Я знов за старе. Все мені тема прання 🧺 не дає спокою 😆

Цього разу я на вихідних вирішив задизайнити собі зрозумілішу інструкцію для пральної машини: стара вмерла, а до цієї ще не звик.

Зробив собі у 💻 два окремих компоненти: один для кількості обертів на хвилину, а інший для температури.

У першому вирішив не заморочуватися з відсіканням станів, що не існують, бо довелося б, мабуть, робити різні варіанти одного компонента, а натомість просто наробив бульок (хоча зараз вже бачу, що можна спростити трохи). З температурою вийшло трохи легше, але там все-таки додав окремий варіант для режиму, в якому машинка сама вибирає оптимальну температуру між 40° та 60°.

Потім скомпонував це все на сторінку А4. Вийшло трохи тісно й захаращено, але шо поробиш. Мій термічний принтер має низку обмежень, таких як поля, наприклад. До того ж не вміє друкувати кольори. А мені кортіло розташувати елементи саме у стовпчик, щоб було легко порівнювати режими візуально.

Окрім того, додав відповідність стандартних ISO-значків, які можна знайти на етикетках. Але в сучасних пралках режимів настільки багато, що ці значки давно вже не здатні покрити всі нюанси. (Та чи мають? Досі є відчуття, що всі ці «режими» — маркетинговий булшит).

Як і з усіма іншими подібними допоміжними штуками, проблема тут полягає в тому, що доки це робиш, то воно вже не сильно й треба — стільки часу витратив, що в процесі запамʼятав і так 😅

Але найголовніше питання до виробників звісно. Чому не можна зробити інструкцію для людей… по-людськи? На останньому знятку лишив приклад того, який це вигляд мало в оригіналі. Вони навіть не перераховували всі можливі налаштування швидкості й температури, а вказали лише максимальні. І я проклацав їх всі вручну, щоб скласти список.

Великі компанії давно перестали дбати про зручність для користувачів 😓

Спитали в коментарях щодо термопринтера, і відповідь так швидко зростала в розмірі, що я вирішив зробити це окремим дописом.

Отже, у мене три термопринтери, і всі — від Phomemo. Перший (M220) я купив собі сам, щоб друкувати наліпки, а два інших (M04S і M08F для А4) вони мені надіслали безплатно за огляд на амазоні. Щоправда, після останнього відгуку на 4 зірки більше чомусь мені не пишуть 😂

Попри одного виробника, принтери доволі різні. Перший належить категорії «business label maker»: його можна підʼєднати або по USB до компа, або по блютусу до телефона. Через BT до компа чогось не альо. Софт дозволяє генерувати штрих-коди, QR, написи, можна навіть завантажувати дані з Excel і робити пакетний друк за шаблоном. Драйвери спочатку були тільки під вінду і мак, але згодом і під лінукс зʼявилися.

Другий принтер я хз нащо. Він працює тільки з телефоном, і прога там зовсім інша. PDF або штрих-код роздрукувати там теж можна, але головний акцент там на якихось няшних наліпочках і списках покупок. Я ж ним переважно користуюся, щоб друкувати поштові наліпки для DHL, бо на відміну від першого цей здатен друкувати наліпки аж до 11 см завширшки, чого якраз ледве вистачає. Хоча конкретно під такий юзкейс краще взяти спеціалізоване рішення.

Останній принтер можна використовувати з тією ж прогою на телефоні, що й другий. А можна просто підʼєднати дротом до компа, і система його бачить як звичайний. Бо він і є звичайний — формату А4. Тільки йому треба спеціальний папір, бо друкує він не чорнилами, а як і перші два — температурою (і через це, на жаль, тільки з одного боку). В комплекті було 10 аркушів від самих Phomemo, і якість мені дуже не сподобалася: якісь вони затонкі були. Тому я замовив собі пачку аналогічного паперу від Brother — ось він норм! Якість друку в усіх трьох — не рівня лазерним принтерам. Думаю, це через те, що їхній драйвер спочатку переганяє все в растр, причому робить це не дуже вдало.

До речі про Brother. Вони в цьому бізнесі явно довше, і загалом якість ніби краща, бо це Японія зі стажем, а не стартап з Китаю. От тільки їхній плюс-мінус аналогічний PJ-833 коштує у пʼять разів дорожче 🙂 Хоча якби я зараз брав собі щось для друку наліпок, то брав би саме Brother (як зробив мій дружбан), може навіть вживаний: по-перше, щоб він стояв завжди увімкнений і готовий до роботи, по-друге, бо в багатьох з них є штука, яка ті наліпки автоматично відрізає, щоб руками не відривати, а по-третє, через протоколи.

Під Brother банально більше готових рішень, зокрема з відкритим кодом. Взагалі-то для друку наліпок існує окремий протокол від Epson — ESC/POS, і мій Phomemo M220 нібито мав би його підтримувати. Але на практиці в мене поки щось не вийшло.

Розмовляючи на цю тему, не можна не згадати Apple світу принтерів для наліпок, сканерів штрих-кодів, терміналів тощо — компанію Zebra (вже згадував отут). З того, що я бачив, їхня продукція — це одразу мінімум 3× у ціні, а кількість фічей навіть менша. Але роблять якісно, і в них усілякі там SDK, інтеграції й «рішення»… для простих смертних це навряд доступно, хз.

Як будь-яка корпорація, що себе поважає, Zebra не могли не розробити свою власну мову для спілкування з принтером — ZPL. Вона доволі потужна, але писати й читати код нею болісно. Можете глянути приклад в оцьому онлайн-переглядачі. Хтось врешті сів і написав простішу для сприйняття мову Capybara, яка транслюється в ZPL. Не здивуюся, якщо нині компілятор навіть не збереться, бо написаний він на 🕸 ще 10 років тому 🤭

Наразі це все. Можу хіба що додати, що Phomemo мене влаштовують, особливо халявні ))