This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Трапився на очі отакий сайт, де можна дивитися на тіні в конкретному місці в певний час. Може стати в пригоді, якщо хочете собі знайти сонячну хату, наприклад (хоча бачу й цікавіші застосування).
Наклепав ще один пак адаптивних емодзі, цього разу з логотипами виробників автівок і мотоциклів. Раптом кому треба. Приклади:
🚗:🚗 🚗 🚗 🚗 🚗
🏍:🏍 🏍 🏍 🏍 🏍
Ну, або навіть так:
🇺🇦:🚚 🚌 🚌 🚚 🚗
(Так, на жаль користуватися цим досі можна тільки з преміумом⭐️ )
🚗:
🏍:
Ну, або навіть так:
🇺🇦:
(Так, на жаль користуватися цим досі можна тільки з преміумом
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Telegram
Vehicle Brands (@cpplastic)
Emojipack with 73 emoji for Telegram Premium subscribers.
Попри те, що з модулями в 💻 усе погано, я досі не втрачаю надію почати їх використовувати у своїх проєктах. Вже навіть #Qbs додав підтримку.
Отож того тижня сів знову пробувати. Мої два основних компілятори — це MSVC і Clang.
Щодо першого я ще памʼятаю часи, коли його назва була синонімом нестандартної поведінки. Проте (хто б міг подумати‽) зараз Microsoft нерідко навіть випереджає Clang за впровадженням нових фічей. Тож нині з підтримкою модулів із C++20 там наче нема проблем.
З другим все більш-менш ясно й так. Правда ж?🤔 Принаймні я так колись думав, доки не усвідомив, що на macOS стандартним є Apple Clang, і це геть не те саме, що LLVM Clang. Наприклад, чинна 16 версія еплівського кланга модулі не підтримує, а LLVM-на підтримувала. Ну й узагалі шістнадцята хтозна-коли вже була в LLVM. Зараз чи то 18, чи 19.
Неофіційно ж змусити еплівський кланг використовувати модулі насправді теж можна додатковими світчами. Але разом з ними вмикаються ще так звані Clang Modules, через що в мене були якісь конфлікти з однією з 3rd-party. Покрутив я ті модулі, покрутив, нічого не вийшло — плюнув поки.
Так ось щодо сторонніх бібліотек… Писати власні модулі — це звісноколись буде круто, але хотілося б, щоб і бібліотеки нарешті почали додавати їхню підтримку.
І знаєте шо? Вони додають! Є прогрес! І навіть існує сайт, який цей прогрес трекає: https://arewemodulesyet.org/
З нього чітко видно, що з 2431 бібліотеки, які вони моніторять, аж 22 (ДВАДЦЯТЬ ДВІ) вже мають підтримку модулів! Ще трошки піднапружитися — і заживемо.
Отож того тижня сів знову пробувати. Мої два основних компілятори — це MSVC і Clang.
Щодо першого я ще памʼятаю часи, коли його назва була синонімом нестандартної поведінки. Проте (хто б міг подумати‽) зараз Microsoft нерідко навіть випереджає Clang за впровадженням нових фічей. Тож нині з підтримкою модулів із C++20 там наче нема проблем.
З другим все більш-менш ясно й так. Правда ж?
Неофіційно ж змусити еплівський кланг використовувати модулі насправді теж можна додатковими світчами. Але разом з ними вмикаються ще так звані Clang Modules, через що в мене були якісь конфлікти з однією з 3rd-party. Покрутив я ті модулі, покрутив, нічого не вийшло — плюнув поки.
Так ось щодо сторонніх бібліотек… Писати власні модулі — це звісно
І знаєте шо? Вони додають! Є прогрес! І навіть існує сайт, який цей прогрес трекає: https://arewemodulesyet.org/
З нього чітко видно, що з 2431 бібліотеки, які вони моніторять, аж 22 (ДВАДЦЯТЬ ДВІ) вже мають підтримку модулів! Ще трошки піднапружитися — і заживемо.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Я ж потроху став цікавитися програмуванням мікроконтролерів. Захоплива тема, бо можна фактично власні пристрої робити, а не тільки софт. Торік писав тільки на C++, де є, мабуть, два основних популярних фреймворка: Arduino 💻 і ESP-IDF від Espressif 💻 . (Чули до речі, як днями в китайських ESP32, котрих мільярди по світу, знайшли бекдор? 🤫 )
Якщо теж хочете спробувати покодити на плюсах під MCU, то раджу робити це через PlatformIO🐜 , завдяки котрому дуже легко налаштувати собі робоче середовище. Українець до речі зробив.
