Cіпласпластик
672 subscribers
182 photos
35 videos
2 files
278 links
🇺🇦 Про айті та дотичні теми загалом, ну й трохи про C++.

Усі думки тут відображають виключно мій особистий погляд.

Мої емоджі:
https://t.me/addemoji/AdaptiveDevIcons
https://t.me/addemoji/VehicleBrands
Download Telegram
2025 рік був складним у багатьох аспектах. Подекуди занадто складним. Але ми з вами досі тут, а це чогось та варте! Погляньмо на наші з вами результати в цифрах 👇
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🎉3112🥰6🍾4🔥3👍1🤨1👀1
Як ніби всіх труднощів 2025-го було недостатньо, цей рік ударив дуже сильно з самого початку.

Увечері третього січня наш найкращий у цілому світі кіт Осінь був вʼялуватий, тож я повіз його вночі до клініки, де його геть неочікувано для нас залишили під наглядом в стаціонарі з діагнозом діабетичного кетоацидозу. Виявилося, що він діабетик. А за кілька днів ми дізналися, що в нього ще й з серцем проблеми, які вдалося виявити лише на УЗД. І після майже тижня тяжкої боротьби за життя наш кіцюнька врешті пішов з цього світу.

Немає в жодній мові слів, достатніх описати весь відчай, біль і горе, які звалилися на нас з дружиною. Але ось вже місяць, як Осені нема. Перші тижні я був абсолютно недієздатний: не працював, передивився всі улюблені «добрі» фільми й серіали, які вже знаю напамʼять, зустрівся разок з друзями, пройшов разом з дружиною Зельду — словом, робив усе, аби дати психіці зачепитися хоч за щось знайоме, стабільне й бодай трохи позитивне. Тоді ми плакали перманентно, а зараз у середньому лише раз на день. Я хз, яка це вже спроба написати цей текст, але я знову плачу. Абсолютно все нагадує про Осінь: предмети, звуки, усі наші звички — все якось повʼязано з ним. Інколи дуже раптово накриває прям, бо здалося, що він увійшов до кімнати абощо. У ті моменти, коли він зазвичай спав, якось полегше. Хоча в цілому я можу стверджувати на 200%, що це найтяжчий період у моєму житті.

Окремо варто сказати, наскільки давить менталка. Украй складно позбутися тривоги, почуття провини, думок штибу «а треба було…», «а от якби ж я тільки…» тощо. Багато чого миттєво втратило сенс. Якісь покупки, котрим міг радіти ще декілька тижнів тому, зненацька стали настільки незначним дрібʼязком, що аж гидко від себе. Лише підтримка один одного допомагає. І, як не дивно, розповіді інших людей теж. Декілька друзів розповіли власні аналогічні історії з минулого, а дружина знайшла цілий сабреддіт, де люди щодня пишуть свої. Розуміння, що буквально в цю секунду тисячі інших людей по всьому світові відчувають те саме, трохи врівноважує.



Наш Осінь — найкращий кіт. Він найдобріший, дуже розумний і, як, певно, і всі орієнтали, — надзвичайно балакучий. Протягом девʼяти років (це так мало!) ми завжди були разом, навіть у подорожах. І загалом робили все можливе, щоб він був по-котячому щасливий, віддавали йому всю любов і турботу, на які спроможні. А він у відповідь обожнював і дружину, і мене — по-різному, але однаково сильно. І я думаю, що нам вдалося забезпечити йому чудове життя.

Сказати, що Осінь був моїм другом, — замало. Я переконаний, що він забрав у нас з дружиною по частині душі з собою, але нам для нього і не шкода. Бо він по собі не лишив порожнечу. Зараз досі невимовно болісно, і серце крається, але з часом це, мабуть, вщухне, і з нами лишиться його любов і памʼять про всі ті чудові моменти, які він нам подарував. Я дуже вдячний дружині, яка колись вибрала саме Осінь, другану, котрий допоміг його привезти, усім, хто нас підтримав, і загалом життю за наданий шанс прожити ці коротенькі девʼять років з найкращим у світі котом.

Отож тепер потроху повертатимуся до тями й почну, мабуть, знову писати сюди. Навряд чи часто, втім.
791542
Доволі важко писати після такої перерви й таких подій. Але насправді я багато прикольного дізнався й зробив за останній час у спробах відірватися від реалій, тож варто розповісти.

Наприклад, як і в будь-якого поважного айтівця, є в мене такий собі home lab. Ви-то всі кубернетіси та кластери крутите, я знаю, але мені вистачає Docker 💻 + Tailscale 💠.

І щоб не тільки в чорну консоль витріщатися, я користуюся Portainer: там можна і контейнерами керувати, логи там почитати абощо, підняти стек з компоуза, навіть є кривенький механізм деплоя через Git 💻.

Так ось того тижня я викинув його на звалище, бо поставив собі Dockhand. Абсолютно випадково натрапив, і він мені одразу припав до душі, бо зроблений якось… правильно… хз. Він банально зручніший у всьому. Відкриті сирці, звісно (якийсь поляк педалить: Bun, TypeScript, Svelte — норм). Підіймається на раз-два.

На VPS поставив собі агента (Hawser), щоб можна було віддалено керувати. Він до речі на 🦶 написаний, тож можна прямо бінарем запускати без докера.

