Я доволі лояльно ставлюся до багатьох мов програмування. Багатьма з них користуюся, інші просто пробував і здебільшого всі поважаю. Але одне лишається незмінним:

Я ненавиджу Bash 💻 усім своїм єством!

Я ненавиджу його читати й ніколи не пишу. Того тижня попросив 🅿️ зробити собі тул для Nushell 🆕, і щойно він закінчив, я тут же заборонив йому використовувати вбудований Bash.

Авжеж це не дуже допомогло 🙁 Усі моделі так надрочені на той клятий баш, що їм до сраки якийсь Nushell. Я прямо в системний промпт прописав, що це НЕ баш, що це навіть не POSIX-оболонка, написав відмінності, написав аналоги для типових шел-патернів — по барабану. Воно продовжує мене дрочити своїми 2>&1 і 2>/dev/null, комбінує команди через && та пише декілька ls у рядок, щоб подивитися вміст кількох директорій за один виклик. Nushell на це, звісно, скаржиться, або ж це просто дає не ті результати, і модель починає переписувати команди по пʼять разів, доки не вгадає синтаксис. Буквально «вгадає» — інакше це назвати не можна. Ось де чудово видно, що це аж ніяк не інтелект.

Ну добре, біс із тим Pi. Запущу-но старий-добрий Claude Code 💻, подумав я. Не чіпав його місяць узагалі, може півтора. Здавалося б… місяць… це ж ніщо. У мене деякі пет-проєкти по 2 роки лежать, а я потім їх відкриваю й продовжую, наче останній коміт зробив учора. Такий собі анабіоз.

Але не в цьому випадку! Відкрив claude, він наче на вигляд такий самий, але поводить себе інакше. Самі моделі реагують інакше, ярмо відчувається інакше! Тули Grep та Glob зникли, і ця хуйня тепер все ганяє через Bash. Я розумію, що вони зробили свій супер-пупер автоматичний «інтелектуальний» режим, де інша(?) модель оцінює, наскільки безпечно виконувати команди, і тепер це такий типу дефолт. Але я дід — мені таке не треба. Я люблю сам оцінити, що треба, а що не треба викликати. От тільки не коли воно мені висирає по 15 рядків на баші замість запустити два ґлоба та три ґрепа!

Так, я міг би не вимахуватися, а бути читати баш, як усі. Але ви ж розумієте, що річ не в ньому? Річ у виборі.

Не стоїть вибір між «використовувати ШІ з Bash» та «використовувати ШІ з Nushell» — є вибір «використовувати ШІ з Bash» або «не використовувати ШІ», бо воно просто не працює інакше. А скільки разів ви вибирали саме TypeScript 🕸 чи Python 💻 для своїх чергових пет-проєктів, бо на них ШІ знається краще? Закладаюся, що були ліпші альтернативи за кількома параметрами, окрім хіба що швидкості розробки.

І навіть тулзи вам не належать. Вони встановлені у вас локально на компі, ви не чіпаєте їх місяць, а потім гоп — а там усе інакше. Ваші звички, які ви формували, більше не актуальні; налаштування не працюють — читайте мануал знову, витрачайте свій час, бо хтось вирішив, що вашому ярму (гг) час оновитися.

Єдине рішення, яке лишається вам: робити щось із використанням ШІ чи без. «Але ж, Сіпласпластик, — вигукнете ви, — якби не ШІ, то багато моїх ідей взагалі не матеріалізувалися б!» — і матимете в чомусь рацію. Хоча я все частіше розмірковую: а може воно було й на краще?

Так чи інакше, щодо себе звернув днями увагу, що з появою ШІ я значно більше почав програмувати саме руками, ніж до того (бо раніше просто нічого не робив 😌). Цікавий ефект.