Однак C++ — не єдиний вибір. Останнім часом на очі трапляється все більше цікавих штук для інших мов:
•💻 Ada: наразі інколи пишу під 🍓 Pico якраз. Подобається.
•💻 Erlang: існує імплементація BEAM під мікроконтролери — AtomVM 🤔 Можна і на Elixir 💻 писати, і гіпотетично на Gleam або LFE. Планую якось погратися.
•🦶 Go: є така штука як TinyGo. Буквально декілька днів назад побачив.
•💻 JavaScript: Espruino, Elk, Microvium. Я б не чіпав це навіть пʼятиметровою палкою, але комусь заходить.
•💻 Lua: бачив щонайменше NodeMCU, eLua й MicroLua.
•💻 Python: багато хто користується MicroPython 🐍 . Я теж пробував: класно і легко. Але хз… Мені не подобається, що воно не компілюється.
•🕊 Swift: є ось офіційна репа з прикладами, але руки не дійшли спробувати. А ще хтось почав навіть робити спецові дев-борди SwiftIO.
•💻 Zig: вчора знайшов MicroZig. Поки не тестив і найближчим часом не планую, але колись може гляну.
Окрема (і одна з найцікавіших) категорія — це ліспи. Там взагалі їх десяток різних під MCU. Деякі компілюються в C++, інші в Lua, треті ще якось. Треба пірнати прям, щоб вибрати щось, бо явного лідера нема.
На чому ще можна писати? Шось пробували?(А до фіналу щось довели?)
UPD (з коментарів):
•💻 Java: Haiku-VM, NanoVM, JArduino.
• Нагадали про Rust: probe-rs, Embassy.
Якщо теж хочете спробувати покодити на плюсах під MCU, то раджу робити це через PlatformIO
Однак C++ — не єдиний вибір. Останнім часом на очі трапляється все більше цікавих штук для інших мов:
•
•
•
•
•
•
•
•
Окрема (і одна з найцікавіших) категорія — це ліспи. Там взагалі їх десяток різних під MCU. Деякі компілюються в C++, інші в Lua, треті ще якось. Треба пірнати прям, щоб вибрати щось, бо явного лідера нема.
На чому ще можна писати? Шось пробували?
UPD (з коментарів):
•
• Нагадали про Rust: probe-rs, Embassy.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Forwarded from Шось про айтішку
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Там TypeScript компілятор переписали на Go. Ось норм пояснення чому не на Rust, бо дехто вже негадує чому не використали найкращу в світі мову, боже памажи.
Спробував так званий Edit Mode у GitHub Copilot. Це коли ви кажете ШІ-шці, мовляв, зараз працюватиму ось з цими файлами, а далі пишете їй, що треба зробити, а воно редагує. Таке собі парне програмування.
Я трохи не втямлюю, нащо під це було окремий режим робити й чому воно відрізняється від Chat, але ось так.
Попросив його винести декілька функцій в окрему лібу. Він чогось виніс туди попередню реалізацію (яку я закоментив), а не чинну, по дорозі загубив деякі перевірки вхідних параметрів тощо.
З іншого боку було доволі легко відвʼязався від💻 -типів, замінивши на стандартні, плюс ще декілька дрібниць попросив.
Загалом вийшло нібито швидше, ніж повністю руками це робити, але перевіряти канєш треба. Дедалі більше стає схожим на кіберджуна😂
Я трохи не втямлюю, нащо під це було окремий режим робити й чому воно відрізняється від Chat, але ось так.
Попросив його винести декілька функцій в окрему лібу. Він чогось виніс туди попередню реалізацію (яку я закоментив), а не чинну, по дорозі загубив деякі перевірки вхідних параметрів тощо.
З іншого боку було доволі легко відвʼязався від
Загалом вийшло нібито швидше, ніж повністю руками це робити, але перевіряти канєш треба. Дедалі більше стає схожим на кіберджуна
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Є такий чувак — Ерік Мігіковський. Він придумав славнозвісний смартгодинник Pebble з e-Paper екраном. Наколядував колись трохи грошенят у Y Combinator і пішов у 2012 з цією ідеєю на кікстартер, де поставив рекорд за зібраними коштами (10 з копійками лямів доларів — у 100 разів більше, ніж просив). Чули ж, еге ж?
Мене тоді вони якось не підкупили, проте, годинник став дуже популярним. Люди насправді досі під нього кодять щось. Я навіть LLM-асистента десь бачив😆 Тож згодом (у 2015) була ще одна кампанія з новішими моделями, де вони ще 20 мільйонів зібрали. Здається, для технологічних проєктів на кікстартері це досі рекорд. А ще пізніше у 2016 — ще одна, вже третя кампанія. (До речі всі три входять в десятку кікстартерівських рекордсменів).