У Dockhand швидкий інтерфейс, усілякі приколи з переглядом логів одночасно з декількох контейнерів (типу як у Dozzle) тощо. А головне — значно зручніший GitOps, як на мене! Можна деплоїти купу всього з одного ґіт-сховища, як я й роблю, але при цьому не треба всюди окремо прописувати токени доступу — достатньо зробити це один раз. Ще він вміє о́брази на вразливості сканувати. Бекапів поки нема, але обіцяють найближчим часом додати. Ще б оце якось до нього 1Password прикрутити, щоб не палити паролі у змінних оточення. Треба глянути, наскільки складно буде підвайбкодити. А, ну й SSO налаштувати.

Отже, це рішення я прийняв дуже швидко: про Portainer можна забути — хоч якась радість серед усіх цих інфраструктурних питань.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥23👍3👀2👎1
Кореш підкинув блог чувака, що робив дуже крутецькі інтерактивні статті. Обожнюю такі й навіть трохи колекціоную. Шкода, що їх доволі важко й довго робити, тому мало хто цим займається. От і цей автор навіть намагався якось монетизувати своє хобі, та, видно, не вийшло — з кінця 2024 року вже нічого нового не публікував.

Мені до вподоби прийшлися зокрема статті про те, як влаштований механічний годинник, як працює GPS або як працюють лінзи в камерах. Дуже цікаво, детально й загалом круто.
🔥30👍8👀4🥰3😭1
Сідаєш такий разом з ШІ-шкою за прогу на Go (мову, котру я навіть ніколи окремо не вчив, але доволі успішно використовую), витрачаєш дві години, і гоп — готова тула. Все стабільно працює, всі потрібні фічі, які запланував, один бінарь і навіть вбудований Web UI!

Сідаєш з ШІ-шкою й усім своїм багатолітнім досвідом за прогу на C++, просираєш чотири години… Результат: вдалося нарешті підключити сторонню лібу для парсингу KDL так, щоб вона зібралася без помилок. Вельми очевидно й прямолінійно все: Xmake качає з ґітгаба архів релізу, розпаковує, знаходить там CMakeLists.txt, накладає на нього щойно написану латку, без котрої ніц не працювало, збирає CMakeʼом і вуаля — магія!

Потім, правда, виявилося, що бібліотека для всіх рядків використовує виключно std::u8string — такий новий сучасний тип для UTF-8 з C++20. Чудово, що в C++ нарешті його додали, бо як же без UTF-8 у 20-х роках.

Щоправда… схоже, вони забули додати ще дещо. Наприклад, бодай якісь функції чи типи, які б з ним працювали‽!! Може std::u8stringstream? Ні, для потоків є тільки спеціалізації для char та wchar_t, а тут char8_t — він того ж розміру, вирівнювання й знаку, що й unsigned char, але все-таки окремий. Ну може тоді хоча б std::ifstream/std::ofstream? Нє, теж ні. Файли нам читати-писати не треба, як я бачу, ок. Ну, принаймні std::filesystem::path з такого можна сконструювати.

Доведеться, видно, рядки туди-сюди між типами ганяти. Яке щастя, що в Qt є QString, який всередині використовує char16_t, але дозволяє конвертувати з або в std::string. А для конвертації між std::string та std::u8string є чудові стандартні функції з красномовними назвами std::mbrtoc8 та std::c8rtomb (пропонуйте ваші варіанти, що це може значити).

Враховуючи, що в моїй програмі все одно є вбудований рушій 💻, я, якщо чесно, вже думав, чи не буде легше просто там той 🤗 парсити 😆

І наостанок тримайте ще історію про 🦶. Треба було мені того тижня зробити одну хєрню, і єдина тулза для цього, котру я знайшов, була написана якимсь нонеймом на колінці 10 років тому якраз мовою Go в ґіт-сховищі на декілька зірок. Тільки версія під macOS з релізів у мене не запрацювала, бо, підозрюю, що вона досі 32-бітна може бути абощо. То я стягнув собі репозиторій, щоб зібрати власноруч. Не знаю, яка там версія компілятора чи бібліотек була 10 років тому в чувака, але в мене-то найсвіжіша! Запускаю go build і… нуль помилок. Усе працює 🙂

Треба зменшувати використання сі-плас-пластика & Go touch grass.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍20🔥4🥴2🤣2
Вирішив зібрати трохи статистики щодо того, скільки в мене часу на які проєкти йде. Колись користувався WakaTime, а потім якийсь час навіть CodeTime від Software.com, але вони всі грошей вимагають для повнішої аналітики, а мені воно не аж настільки треба.

То краще заселфхостити, еге ж? Поставив місяць тому Ziit: на вигляд дуже лаконічна штука, мені навіть трохи подобається. Але ресурсів споживає зовсім не лаконічно! Одна тільки Timescale DB на 200–300 МБ оперативки чого варта. Плюс є низка інших моментів, що дратують. По-перше, постійно розлоговує. Буквально щогодини або щось таке. Нафіга‽ 🤬 По-друге, доволі лімітований набір розширень для IDE. І по-третє, немає API-шки для експорту — за таке взагалі треба карати. Ну й наостанок не підтримує OIDC.

