерли лайна в кодобазі на десятки тисяч рядків динамічного коду (такі є взагалі на пайтоні?) й хочуть більше контролю.

Але я не можу уявити пересічного програміста на Python, котрий переходить на Mojo, бо… а нащо? Я безперечно помиляюсь, проте, мені здається, що навіть 20% коду не набереться, де кращий перформанс був би критичнішим за швидкість розробки.

Знаєте, чого мені коштувало почати писати на пайтоні у свій час? Та власне — нічого! Просто сів та почав писати. Так, я до того вже витратив років 6–7, аби «вивчити» С++ (смішно, так), тобто досвід в програмуванні я вже мав, але саме Python дозволив мені майже напряму дампати ідеї в код. Ну, колись давно ще QBasic створював таке саме враження, але й ідеї тоді були в мене простіші 😅

Або взяти JavaScript… Та я жодної книги не прочитав, і в глибоких нюансах на співбесіді напевно зіллюся. Проте дуже швидко склав певну ментальну модель, як там все працює, і цього наразі достатньо, аби уникати «undefined is not a function».

А нещодавно почав писати невеличку тулзу на ноді. Нумо, думаю, на TypeScript накодю її. І бля… не йде якось воно, капець! Складно прям розібратись експромтом, хоча я колись давно навіть книгу читав. Тупо синтаксису дофіга, якихось правил значно більше, компілятор постійно дає ляпаса. Ну, тобто, ідейно мені мова ду-у-уже до вподоби, але прям просто сісти та почати писати на собі вона не дає.

Я, мабуть, того і на Rust не переходжу, адже забагато зусиль — і заради чого? Мені треба ідеї втілювати в щось, що працює, а не підігрівати мозок на розвʼязанні чергових пазлів від компілятора. Хочеться спрощення, а не ускладнення.

А самі що думаєте? Полетить Mojo? Врешті якось так і C++ колись починався — як надмножина C. І подивіться на нього зараз… ніяк не звільнить дорогу молоді 🥲

Мене загалом добряче піддратовує, що стеля наразі використовується вкрай неефективно! А тут якісь інженери розробили маленьких роботів-помічників на магнітах. Дуже круто! 🙂 В мене взагалі певна слабкість до swarm intelligence — вважаю це однією з найцікавіших галузей робототехніки.

Ось тут є цілий відос. Але краще підпишіться на канал @naukaua, де я про це дізнався. («Реклама», про яку мене ніхто не просив. Просто подобається дуже 🙂)

Місяць чи два тому все ж дочитав «Принципи» Рея Даліо. Точніше навіть дослухав, бо першу частину книги читає сам Рей — в «оригіналі» завжди трохи цікавіше, як на мене.

Всі ми постійно приймаємо рішення: як себе поводити, що й кому казати, що навпаки притримати тощо. В деяких робочих сферах мої рішення доволі ефективні та результативні обʼєктивно, в інших не дуже, в третіх — можу хіба що дивитись на інших більш досвічених людей, надихатись та вчитись. Тут традиційне питання фокуса та балансу: можна або посилювати й без того сильні сторони, нехтуючи рештою, або закривати прогалини.

Як керівник певної групи людей, я давно вже замислювався, як навчити інших приймати рішення в тих сферах, де я шарю, хоча б настільки вдало, як і я, а в ідеалі навіть ліпше (ну, щоб самому можна було відпочивати авжеж 😅, для чого ж ще?). В кращих інженерних традиціях прийшов до того, що треба записувати свій процес мислення, аби далі його проаналізувати та узагальнити. Втім, сказати легше, аніж зробити! Деякі думки здаються настільки очевидними, що ніби й немає сенсу писати, а інші навпаки існують тільки на рівні інтуїції. Так-так, інтуїція = знання + досвід, але ви спробуйте описати щось «інтуїтивне» так, щоб інші зрозуміли 🙂

Отже, Рей робить саме це: в «Принципах» він фактично узагальнив свої базові та робочі принципи, структурував та розклав все по поличках. Навіть попри нерідкі повторювання деяких моментів, щільність інформації така, що свідомість дуже швидко стомлюється сприймати її.