Тут-то я нарешті зацікавився й закинув їм грошей, хоч і не на годинник, а на так званий Pebble Core — така відносно маленька хєрнюшка на кшталт iPod Nano, щоб можна було Spotify слухати без телефона, коли бігаєш. Раніше в мене вже був MOTOACTV, але гугл його поховав, коли купив Motorola😭 А зараз цю функцію виконує годинник Garmin до речі. Норм тема, 3 тижні на одному заряді живе, але їхній магазин програм — це смітник рівня Google Play початку 2010-х. Та й загалом за рівнем підтримки від спільноти їм до Pebble як до 🌘 , бо Garmin на ту спільноту сам хєр клав, тоді як фанати Pebble навіть зробили платформу Rebble, щоб зберегти надбання, коли компанія зникла.
Так, короч, не дочекався я свого Pebble Core на жаль, бо Pebble через швидке зростання й появу Apple Watch збанкрутувала, тож у 2017 продалася Fitbit (ну, хоч гроші на кікстартері повернули), а ту в 2021 купив Google і традиційно вбив. Чи не вбив. Принаймні в мене жодного знайомого нема, хто нині купив би щось під брендом Fitbit.
А торік виявилося, що Мігіковський гуглу мізки полоскав і врешті дотиснув: гугл погодився зробити PebbleOS опенсорсною — і зробив! А Мігіковський, завзятий мужик, зробив нову контору RePebble, яка днями відкрила передзамовлення на нові годинники на тепер відкритій системі PebbleOS, котру вони вже форкнули й щось педалять. Що тут додати… Треба брати, я думаю.
Цікава та плутана історія вийшла. Особливо кумедно, що той же гугл контори повбивав, а зробити щось настільки ж популярне так і не спромігся ніби. (Чи хтось з вас дійсно має годинник на Wear OS?🙃 ) Та й ніхто не спромігся. Клони Pebble якісь зʼявлялися, але назвіть хоч одного, м? Отож.
Мене тоді вони якось не підкупили, проте, годинник став дуже популярним. Люди насправді досі під нього кодять щось. Я навіть LLM-асистента десь бачив
Тут-то я нарешті зацікавився й закинув їм грошей, хоч і не на годинник, а на так званий Pebble Core — така відносно маленька хєрнюшка на кшталт iPod Nano, щоб можна було Spotify слухати без телефона, коли бігаєш. Раніше в мене вже був MOTOACTV, але гугл його поховав, коли купив Motorola
Так, короч, не дочекався я свого Pebble Core на жаль, бо Pebble через швидке зростання й появу Apple Watch збанкрутувала, тож у 2017 продалася Fitbit (ну, хоч гроші на кікстартері повернули), а ту в 2021 купив Google і традиційно вбив. Чи не вбив. Принаймні в мене жодного знайомого нема, хто нині купив би щось під брендом Fitbit.
А торік виявилося, що Мігіковський гуглу мізки полоскав і врешті дотиснув: гугл погодився зробити PebbleOS опенсорсною — і зробив! А Мігіковський, завзятий мужик, зробив нову контору RePebble, яка днями відкрила передзамовлення на нові годинники на тепер відкритій системі PebbleOS, котру вони вже форкнули й щось педалять. Що тут додати… Треба брати, я думаю.
Цікава та плутана історія вийшла. Особливо кумедно, що той же гугл контори повбивав, а зробити щось настільки ж популярне так і не спромігся ніби. (Чи хтось з вас дійсно має годинник на Wear OS?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Не дивно, що Adobe програла битву за найкращий інструмент для дизайну інтерфейсів. Спочатку Sketch показав, що багато речей можна зробити значно зручніше, ніж у Photoshop. І Adobe навіть якийсь час це ігнорувала, аж поки не зробила власний (вже мертвий) XD. Ну а Figma 💻 той результат ще закріпила, правда, в процесі ледь не продалася.
Цими вихідними посидів у фотошопі короч. Мало хто знає, але там є підтримка змінних — навіть у фігмі їх ще десь рік тому не було. Стає в пригоді, якщо треба нагенерити пачку схожих зображень по шаблону: візитівки, листівки зі всратими цуценятами, запрошення на весілля або, як у моєму випадку, купа однотипних обкладинок для статей у блог (не собі).
