Дописував сьогодні CLI-тулзу на Python за дизайнером (вправний хлопчина).

Перевів на Poetry, позаміняв де-не-де викорстання os.path (нащо ви ним користуєтесь досі взагалі?) на значно красивіший pathlib, позаміняв якісь триповерхові ifʼи на паттерн-матчінг — стало прям симпатично. Ну й логіку авжеж проапдейтив, для чого, власне, й сідав.

Шо я можу сказати: Python — досі одна з найкращих мов програмування. Прям дуже приємно нею писати. Не дарма вона чи не єдина є в топі всіх популярних рейтингів типу TIOBE, PYPL, StackOverflow Survey тощо.

А потім мені щось закортіло автоматизувати публікацію пакету. Значить, GitHub Actions сетаплять Python, встановлюють poetry, збирають wheel, а потім публікують його в GitLab Package Registry на іншому хості. На ґітлабі в свою чергу запускається пайплайн, котрий збирає докер-образ з новою версією скрипта та завантажує його в Artifactory.

Найдивніше тут те, що все запрацювало з першого разу, навіть авторизація 🤯, хоча я до цього не мав справ ані з Environments на ґітгабі, ані зі сторонніми PyPI індексами, ані з пайплайнами на ґітлабі.

Чи то день такий вдалий, чи то минулого разу я голодний був.

Як зрозуміти, що прога написана на Qt? — Ніхто не вміє працювати з High-DPI екранами 🧐 Навіть дефолтний #QML-проєкт, що генерується в Qt Creator з офіційного шаблону, містить некоректний код для Windows.

В даному випадку бачимо завеликі іконки в macOS. Що цікаво: на рідному retina-екрані макбука як раз все ок, а це скріншот з мого «звичайного» монітора.

Хоч бери й пиши мануал.

Сідайте, зараз буде довжелезна розповідь не про inner-source. (Я б попросив нікому більше не розповідати, але вам ніхто не повірить 🙂).

Моя спеціалізація — це #тулзи. Я полюбляю тестити якісь нові, мені подобається писати власні, подобається поєднувати різні інструменти в ланцюжки для найефективнішого досягнення результату. Ну і я це вмію робити. На жаль це також означає, що я не дуже толерантний до поганих тулзів — не можу примусити себе користуватись лайном.

Люди взагалі схильні недооцінювати важливість тулзів, як я вже писав. Правда в тому, що погані інструменти можуть поставити хрест на будь-яких ваших спробах досягти порядку, а класні — навпаки зробити дисципліну частиною культури.

В Німеччині є так званий ArbZG — Закон про робочий час. Згідно з ним, працівник не має переробляти, а роботодавець має це контролювати та бути в змозі довести. З цього витікає низка правил, як то: працювати до 8 годин (інколи можна більше, але не більше 10 на добу); на тиждень можна максимум 48, здається, але щоб не вийшло понад 160 за місяць; між робочими сесіями має бути щонайменше 11 годин відпочинку (не можна закінчити об одинадцятій вечора, а почати о восьмій ранку); ще там про перерви щось. Багацько, отож.

Раніше у нас в компанії для трекінгу часу використовувалась наймерзенніша, як мені здавалось, система німецького виробництва. Німці в принципі якось в софтварі не дуже ніби з точки зору UX в середньому, але це була квінтесенція нікчемності. В якийсь момент ще й вимкнули можливість самостійно виправляти помилки в трекінгу — треба було реквест до HR писати. Отож я намагався цим користуватись до першої HTTP 500, а потім просто забив на рік чи навіть більше. Мені за це авжеж ніхто не подякував, але якось обійшлося.

На щастя з початку цього року у нас нова система, яка нібито враховує всі ці німецькі правила. Ірландці, здається, розробляють. Я перші декілька днів навіть радів, бо на тлі попередньої це виглядало як значне досягнення (навіть на мобілку аппка є!). Але UX — це срака якась. Наприклад, скоригувати час за попередній день можна в гріді з текст-філдів, причому коли це текстове поле втрачає фокус, то зʼявляється попап (без клавіатурної навігації авжеж), в якому треба обрати причину редагування — тобто фактично немає жодної можливості зробити це хоч якось швидко чи зручно. Це суцільне безглуздя.