Отже, вирішив відмовлятися від Ziit, а натомість написати своє! Вчасно схаменувся, втім 😅 Мав на думці ідею рахувати не тільки той час, котрий я безпосередньо пишу код, але й той, коли використовую ШІ-агентів, бо врешті це добрячий такий шматок на себе перетягнуло. Але як виявилося, WakaTime це вже підтримує.

Тож натомість я підняв собі Wakapi — сумісну альтернативу WakaTime з відкритими сирцями. Він звісно трохи кривенький (наприклад, я так і не зміг змінити собі часовий пояс в налаштуваннях через якусь помилку, тож пішов і виправив руками прямо в базі 😂), але свою справу знає. Написаний на 🦶, споживає 40 МБ оперативки у докер-контейнері, працює швидко, і навіть OIDC підтримує! Для Claude Code та OpenCode є окремі плагіни, які звітують в систему час під категорією «ai coding» — можна окремо фільтрувати. Для VS Code та майже будь-якого вашого улюбленого редактора теж є. Дані можна зберігати в Postgres, але мені й SQLite 🪶 вистачає.

Хоча насправді це дивно трохи. Я міркував, як це писав би я, і дійшов висновку, що використав би DuckDB 🦆 (може й не тому, що прям треба, а чисто тому, що не було нагоди кудись його прикрутити досі). З іншого боку всі розширення для IDE шлють якесь «серцебиття» на сервак з купою додаткової інфи (назва проєкту, файлу, гілки, мова тощо) дуже часто, а в DuckDB інфа стовпчиками зберігається, а не рядками, бо це OLAP. Така вставка, певно, за швидкодією значно гірше за SQLite буде, ну а раз у ніколи статистику порахувати можна і зі «звичайної» OLTP. То я, мабуть, врешті складав би все в SQLite і з часом переганяв пачками в DuckDB, хз. Звучить як приклад надмірної інженерії. Якщо хтось тямить, як такі речі правильно робити, або якщо є де почитати про DuckDB для повних нубасів типу мене, то напишіть, плз, у коментарі чи шо.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥10👍3🤷‍♂1
Засмутили ви мене того тижня — жодного коментаря 😢 Шо, ніхто не відстежує час, витрачений на проєкти? Ну то таке…

Сьогодні хотів знову зачепити тему роботи з «секретами» при розробці проєктів, а саме: з паролями, API-ключами, токенами тощо. Мені особисто дуже муляє око, коли вони у відкритому вигляді на диску лежать, навіть якщо цей файл не потрапляє в ґіт.

Ну, власне, тому я їх відкрито вже давно й не тримаю. Колись уже розповідав, як використовую 1Password для підписування комітів та роботи з Ansible 💻. А сьогодні хотів трохи написати про .env-файли.

Проблема з ними якраз і полягає в тому, що вони в ґіті не зберігаються. Тобто щоразу, як зробив чистий клон проєкту, треба цей файл руками створювати. Звісно, можна покласти .env.example, в якому принаймні назви всіх змінних будуть, але спробуй ще згадай, де і як ти ті ключі та токени отримував. У мене їх десятки, всі з різними правами й скоупами, і я швидко починав у цьому губитися.

Тому нині мої .env на вигляд зазвичай приблизно отакі:
GITHUB_TOKEN="op://Work/repo-name/wrxqfrltnqlzgako6zx6fjak6m/GITHUB_TOKEN"
TF_VAR_github_app_private_key="op://Work/repo-name/private key"
TF_VAR_crowdin_token="op://Work/repo-name/CROWDIN_PERSONAL_TOKEN/value"
TF_VAR_discord_webhook="op://Work/repo-name/DISCORD_WEBHOOK_URL/value"
TF_VAR_rclone_config="op://Work/repo-name/RCLONE_CONFIG/value"

Вочевидь, тут нема жодних секретів, які не можна було б зберігати в системі контролю версій, бо значення змінних — це просто посилання на конкретні записи 1Password. До того ж не треба взагалі нічого міняти: зробив клон — і все одразу працює. Єдиний мінус полягає в тому, що тепер замість умовного terraform apply доводиться писати
op run --env-file=".env" -- terraform apply


Я, звісно, махав це щоразу руками друкувати, тому використовую just, про який теж неодноразово вже згадував.

А нещодавно дізнався про ще одну нову альтернативну фічу 1Password (наразі бета). Тепер вони дозволяють створювати різні оточення зі своїми наборами секретів прямо в їхній програмі. І потім такі оточення можна монтувати за певним шляхом як .env-файл. Але! Файлу насправді нема 🙂 Замість того, щоб записувати ці всі секрети відкрито на диск, вони просто створюють іменований жолоб (pipe по-вашому): щойно хтось намагається прочитати звідти дані, 1Password просить вас авторизувати цей запит і передає значення прямо в програму! Ніби нічого складного, але доволі креативний розвʼязок до проблеми.

Переваги підходу в тому, що ви запускаєте всі свої тулзи як зазвичай — без жодних op run. А головний мінус для мене: наразі все ж не дуже зручно цим керувати. До того ж після клонування треба заходити й монтувати це оточення в потрібну теку. Тож для себе я вирішив лишитися на попередньому варіанті.