Робиться це таким чином: спочатку встановлюєте звʼязок між шарами й змінними, а потім підставляєте туди різні значення з набору даних. Наприклад, можна текст міняти, підставляти інші зображення під масочку, вмикати/вимикати видимість чогось тощо. Набивати набір даних руками в самому фотошопі не надто зручно — краще імпортнути з CSV.
Краще ж?
Відкрив Excel, накидав швидесенько, експортнув — і ПОТРАПИВ У ПЕКЛО!!! Я не жартую😫 Фотошоп просто висирає помилку й відмовляється імпортувати дані.
1. Excel при збереженні в CSV покладається на регіональний формат системи. В Європі десятковий роздільник зазвичай — це кома, тому стовпчики ексель розділяє крапкою з комою. Важко в це повірити, але так: фотошоп це не схавав. Довелося фіксити вручну.
2. Microsoft хоч і використовує UTF-8 давно, але полюбляє бахнути на початок файлу BOM. Вгадайте шо? Правильно, фотошоп не зміг вдуплити. Перезберіг руками без BOM.
3. Якщо стовпчиків більше, ніж змінних, які ви визначили, то фотошоп проігнорувати їх не може — кидає помилку. Але не каже, що саме не так, а пише геть неадекватну маячню. Багаторічний досвід порпання в лайні (aka інтуїція) підказав мені спробувати прибрати зайві — і це допомогло.
4. Кодування. Так, ви все правильно прочитали. Проблеми з кодуванням у 2k25. Так, у UTF-8!🤕 Ми-то з вами звикли давно взагалі на це увагу не звертати, бо нині будь-який нормальний текстовий редактор одразу детектить без проблем. Але не суперсофт від Adobe! Якщо залишити «автоматичне» визначення кодування, то деякі не-ASCII символи поїбало. Потім ще щось не виходило. Врешті перезберіг взагалі в UTF-16 і вказав вручну при імпорті.
5. Лапки. Тут взагалі якийсь треш, який мені важко пояснити. Короч, у мене був текст на кшталт"some text” — зліва пряма програмерська, справа нормальна типографська. Виправив руками в самому фотошопі (датасет на 30 елементів).
6. У мене насправді два шаблони з двома датасетами були. У перший я так і не зміг імпортувати CSV. А знаєте, що зміг? Tab-delimeted plain text! Нє, ну а шо, хоч якось.
Фу-у-ух, це було важко. Ну далі-то вже як пісня литиметься, мабуть.
Просто береш і генеруєш з того набору даних по шаблону пачку зображень… у форматі PSD🤦♂️ Що з ними робити? Ну, у фотошопі є процесор зображень, який вміє переганяти PSD у JPEG або TIFF. Як щодо PNG або WebP? Нє, не чули. Зберіг все в TIFF, а потім тупо вже у маківському файндері конвертнув у PNG. Спочатку намагався зробити це через ImageMagick, але виявилося, що в мене там шари різного розміру, і воно їх не кліпало, а робило зображення більше.
А тепер тримайте правильний спосіб виконання подібної роботи:
• Робите у фотошопі всю складну роботу з растром. Зберігаєте це як зображення.
• Імпортуєте його у фігму, а там вже додаєте текст, кліпінг-масочки, тіні, лейаут, робите купу інстансів, як вам треба, експортуєте однією кнопкою без хєрні. Все.
Цими вихідними посидів у фотошопі короч. Мало хто знає, але там є підтримка змінних — навіть у фігмі їх ще десь рік тому не було. Стає в пригоді, якщо треба нагенерити пачку схожих зображень по шаблону: візитівки, листівки зі всратими цуценятами, запрошення на весілля або, як у моєму випадку, купа однотипних обкладинок для статей у блог (не собі).
Робиться це таким чином: спочатку встановлюєте звʼязок між шарами й змінними, а потім підставляєте туди різні значення з набору даних. Наприклад, можна текст міняти, підставляти інші зображення під масочку, вмикати/вимикати видимість чогось тощо. Набивати набір даних руками в самому фотошопі не надто зручно — краще імпортнути з CSV.
Краще ж?
Відкрив Excel, накидав швидесенько, експортнув — і ПОТРАПИВ У ПЕКЛО!!! Я не жартую
1. Excel при збереженні в CSV покладається на регіональний формат системи. В Європі десятковий роздільник зазвичай — це кома, тому стовпчики ексель розділяє крапкою з комою. Важко в це повірити, але так: фотошоп це не схавав. Довелося фіксити вручну.
2. Microsoft хоч і використовує UTF-8 давно, але полюбляє бахнути на початок файлу BOM. Вгадайте шо? Правильно, фотошоп не зміг вдуплити. Перезберіг руками без BOM.