Вочевидь, проблема стосується не тільки мене, бо компанія невпинно продовжує проводити тренінги по «правильному тайм-трекнігу», пояснюючи знов і знов, як це важливо, повторюючи всю ту купу правил та наполягаючи на тому, що це наш обовʼязок. Я особисто був присутній щонайменше на 3–4 таких сесіях. Уявімо просто: 4 сесії по 1 годині завдовшки на 500 людей. Можете самі помножити на вартість людиногодини середню.

Я вирішив, що я можу покращити ситуацію, написавши якусь просту програму, що буде висіти в треї та нагадувати мені залогувати час, коли я вмикаю компʼютер, та зробити перерву, якщо я занадто довго сиджу. Ну й було б круто всі ці правила, що я згадував вище, якось симпатично візуалізувати. Подумав, що це може зацікавити ще когось, тож є сенс розробляти це в іннерсорс-манері. І написав команді, що займається інтеграцією системи: «Дайте API-шку, будь ласка», — кажу.

Це в березні було. З того часу в мене вже й наради на тему були з якимись людьми, й обіцянки-цяцянки задовольнити моє прохання, в пошті всі один на одного це перекидають, на мої листи відповідають після четвертого нагадування. Наразі вперлося в секʼюріті, ну а від цих взагалі очікувати щось марно. Зараз червень — результату ноль.

Ну а сам я трохи підзабив час відмічати знов 😅 І нещодавно мені HR пише дуже суворим офіційним тоном, лякає типу: «Чєл, в тебе купа випадків непокори», — каже, — «виправляй, бо інакше зп тобі різати почнемо».

↩️

↪️ (продовження)

Тут у мене вкотре терпець урвався. Сів я, значить, посніфав трафік в браузері, роздуплився трохи, що воно там де шле. Там ще й не REST ніфіга, а клятий ASP.NET — тупо жесть. Може SOAP якийсь чи хтозна-що, я не шарю. Авторизацію їх з WS-Federation взагалі не викупив — довелось із браузера кукі брати. Тим не менш, за вечір і день написав на пайтоні модуль, щоб балком можна було заповнювати ці таймшити. Трохи навіть похизувався й додав рандому, щоб було схоже на реальні логи часу. Цим насправді нікого не надуриш, бо там все одно в системі видно, що час редагований, але по приколу було. Місцями налажав авжеж, як без цього. Не скажу, що працює на 100%. Думаю, як раз через стейти щось не так йде інколи. Втім досі краще, ніж руками це заповнювати.

Блін, а скільки часу можна було б всім зекономити, якби сорци були відкриті… 😬

Вгадайте шо.
Правильно, вже нова система звалилася з HTTP 500, коли я сьогодні спробував залогувати час 🙂

Ну все, прогорів мій стартап 😂

Три дні поспіль пишу на Go, який не шарю авжеж. Ну, як пишу… Є тулза, що виконує низку перевірок на CI, тож я її трохи адаптував під поточний стан репозиторію, а далі фіксив свої ж баги. Трохи вражень:

1. Сама мова лайно здається примітивною. Якась нелаконічна місцями. Немає(?) навіть тернарного оператору чи чогось на кшталт, ну йобен-бобен.
2. Але! Вона принаймні на перший погляд дуже просто читається через це, бо у розумників типу мене немає можливості хєранути ванлайнер з композицією каррованих функцій абощо. Точніше, можливість може і є, тільки мова до того не спонукає якось.
3. Можливість зібрати single binary зі всіма залежностями без зайвих танців навколо — це прям офігенно.
4. А якщо додати до цього кроскомпіляцію — то це просто 🤯 Збираю на одній системі одразу під 4 інших. І знову ж таки без зайвих рухів: тупо змінні оточення треба поставити.
5. Вперше за років 10 може скористався зневаджувачем. Якось вже звик тупо по логах розбиратись зазвичай, аж тут сьогодні не просто брякпоїнт поставив, а навіть умову до нього додав! 😂 Прикольна тема насправді, хоча запускається жесть як довго.

Отже, в сухому залишку мова варта уваги, як я і думав останні років пʼять, тільки приводу погратись із нею не було. А коли думаю про пункти 2–4 в контексті C++, то аж зуби болять 😬

Якщо раптом треба «вивчити» Go хвилин за пʼять, то є мануал як раз на такий випадок на офігезному сайті Learn X in Y minutes. Інші мови там також присутні.