Взагалі подобається, що 1Password не стоїть на місці й постійно розвивається. Але не подобається, що вони й так не дешеві, а скоро ще й піднімають вартість передплати 🥲
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥15👍11🤷‍♂1
Сьогодні про корисне й актуальне.

З усіма цими вашими ШІ-агентами штибу клода й копайлота яка проблема? Вони полюбляють позапускати мутних команд у процесі дослідження або написання коду, і далеко не всі з них безпечні. Тож ви або сидите й кожну з них затверджуєте, або дозволяєте йому робити що завгодно (звісно ні).

Ну, або треба щось думати про ізоляцію. От якби закинути все потрібне в пісочницю, то можна було б не надто хвилюватися, що він там запускає — принаймні домашню теку вам не знесе.

Як сказав тут один мій товариш: «сендбоксити ж не складно» 🧐 І якщо ви такі ж, як він, то шо я можу сказати… Вітаю! Я ось ніколи цього не робив, і мені складно.

На щастя, не так давно дізнався про існування docker sandbox — і це штука, яка спрощує життя! Замість claude просто запускаєте у своєму сховищі
docker sandbox run claude

і вуаля!

Воно підіймає мікровіртуалку (так, не контейнер), монтує теку вашого проєкту за тим же шляхом(❗️) і навіть прописує 💻 git config! Ну й запускає сам Claude Code звісно, причому в режимі вседозволеності. (Щоправда, на початку автентифікуватися просить, тому, щоб руками це не робити, краще передавайте ключ через змінні оточення перед запуском).

Там, до речі, не тільки Claude Code є: той же OpenCode також присутній. А то й можна навіть кастомне щось собі зібрати.

Не бачу тільки згадок про підтримку лінукса 🤔 Наче лише macOS 🍏 та Windows 🪟.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍21🤔5🔥3🤯2😭1
Пишу останні пару місяців на TypeScript. Доволі цікаво, як ця мова розвивалася. Якщо в тому ж Dart сіли й зробили нормальну й «звичну» типізацію, то в TS взяли JavaScript, який забагато всього дозволяє, і спробували це типізувати.

Зокрема, типізація там структурна. Тобто на відміну від C++ не треба наслідуватися від якихось конкретних типів — достатньо переконатися, що всі поля і їхні типи збігаються. Тому
type Foo = { a: string; b: number };
type Bar = { a: string; b: number };

const foo: Foo = { a: '42', b: 42 };
const bar: Bar = foo;

працює без проблем. Ну й воно вміє там ті типи звужувати за потреби та ще багато чого робити.

Відповідно, щоб типізувати принаймні стандартну лібу 💻, типочкам довелося добряче спітніти. Проблема лише в тому, що відносно легко всі ці перевірки типів обійти: стратегічно розставлені ШІ-шкою any та unknown ріжуть то все під корінь 😂 Але я поки по-дідівськи цією мовою кодю — руками.

І робив оце функцію (React-компонент) для малювання певних даних у комірці таблиці. Вона очікує на вхід обʼєкт (рядок таблиці), з якого потім дістає ті дані з певних полів. Єдина проблема, що тип рядків може бути різним, бо воно до API підвʼязане. Дані там ті точно є, але поля не завжди називаються так, як треба. Вирішив зробити мапінг з одних на інші, щоб можна було писати щось типу:
type Params = { fieldA: number; fieldB: number } // те, шо мені треба
type Whatever = { megaFieldA: number; megaFieldB: number }; // якийсь інший тип

func(whateverObj, { fieldA: 'megaFieldA', fieldB: 'megaFieldB' });

і тоді всередині я очікую fieldA і fieldB, але діставатиму їх за іншими іменами.

«Але було б прикольно це типізувати, щоб не відстрелити собі ногу» — подумав я (бо після C++ ніг не так щоб багато лишилося). І це дійсно можна там зробити!
type MyKeyMap<SourceType> = Partial<{
[K in keyof Params]: keyof SourceType;
}>;

Тобто ми тут буквально пишемо, що маємо обʼєкт, ключі якого мають бути ключами Params (з яким працює мій компонент), а значеннями — ключами SourceType (пофіг якого, бо це дженерік). Ну й Partial на всяк, щоб не обовʼязково було всі поля мапити, якщо імена збігаються. І компілятор такий чік-чік — перевірив. Тобто отой 'megaFieldA' вгорі може й виглядає як текстовий рядок, але по факту компілятор знає, що це назва поля в обʼєкті. Прикольно!

До речі, C++-програмістам, які JS ніколи не вчили, а просто почали його використовувати в якомусь QML, запис з квадратними дужками на місті ключів здаватиметься дивним. Але насправді це звичайна фіча JS, коли треба зробити обʼєкт з ключем, який представлений не рядковим літералом, а виразом. Тобто замість:
let foo = {};
foo[someVal + 1] = 'blabla';

можна написати просто
const foo = { [someVal + 1]: 'blabla' };

Тому я завжди раджу книжки читати, навіть якщо здається, що мова не «основна».

Ну а щодо 🕸 не дивно, що він здобув таку популярність врешті, бо писати React на чистому JS просто неможливо. Це повна дупа була б.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍233💊1
Там позавчора нарешті затвердили новий стандарт C++26, тож усіх вітаю. Тепер звісно доведеться почекати ще років 3–5–7, доки його імплементують у компіляторах, і все ж.