3. Якщо стовпчиків більше, ніж змінних, які ви визначили, то фотошоп проігнорувати їх не може — кидає помилку. Але не каже, що саме не так, а пише геть неадекватну маячню. Багаторічний досвід порпання в лайні (aka інтуїція) підказав мені спробувати прибрати зайві — і це допомогло.
4. Кодування. Так, ви все правильно прочитали. Проблеми з кодуванням у 2k25. Так, у UTF-8!
5. Лапки. Тут взагалі якийсь треш, який мені важко пояснити. Короч, у мене був текст на кшталт
“some text”
з правильними типографськими лапками, але при імпорті вони чомусь зʼїдалися, і у фотошопі їх не було. Вирішив загорнути всі стовпчики в програмерські лапки. Вийшло отак: "“some text”"
. Вгадайте, в якому вигляді це потрапило у фотошопівський датасет? Хуяк: 6. У мене насправді два шаблони з двома датасетами були. У перший я так і не зміг імпортувати CSV. А знаєте, що зміг? Tab-delimeted plain text! Нє, ну а шо, хоч якось.
Фу-у-ух, це було важко. Ну далі-то вже як пісня литиметься, мабуть.
Просто береш і генеруєш з того набору даних по шаблону пачку зображень… у форматі PSD
А тепер тримайте правильний спосіб виконання подібної роботи:
• Робите у фотошопі всю складну роботу з растром. Зберігаєте це як зображення.
• Імпортуєте його у фігму, а там вже додаєте текст, кліпінг-масочки, тіні, лейаут, робите купу інстансів, як вам треба, експортуєте однією кнопкою без хєрні. Все.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Cіпласпластик
Не дивно, що Adobe програла битву за найкращий інструмент для дизайну інтерфейсів. Спочатку Sketch показав, що багато речей можна зробити значно зручніше, ніж у Photoshop. І Adobe навіть якийсь час це ігнорувала, аж поки не зробила власний (вже мертвий) XD.…
Я не професійний користувач цих тулів, а радше аматор. Певно, люди з досвідом вже знають, як оминати гострі кути. В мене ж окрім всіх цих пригод з імпортом фотошоп крашнув 4–5 разів.
(Ще цікаво, що я зустрів вже другий за пів року ймовірно самописний парсер CSV, який працює як лайно. Попередній використовувався у грі й не здатен був обробляти лапки взагалі😂 )
Мені досі подобаються деякі продукти Adobe. Той же фотошоп — це тупо пушка для роботи з растром (хоча не для малювання), і жодний GIMP з ним не зрівняється. А Illustrator на 10 голів вище за ваш хвалений Inkscape та будь-що інше для роботи зі складною векторною графікою.
Але прикол у тому, що в сучасних інтерфейсах немає ані складної растрової графіки (як у тому ж скевоморфізмі з фактурними матеріалами, рефлексами тощо), ані складної векторної (особливо в обриганських flat/material чи класному мобільному metro). Доволі примітивно все короч. Тож на перший план виходять вже зовсім інші фічі, проте, компаніям на кшталт Adobe це невтямки. (Я їх ще за вбивство Flash не пробачив).
(Ще цікаво, що я зустрів вже другий за пів року ймовірно самописний парсер CSV, який працює як лайно. Попередній використовувався у грі й не здатен був обробляти лапки взагалі
Мені досі подобаються деякі продукти Adobe. Той же фотошоп — це тупо пушка для роботи з растром (хоча не для малювання), і жодний GIMP з ним не зрівняється. А Illustrator на 10 голів вище за ваш хвалений Inkscape та будь-що інше для роботи зі складною векторною графікою.
Але прикол у тому, що в сучасних інтерфейсах немає ані складної растрової графіки (як у тому ж скевоморфізмі з фактурними матеріалами, рефлексами тощо), ані складної векторної (особливо в обриганських flat/material чи класному мобільному metro). Доволі примітивно все короч. Тож на перший план виходять вже зовсім інші фічі, проте, компаніям на кшталт Adobe це невтямки. (Я їх ще за вбивство Flash не пробачив).
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Тупня, до речі, що якщо робиш реплай на допис в межах якогось короткого проміжку часу, то Телеграм не додає до нього можливість коментувати. Але й в коменти до попередного воно не потрапляє.