Чи треба просто брати й використовувати його принципи? Авжеж ні, принаймні точно не всі. Він насправді так і каже: «В мене», — мовляв, — «немає мети навʼязати вам свої принципи. Я хочу аби ви винайшли свої, які будуть допомагати саме вам». Проте деякі ключові мені дуже імпонують. Наприклад, колись я вже читав книгу «No Rules Rules» від CEO Netflix, й мене тоді здивувало, що можна побудувати культуру в компанії на засадах повної відкритості та щирості. Рей Даліо теж постійно каже про радикальну щирість як один з методів побудови меритократії ідей. Я навіть почав замислюватись, чи Netflix не надихнувся Bridgewater у свій час, але ліньки порівнювати дати 😁

В цілому книга справила настільки сильне враження, що я навіть замовив дружині друкований примірник українською. Аби ви не думали, що там якісь прям вау-відкриття й зовсім інше бачення світу — ні, нічого такого. Але для виражено раціональних людей, як я, особливо з сильною потребою все структурувати, вона може стати в пригоді, адже дає розуміння, для чого це взагалі робити, а також як саме. Ну а меритократія ідей буде корисна не тільки у вашій компанії, але й на вищому, загальному рівні: для відбудови України після перемоги в поточній війні. Отож раджу.

До речі, якщо ви раптом не знаєте, хто такий Рей Даліо, то можете почати своє знайомство з цієї освітньої стрічки про економічну машину.

Мені як інженеру знову ж таки імпонує його схильність дивитись на речі як на «машини». Інколи здається трохи цинічним хіба що, особливо коли мова заходить про людей 🙂

Про #тулзи та трохи про планування

Я не розумію, чого так, але більшість людей на мою думку не приділяє достатньої уваги інструментам, які вони використовують.

Ну, я можу ще уявити ситуацію, коли програміст чи програмістка поламали мозок під vim (або руки під Emacs) — і якось вже немає сенсу їм шукати щось інше, бо з досвідом швидкість та ефективність виконання типових задач і так стає задовільно високою. (Втім, тут ще треба прикинути, а який взагалі відсоток тих типових задач від загальної кількості).

Проте мені вкрай дивно дивитись, коли, наприклад, менеджери збирають та консолідують якусь інформацію руками, навіть не намагаючись опанувати хоча б 5% фічей того ж MS Excel.

Я доволі лінивий, якщо справа стосується нудної роботи (тобто у 80% випадків), тому постійно перебуваю в пошуку способів собі процес якось спростити або покращити, десь зрізати кути, щось автоматизувати.

Є вираз, котрий приписують Аврааму Лінкольну: «If I had eight hours to chop down a tree, I'd spend six sharpening my axe» — ось це про мене. Знаєте цю звичку ПК-геймерів, коли при першому запуску гри ви йдете в налаштування? Ось я так роблю майже зі всіма продуктами 😅 Купив девайс — пішов в налаштування; поставив прогу — пішов в налаштування. Або help ще читаю до того, як щось почати використовувати. Так-так, читаю мануали до того, як все зіпсувати! 🤯

Для чого я це роблю? Ну, авжеж не тому, що не можу якось інакше дати раду собі з новими штуками. Просто таким чином мій мозок поглинає інфу, які взагалі фічі тут є, як їх можна використати, з чим поєднати, утворює нові ланцюжки тощо. Навіть якщо безпосередньо зараз мені воно все не знадобиться, згодом, коли прийде час, я скоріш за все згадаю.

Є й зворотна сторона. Принаймні мене на самому початку спіткала проблема, що я не міг щось робити швидко (особливо, якщо це треба комусь, а не мені особисто 😁), бо спочатку купа часу йшла на підготовку. Але я досі впевнений, що це правильний (хоч і не єдиний) підхід, бо тепер це нівелюється доволі широким світоглядом. Певним чином на мене колись вплинув мій дружбан, в котрого на будь-яку штуку знаходилась цікава 3rdParty-ліба.

І ось, зробив я, значить, минулого тижня пет-проєкт. На дещо кволу підготовку пішло декілька тижнів, зате на, власне, імплементацію всього три — чотири вечори! Отож, на чому я сфокусувався:
- в першу чергу впевнився, що в мене достатньо ресурсів, аби уникнути шоу-стоперів вже в процесі;
- знайшов собі пару дешевих, але ефективних тулів, а також глянув на ютубі, як ними вправніше користуватись;
- оцінив ризики й дійшов висновку, що існує велика ймовірність натрапити на витік ресурсів з проєкту, тож заздалегідь подбав про тули для запобігання цьому й прикинув в голові, як то все інкапсулювати;
- купив собі на пробу (та для задоволення авжеж) один доволі дорогий напівавтоматизований тул, який хоч і не був вкрай необхідним, проте, став в пригоді й вже був успішно використаний і в інших проєктах також;
- не хотілося всю енергію на цей проєкт витрачати, тому в процесі пошуку дивився, щоб все легко деплоїлося та щоб за потреби легко було викинути.

Безперечно, я не зміг уникнути всіх помилок, не зміг все передбачити. Але чисто за допомогою правильно обраних тулзів я із фактично нульовим досвідом зміг зробити все швидко і ніби доволі якісно. Так, проєкт не софтварний — це я стелю в ванній кімнаті перефарбував, але яка різниця, еге ж? 🙂