Саттер каже, мовляв, це найпотужніший стандарт з часів C++11, тож дивитимуся потихеньку, що там цікавого додали. Сьогодні про одну з таких фічей мова.

Мені завжди подобалося, як в 💻 (точніше SPARK) можна описувати перед- та постумови для функцій (приклад поцупив звідси):
procedure Set_Speed (S : in out Speed_Knots; New_Value : Speed_Knots)
with
Pre => New_Value >= 0.0 and New_Value <= 1000.0,
Post => S = New_Value;


Віднині в 💻 теж можна буде так робити! Має бути щось на кшталт отакого:
void set_speed(speed_knots & s, speed_knots new_value)
pre(new_value >= 0.0 && new_value <= 1000.0)
post(s == new_value);


Ну або уявімо, що треба перевірити значення, яке повертається, то буде щось отаке:
auto calculate(auto && val) post(r: is_valid(r));


Таким чином кількість того, що в C++ можна писати між блоком параметрів функції та її тілом, небезпечно наближається до Ada 🙂

Фіча зветься контрактами, якщо шо, і там окрім pre та post ще додали так званий contract_assert. На вигляд наче звичайний assert, як і був, тільки тепер не сішний макрос, а прям інструкція самої мови. Можна користуватися всередині функцій, щоб додати обрисів очікуванням від коду.

Отже, загалом корисно на вигляд. Хоча спершу варто почитати правила, за якими ця фіча взаємодіє з іншими 😉 На закуску тримайте приклад, як це виглядає в трохи реальнішому коді. Тут вам і концепти, і контракти, і constexpr, і trailing return type, і structured binding.
template <std::floating_point T>
constexpr auto normalize(std::array<T, 3> vector) noexcept -> std::array<T, 3>
pre(is_normalizable(vector))
post(vector: is_normalized(vector))
{
auto& [x, y, z]{vector};
const auto norm{std::hypot(x, y, z)};

x /= norm, y /= norm, z /= norm;

return vector;
}
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥15👍5💊2😁1😱1🤪1
Cіпласпластик
Засмутили ви мене того тижня — жодного коментаря 😢 Шо, ніхто не відстежує час, витрачений на проєкти? Ну то таке… Сьогодні хотів знову зачепити тему роботи з «секретами» при розробці проєктів, а саме: з паролями, API-ключами, токенами тощо. Мені особисто…
Перезавантажив увечері комп, що я роблю вкрай рідко, запускаю зранку бекенд через Docker Compose… а останній висить і ніц не робить! Взагалі.

Я вже і кеші почистив, і докер перестановив — не допомагає. Хоча просто docker чомусь норм 🤔 Покрутив ще туди-сюди, docker compose --help принаймні повідомлення показує, а docker compose config лише порожнечу й тишу.

Нарешті промайнула думка спробувати з іншим compose.yaml: створив новий майже порожній з Alpine, і о диво — спрацювало! Чого ж з моїм не працює?

Поміркував, що могло піти не так, і погляд упав на .env. Виявляється, що після ребуту 1Password не змонтував цей файл, як я очікував. Тож на диску лежить unix pipe, з якого Compose першим же ділом намагається читати, а туди ніхто не пише! Ну він і чекає 😐

Отже, здобув +5 XP. Наступив на ці граблі, набив собі гулю — аби вам не довелося.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
1🤯21👍7🤣21
Думав написати про це ще минулої середи, але ви мені тоді точно не повірили би 😄

Отже, в C++ тепер є новий різновид циклів — template for 🙂 Хочемо, ми, наприклад, написати функцію зі змінною кількістю аргументів, яка виводитиме значення в консоль:
template <typename... Ts> void print_all(Ts... elems);

print_all("foo", 42, 'p', 3.14); // використання


Раніше довелось би писати щось отаке:
template <typename... Ts> 
void print_all(Ts... elems)
{
(std::println("{}", elems), ...);
}


Ніби й зрозуміло, що elems розпаковуються в пачку виразів, кожний з яких — це println, але читається не дуже. Тому знавці використовували би, мабуть, 🐝 Boost.Hana. А в C++11 взагалі колись писали отак:
void print_all() {}

template <typename T, typename... Ts>
void print_all(T first, Ts... rest) {
std::cout << first << std::endl;
print_all(rest...);
}

Тобто типовий ФП-підхід, де список ділиться на head:[tail] й обходиться рекурсивно, доки не дійде до порожнього.