Я б очікував принаймні, що обидва дописи в один ланцюжок потрапляють, як на скріні нижче. А ще краще просто зняти обмеження на довжину повідомлення )
Я б очікував принаймні, що обидва дописи в один ланцюжок потрапляють, як на скріні нижче. А ще краще просто зняти обмеження на довжину повідомлення )
Дослухав днями книжку «The Culture Map» (слухав англійською в Audible, але у «Нашого Формату» є переклад українською — «Культурна карта»). Раніше вже стикався з темою культурних барʼєрів, що можуть виникати при розширенні бізнесу на інші країни, коли читав книжку «No Rules Rules» про корпоративну культуру Netflix. Воно й не дивно, адже Ерін Меєр була їхньою консультанткою саме з цих питань, а потім власне стала соавторкою книги разом з нетфліксовським CEO.
Загалом отримав задоволення. Основна думка там полягає в тому, що ми (та й решта) як носії власної культури не надто звертаємо увагу на її особливості: для нас це норма, яку ми несвідомо намагаємося застосувати до будь-кого, з ким контактуємо. Але насправді всі геть різні🙂
Ерін виокремила 8 основних аспектів, за якими порівнює різні культури: спілкування (наскільки багато інформації передається неявно «через контекст»), надання негативного відгуку (прямо чи непрямо), переконання (починаючи з деталей і до узагальнення чи навпаки від загальних концептів до прикладів), лідерство (егалітарне чи ієрархічне), прийняття рішень (зверху вниз чи консенсусне), довіра («за дії» чи через взаємини), вираження незгоди (з конфронтацією чи навпаки уникаючи її) і планування (з лінійним сприйняттям часу чи «гнучким» гг). Певен, що в українському перекладі якось краще все це назвали, ніж я щойно переклав.
Важливий момент, що давати оцінку для кожного з цих параметрів «у вакуумі» доволі без понту. Кажуть, нібито німці доволі прямолінійні, але я як українець не дуже це на собі відчуваю, бо ми теж не промах, а от японцю буде важкувато. Іншими словами, треба саме порівнювати культури: тоді можна буде сказати, що «оті прямолінійніші за інших». Ну й звісно, що кожна з характеристик — це не точка, а діапазон.
Очевидно, що культурні особливості зумовлені історично, але цікаво розуміти, як саме. Наприклад, у японців при спілкуванні багато інфи йде між рядків — ну, бо вони на островах більш-менш відокремлено живуть, і навчилися розуміти один одного з півслова. А ті ж американці навпаки мають майже нульовий контекст, бо туди понаїхали аби хто, і в разі непорозуміння могли підстрелити. У них того й гумор такий буквальний, навіть після жарту додають «I'm kidding»😑 , щоб уже сумнівів не лишилося.
Або інший приклад. Ось в Україні, особливо в державних установах, треба писати свої ПІБ — прізвище, імʼя та по-батькові. Нам ще в школі вчителька казала, що це росіянська хуйня, яка для українців не була характерна. Тут прикол у тому, що «прізвище» aka family name — на першому місці. Ну й імʼя батька ще нахуя-то додають. І це прям дуже азійська тема, бо це в них там суспільство вельми ієрархічне, а родина завжди важливіша за особистість. У західній культурі зазвичай навпаки: спочатку імʼя (особистість), а далі прізвище (належність до групи). Отож я щось не пригадую, щоб казали «Хмельницький Богдан Михайлович». Мазепа Іван? Сковорода Григорій? Ну, ви зрозуміли )
Інше кумедне спостережння: ставлення до часу впливає на формування черги в магазинах, установах тощо. Культури з лінійним сприйняттям формують нормальну прям у чергу, а культури з гнучким (як наша) — це тупо абишо😅 , бо починається з однієї людини, але швидко йде вшир.
В книзі повно інших історій, прикладів і порад. Мені сподобалася, тому й вам раджу✍️
Загалом отримав задоволення. Основна думка там полягає в тому, що ми (та й решта) як носії власної культури не надто звертаємо увагу на її особливості: для нас це норма, яку ми несвідомо намагаємося застосувати до будь-кого, з ким контактуємо. Але насправді всі геть різні
Ерін виокремила 8 основних аспектів, за якими порівнює різні культури: спілкування (наскільки багато інформації передається неявно «через контекст»), надання негативного відгуку (прямо чи непрямо), переконання (починаючи з деталей і до узагальнення чи навпаки від загальних концептів до прикладів), лідерство (егалітарне чи ієрархічне), прийняття рішень (зверху вниз чи консенсусне), довіра («за дії» чи через взаємини), вираження незгоди (з конфронтацією чи навпаки уникаючи її) і планування (з лінійним сприйняттям часу чи «гнучким» гг). Певен, що в українському перекладі якось краще все це назвали, ніж я щойно переклав.
Важливий момент, що давати оцінку для кожного з цих параметрів «у вакуумі» доволі без понту. Кажуть, нібито німці доволі прямолінійні, але я як українець не дуже це на собі відчуваю, бо ми теж не промах, а от японцю буде важкувато. Іншими словами, треба саме порівнювати культури: тоді можна буде сказати, що «оті прямолінійніші за інших». Ну й звісно, що кожна з характеристик — це не точка, а діапазон.
Очевидно, що культурні особливості зумовлені історично, але цікаво розуміти, як саме. Наприклад, у японців при спілкуванні багато інфи йде між рядків — ну, бо вони на островах більш-менш відокремлено живуть, і навчилися розуміти один одного з півслова. А ті ж американці навпаки мають майже нульовий контекст, бо туди понаїхали аби хто, і в разі непорозуміння могли підстрелити. У них того й гумор такий буквальний, навіть після жарту додають «I'm kidding»
Або інший приклад. Ось в Україні, особливо в державних установах, треба писати свої ПІБ — прізвище, імʼя та по-батькові. Нам ще в школі вчителька казала, що це росіянська хуйня, яка для українців не була характерна. Тут прикол у тому, що «прізвище» aka family name — на першому місці. Ну й імʼя батька ще нахуя-то додають. І це прям дуже азійська тема, бо це в них там суспільство вельми ієрархічне, а родина завжди важливіша за особистість. У західній культурі зазвичай навпаки: спочатку імʼя (особистість), а далі прізвище (належність до групи). Отож я щось не пригадую, щоб казали «Хмельницький Богдан Михайлович». Мазепа Іван? Сковорода Григорій? Ну, ви зрозуміли )
Інше кумедне спостережння: ставлення до часу впливає на формування черги в магазинах, установах тощо. Культури з лінійним сприйняттям формують нормальну прям у чергу, а культури з гнучким (як наша) — це тупо абишо
В книзі повно інших історій, прикладів і порад. Мені сподобалася, тому й вам раджу
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Дискордом 📹 користуєтеся? Я десь з 2016 року в ньому сиджу, нехай і не надто активно. У мене часто виникають якісь дурні й не дуже ідеї для чужих продуктів, тож сьогодні маю «пару» слів.
З війною все якось заглухло, але в ті часи ми з дружиною й друзями доволі регулярно грали в коопні ігри, і треба було спілкуватися. Skype був важкуватий і занадто старий вже, TeamSpeak якось пройшов повз, Mumble хз шо таке взагалі, тому користувалися… нє, не дискордом, а голосовим чатом, вбудованим у Steam🪙
Останній забезпечував прийнятну якість голосу і водночас регулярно бісив якимись проблемами. А темп розвитку соціального компонента стіма мене дратував що тоді, що зараз, бо він наближається до нуля, причому інколи з відʼємного боку.
Тож коли зʼявилася така альтернатива як Discord, я швидесенько його спробував, був дуже приємно вражений і переконав усіх перейти на нього. Тоді він здавався таким собі слаком для геймерів. Але головною перевагою звісно була якість звука: він працював відчутно ліпше за стім. Втім без проблем теж не обійшлося, бо з аудіопристроями легко ніколи не буває.
В якийсь момент я навіть позбирав друзів на одному сервері для того, щоб обмінюватися ігровими новинами, обговорювати їх, як і самі ігри, тощо, проте, швидко виявилося, що то цікаво тільки мені😅 (і дружині, але з нею я й так обговорюю).
Варто ще зазначити, що десь у 2007–2015 розробники деяких ігор мали дурну звичку вбудовувати в гру свій власний голосовий чат: зазвичай це було щось жахливої якості, з затримками, а то й взагалі не встановлювало звʼязок. Якщо через сервер якийсь, то може працюватиме, але якщо P2P — без шансів. А от що було круто, так це інтеграція в гру: мало хто цим заморочувався, але деякі робили.
💡 Уявіть, наприклад, що коли ваш друг щось каже в мікрофон, то його персонаж у грі підіймає руку з рацією до рота. Так, це нібито дрібниця, але наскільки додає занурення одразу! Я взагалі полюбляю, коли в грі не тупий HUD зі статами додатковим шаром на екрані, а інтеграція прям в ігрову сцену. Класичні приклади: кількість набоїв на автоматі в Halo (знизу зняток №1), смужка здоровʼя на спині Айзека в Dead Space (зняток №2) тощо.