А тепер можна буде писати отак:
template <typename... Ts>
void print_all(Ts... elems) {
template for (auto elem : {elems...}) {
std::println("{}", elem);
}
}


Усе це розгортається під час компіляції в щось на кшталт:
template <typename... Ts>
void print_all(Ts... elems) {
{
{
auto elem = elems...[0]; // така індексація,
// до речі, також
// нова фіча
std::println("{}", elem);
}
{
auto elem = elems...[1];
std::println("{}", elem);
}
{
auto elem = elems...[2];
std::println("{}", elem);
}
}
}


Працює template for не лише з пачками типів, але й з будь-чим. Наприклад, звичайними масивами. Так
void f() {
template for (constexpr int I : std::array{1, 2, 3}) {
static_assert(I < 4);
}
}

перетворюється на
void f() {
{
constexpr auto&& __range = std::array{1, 2, 3};
constexpr auto __begin = __range.begin();
constexpr auto __expansion_size = __range.end() - __begin; // 3

{
constexpr int I = *(__begin + 0);
static_assert(I < 4);
}

{
constexpr int I = *(__begin + 1);
static_assert(I < 4);
}

{
constexpr int I = *(__begin + 2);
static_assert(I < 4);
}
}
}


Ну й ще багато чого можна робити звісно. Проте найкраще ця штука себе показує з новою рефлексією, про котру ще згодом напишу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤‍🔥7👍5🤯2🔥1🤔1🤣1
Памʼятаєте, я колись розповідав, що Pebble воскрес? Так ось вони там конкурс програм запустили, і я нашвидку (за 16 годин плюс-мінус ще стільки ж) накарлякав прогу.

Починав писати на 🕸, але якось так тяжко пішло, ще й ШІ-шка не допомагала, а радила маячню. Тому перемкнувся на 💻 — і одразу стало легше дихати. Накидав скінченний автомат, декілька візуальних шарів, збереження стану в постійне сховище, вивід з фонового виконання.

До речі програмувати було значно легше, аніж дизайнити. Лише тільки для іконки, яка показується на годиннику в головному меню, довелося трохи спітніти. Хотів спочатку змусити ШІ-шку згенерувати мені SVG, але вийшло лайно. Тому завантажив її у Figma 💻, перемалював векторний path руками, експортнув — теж не сподобалося через відсутність піксельного вирівнювання. Далі зібрав із сирців Aseprite, завантажив туди експортовану PNG та попіксельно намалював руками.

З анімаціями ще складніше. На Pebble викориcтовується власний векторний формат PDC (фактично прото бінарний опис команд для малювання), який підтримує лише path, circle та precise_path — навіть без кривих! Path від precise path відрізняються типом координат: у першого викориcтовуються uint16, а в другого — fixed point 13.3 (13 бітів на цілу частину та 3 біта на дріб).

Існує якийсь скрипт 11-річної давнини svg2pdc.py на Python 2, але він працює вельми кепсько: підтримує лише SVG Tiny 1.2, до того ж згенеровані анімації були з артефактами. Щоб розібратися, написав парсер PDC на Kaitai Struct 🏗, а також посидів в ImHex. ШІ-шка мені нагенерила переглядач під бравзер. Скрипт урешті викинув — довелося написати власний. Самі анімації зробив у Figma покадрово й екпортнув кожний кадр як SVG. Прогнав скриптом — ніби норм.

При публікації ще виявилося, що екран годинника зʼїдає кропаль пікселів на краях, тому додав відступ і переробив лейаут. Загалом задоволений: SDK доволі простий і прикольний, сішку не люблю, хоча цього разу зайшло норм, емулятор зручний, результат подобається.

Тепер справа за вами! Якщо не западло, підіть накидайте мені лайків ❤️ там — дуже хочеться виграти собі годинник на дурняк 😂
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥19👍4😁2
Все ж приємно бачити, що 💻 потроху позбувається класичних способів поцілити собі в ногу.

Наприклад, усі ми знаємо, що C++ не ініціалізує змінні, і тому там може опинитися сміття, прочитавши яке можна піти за чужими адресами абощо. Ну, вгадайте шо? Більше ні! Точніше так, але є «але».
void foo() {
int d; // не ініціалізуємо
bar(d); // хоба! — не UB
}

Раніше цей код призводив до так званої невизначеної поведінки (UB — undefined behavior), а нині вона вельми визначена: відтепер це нова категорія — помилкова поведінка (erroneous behavior). Утім це не значить, що ваші змінні почнуть раптом занулятися чи робити щось притомне. Натомість змінна отримає «невизначений» стан (такий собі undefined, який не можна перевірити). Стандарт ніби не описує, що саме там має бути, тож усі компілятори робитимуть на свій розсуд. Але тепер вони принаймні зобовʼязані написати помилку при спробі це значення використати (не обовʼязково під час компіляції — може бути і в рантаймі).

А якщо дуже-дуже хочеться повернути UB, то можна використати новий атрибут 😆
void foo() {
int d [[indeterminate]];
bar(d); // Фух, старий-добрий UB :)
}


З інших приколів: прибрали порівняння масивів. Раніше можна було писати так:
int arr1[5];
int arr2[5];
bool same = arr1 == arr2; // тепер помилка

Не те щоб хтось дійсно таке писав, окрім джунів на співбесідах. Та й компілятори на це скаржилися з 2019 року. Але новачків це все одно плутає, бо arr1 та arr2 — це просто вказівники на початок масивів, і такий код порівнює їхні адреси, а не вміст. Добре, що позбулися.

Хоча знов-таки… Якщо дуже хочеться, то можна повернути стару поведінку, наприклад, через хак з приведенням типу до звичайного вказівника унарним плюсом 😅
int arr1[5];
int arr2[5];
bool same = arr1 == +arr2; // працює


Отже, C++ стає дедалі суворішою мовою стосовно таких дрібниць, що в більшості випадків є хибним кодом, і водночас не позбавляє свободи. Може в цьому й полягає секрет, чого вона так довго тримається на плаву?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍13😁1
Коли мова заходить про використання генеративного ШІ в проєкті на роботі (особливо у великих компаніях), серед основних перепонів є завжди такі:
1. Лячно надсилати дані на чужі сервери всіляких Anthropic чи OpenAI (особливо якщо проєкт для замовника).
2. Згенерований код може бути підозріло схожий на чийсь ще, бо всі ВММ навчалися переважно на чужих відкритих сирцях.

З другим нічого не можу порадити. А стосовно першого… Річ у тім, що ШІ допомагає не лише код писати, але й аналізувати: знайти, що, де і як використовується, побудувати ментальну модель, пояснити звʼязки тощо. Тому доки ваша компанія розбирається, як хостити нормальну модель у власній хмарі, вам на допомогу приходять локальні моделі.

Жодне спілкування в чаті з надто загальними описами проблеми та копіпастою повідомлень про помилки не буде настільки ж ефективним, як використання агентної системи, яка може досліджувати код самостійно. Для прикладу: я днями намагався зібрати Xmakeʼом 💻-проєкт під WASM — нічого не виходило. Декілька годин спілкування з Perplexity коту під хвіст. Наступного дня дав копайлоту 💻 подивитися: він повивчав CMake-файли з самого кьюта, подивився на те лайно, що написане в Xmake, і врешті згенерував мені повністю робоче правило трохи менше ніж за годину.

Як повторити те саме з локальною моделлю? Ну, спершу треба… «запустити» модель. Я використовую LM Studio, бо є нормальний GUI та за потреби вміє працювати й у headless-моді.

Одна з найтоповіших моделей нині — Gemma 4 від ґуґла. Я вибрав Gemma 4 26B A4B з 8-бітним квантуванням. Тут правило просте: беріть те, що влізає на ваше залізо. E2B та E4B — для слабших пристроїв, A4B з так званим Mixture-of-Experts для макбука, 31B без додаткових приписок — не бачу сенсу.

Якщо у вас macOS, то постає ще вибір між MLX та GGUF. За моїми особистими відчуттями MLX завантажується в памʼять значно швидше. Але пишуть, що швидкість генерації починає відчутно падати з ростом контексту. А нам якраз доведеться працювати з великим контекстом, тому, певно, краще одразу брати GGUF.

Отже, стягнули модель, завантажили в памʼять. Можна прямо в LM Studio поспілкуватися в чатику, та сенсу в цьому мало. Натомість беремо OpenCode і додаємо цю модель туди (~/.config/opencode/opencode.jsonc):
{
"$schema": "https://opencode.ai/config.json",
"provider": {
"lmstudio": {
"npm": "@ai-sdk/openai-compatible",
"name": "LM Studio (local)",
"options": {
"baseURL": "http://127.0.0.1:1234/v1"
},
"models": {
"google/gemma-4-26b-a4b": {
"name": "Gemma 4 26B A4B"
}
}
}
}
}


Далі запускаємо:
opencode -m google/gemma-4-26b-a4b

Ну, або просто opencode і вже всередині вибрати через /model. І вуаля — тепер у вас особистий локальний майже клод код 💻.

Так, це вочевидь не Opus і, мабуть, навіть не Haiku, але для багатьох задач і цього достатньо! Пробуйте.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍26🔥3🌚1
За свою карʼєру я чомусь обійшов стороною два трактати: «The Design and Evolution of C++» пана Страуструпа та «Simple Made Easy» пана Гіккі. І якщо стосовно першого в мене навіть в думках не було це читати, то друге вочевидь було прикрою помилкою, яку я вчора взявся виправити: з подачі пана Соловйова сів і подивився.

До деяких постулатів я останніми роками й сам дійшов, а до деяких поки ще ні. А міг просто глянути відос 15 років тому й одразу бути мудрим ще відтоді!

Раптом хто не в темі: цей типок є автором мови Clojure 💻 — найприємнішого LISPʼа сучасності (яким надихаються зокрема Janet 👩‍🦰 та jank 💻 — десь вище згадував, пошукайте), але в доповіді про цю мову не йдеться.

Ще там днями документалка вийшла про Річа та кложу на кшталт тієї, що кілька місяців тому була про Гвідо ван Россума та пайтон. ЇЇ теж глянув, але не сильно надихнувся на щось — мабуть, для фанатів робили, щоб ті на старі дріжджі впали.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👏10👍5🥰3👀1
Після перегляду доповіді Гіккі натрапив на ще одну статтю про вибір мови в часи повсюдного використання ВММ для програмування. Чувак там, звісно, втоплює теж за Clojure 💻, але аргументи наводить обґрунтовані.

Зокрема посилається на… кхм… «коричневу межу» (мій довільний переклад brownfield barrier) з іншої статті — емпіричну величину, що являє собою кількість рядків коду, після якої ШІ-агенти починають тупити. Каже, мовляв, після 100 тис. LOC — уже шо зря.

Ми не так давно маленькою командою накидали проєкт на понад 80 тисяч рядків на Python, і ніби ознак такої проблеми не зауважили. Але в нас цикломатична складність мізерна — у районі 0,06 на рядок коду, — бо по-перше, запарилися все норм структурувати й модуляризувати, а по-друге, сам прототип не надто складний окрім декількох місць. Хоча складна частина там в SQL-запитах радше.

Попри це в певну мить вносити нові зміни в проєкт стало доволі боляче, особливо в режимі, коли всі активно навалюють код в одні й ті ж файли. Коли потім там чувак сам залишився, то навів ладу.

Але повернімося до кложі. Автор оце стверджує, що цією мовою банально складніше досягти коричневої межі, адже змістовність в ній значно вища. Нагадую, що сам-то я на кложі не пишу, хоча трошечки кодив на Janet; плюс я шанувальник Red і REBOL, а вони в цьому сенсі від ліспа не відстають — і я цьому твердженню про щільність значущого охоче вірю!

Ще там є посилання на цікаве дослідження з використання токенів різними мовами, і початково кложа була на першому місці, доки її не скинула звідти J. Остання, до речі, — це ASCII-діалект 🍏, тоді як сам APL пролетів через неефективну токенізацію. Ну, а C++ там звісно пасе задніх і лише трохи краще за C, хоча для кого це секрет.

У статті підіймаються й недоліки теж. Наприклад, той факт, що ВММ-ки гублять в ліспах дужки 😆 Я сам був очевидцем цього десь рік тому, та може відтоді щось помінялося на краще.

Короч хз, висновків якихось не буде — я просто отримав задоволення від статті й вирішив поділитися. Почитайте, бо вона значно глибша, ніж я оце переказав, до того ж спирається на вельми свіжі дані.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍8🔥1😁1
Всі нині показилися з агентними ШІ-системами. Звісно, цим всім добром треба якось керувати, тож є всілякі Claude Code, Codex, Gemini CLI, Copilot CLI, OpenCode, Pi, Crush, Hermes тощо. Зазвичай всі ці штуки називають загальним словом harness.

І мені прям око різало оце харнес, харнес… усюди. But fear no more! Зараз ми позбудемося цього мерзенного англіцизму раз і назавжди. Пропоную вашій увазі питомий український термін — ярмо! Схвалено верховним комітетом ШБТ 💙, лаконічне, усім знайоме, передає суть ідеально — кращого слова годі й шукати. Лишилося зробити його загальновживаним у цьому контексті, тому використовуйте, поширюйте.

Я, до речі, різні ярма спробував і наразі потихеньку пробую перелізати на 🅿️, бо з ним здається, ніби зможу досягти саме того, що мені треба (і не доведеться все писати з нуля).
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😁2814🔥6🤨4🤣1
Лайнофікацією вже нікого не здивуєш — всім і так очевидно, що все стає гірше з часом, інколи доволі швидко.

Про продукти великих компаній навіть і говорити сенсу нема: там користувачі — це лише цифри на дашборді, менеджери воюють за владу, а команди розробників не розуміють, що вони роблять і в якому напрямі рухаються.

У стартапах же або в маленьких продуктових компаніях головна мета завжди — набрати користувачів і продатися. Ну або не продатися й тягнути лямку самостійно. Та доволі швидко постає питання, як заробляти гроші. І якщо продукт спочатку був безплатний, то відповідь на нього рідко кому вдається знайти, не змінюючи продукт, яким вони завоювали собі всіх тих користувачів.

Згадайте Dropbox. Це була геніальна ідея: є одна тека, ви кладете в неї будь-що — і воно відразу зʼявляється на інших пристроях. А ще в ній була підтека Public, яка автоматично роздавалася в інтернет. Можна було покласти туди index.html, і вуаля — у вас власний статичний сайт. Потім шарінг з друзями спаплюжили, Public прибрали, якісь гуглодоки власні накрутили — складно, незручно, незрозуміло, глючно. Лайно, отже. Шо там зараз, не знаю навіть — певно, ШІ.

Або був (і є) такий колись прикольний сервіс Pushbullet. Геніальна й проста ідея: можна перекидати посилання між пристроями. З одного надіслав — на іншому пуш прийшов. Натискаєш — автоматично відкривається в бравзері. На настільних компах тоді не було нормальних сповіщень (та й досі нема), тож там одразу відкривалося. Зручно. Потім звісно згівнили то все: додали якісь контакти з чатами, синхронізацію буфера обміну, файли й ще бозна-що. Може вже теж ШІ, хз.

Такі приклади я можу пів дня наводити: TeamViewer, Hamachi, μTorrent, Skype, CCleaner, Nero Burning ROM, Docker Desktop, Plex, Opera… — список можна продовжувати нескінченно. Ви більшість з цих назв навіть не знаєте вже, бо це лайно нікому не потрібне.

Цікаво інше: деяким з них ніхто не прийшов на заміну. Нє, ну альтернативи звісно були і є, але отак щоб прям зробити мінімально й зручно, як «оригінал» — то ні. Чому?

Тільки не треба радити Syncthing замість дропбокса або замість пушбулета через телеграм посилання перекидати, бо воно ж у рази менш зручне. Короч, міленіали вже все просрали — може зумери за 10 років здогадаються щось таке перевинайти. Чи ні?
😐12🔥5😁3😢3👍2🌚1🙈1