Щодо спілкування голосом можна було б також багато чого навигадувати: від рацій в реалістичніших іграх до телепатичного спілкування у фентезійних. А вправні гейм-дизайнери могли б використовувати це як механізм контролю оповідання: наприклад, додавати звукові перешкоди до голосового спілкування у потрібний момент.
Тож думки були наступні: розробники роблять круті ігри, але при цьому вони ж занадто невдалі(насправді їм просто не дають на це часу) , щоб зробити нормальний вбудований голосовий чат, а розробники дискорда мають технологію саме для цього, але (на той момент) не надто велику базу користувачів. А значить, Discord мусить випустити SDK для інтеграції й стати буквально монополістом голосових чатів серед усіх ігор! (Якщо переконають розробників).
Цього не трапилося звісно (бо я резюме не надіслав гг), а вони натомість пішли шляхом говносоціалок і зробили з дискорда недочат-недотвітч-недофорум-недоігровуплатформу-недовсе з платними скінами й іншим сміттям.
Чому я зараз про це пишу? Бо буквально того тижня вони окрім нової теми UI в оновленні оголосили, що віднині Discord інтегруватимуть у деякі сумісні ігри (наразі тільки текстовий чат)🤡 Чи правильно вони роблять, що додають це зараз? Чи краще б було, якби вони це зробили 8 років тому, коли я це вигадав? Ми не дізнаємося вже, але особисто мені він зараз не дуже подобається як продукт.
А вчора була презентація Nintendo Switch 2, в який зокрема додали те, чого так сильно не вистачало в першому: вбудований чат! Причому схоже, що розробники у своїх іграх можуть через SDK отримувати доступ до звукових і навіть відеострімів учасників спілкування.
Одразу видно, хто думає про кращий продукт, а хто про вихід на IPO.
З війною все якось заглухло, але в ті часи ми з дружиною й друзями доволі регулярно грали в коопні ігри, і треба було спілкуватися. Skype був важкуватий і занадто старий вже, TeamSpeak якось пройшов повз, Mumble хз шо таке взагалі, тому користувалися… нє, не дискордом, а голосовим чатом, вбудованим у Steam
Останній забезпечував прийнятну якість голосу і водночас регулярно бісив якимись проблемами. А темп розвитку соціального компонента стіма мене дратував що тоді, що зараз, бо він наближається до нуля, причому інколи з відʼємного боку.
Тож коли зʼявилася така альтернатива як Discord, я швидесенько його спробував, був дуже приємно вражений і переконав усіх перейти на нього. Тоді він здавався таким собі слаком для геймерів. Але головною перевагою звісно була якість звука: він працював відчутно ліпше за стім. Втім без проблем теж не обійшлося, бо з аудіопристроями легко ніколи не буває.
В якийсь момент я навіть позбирав друзів на одному сервері для того, щоб обмінюватися ігровими новинами, обговорювати їх, як і самі ігри, тощо, проте, швидко виявилося, що то цікаво тільки мені
Варто ще зазначити, що десь у 2007–2015 розробники деяких ігор мали дурну звичку вбудовувати в гру свій власний голосовий чат: зазвичай це було щось жахливої якості, з затримками, а то й взагалі не встановлювало звʼязок. Якщо через сервер якийсь, то може працюватиме, але якщо P2P — без шансів. А от що було круто, так це інтеграція в гру: мало хто цим заморочувався, але деякі робили.
Щодо спілкування голосом можна було б також багато чого навигадувати: від рацій в реалістичніших іграх до телепатичного спілкування у фентезійних. А вправні гейм-дизайнери могли б використовувати це як механізм контролю оповідання: наприклад, додавати звукові перешкоди до голосового спілкування у потрібний момент.
Тож думки були наступні: розробники роблять круті ігри, але при цьому вони ж занадто невдалі
Цього не трапилося звісно (бо я резюме не надіслав гг), а вони натомість пішли шляхом говносоціалок і зробили з дискорда недочат-недотвітч-недофорум-недоігровуплатформу-недовсе з платними скінами й іншим сміттям.
Чому я зараз про це пишу? Бо буквально того тижня вони окрім нової теми UI в оновленні оголосили, що віднині Discord інтегруватимуть у деякі сумісні ігри (наразі тільки текстовий чат)
А вчора була презентація Nintendo Switch 2, в який зокрема додали те, чого так сильно не вистачало в першому: вбудований чат! Причому схоже, що розробники у своїх іграх можуть через SDK отримувати доступ до звукових і навіть відеострімів учасників спілкування.
Одразу видно, хто думає про кращий продукт, а хто про вихід на IPO.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM